Підручник з Мистецтва. 10 (11) клас. Масол - Нова програма

§ 2.2. Архітектура, скульптура і живопис Латинської Америки

Унаслідок конкісти, перед якою стояли завдання відкриття і завоювання нових земель, християнізації населення, відбувся рішучий поворот у розвитку мистецтва тепер уже Латинської Америки. На руїнах знищеної індіанської культури колоністи споруджували церкви і монастирі, маєтки й навіть міста. Будівництво вели за європейськими зразками під керівництвом іспанців і португальців. Будівельниками зазвичай були індіанці, а пізніше також метиси і привезені темношкірі раби. Більшість католицьких храмів стоять на фундаментах зруйнованих храмів і палаців індіанців.

Латиноамериканська вежа, Мехіко, Мексика

Пригадайте риси стилів бароко і класицизм. Як вони виявлялися в архітектурі європейських країн?

Стиль бароко, що панував у тогочасній Європі, був перенесений за океан у колонії. Своїм динамізмом, емоційною піднесеністю і декоративністю він виявився співзвучним етнічним традиціям аборигенів, що і визначило своєрідність мистецтва колоніальної епохи у XVІ—XVIІІ ст.

У цей період в іспанських і португальських колоніях в Америці, як і в метрополіях, католицькі храми були центрами музичної культури. У них звучали духовні твори у супроводі органа.

Під час колонізації колишня столиця імперії інків Куско змінила своє архітектурне обличчя. Давні споруди завойовники перетворили на свої володіння. На основі змішування місцевих та іспанських мотивів сформувався неповторний стиль. У наші дні це красиве місто, внесене до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, зберігає чарівність мистецтва часів інків і конкістадорів.

Площа Армас у Куско, Перу

Розгляньте релігійні споруди Куско, визначте риси стилю бароко. Яка музика, на вашу думку, може звучати у цих храмах? Поясніть.

З історії шедевра

Кафедральний собор Успіння Пресвятої Богородиці в Мехіко — один з найбільших і найдавніших католицьких храмів у Латинській Америці. Після завоювання іспанцями столиці імперії ацтеків Теночтітлана конкістадори зруйнували індіанський храм і з каменів зруйнованого святилища на тому самому місці побудували християнську церкву. Через півстоліття тут почали зводити нову базиліку за проектом Клаудіо де Арсін’єга. Будівництво тривало понад два століття (1573—1813). Унікальний зразок колоніальної архітектури поєднує риси різних стилів: готики, ренесансу, бароко, класицизму.

Фасади собору оздоблені багатими порталами в обрамленні колон і статуй. Бароковий головний портал собору — найвищий. Тут розміщено чотири скульптурні зображення апостолів, а над дверима — горельєф Успіння Діви Марії. Вежа з годинником прикрашена статуями Віри, Надії і Любові (скульптор Мануель Тольс).

Інтер’єр собору вирізняється багатством декору, розкішним оздобленням золотом, перламутром, слоновою кісткою. Вітражі заливають собор янтарним світлом. П’ять вівтарів виконані у стилі бароко, головний Вівтар Прощення виготовлений із мармуру, оніксу і золота.

Собор оточують 16 капел із картинами та скульптурами. Найбільша — Королівська капела з високохудожнім різьбленням. На двох монументальних вежах 25 дзвонів. Гордість собору — орган, найбільший у Латинській Америці.

Культова архітектура Латино-Американського регіону з характерними для неї гігантськими масштабами й багатством скульптурного декору характеризується терміном ультрабароко. Участь індіанських майстрів позначилася на декоративному оздобленні низки церков, де виявляються несподівані для канонів католицизму язичницькі емблеми й символи, наприклад знаки сонця.

Самобутнім зразком колоніального стилю бароко в католицькій архітектурі другої половини XVIII ст. є комплекс споруд церкви Бон-Жезус-ду-Конгоньяс бразильського архітектора і скульптора Алейжадінью. Величні сходи прикрашали фігури 12 пророків. В інтер’єрах каплиць митець створив шість скульптурних груп із 66 статуй у людський зріст.

Статуя пророка

Комплекс Бон-Жезус-ду-Конгоньяс, Конгоньяс, Бразилія

Після завоювання незалежності більшістю латиноамериканських країн (поч. ХІХ—ХХ ст.) почалася нова епоха, яка стимулювала розвиток архітектури й мистецтва. У великих містах, насамперед у нових столицях держав, виникла необхідність в адміністративних і громадських будівлях.

Колон у Буенос-Айресі, Аргентина

Загальним для країн Латинської Америки архітектурним стилем, який цілком відповідав замовленням у парадних спорудах, став класицизм. І хоча його риси (регулярність, розсудливість тощо) були чужими для місцевої традиції, він уособлював рішучу відмову від колоніального спадку. На архітектурі цього періоду відчутний суттєвий вплив мистецтва Франції. Театри у великих містах споруджували у стилі паризької Гранд-опера, а театр Амазонас у Манаусі взагалі називали «тропічним Парижем».

Амазонас у Манаусі, Бразилія

У ХХ ст. у латиноамериканських країнах провідними стали національно-патріотичні ідеї, що спричинило розквіт самобутніх мистецьких шкіл, найвідоміші з них — бразильська і мексиканська. У мегаполісах — Буенос-Айресі, Ріо-де-Жанейро, Мехіко — споруджували урядові будинки, висотні офіси, університети. У святковому вигляді міст відображено риси національного характеру: вони нагадували строкатий «архітектурний карнавал».

Статуя Христа Спасителя, Ріо-де-Жанейро, Бразилія

Визначте риси класицизму у спорудах оперних театрів.

Перлиною сучасної культури Південної Америки й символом національної незалежності стало місто Бразиліа. Нова столиця держави є «візитівкою» так званого бразильського економічного дива. Це одне з наймолодших міст світу побудоване на місці, де ще кілька десятиліть тому не було нічого, окрім тропічних джунглів. Бразиліа входить до списку Світової спадщини ЮНЕСКО як об’єкт історичної та культурної спадщини людства.

Одне з найкрасивіших міст Латинської Америки і світу — Ріо-де-Жанейро — оточене півкільцем гір і морем. Із висоти пташиного лету з верхівки гори Корковаду цю красу споглядає гігантська статуя Христа Спасителя — символ міста і Бразилії. Розкинуті руки Христа ніби обіймають місто. Здалеку скульптура «прочитується» як величезний хрест і викликає захоплення. Монумент обрано одним із Нових семи чудес світу.

У Мексиці розвиток сучасної архітектури відбувався майже одночасно з живописом і скульптурою. Значних творчих успіхів на шляху створення національної архітектурно-мистецької школи досягли Дієго Рівера, Хосе Ороско і Давид Сікейрос. Вони свідомо висували вимоги доступності образної мови своїх творів як необхідної умови вираження прогресивних ідей.

Засновник школи монументального живопису Дієго Рівера (1886—1957), окрім картин у різних жанрах, створив чимало розписів стін громадських будівель. Головні теми його творчості — народні традиції, історія, революційний рух у країні. Фрески майстра — ніби грандіозна епопея чи багатоголосна ораторія, у якій переплітаються реальність і фантазія.

Дієго Рівера. Танець у Туантепеці

Хосе Клементе Ороско (1883—1949) виконав за життя численну кількість розписів, з-поміж яких фрески шпиталю у Гвадалахарі, внесені до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

Хосе Ороско. Фреска «Повстанці загону Сапати»

Творам притаманна динамічність композицій, емоційне контрастне зіставлення білого, червоного і чорного кольорів. Це був спосіб висловити протест проти гноблення людини людиною.

Творчість художника-монументаліста і мураліста Давида Альвароса Сікейроса (1896—1974) за тематикою і стилем належить до соціального реалізму. У виконанні знаменитого муралу на будинку Ректорату університету в Мехіко митець використав комбіновану техніку високого рельєфу і живопису.

Давид Сікейрос. Мурал на будинку Ректорату університету в Мехіко, Мексика

У стандарти жодного мистецького напряму не вписується творчість Фріди Кало (1907—1954), дружини Дієго Рівери, жінки трагічної долі. Картини мексиканської художниці (переважно автопортрети) відносять до символізму, кубізму, сюрреалізму, магічного реалізму. Риси цих стилів дивно поєднуються в її наївному мистецтві, що виникло під впливом народної культури.

Фріда Кало. Дві Фріди

У центрі Мехіко на площі Трьох культур розташовані знамениті споруди, що репрезентують єдність здобутків мистецтва країни всіх періодів розвитку: залишки індіанської піраміди й будинків ацтеків, католицький собор колоніальної епохи та сучасний хмарочос — Латиноамериканська вежа (183 м). Отже, назва площі, внесеної до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО, цілком символічна і наголошує на єдності традицій та урбанізму.

Архітектура й образотворче мистецтво Латинської Америки, збагачені досвідом багатьох поколінь, є значним внеском у світову художню культуру.

Площа Трьох культур у Мехіко, Мексика

Мистецька скарбничка

Мурал — продукт стріт-арту, велике зображення на стіні будинку.

1. Назвіть основні культурно-історичні чинники впливу на мистецтво латиноамериканського регіону часів конкісти.

2. Які стилі домінували в архітектурі й образотворчому мистецтві Латинської Америки в колоніальну добу та в період незалежності країн?

3. Схарактеризуйте творчість видатних представників мексиканської архітектурно-мистецької школи. Висловіть власне естетичне ставлення до їхніх досягнень.

4. Створіть карту або таблицю пам’яток культури і мистецтва Латинської Америки, які увійшли до списку об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО.

5. Практикум. Виконайте мистецький проект із презентацією на одну із тем (на вибір): «Сучасні оперні театри латиноамериканського культурного регіону», «Найвідоміші храми Латинської Америки», «Нові сім чудес світу».