Географія. 7 клас. Масляк

§ 9. Природні комплекси материків та океанів. Широтна зональність і вертикальна поясність

  • 1. Пригадайте, що таке географічна оболонка.

Ландшафти материків. Природні умови на земній поверхні закономірно змінюються з географічною широтою. Це було помічено людьми ще в глибоку давнину. Однак довгий час люди не могли правильно пояснити причини цієї важливої закономірності. Це вдалося зробити лише після того, як було доведено, що Земля має форму кулі, та обертається навколо своєї осі та навколо Сонця. В міру розширення знань про природу Землі вчення про світові широтні географічні пояси завоювало загальне визнання.

Географічні пояси. Ви вже знаєте, що природні комплекси, які широкими смугами простягаються в широтному напрямку і змінюють один одного від екватора до полюсів, називаються географічними поясами (мал. 17).

Мал. 17. Схема географічних поясів Землі

Це екваторіальний, два субекваторіальних, два тропічних, два субтропічних, два помірних, два субполярних (субарктичний і субантарктичний) і два полярних (арктичний і антарктичний) пояси. Усі вони різняться між собою кількістю тепла, яке отримує поверхня, переважаючими повітряними масами і пануючими вітрами.

Природні зони. Широтна зональність. Ми вже знаємо, що загальний вигляд природи будь-якої ділянки поверхні суші, характер ґрунтів, рослинності, тваринного світу залежать від кількості тепла і вологи та їх співвідношення.

Різне співвідношення тепла і вологи у межах одного географічного поясу зумовлює його поділ на природні зони. Вони змінюються від екватора до полюсів (широтна зональність) або від океанів углиб материка (довготна зональність) внаслідок нерівномірного розподілу тепла і вологи. Розміщення природних зон підпорядковане географічній зональності.

За картою природних зон світу знайдіть материки, в межах яких чітко простежується широтна зональність.

Широтна географічна зональність найбільш чітко виражена в тих частинах материкових рівнин, де кількість опадів, що випадають, поступово змінюється разом із надходженням тепла з півночі на південь. Так, наприклад, в арктичному і субарктичному поясах кількість опадів і тепла поступово зменшується в напрямку від помірного поясу до полюса. Тому кордони арктичних пустель, тундри, лісотундри і північної тайги витягнуті з заходу на схід на всіх материках. У помірному ж поясі, де панують західні вітри, повітряні течії приносять з океану на материк опади і тепло, кількість їх зменшується з заходу на схід, широтна географічна зональність порушується. На одних і тих самих широтах, залежно від віддаленості рівнин материка від океану, що служить джерелом вологи і тепла, зустрічаються і вологі широколистяні ліси, і степи, і пустелі. У тих же місцях, де повітряні течії спрямовані з материка на океан (наприклад, пасати в північно-західній частині Африки і в Південній Америці), тропічні пустелі підходять впритул до океанічного берега (мал. 18).

Великий вплив на зональність мають і гірські ланцюги, що стоять на шляху повітряних течій. При переході через гірські хребти опади випадають на підвітряних схилах гір, а на інший схил хребта приходить сухе повітря. Внаслідок цього Гімалайські гори служать кордоном між вологими тропічними лісами Індії і пустелями Тібету та Центральної Азії, а Анди відокремлюють пустелю Південної Америки Атакаму від тропічних лісів Аргентини і Болівії. У Північній Америці (між 50 і 40° п. ш.) Кордильєри перегороджують шлях повітряним течіям, що несуть вологу з Тихого океану. Тому на схід від гір простягаються пустелі і степи, що поступово змінюються широколистяними, а далі — хвойними лісами. Тому тут широтна зональність перетворюється на меридіональну.

Отже, широтна зональність — це закономірна зміна фізико-географічних процесів, компонентів і комплексів від екватора до полюсів.

Мал. 18. Поселення бедуїнів у пустелі

Вертикальною поясністю називається зміна природних зон у горах. Вона також пов’язана з кількістю тепла, що залежить від висоти над рівнем моря. При підйомі в гори також змінюється клімат, тип ґрунтів, рослинність і тваринний світ. Цікаво, що навіть у спекотних країнах, в горах, можна зустріти ландшафти тундри і, навіть, крижаної пустелі. Для того, щоб це побачити, доведеться піднятися високо в гори. У тропічних і екваторіальних зонах Анд Південної Америки, Гімалаях ландшафти послідовно змінюються від вологих дощових лісів до альпійських лук і зони вічних снігів (мал. 19).

Мал. 19. Альпійські луки навесні

Не можна сказати, що вертикальна поясність повністю повторює широтні географічні зони, адже в горах і на рівнинах багато умов, які не повторюються. Найбільше різноманіття висотних поясів біля екватора, наприклад, в Африці на горі Кіліманджаро.

Після того, як було доведено, що Земля має форму кулі, обертається навколо своєї осі та рухається навколо Сонця, людям вдалося пояснити причини закономірних змін природних умов залежно від географічної широти.

Широтна зональність — це закономірна зміна фізико-географічних процесів, компонентів і комплексів від екватора до полюсів.

Вертикальна поясність — зміна природних зон у горах, яка пов’язана зі змінами кількості тепла, що залежить від висоти над рівнем моря.

ЗАПИТАННЯ Й ЗАВДАННЯ

  • 1. Назвіть природні зони, які виділяються в межах географічної оболонки Землі.
  • 2. Чому на материках спостерігається не тільки широтна, а й меридіональна зональність?
  • 3. Поясніть, як впливає рельєф на широтну зональність.
  • 4. Чому в горах природні зони змінюються з висотою?
  • 5. В яких гірських системах, і чому саме там, висотна поясність найбільш чітко виражена?