Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Масляк - Нова програма

§ 9. Вторинний сектор економіки. Переробна промисловість. Основні регіони промисловості. Реіндустріалізація

1. Пригадайте види виробництва, які входять до складу вторинного сектора економіки.

2. Поясніть вигідність розвитку вторинного сектора для господарства країни.

1. Вторинний сектор економіки. Він представлений переробними підприємствами, які належать до провідних у світі. Фактично це «золотий фонд» вторинного сектора економіки світу, де генерується значна частина ідей його подальшого розвитку й удосконалення. Провідними галузями вторинного сектора економіки європейських країн є машинобудування, хімічна промисловість, виробництво електроенергії традиційними й альтернативними способами, чорна та кольорова металургія, легка й харчова промисловість.

Хоча нині в Європі більшу частину національного багатства виробляють у третинному, тобто невиробничому секторі економіки, значення вторинного сектора ніколи не буде другорядним. Суспільство не може обійтися лише сферою обслуговування. Потрібні галузі матеріального виробництва, які виробляють не тільки товари широкого споживання, одяг і продукти харчування, а й удосконалені транспортні засоби, верстати та механізми.

2. Переробна промисловість. Основні регіони промисловості. Європа батьківщина машинобудування. Майже третина промислової продукції Європи й більше половини її експорту припадають саме на цю галузь. У Європі є група країн-лідерів, які виробляють комилекс машин і механізмів, що не тільки задовольняють внутрішні потреби цих країн, а й користуються масштабним попитом на зовнішньому ринку. Найвищий рівень розвитку в цій галузі має автомобілебудування. Найбільшими виробниками автомобілів є фірми Німеччини, Франції, Італії, Великої Британії, Іспанії, Швеції. Випускають автомобілі й інші держави, наприклад Україна, Польща, Росія, Білорусь тощо. Нині фактично немає жодної країни, де б не використовували автомобілі європейських марок (див. табл. 6, мал. 15).

Назвіть відомі вам марки автомобілів. У яких країнах їх випускають?

Таблиця 6

Найбільші автомобільні компанії Європи

Ранг у Європі

Ранг у світі

Назва компанії

Країна

Випуск авто 2016 р.

1

2

«Volkswagen Group»

Німеччина

10 126 281

2

8

«Fiat Chrysler»

Італія, США

4 681 457

3

9

«Renault»

Франція

3 373 278

4

10

«Groupe PSA»

Франція

3 152 787

5

13

Daimler

Німеччина

2 526 450

Європа також є основним світовим виробником верстатів, оптики, яку використовують у звичайних окулярах, а також у військовій та космічній галузях, металомісткого обладнання та конструкцій. Відома Європа й виробництвом продукції аерокосмічної галузі (Німеччина, Франція, Велика Британія, Україна та Росія). Найбільший вантажний літак вироблено в Україні. А один із найбільших у світі європейський консорціум виробників «Airbus», де головну роль відіграють Франція, Німеччина, Велика Британія та Італія, виробляє пасажирські літаки.

Інші країни Західної Європи майже нічим не поступаються країнам «великої сімки» у розвитку машинобудування, але переважно мають певну спеціалізацію. Наприклад, Фінляндія спеціалізується на виробництві обладнання для целюлозно-паперового виробництва, а Норвегія — на суднобудуванні, виробництві морських нафтобурових платформ, гідравлічних турбін, обладнання для освоєння океанічного шельфу. Споживачам побутової техніки відомі шведська компанія «Electrolux», німецькі «Bosch» і «Braun», нідерландська «Philips», словенська «Gorenje». Більшість європейських машинобудівних компаній нині є міжнародними, наприклад шведська компанія «Scania», яка виробляє широковідомі у світі вантажні машини, рефрижератори, автобуси та дизельні двигуни для різних видів транспорту, має діючі виробничі потужності у Франції, Нідерландах, Польщі, Бразилії, Аргентині, Індії та інших країнах, де створено понад 42 тис. робочих місць. В Австрії працюють дочірні підприємства канадських машинобудівних компаній, які випускають побутові та промислові кондиціонери й різноманітне медичне та транспортне обладнання. У Швейцарії розвинене виробництво гідравлічних сільськогосподарських машин, годинникових механізмів, поліграфічної техніки тощо.

Мал. 15. а) міні-електромобіль «Renault Twizy-2017»; б) вантажний автомобіль «Scania»

Якою побутовою технікою ви користуєтеся? Поцікавтеся, у яких країнах вона зроблена.

Хімічна промисловість у вторинному секторі господарства в Європі знаходиться на другому місці після машинобудування. Головною особливістю її територіального розміщення є орієнтація на райони видобутку нафти або порти, куди вона надходить. Найбільшими виробниками продукції хімічної промисловості в Європі є країни «великої сімки». Розвиток окремих галузей хімічної промисловості пов’язаний із наявністю чи відсутністю в тих чи інших країнах відповідної хімічної сировини. У Німеччині в найбільших містах розвинуте виробництво пластмас і хімічних волокон, у Великій Британії та Франції розвинута хімія тонкого органічного синтезу, особливо фармацевтична й парфумерно-косметична. У портах цих країн знаходяться потужні нафтопереробні заводи. Профіль Італії — органічна та неорганічна хімія й виробництво добрив. Нафтопереробна промисловість також зосереджена в Бельгії, Нідерландах, Франції, Україні, Білорусі, Росії. Тут же виробляють різноманітні добрива, зокрема калійні.

Фармацевтичні підприємства розміщено майже в усіх країнах Європи, далеко за її межами відомі швейцарська, німецька, французька продукція галузі. Кожен четвертий швейцарський франк витрачається на дослідження в галузі фармацевтики. Бельгія, Італія, Іспанія, Ірландія, Нідерланди також входять у десятку світових лідерів.

Знайдіть на карті Європи країни, які є найбільшими у світі виробниками фармацевтичної продукції (мал. 16). Порівняйте їхні доходи та зробіть висновки.

Мал. 16. Діаграма найбільших світових виробників у сфері фармацевтики (2017) (млрд дол. США)

Електроенергію в Європі в цілому виробляють переважно на ТЕС. Однак у Франції абсолютно домінують атомні, у Норвегії — гідравлічні станції. В Ісландії використовують тепло надр Землі. В останні роки в країнах Європи активно будують альтернативні сонячні та вітрові електростанції (мал. 17, с. 40). Важко назвати країну, де знаходиться найбільша сонячна електростанція, адже майже кожного дня їхня кількість і кількість енергії, яку вони генерують, зростають. Наприклад, у Німеччині 90 % усіх сонячних батарей розміщено на дахах будинків, а в Нідерландах улітку 2017 р. відкрили найбільшу в Європі станцію, яка використовує двосторонні сонячні батареї. До цього часу найбільша сонячна електростанція працювала у французькій провінції Жиронда, а ще раніше — в Іспанії. Вітрові електростанції дають понад 11 % енергії Німеччині та 8 % — Великій Британії, а уряд Нідерландів уживає всіх заходів, щоб до 2050 р. країна споживала лише відновлювану енергію.

Мал. 17. Еволюція видобутку вітрової енергії в Нідерландах

Чорна металургія Європи орієнтується в розміщенні на басейни вугілля, залізної та марганцевої руди, вторинну й імпортну сировину та паливо (Велика Британія, Німеччина, Франція, Італія, Польща, Росія тощо).

Серед галузей кольорової металургії в Європі домінують алюмінієва та мідна. Перша з них традиційно тяжіє до джерел дешевої електроенергії (Швеція, Норвегія, Росія, Німеччина), а також до родовищ алюмінієвої сировини (Італія, Франція). Для виплавлення міді використовують дешеву сировину з країн, що розвиваються.

Традиційною для Європи є легка промисловість, де зайняті 1,8 млн працівників. У Великій Британії, Італії, Франції, Бельгії, Польщі, Білорусі, європейській частині Росії тощо існують старі текстильні райони. Виникають і нові, наприклад у Португалії. Однак уже не одне десятиліття більшість замовлень на виготовлення продукції легкої промисловості сучасна Європа переадресовує країнам Північної Африки (Марокко, Алжир) та Азії (Індонезія, М’янма, Таїланд, Пакистан, Бангладеш тощо), де набагато менша оплата праці в цій галузі (мал. 18).

Європа має потужну харчову промисловість, яка базується переважно на місцевій сировині. Розвиток отримали майже всі галузі. Особливо виокремлюються борошномельно-круп’яна, макаронна (Італія), м’ясна (Німеччина, Велика Британія, Нідерланди, Франція, Швейцарія), молочна (країни Скандинавії, Франція, Швейцарія), олійно-жирова (Україна, Італія, Іспанія, Греція, Франція та ін.). Значного розвитку набула кондитерська й виноробна промисловість (Франція, Німеччина, Італія, Португалія, Іспанія, Люксембург, Нідерланди, Австрія, Швейцарія та ін.).

Мал. 18. Діаграми мінімальних заробітних плат на підприємствах швейної промисловості (за даними Міжнародної організації праці та «Грінпіс» за 2013 р.)

Реіндустріалізація — це економічний, соціальний та політичний процес організації національних ресурсів з метою відновлення промисловості, який відбувається внаслідок необхідності активізації національних економік.

Reindustrialization is the economic, social, and political process of organizing national resources for the purpose of re-establishing industries, which happens as a result of a need to reinvigorate national economies.

У Європі налічується понад 200 промислових районів різного масштабу, розвитку та площі. У староосвоєних районах (Рур у Німеччині, Великий Лондон у Великій Британії, Іль-де-Франс у Франції, Верхньосілезький у Польщі, Придніпров’я в Україні, Урал і Центральна Росія) переважають базові галузі. Існують і досить слабо освоєні території, наприклад південь Італії, центр Іспанії, північ європейської частини Росії тощо.

3. Реіндустріалізація — це перехід господарства країни чи регіону на нові, прогресивні технології (проривні, високі, «тонкі» тощо), інформаційні та біотехнологічні, нові матеріали й джерела енергії в процесі суспільного розвитку. Реіндустріалізація в класичному її розумінні нині найбільш характерна для країн Європи, які успішно конкурують з Японією, США та Китаєм. Звичайно, реіндустріалізація в Європі не так прогресує, як, наприклад, у Китаї чи Індії, які тривалий час у XVIII-XX ст. розвивалися за колоніальним сценарієм. Це пов’язано з тим, що Європа почала цей процес зі значно вищого цивілізаційного рівня, ніж, скажімо, свого часу Китай, Південна Корея чи Японія.

На цю орбіту швидко виходять держави Європи, які нещодавно вступили до ЄС. Такі «монстри» реіндустріалізації, як Німеччина, Велика Британія та Франція, не лише самі постійно впроваджують у виробництво найсучасніші технології, а й передають їх «новим» європейським державам. Нині в Німеччині реіндустріалізації найбільше підлягає автомобільна промисловість, у Великій Британії — електронна (виробництво роботів) та аерокосмічна, у Франції — військово-промисловий комплекс і хімія тонкого органічного синтезу.

Вторинний сектор економіки Європи — це провідні підприємства світу у сфері машинобудування, електроенергетики, металургії, хімічної, легкої та харчової промисловості. Європа — батьківщина машинобудування, яке й нині дає майже третину промислової продукції, більше половини її експорту припадає на розвинене машинобудування з різним рівнем спеціалізації в усіх країнах регіону. Хімічна промисловість — друга у вторинному секторі економіки за значенням і найбільш розвинена в країнах «великої сімки». Електроенергію в Європі виробляють на різних типах станцій, поширюється процес використання невичерпних її джерел. Металургія використовує власну, імпортну та вторинну сировину й паливо.

Потужна харчова промисловість регіону базується переважно на місцевій сировині. Географія легкої промисловості змінилася: підприємства розташовані в країнах з більш дешевою робочою силою. Реіндустріалізація як перехід господарства країн регіону на нові прогресивні технології в процесі суспільного розвитку розпочалася з високого цивілізаційного рівня й характерна практично для всіх країн Європи.

1. За допомогою географічних карт і додаткових джерел інформації визначте територію та напрями промислового розвитку Лотаринзького мегаполісу.

2. Покажіть на географічній карті найбільші промислові регіони Європи: Рур, Лондон, Іль-де-Франс, Верхньосілезький, Придніпров’я, Центральну Росію, Урал.

3. Поясніть, що таке реіндустріалізація. Визначте сфери господарства України для впровадження цього процесу. Поясніть, який економічний ефект може мати українська економіка та суспільство від реіндустріалізації. Досвід яких країн Європи можна при цьому використати?

4. Назвіть причини розвитку практично всіх напрямів машинобудування в найбільш розвинених країнах регіону та причини вузької спеціалізації промислового виробництва економічно розвинених невеликих країн Європи.

5. Назвіть причини нерівномірності економічного розвитку країн Європи на прикладі розвитку хімічної та фармацевтичної промисловості регіону.