Підручник з Географії (рівень стандарту). 10 клас. Масляк - Нова програма

Африка — регіон, на території якого утворилося більше держав, ніж на інших материках — 56. Спеціальна наука африканістика займається вивченням культурних, економічних, політичних і соціальних проблем Африки.

Вивчення та освоєння материка європейцями в XV-XVI ст. призвело до колоніального періоду коли нещадно експлуатували й людей, і землю.

Що дала Африка світовій цивілізації? Материк — батьківщина багатьох сільськогосподарських культур, без яких ми вже не уявляємо своє життя: кавове дерево, просо, ячмінь, тверді сорти пшениці, гарбуз, бавовник, олійна пальма, кунжут, нут, кавун. Він дав світові одну з найдавніших писемностей — єгипетську. Населення Африки освоювало цілинні землі Америки. Музичні ритми Африки відіграли значну роль у виникненні музичних стилів: «джаз», «блюз» і «рок-н-рол». Материк багатий на різноманітні рудні корисні копалини — від залізних і марганцевих руд до золота та платини.

І нині Африка вирізняється у світі: тут кордони між державами найчастіше розділяють народи однієї національності, тут є некпасифіковані мови, які не належать до жодної з існуючих мовних сімей, і найбільша чисельність неписьменного населення світу. Свобода від колоніальної залежності не принесла процвітання материку, а стала однією з причин загибелі понад 10 млн осіб (з яких — 92 % мирне населення) у 35 військових конфліктах (за останні менш ніж 60 років). І нині материк є джерелом 50 % біженців Землі.

Про те, які проблеми та перспективи розвитку мають тепер країни Африки, про позитивні та негативні наслідки глобалізації в їхній економіці та культурі йтиметься в цьому розділі.

Працюючи над розділом, ви

• отримаєте знання про: субрегіони й окремі країни Африки; кількісні та якісні зміни на політичній карті материка, його природні ресурси тощо;

• навчитеся аналізувати статистичну інформацію про відтворення населення, рівні й темпи урбанізації в Африці; пояснювати особливості розміщення населення, центрів переробної промисловості, районів товарного сільського господарства; установлювати взаємозв’язки між районами поширення збройних конфліктів і природними ресурсами, які є джерелом фінансування цих протистоянь тощо;

• оціните вплив гуманітарної допомоги міжнародних організацій та світової громадськості африканським країнам; вплив ТН К і розвинених країн на спеціалізацію країн регіону; причини відсталості соціально-економічного розвитку країн Африки тощо.

Тема 1. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА АФРИКИ

§ 36. Африка: особливості географічного положення та склад регіону

1. Пригадайте особливості фізико-географічного положення материка. Зробіть висновки про його вплив на господарство країн регіону.

2. Що вам відомо про особливості природи материка?

Мал. 75. Картосхема Суецького каналу

1. Особливості географічного положення Африки. Африка — другий за площею материк світу після Євразії та єдиний, який поділяється екватором майже навпіл, що визначає особливості його географічного положення. Нульовий, Гринвіцький, меридіан теж перетинає Африку. Отже, цей материк одночасно знаходиться в усіх півкулях.

На півночі Африка омивається водами Середземного моря, на північному сході — Червоним морем, її східна частина має широкий вихід до Індійського океану, а західна — до Атлантичного. Від Азії материк відокремлюється Суецьким каналом, найбільшим завантаженим міжнародним морським судноплавним коридором у світі. Він, який, як і Панамський, дає можливості значно скоротити часові й економічні витрати для морських перевезень.

Порівняйте мал. 75 з даними мал. 63 на с. 143 (§ 32) і зробіть висновки.

2. Склад регіону. Сучасна політична карта Африки все ще знаходиться в процесі переформатування, адже чисельність країн материка постійно зростає. До Першої світової війни майже 90 % території Африки перебувало в колоніальній залежності від європейських країн (Велика Британія, Франція, Португалія, Іспанія, Німеччина, Бельгія та Італія).

На той час суверенними державами Африки були лише Абіссінія (Ефіопія) і Ліберія. У другій половині XX ст. прагнення до незалежності стало на цьому материку визначальним. 1960 р. називають «Роком Африки» не випадково. У цей рік 17 колишніх колоній стали незалежними державами.

На території Африки виокремлюють такі субрегіони: Північна Африка (Алжир, Єгипет, Лівія, Марокко, Судан, Туніс, Західна Сахара (територія з невизначеним статусом); Західна Африка (Бенін, Буркіна-Фасо, Гамбія, Гана, Гвінея, Гвінея-Бісау, Кабо-Верде, Кот-д’Івуар, Ліберія, Мавританія, Малі, Нігер, Нігерія, Сенегал, С’єра-Леоне, Того, Канарські острови (належать Іспанії); Центральна Африка (Ангола, Габон, Демократична Республіка Конго, Камерун, Конго, Острів Святої Єлени (володіння Великої Британії), Сен-Томе й Принсіпі, Центрально-Африканська Республіка, Чад, Екваторіальна Гвінея, Південний Судан); Східна Африка (Бурунді, Джибуті, Замбія, Зімбабве, Кенія, Маврикій, Мадагаскар, Малаві, Мозамбік, Реюньйон (Заморський департамент Франції), Руанда, Сейшельські Острови, Сомалі, Танзанія, Уганда, Еритрея, Ефіопія); Південна Африка (Ботсвана, Лесото, Намібія, Свазіленд, Південно-Африканська Республіка (Південна Африка) (мал. 76).

Знайдіть зазначені субрегіони Африки на карті. Позначте Їхні кордони на контурній карті.

Мал. 76. Країни та регіони Африки

3. Форми державного правління та територіального устрою країн, типи країн за рівнем економічного розвитку. Хоча нині абсолютна більшість африканських держав є суверенними, вони все ще перебувають у сфері впливу колишніх метрополій. Найбільшою мірою це стосується Великої Британії та Франції. Україна нещодавно стала асоційованим членом ЄС, і ви, напевно, не знали, що вже давно багато країн Африки є асоційованими членами Європейського Союзу, серед них Алжир, Єгипет, Туніс та ін.

За формою правління абсолютна більшість африканських країн є республіками. Лише 3 держави є монархіями — Лесото, Марокко й Свазіленд (мал. 77). Також майже всі вони є унітарними. Лише найнаселеніша держава Африки Нігерія є федерацією, що відображено в її офіційній назві — Федеративна Республіка Нігерія.

Мал. 77. Африканські королі: а) Лесото — Летсіє III; б) Марокко — Мухаммед VI бен аль Хасан

Рівень соціально-економічного розвитку країн Африки вчені й організації оцінюють по-різному. Наприклад, Міжнародний Валютний Фонд (МВФ) на території Африки не виокремлює високорозвинених держав, а ООН уважає, що до цієї групи країн належить Південно-Африканська Республіка (ПАР). Абсолютна більшість країн Африки належать до країн, що розвиваються. Колоніальне минуле ще й досі дається взнаки. Населення багатьох африканських країн усе ще не має політичної волі та прагнення до прогресивних змін у політиці й економіці. Низький освітній рівень, злидні, корупція, злочинність, політична й економічна залежність від інших країн не створюють передумов для розвитку економіки. У цих країнах керують злочинні кланово-олігархічні угруповання або більш організовані військові режими, панує наркоторгівля, розкрадають національні багатства. Більшість африканських держав, отримавши незалежність, фактично залишилися сировинними донорами розвинутих країн.

Пригадайте, які країни Африки є членами Франкофонії та Співдружності націй. Знайдіть і покажіть їх на карті.

Кожні 3 роки ООН складає офіційний список найвідсталіших країн світу. У цьому документі використовується політично коректний термін — «найменш розвинені». До нього належать держави, що демонструють найнижчі показники соціального й економічного розвитку. ООН проводить класифікацію на основі трьох якісних ознак: бідність (валовий національний дохід (ВНД) менший, ніж 1035 доларів США на душу населення); слабкість людських ресурсів (низька якість харчування, охорони здоров’я та освіти); економічна вразливість (нездатність населення країни забезпечити себе сільськогосподарською продукцією, нестабільний експорт товарів і послуг, велика кількість природних стихійних лих).

Саме в Африці до цього списку належить значна кількість країн: Центрально-Африканська Республіка (ЦАР), Бурунді, Демократична Республіка Конго (ДРК), Ліберія, Еритрея, Зімбабве, Нігер, Малаві, Мадагаскар, Сомалі, Чад та ін. Наприклад, майже половина населення Сомалі живе на один долар США в день.

Читайте більше про найменш розвинені країни Африки, за класифікацією ООН, на сайті організації: un.org/ru/development/ldc/list.shtml.

4. Райони збройних конфліктів, проявів тероризму. Звичайно, така соціально-економічна ситуація в багатьох африканських країнах призводить до збройних конфліктів і проявів тероризму. Протягом останніх десятиліть збройні конфлікти та терористичні атаки були майже в усіх країнах Африки. В окремих країнах військові дії тривають багато років. Рекордсменами тут є Судан (31 рік), Сомалі (26), ДРК (22), Нігерія (17 років). Відбуваються військові сутички в Лівії, іде повномасштабна війна з радикально налаштованою частиною ісламістського населення в Нігерії, далеко за межами Африки відомі сомалійські пірати. Південний Судан відокремився від Судану, але війна не закінчилася. І головне жахіття полягає в тому, що там воюють уже 12-річні хлопці, адже дорослих чоловіків залишилося дуже мало. Майже постійно проводять терористичні акти на Синайському півострові Єгипту, де ворогують ісламські угруповання.

Мал. 78. Миротворці ООН у: а) Південному Судані; б) ЦАР

Постійні теракти й військові дії призвели до того, що Африка перетворилася на головне світове джерело біженців. Основна їхня частина емігрувала до розвинених і багатих країн ЄС, що створює їм багато проблем.

Починаючи з 1945 р. ООН проводить миротворчі місії та операції, у тому числі й на території африканських країн. Наприклад, у 1960-1964, 1998-2010 рр. — у ДРК; 1989-1991, 1991-1995, 1997-1999 рр. — в Анголі; 1993-1995 — у Сомалі. Нині миротворчі сили ООН продовжують свою діяльність у ДРК, Судані, Південному Судані, Малі, ЦАР (мал. 78).

Дізнайтеся більше про миротворчі місії ООН на офіційному сайті організації: un.org/ru/peacekeeping/.

Африка — другий за площею материк світу, поділяється екватором майже навпіл й одночасно знаходиться в усіх півкулях. Її східна частина має вихід до Індійського, а західна — до Атлантичного океану. Від Азії материк відокремлюється Суецьким каналом.

Кількість країн материка, які тривалий час перебували в колоніальній залежності від європейських країн, постійно зростає. За формою правління абсолютна більшість країн — республіки.

МВФ на території Африки не виокремлює високорозвинутих держав. ООН уважає високорозвинутою країною ПАР. Більшість африканських держав, отримавши незалежність, фактично залишилися сировинними донорами розвинутих країн, своїх колишніх метрополій.

Протягом останніх десятиліть збройні конфлікти та терористичні атаки перетворили Африку на головне світове джерело біженців.

1. За допомогою карти назвіть склад субрегіонів Африки.

2. Продемонструйте на політичній карті Африки кількісні та якісні зміни, що відбулися на континенті, починаючи із середини XX ст.

3. Поясніть особливості кордонів, які розділяють країни Африки.

4. Назвіть та охарактеризуйте причини відсталості соціально-економічного розвитку країн Африки.

5. Поясніть причини надання гуманітарної допомоги міжнародних організацій та світової громадськості африканським країнам. Оцініть наслідки цієї допомоги.