Підручник з Правознавства. 10 клас. Лук’янчиков - Нова програма
Цей підручник можна завантажити у PDF форматі на сайті тут.
§ 9. Форма державного (територіального) устрою
Які імперії вам відомі з курсу історії? Як склалася їх політична доля й чому?
Державний лад, ураховуючи невід’ємну ознаку держави — територію, потребує визначення форм територіальної організації в межах встановлених кордонів.
Форма державного (територіального) устрою — спосіб територіальної організації державної влади.
Форма державного устрою дає можливість зрозуміти, із яких територіальних одиниць складається держава, якими є їх правовий статус і відносини між собою та центральними органами державної влади. За цією ознакою держави тяжіють або до унітаризму, або до федералізму.
Унітаризм є однією із двох форм державного устрою. Вона відображає спосіб адміністративно-територіальної організації держави, поділ її на складові та розподіл влади між цими частинами та між самою державою.
Унітарна держава (від латин. unitas — єдність) — цілісне державне утворення, адміністративно-територіальні одиниці якого не мають ознак суверенітету.
Ознаками унітарної держави є: єдина система законодавства (адміністративно-територіальні одиниці держави не мають права видавати свої закони); єдина система органів влади (вищі органи державної влади здійснюють безпосереднє керівництво місцевими органами); єдина грошова одиниця; єдині фінансова, податкова, кредитна системи; єдине громадянство; єдині збройні сили; єдині атрибути держави (прапор, герб, гімн); складові частини держави не мають ознак суверенітету, тобто не є державними утвореннями та не можуть проводити самостійну політику.
Більшість сучасних держав — унітарні. Унітарна форма державного устрою зберігає державну єдність і забезпечує ефективність управління. Як правило, унітарні держави невеликі за територією та мають мононаціональний склад (Франція, Японія, Швеція, Італія та ін.).
Унітаризму притаманна наявність автономій.
Автономія (від грец. autonomia — незалежність) — відносно самоврядна територія унітарної держави, утворена за національною, етнічною, мовною, релігійною або іншою ознакою.
Автономії поділяються на адміністративні, культурно-національні та політичні (державна або законодавча).
До сфери повноважень адміністративної автономії входить видання нормативних актів представницькими органами влади. Держави можуть мати й дві адміністративні автономії, наприклад Нікарагуа (Північно-Атлантичний Автономний регіон та Південно-Атлантичний Автономний регіон).
Під культурно-національною автономією розуміють етнічні групи та національності, що проживають не компактно, а разом із представниками інших етнічних співтовариств. Групами створюються власні інститути, організації та виборні органи, які займаються питаннями культури та мови, у деяких випадках направляють представника етнічного співтовариства в парламент. Така практика діє в Угорщині, Фінляндії, Швеції, Норвегії.
Державний кордон України
Політична автономія в більшості випадків має ознаки державності, володіє правом законодавчої ініціативи з місцевих питань, перелік її повноважень прописаний у конституції. Різні форми політичної автономії існують у багатьох країнах: Аландські острова у Фінляндії, Фарерські острови та Гренландія в Данії, острови Азорського архіпелагу та Мадейра в Португалії, Корсика у Франції тощо.
ЗАВДАННЯ 1. Поміркуйте! Україна має у своєму складі автономію — Автономну Республіку Крим. Опрацюйте розділ X Конституції України та визначте, до якого типу автономії належить АР Крим.
До традиційних складних держав відносять протекторат, унію та конфедерацію.
Під протекторатом мається на увазі державне утворення на основі міжнародного договору, згідно з яким одна держава зобов’язується надавати заступництво іншій, більш слабкій державі, здійснювати її представництво в зовнішніх справах, забезпечувати збройний захист, а іноді надавати економічну й культурну допомогу.
Під унією розуміють союз, об’єднання держав. Серед уній розрізняють об’єднання монархічних держав у формі персональної та реальної уній. Об’єднання монархічних держав у формі персональної унії виникають унаслідок поєднання монархів двох або кількох держав в одній особі. Реальна унія виникає після угоди держав, у результаті якої в них з’являється єдиний монарх. Найбільш відомі реальні унії — це об’єднання Норвегії та Швеції в 1814 р., а також Австро-Угорська імперія.
ЗАВДАННЯ 2. Пригадайте! У результаті укладення Люблінської унії 1569 р. відбулось об'єднання Королівства Польського та Великого князівства Литовського в Річ Посполиту. Передбачалося, що нову державу очолюватиме виборний король, який титулуватиметься королем польським і великим князем литовським. Обґрунтуйте, до якого виду уній належить Люблінська унія.
Конфедерація як ще один вид складної держави поєднала в собі ознаки міжнародно-правової та державної організацій. Держави, що входять у конфедерацію, зберігають суверенітет у внутрішній і зовнішній політиці. Метою об’єднання є переважно зовнішньополітичні проблеми (оборона, зовнішня торгівля, митна політика тощо).
Конфедерація — державно-правовий союз суверенних держав.
У різний час конфедераціями були: Австро-Угорщина (до 1918 р.), Швеція та Норвегія (до 1905 р.), США (із 1781 до 1787 р.) та ін.
Із протекторатів, уній та конфедерацій утворилися державно-правові об’єднання, які обумовили виникнення федералізму як форми державного устрою.
Федерація (від латин. foederatio — об'єднання) — складна союзна держава, суб'єкти якої є державними утвореннями та мають ознаки суверенітету.
Ознаками федерації є: подвійна система законодавства (суб’єкти федерації мають право видавати власні закони, які не повинні суперечити федеральному законодавству); подвійна система органів влади (складається із центральних федеральних органів державної влади та органів державної влади суб’єктів федерації); єдина грошова одиниця; двовекторна (фінансова та податкова) система. Суб’єкти федерації мають право формувати свій бюджет і збирати податки, які не повинні суперечити федеральній податковій політиці; подвійне громадянство (поряд із федеральним громадянством існує громадянство суб’єкта федерації, що має значення тільки всередині країни); єдині збройні сили; суб’єкти федерації можуть засновувати свої атрибути державної влади, які існують поряд із федеральними; основними обмеженнями суверенітету суб’єктів федерації є заборона на здійснення зовнішньополітичної діяльності та заборона на вихід зі складу федерації.
До складу сучасних федерацій належить різна кількість суб’єктів: США — 50, Мексика — 31, Бразилія — 26, Індія — 25, Швейцарія — 23, Аргентина — 22, Нігерія — 21, Венесуела — 20, Німеччина — 16, Малайзія — 13, Канада — 10, Австрія — 9, Об’єднані Арабські Емірати — 7, Австралійський Союз — 6, Пакистан — 4, Бельгія — 3, Коморські Острови — 3.
ЗАВДАННЯ 3. Поміркуйте! Відповідно до поправки X до Конституції США, «влада, не делегована Конституцією Сполучених Штатів і не заборонена для здійснення в штатах, належить або кожному штату окремо, або народу». На основі ознак федерації покажіть, як реалізується наведена норма в державному устрої США.
ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ ДЛЯ САМОПЕРЕВІРКИ
1. Які форми державного устрою вам відомі? 2. Пригадайте з курсу історії, за яких умов виникла така федеративна держава, як США. 3. Пригадайте з курсу історії конфедеративні утворення. Якою була політична доля цих утворень і чому? 4. Як ви вважаєте, чи існує взаємозалежність між формою правління та формою державного устрою?
Цей контент створено завдяки Міністерству освіти і науки України