Всесвітня історія. Профільний рівень. 11 клас. Ладиченко

§ 9. Німеччина

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте зміст положень Потсдамської конференції, які стосувалися Німеччини. Чи були вони повністю реалізовані?

1. Розкол Німеччини на ФРН та НДР. Після капітуляції Німеччини 8 травня 1945 р. вона перестала існувати як суверенна держава і була поділена на чотири окупаційні зони союзників по антигітлерівській коаліції. Такого рішення домагалися, у першу чергу, Велика Британія і США, що прагнули позбутися потужного економічного і політичного конкурента. Але в умовах погіршання відносин з СРСР їх точка зору невдовзі змінилася. Тепер вони потребували більш-менш міцної (хоч контрольованої ними) і мілітаризованої Німеччини.

Усупереч Потсдамським домовленостям, 2 грудня 1946 р. між Британією та США було підписано угоду про об’єднання їх зон окупації.

Так виникла Бізонія. У лютому 1948 р. до цієї угоди приєдналася Франція, а Бізонія трансформувалася в Тризонію. В об’єднаній західній зоні почали швидко формуватися органи влади - економічна й виконавча ради, верховний суд, банк німецьких земель тощо. Ці заходи остаточно узаконили розкол країни на східну і західну частини.

20 червня 1948 р. в західних зонах було проведено грошову реформу, вводилася нова німецька марка. Реформа зупинила інфляцію, сприяла зникненню «чорного» ринку. Склалися умови для відновлення економіки. На кінець року промислове виробництво збільшилося в півтора раза, а в 1949 р. сягнуло довоєнного рівня.

У вересні 1948 р. було скликано парламентську раду, до якої увійшли представники парламентів (ландтагів) західних земель і Західного Берліна. Вона розробила конституцію. Після затвердження окупаційними властями основний закон набрав чинності 23 травня 1949 р. Конституція закріпила основні громадянські та політичні свободи і проголосила Західну Німеччину демократичною федеративною державою.

До складу Західної Німеччини в 1949 р. увійшли 11 земель (після об’єднання Бадену і Вюртембергу - 10), кожна з яких мала свою конституцію, законодавчі, виконавчі та судові органи. За формою правління Федеративна Республіка Німеччини стала парламентською республікою.

Функції парламенту виконує бундестаг, депутати якого обираються на чотири роки. Функції президента країни суто представницькі, зате влада канцлера, керівника уряду, якого обирає бундестаг, надзвичайно велика.

Перші парламентські вибори відбулися 14 серпня 1949 р. Головними претендентами на перемогу стали коаліція Християнсько-демократичного і Християнсько-соціалістичного союзів (ХДС-ХСС) та Соціал-демократична партія Німеччини (СДПН). Вони отримали приблизно однакову кількість голосів, але до коаліції приєдналася Вільна демократична партія, що й визначило її перемогу. 73-річний лідер ХДС-ХСС К. Аденауер, обраний на посаду федерального канцлера, 20 вересня 1949 р. сформував коаліційний уряд. Цим завершився процес утворення Федеративної Республіки Німеччини.

К. Аденауер.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Конрад Аденауер - німецький політик, співзасновник Християнсько-демократичного союзу. Відіграв велику роль у створенні ФРН як незалежної держави, пов’язаної із Заходом. Разом із президентом Франції де Голлем працював над примиренням Франції та Німеччини й посиленням Західного блоку в Європі.

К. Аденауер був із самого початку прихильником європейської інтеграції. Але водночас він прагнув до суверенітету Німеччини. У 1952 р. між ним і західними союзниками було підписано Боннську угоду, на підставі якої припинялася військова окупація і відновлювався суверенітет країни.

2. Розвиток західнонімецької економіки. Перші роки існування ФРН були відзначені високими й стабільними темпами промислового розвитку. Вже в 1951 р. загальний обсяг виробництва був на третину вищим, ніж у 1936 р., а в 1956 р. він подвоївся, і Німеччина стала в один ряд з провідними державами світу. Німецькому «економічному диву» сприяло кілька факторів.

  • По-перше, значною мірою пощастило зберегти промисловий потенціал західної частини країни.
  • По-друге, було вдосталь дешевої робочої сили, особливо після репатріації 9 млн німців зі Східної Пруссії та інших районів. Заробітна платня робітників у перші повоєнні роки була значно меншою від довоєнної, а робочий тиждень становив 50-52 години.
  • По-третє, США надали Західній Німеччині 3,9 млрд доларів «стартової допомоги» за планом Маршалла. 32 % усіх вкладів в економіку надійшли з федерального та місцевих бюджетів.

Ці кошти було витрачено на заміну застарілого устаткування, оновлення виробництва, створення нових галузей економіки (нафтохімії, електроніки тощо). Відбувався процес прискореної індустріалізації порівняно відсталих регіонів. Економічному розвиткові сприяв великий попит на всі види промислової продукції, як виробничого призначення, так і на товари широкого вжитку.

Проте, у даному випадку, навіть усіх цих сприятливих факторів виявилося б недостатньо, якби не продумана політика використання коштів, з урахуванням інтересів усього населення - політика «соціального ринкового господарства».

Соціальне ринкове господарство є особливим різновидом ринкового господарства, заснованого на теорії неолібералізму (від грец. neos - новий і лат. liberals - вільний). Представники цього напрямку, на відміну від класичних ліберальних поглядів, не бачили можливості запобігти виникненню соціальних конфліктів без певного втручання у «вільний ринок» з боку держави. Важливою особливістю неолібералізму є визнання необхідності підтримки соціально незахищених верств населення.

ОСНОВНІ ШКОЛИ НЕОЛІБЕРАЛІЗМУ:

  • чикагзька (Ф. Найт, Д. Стіглер)
  • лондонська (Ф. А. фон Хайєк, Л. фон Мізес);
  • фрайбурзька (В. Ойкен, Л. Ерхард).

Представників останньої з цих шкіл частіше називають «ордолібералами», тобто «порядними лібералами», саме за те, що вони шукали шляхів до «економічного гуманізму», прагнучи досягти соціального вирівнювання. Власне, у праці прихильника фрайбурзької школи Альфреда Мюллера-Армака в 1947 р. вперше було використано термін «соціальне ринкове господарство». Побудова саме такого типу господарства особливо гостро стояла тоді в Західній Німеччині, промислове виробництво якої становило лише 33 % від рівня 1936 р., а реальною грошовою одиницею вважалася пачка цигарок «Кемел». За одну таку пачку можна було придбати 200 грамів масла, за блок - черевики, а за 300 блоків - машину.

Л. Ерхард.

Реалізацію реформ очолив Людвіг Ерхард, беззмінний міністр економіки в урядах К. Аденауера, а потім і федеральний канцлер. У серпні 1948 р. він виступив з ідеєю створення системи господарювання, здатної забезпечити «добробут для всіх». Основні тези концепції Ерхарда полягали в наступному:

  • політика має бути зрозумілою для суспільства;
  • політики повинні переконати людей у її правильності;
  • політика має здійснюватися послідовно;
  • політика має бути прозорою і чесною;
  • політика має бути зорієнтована на довгострокову мету, але водночас забезпечувати позитивний результат у розумні (щодо очікувань населення) терміни.

Утілення в життя концепції соціального ринкового господарства здійснювалося обережно. Незважаючи на помітні економічні успіхи, контроль за цінами на основні продукти харчування було відмінено лише в 1957 р., після того як стала конвертованою німецька марка, з метою запобігти інфляції 70 % коштів було «заморожено» на рахунках населення, діяла державна програма продажу споживчих товарів за зниженими цінами.

Наслідки були вражаючими:

  • між 1950 та 1960 рр. ВВП ФРН збільшився майже втричі;
  • рівень безробіття не перевищував 1 %;
  • середньорічний приріст економіки становив близько 10 % (для порівняння: 4 % у США, 3% у Великій Британії, 0,4 % у Японії).

Хоча формально теорія соціального ринкового господарства стала основою економічної політики західнонімецьких урядів на довгі роки, «німецьке економічне диво» закінчилося через двадцять років (у 1967 р.), коли, після приходу до влади коаліції соціал-демократичної партії з партією вільних демократів, економічна політика Ерхарда була відкинутою, що негайно позначилося на економічному становищі країни. Приріст економіки знизився до 0,4 % і зберігається приблизно на такому ж рівні до цього часу.

3. Об’єднання Німеччини. У серпні 1989 р. 130 громадян НДР знайшли притулок у західнонімецькій місії у Східному Берліні. У вересні того ж року кілька тисяч східних німців запросили притулку в Чехословаччині. Потім Угорщина відкрила свої кордони, завдяки чому жителі НДР могли потрапити через них в Австрію.

Групи інакомислячих стали об’єднуватися в широкий демократичний рух під назвою «Новий форум». Одночасно в Лейпцигу, Дрездені, Берліні та інших містах почали проводитися масові демонстрації з вимогами здійснення демократичних змін.

Незважаючи на кадрові зміни у СЄПН, стихійні демонстрації в містах НДР тривали, влада поступово втрачала контроль над перебігом подій.

31 серпня 1990 р. в Берліні було підписано договір про об’єднання ФРН і НДР, який передбачав входження Східної Німеччини до складу ФРН (про це раніше домовилися радянський лідер М. Горбачов з тодішнім канцлером ФРН Г. Колем).

Побудова і падіння Берлінської стіни.

СРСР спершу виступав за перетворення об’єднаної Німеччини в нейтральну країну. Коли цю вимогу було відхилено США, Великою Британією та Францією, керівництво СРСР пішло на принципову поступку і погодилося, що Німеччина залишиться членом НАТО. 12 вересня 1990 р. у Москві представники ФРН, НДР, СРСР, США, Великої Британії та Франції підписали договір про остаточне врегулювання німецької проблеми.

Тоді ж було погоджено, а в листопаді підписано Договір про добросусідство, партнерство і співробітництво між СРСР та Німеччиною.

СРСР зобов’язався вивести радянські війська зі Східної Німеччини впродовж 3-4 років, а ФРН - скоротити армію до 370 тис. військовиків. Об’єднана Німеччина відмовилася від виробництва, збереження й застосування атомної, біологічної та хімічної зброї.

В урочистій обстановці 3 жовтня 1990 р. було проголошено акт возз’єднання Німеччини, що стало подією великої історичної ваги не тільки для німецького народу, а й для Європи і світу. 2 грудня були проведені вибори до бундестагу об’єднаної Німеччини, на яких переміг альянс ХДС-ХСС. Федеральним канцлером залишився Г. Коль, який сформував уряд у коаліції з ВДП.

КАНЦЛЕРИ НІМЕЧЧИНИ

К. Аденауер (ХДС/ХСС), 1949-1963

Л. Ерхард (ХДС/ХСС), 1963-1966

К. Г. Кізінгер (ХДС/ХСС/СДПГ), 1966-1969

В. Брандт (СДПГ/СвДП), 1969-1974

Г. Шмідт (СДПГ/СвДП), 1974-1982

Г. Коль (ХДС/ХСС/СвДП), 1982-1998

Г. Шредер (СДПГ/«Зелені»), 1998-2005

А. Меркель (ХДС/ХСС), 2005-2019

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Гельмут Коль - німецький політик, канцлер ФРН у 1992-1998 рр. Під час радянської «перебудови» виступив з ініціативою про возз’єднання Німеччини. Переміг на перших після 1933 р. загальнонімецьких виборах. Підтримував розширення ЄС. Наприкінці 1999 р. був звинувачений у використанні незаконних джерел для фінансування своєї партії і змушений був піти з посади почесного голови ХДС.

4. Здобутки і проблеми. Об’єднання Німеччини не тільки стало найважливішою подією в її повоєнній історії, але й поставило перед країною низку проблем.

  • По-перше, це була проблема інтеграції державної планової економіки колишньої НДР у ринкову економіку ФРН. За нових умов багато підприємств виявилися неконкурентоспроможними і збанкрутіли. Значно зросло безробіття. Це, своєю чергою, посилило соціальну напруженість.
  • По-друге, постала проблема збільшення соціальних витрат і капіталовкладень в економіку східних земель. Із цією метою довелося збільшити податки, а це викликало невдоволення населення західної частини Німеччини.
  • По-третє, загострилася проблема іноземних робітників, яких у країні налічувалося понад 5 млн. Корінне населення почало розглядати їх як конкурентів на робочі місця. У деяких містах виникли сутички, були людські жертви.

Знаменною подією стало відкриття в ніч проти 10 листопада 1989 р. кордону між Східним і Західним Берліном. Сумнозвісна Берлінська стіна впала. Вона простояла 28 років. За цей час при спробі подолати цей бар’єр загинуло (було застрелено, втопилося чи розбилося) 125 порушників кордону, близько 3 тис. було засуджено.

Постало питання про об’єднання двох німецьких держав. Конституція передбачала входження східних земель до ФРН після ліквідації НДР. У березні 1990 р. в НДР на виборах перемогли християнські демократи, які погодилися на об’єднання.

У травні 2005 р., після поразки на місцевих виборах у землі Північний Рейн-Вестфалія, Шредер оголосив про рішення СДПН ініціювати дострокові національні вибори у вересні 2005 р. Внаслідок цих виборів до влади в Німеччині повернулася партія ХДС, а канцлером стала жінка - Ангела Меркель. Ця дочка лютеранського пастора із Східної Німеччини виявилася справжнім політичним довгожителем, чотири рази підряд зберігаючи місце федерального канцлера, хоча її популярність поступово знижується. Наприкінці 2018 р. інша жінка - А. Крамп-Карренбауер - стала замість А. Меркель новим головою ХДС.

Політика А. Меркель характеризується:

  • послідовною підтримкою будь-яких заходів політики США;
  • лінією на поглиблення європейської інтеграції;
  • боротьбою за економію природних ресурсів;
  • наповненням бюджету за рахунок значного збільшення експорту озброєнь.

Доволі проблемною для Німеччини є теорія «вільної Європи», яку пропагує федеральний канцлер. Щороку останнім часом заяви на отримання статусу біженців у Німеччині подають більше 400 тис. осіб, тим часом витрати на утримання одного біженця в рік перебувають у межах 12-20 тис. євро. За оцінками міністерства фінансів, з 20 млрд євро бюджетних коштів, запланованих на соціальні виплати у 2020 р., 8,2 млрд підуть на соціальну підтримку біженців. Ще не менше 6 млрд євро доведеться виділити на створення їм умов для мешкання. Крім фінансової проблеми, неконтрольований потік мігрантів провокує погіршання криміногенної ситуації, у Німеччині дедалі частіше трапляються терористичні акти.

ГОВОРЯТЬ УЧАСНИКИ ПОДІЙ

Ми знаємо, що наше вільне життя сильніше будь-якого терору. Давайте ми відповімо терористам так: ми будемо й надалі свідомо жити, дотримуючись наших цінностей, і зміцнювати ці цінності в усій Європі. Тепер ще сильніше, ніж досі. (Із виступу А. Меркель з приводу терористичних актів у Парижі).

• Прокоментуйте ці слова федерального канцлера. Чи погоджуєтесь ви з нею? Висловте з цього приводу свою думку.

Меркель прагне підтримувати добросусідські відносини з усіма країнами, активно захищає позиції своєї держави. Також А. Меркель схвалила участь НАТО в косівських подіях, усупереч негативній позиції ООН.

Німеччина сьогодні - це міцна правова демократична країна, яка забезпечує своїм громадянам гідний рівень життя і соціальний захист.

5. Українсько-німецькі відносини. З Україною Німеччина підтримує нормальні відносини. Однією з перших вона визнала незалежність України, а 17 січня 1992 р. між двома державами було встановлено дипломатичні відносини. Договірно-правова база цих відносин налічує більш як 40 угод міждержавного та міжвідомчого характерів. У сфері зовнішньої торгівлі Німеччина була й залишається одним із найважливіших партнерів України. Україна входить до головних торгових партнерів Німеччини у Центральній та Східній Європі.

Подальша інтенсифікація українсько-німецького економічного співробітництва повинна набути конкретної реалізації у вигляді спільних інвестиційних проектів. Серед них варто згадати конструкцію залізниці Львів - Варшава - Берлін, налагодження виробництва в Україні зернозбиральних комбайнів на рівні світових взірців, залучення німецьких фірм до перебудови енергетичної сфери та вуглевидобувної промисловості України, до подолання наслідків Чорнобильської катастрофи. ФРН за обсягом капіталовкладень в економіку України посідає друге місце у світі серед іноземних інвесторів. Значна частина німецьких прямих інвестицій здійснюється через спільні підприємства, яких зареєстровано понад 400.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО ДАТИ

15 вересня 1949 р. - утворення ФРН

7 жовтня 1949 р. - утворення НДР

3 жовтня 1990 р. - об'єднання Німеччини

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. Розташуйте події у хронологічній послідовності: канцлерство К. Аденауера, канцлерство А. Ерхарда, утворення ФРН, грошова реформа.

Просторову. Покажіть на карті найбільші промислові райони ФРН.

Інформаційну. Визначте функції держави відповідно до теорії «Соціального ринкового господарства».

Логічну. 1. Завдяки чому відбулося об'єднання Німеччини? Свою точку зору аргументуйте. 2. Які проблеми виникли внаслідок об'єднання Німеччини?

Аксіологічну. Висловте своє ставлення до політики Німеччини щодо України в сучасних умовах.

Мовленнєву. У групах обговоріть політику мультикультуралізму та вільної Європи, яку проводила А. Меркель, її позитивні та негативні наслідки.