Всесвітня історія. Профільний рівень. 11 клас. Ладиченко

§ 22. Індія

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте ім’я найбільш відомого індійського борця за національне звільнення першої половини XX ст.

1. Перемога народів Індії в боротьбі за незалежність. Ще однією могутньою країною Азії є Індія. Національно-визвольний рух у цій найбільшій англійській колонії значно посилився після Другої світової війни. Керували ним дві партії - ІНК (Індійський національний конгрес), лідером якої був Джавахарлал Неру, і Мусульманська ліга на чолі з Мухаммедом Алі Джинною. ІНК виступав за збереження цілісності та єдності країни, а Мусульманська ліга вимагала створення незалежної мусульманської держави Пакистан.

Новий віце-король Індії лорд Л. Маунтбеттен після довгих консультацій з лідерами обох провідних партій зрозумів, що примирення неможливе, і в червні 1947 р. з’явився план поділу Індії лорда Маунтбеттена, за яким країну передбачалося переділити за релігійною ознакою на дві держави - Індію (або Індійський Союз) і Пакистан, які мали увійти до складу Британської співдружності націй на правах домініонів. План ліг в основу закону «Про незалежність Індії», прийнятого парламентом Великої Британії. Вивід британських військ було завершено 15 серпня 1947 р. На картах світу з’явилися дві нові держави - Індійський Союз (Індія) і Пакистан.

Кордони між новоутвореними державами не відображали особливостей національного складу, географії та історичних традицій, що призводило до збройних конфліктів між Індією і Пакистаном. Перший з них виник восени 1947 р. у князівстві Кашмір.

Магараджа (князь) Кашміру, за віросповіданням індус, хотів приєднати князівство до Індії, а основна маса населення, мусульмани, - до Пакистану. У жовтні 1947 р. між Індією й Пакистаном спалахнув збройний конфлікт через Кашмір, що його змогли припинити лише за посередництва ООН.

Політика протистояння спричинила переселення мільйонів людей з однієї країни до іншої. За приблизними підрахунками, мігрувало понад 6 млн мусульман і 4,5 млн індусів, близько 700 тис. осіб загинуло в індусько-мусульманських сутичках.

ГОВОРЯТЬ УЧАСНИКИ ПОДІЙ

Я виявив, що життя існує серед руйнування й, отже, повинен існувати закон вищий, ніж закон руйнування. Тільки при такому законі суспільство буде побудовано правильно й розумно, і життя буде вартим того, щоб прожити його. І якщо це - закон життя, то ми повинні застосовувати його в щоденному житті. Хоч би де виникала сварка, хоч би як вам протистояв опонент, підкорюйте його любов’ю. Стихійно я прийшов до цього у своєму житті. Це не означає, що всі мої проблеми вирішені. Але я виявив, що цей закон любові діє так, як ніколи не діяв закон руйнування... Не можна сказати, що я не здатний на гнів, наприклад, але майже у всіх випадках мені вдається контролювати свої почуття. (Із праці М. Ганді «Моя віра у ненасильство»).

• Прокоментуйте поданий текст. Висловте своє ставлення до філософії ненасильства.

Проти індусько-мусульманської ворожнечі різко виступив Махатма Ганді. Він укотре оголосив голодування на знак протесту. Але позицію Ганді не поділяли екстремісти з обох боків. У січні 1948 р. його було смертельно поранено. Смерть М. Ганді дещо згасила пристрасті, змусила лідерів ІНК та Мусульманської ліги піти на поступки.

Протягом 1947-1949 рр. відбулося приєднання 555 індійських князівств (із 601) до домініону Індія, інші увійшли до складу Пакистану. Індійський уряд провів реформу князівств, ліквідувавши чимало з них.

26 листопада 1949 р. було ухвалено нову конституцію Індії. Після набрання чинності конституції 26 січня 1950 р. країна стала незалежною. За державним устроєм Індія - федеративна республіка. Найвищий орган законодавчої влади - парламент, що складається з двох палат: Народної та Ради штатів.

2. Курс Джавахарлала Неру у внутрішній та зовнішній політиці. Першим прем’єр-міністром незалежної Індії став Джавахарлал Неру. Із вступом Індії на шлях незалежності розпочалася нова епоха в житті її народу, перед яким постало історичне завдання подолання колоніального минулого і вибору шляху розвитку.

Курс Дж. Неру в розвитку економіки передбачав створення державного сектору в промисловості. Держава також опікувалася приватним капіталом, який зміцнював свої позиції. Крім того, створювався змішаний сектор, фінансування якого здійснювалося як державою, так і приватними особами (переважно це були підприємства сучасних галузей економіки). Отож у промисловості було створено три сектори: державний - важка промисловість, енергетика, транспортні засоби, зв’язок; змішаний - сучасні галузі економіки; приватний - легка і харчова галузі. Індустріалізація Індії збіглася з початком НТР у розвинених країнах. Через це Індії, за образним висловом Дж. Неру, «перш ніж навчитися ходити, довелося вчитися бігати». Уряд ІНК докладав великих зусиль для створення в країні сучасних галузей промисловості, що вимагало величезних капіталовкладень, яких хронічно не вистачало. Західні країни, і насамперед Велика Британія і США, надавали Індії свій технічний досвід, кредити, вкладали кошти в індійську промисловість. Конкуренція на індійському ринку змушувала західних підприємців пом’якшувати умови надання допомоги. З 1955 р. почали швидкими темпами розвиватися економічні відносини між Індією та СРСР. У грудні 1953 р. було підписано першу радянсько-індійську торговельну угоду про радянську участь у будівництві в м. Бхілаї металургійного заводу потужністю 1 млн тонн сталі на рік із перспективою наступного розширення заводу в 2,5 раза.

Дж. Неру.

За роки незалежності Індія досягла великих економічних успіхів. З’явилися нові сучасні галузі промисловості: аерокосмічна, приладобудівна, нафтохімічна та ін. Індія виготовляє електронну апаратуру, легкові автомобілі, ліки тощо.

В аграрній сфері справи йшли значно гірше. Головна проблема індійського села - малоземелля основної маси сільських трудівників - вирішувалася з величезними труднощами. Уряд спромігся ліквідувати інститут посередників - заміндарів, які орендували землю в поміщиків, а потім віддавали в суборенду селянам; ввести фіксовану орендну плату; в деяких районах викупити частину поміщицьких земель і передати її селянам. Однак головний зміст аграрної політики ІНК зводився до розвитку великих господарств, які мали б високу продуктивність. У деякому зростанні виробництва зернових певну роль відіграла «зелена революція» - комплекс агротехнічних заходів, пов’язаних із застосуванням високоврожайних сортів культур, штучних добрив, сучасної сільськогосподарської техніки. Втім, «зелена революція» мала обмежений характер. Вона охопила порівняно невелику кількість поміщицьких і заможних господарств, оскільки вимагала значного збільшення капіталовкладень.

Зовнішньополітичний курс ІНК в 1947-1964 рр. вирізнявся чіткістю позицій у таких основоположних питаннях, як боротьба за мир, безпека і співробітництво, протидія агресії, колоніалізму і расизму.

Разом із чотирма іншими країнами Азії (Пакистан, Індонезія, Бірма, Цейлон) Індія стала ініціатором скликання конференції в індонезійському м. Бандунг у квітні 1955 р., в роботі якої взяли участь керівники урядів 29 держав Азії та Африки. Бандунзька конференція, на якій провідна роль належала Індії та КНР, виступила від імені більшості населення земної кулі (понад 1,5 млрд осіб) на підтримку миру й національної свободи.

Дж. Неру і його країна стояли біля витоків Руху неприєднання. З ініціативи Індії, Індонезії та Югославії у вересні 1961 р. в Белграді відбулася 1-ша конференція керівників держав та урядів 25 країн, які дотримувались таких принципів:

  • незалежна зовнішня політика;
  • підтримка національно-визвольних рухів;
  • відмова від участі у військових блоках.

Однак серйозних ускладнень зазнали в ті роки відносини з Китаєм. Наприкінці 1950 - на початку 1960-х рр. КНР висунула претензії на деякі райони в Гімалаях, провадила шовіністичну політику стосовно народів Тибету. Це призвело до втечі з Тибету «живого бога» всіх буддистів далай-лами до Індії. Підтримка далай-лами індійським урядом погіршила відносини між державами. Спалахнув збройний конфлікт. Китайські війська захопили частину індійської території в Гімалаях. Ці негаразди згубно вплинули на стан здоров’я Дж. Неру, і в травні 1964 р. він помер.

Тибетські ченці тікають із захоплених китайцями Гімалаїв.

Перейшовши за цим кодом або посиланням https://bit.ly/2JHMSMT, ви зможете переглянути презентацію, присвячену історії Індії другої половини XX ст.

Зі смертю Дж. Неру завершилася ціла епоха в житті незалежної Індії, оскільки саме Неру був творцем політичної системи країни та її зовнішньої політики.

3. Уряд І. Ганді. Після смерті Дж. Неру 1964 р. прем’єр-міністром Індії став Лал Бахадур Піастрі. У своєму першому виступі по радіо він заявив, що його уряд неухильно крокуватиме курсом Дж. Неру.

Однак у січні 1966 р. Шастрі несподівано помер від серцевого нападу. Незважаючи на протидію опозиції на чолі з М. Десаї, третім прем’єр-міністром незалежної Індії стала Індіра Ганді, дочка Дж. Неру.

І. Ганді.

Індіра Ганді рішуче приступила до соціально-економічних реформ. Світова енергетична криза середини 1973 - початку 1974 рр. призвела до кількаразового збільшення витрат на імпорт нафти, за рахунок якої покривалися 2/3 потреб Індії у цьому виді сировини. Стався різкий спад виробництва в енергетиці, що, своєю чергою, негативно позначилося на промисловості. Тривали зростання цін та інфляція. Сільському господарству завдала тяжкого лиха страшна посуха, що тривала чотири роки поспіль. Падав і без того невисокий життєвий рівень населення. Незважаючи на оголошений урядом І. Ганді курс на досягнення економічної самостійності, Індія мусила знову вдатися до солідних іноземних позик. В умовах економічної кризи наростав спротив опозиції. За цієї ситуації уряд вдався до екстраординарних заходів: 26 червня 1975 р. оголосив надзвичайний стан у країні.

Тим часом опозиція консолідувала свої сили. Депутати парламенту від правих партій об’єдналися в одну фракцію, що дістала назву «Джаната фронт», перетворену потім на «Джаната парті» (Народна партія).

На виборах до парламенту, що відбувались у березні 1977 р., більшість місць (270) отримали представники «Джаната парті», ІНК здобула лише 153 місця. Відтак, було сформовано уряд «Джаната парті» на чолі з Морарджі Десаї.

Поразка ІНК призвела до його розколу. На початку 1978 р. І. Ганді оголосила про створення нової партії, названої її ім’ям, - Індійський національний конгрес (Індіри), що стояв на позиціях М. Ганді та Дж. Неру.

4. Розвиток Індії наприкінці XX - на початку XXI ст. На позачергових виборах до народної палати в січні 1980 р., викликаних урядовою кризою, ІНК(І) досяг значного успіху, отримавши 2/3 мандатів. Індіра Ганді після 33-місячної перерви знову стала на чолі уряду, який продовжив курс центристського напрямку.

Однак, крім економічних проблем, які поступово вирішуються, в Індії ще існують проблеми етнічні та релігійні. Сепаратистські течії, зокрема сикхів, використовують їх у своїх цілях; так, вони прагнуть перетворити окремі регіони країни на самостійні держави. Ця проблема залишається чи не найголовнішою для індійського уряду.

Сикхи прагнуть:

  • створити незалежну державу Халістан на території Пенджабу (північно-західна частина Індії);
  • розчленувати Індію;
  • залякати населення;
  • фізично знищувати небажаних для них політичних та громадських діячів;
  • провокувати зіткнення між різними релігійними громадами.

Сикхи були організаторами низки диверсій на залізницях, індійських авіалайнерах. Спроби переговорів з їхнім керівництвом результатів не принесли, хоча індійський уряд готовий був піти на деякі поступки. Більше того, навесні 1984 р. вони захопили Золотий храм в Амрітсарі (своєрідну сикхську Мекку), перетворивши його на штаб-квартиру. Сикхи розраховували, що ніхто не зазіхне на їхню святиню. Розрахунок до деякої міри виявився правильним: воєнна операція урядових військ «Блакитна зірка» з очищення Золотого храму від сикхських терористів у червні 1984 р. не тільки не поставила крапки у вирішенні пенджабської кризи, а й стала відправним пунктом для її подальшого трагічного розвитку - вбивства сикхськими екстремістами прем’єр-міністра І. Ганді 31 жовтня 1984 р.

Вбивство здійснили члени охорони прем’єр-міністра, сикхи за віросповіданням. Постріли в Делі призвели до зростання сепаратистських тенденцій і збройних конфліктів на етнорелігійному ґрунті, крім Пенджабу, і в інших штатах.

На загальних виборах до центрального парламенту у грудні 1984 р. індійський народ рішуче висловився на підтримку національної єдності й суверенітету республіки.

Переконливу перемогу здобув ІНК(І), отримавши рекордну більшість депутатських мандатів (401 з 508). Прем’єр-міністром країни на 5 років став син Індіри Ганді Раджив. Після вбивства Раджива у 1991 р. з 1998 р. політичну кар’єру розпочала Соня Ганді, його вдова. Уже через рік її було обрано лідером опозиції, і у 2004 р. ІНК під її керівництвом здобув перемогу. Проте, внаслідок потужної кампанії, спрямованої проти приходу до влади іноземки (Соня народилася в Італії), прем’єр-міністром став запропонований нею Манмохан Сінях.

На початку 1990-х рр. в Індії розпочалася економічна лібералізація, яка дістала свій вияв у приватизації державних підприємств і скороченні контролю над зовнішньою торгівлею та іноземними інвестиціями. Усе це сприяло економічному зростанню ВВП країни більше ніж на 7 % починаючи з 1997 р., за обсягом ВВП вона посідає 12-те місце у світі. Індія - ядерна держава і найбільший у світі експортер чаю; широко експортуються також послуги в галузі програмування та інформаційних технологій. Більше ніж половина працюючих зайнята в сільському господарстві.

Водночас значна частина населення держави (25 %) живе за межею бідності, потерпає від безробіття (близько 11 %) та неможливості доступу до якісної базової та вищої освіти. Зовнішній борг становить близько 300 млрд доларів. Населення Індії складає майже 1,2 млрд.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО ДАТИ

15 серпня 1947 р. - колишня колонія Індія розділилася на два британські домініони - Індійський Союз і Пакистан

26 січня 1950 р. - набуття чинності конституції Індії

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. Визначте, скільки років минуло між першою конференцією Руху неприєднання, коли Індія проголосила пріоритетом боротьбу за мир, і вступом до «ядерного клубу».

Просторову. 1. Покажіть на карті кордони двох держав - Індії та Пакистану, в яких вони постали після Другої світової війни. 2. Покажіть, де знаходилось князівство Кашмір, яке довгий час було «яблуком розбрату» між країнами.

Інформаційну. Використавши додаткові джерела, складіть історичний портрет сім'ї Дж. Неру, яка відіграла визначну роль в історії Індії XX ст.

Логічну. 1. Схарактеризуйте становище Індії на момент закінчення Другої світової війни. 2. У чому полягають причини поділу Індії на дві держави? 3. Проаналізуйте курс Дж. Неру в економічній сфері. 4. Які основні напрямки внутрішньої політики уряду Індіри Ганді? 5. Що стало причиною її загибелі?

Аксіологічну. Висловте своє ставлення до дій прем'єр-міністра Індії Індіри Ганді щодо захоплення Золотого храму в Амрітсарі урядовими військами в 1984 р. Як, на вашу думку, можна було розв'язати конфлікт?

Мовленнєву. Індія вважається найбільшою демократією у світі (за кількістю населення та територією). Використовуючи додаткові джерела, обговоріть питання внутрішньої та зовнішньої політики Індії на сучасному етапі.