Всесвітня історія. Профільний рівень. 11 клас. Ладиченко

РОЗДІЛ 4

Держави Азії, Африки та Латинської Америки: вибір шляхів розвитку

§ 20. Японія

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте становище Японії після завершення Другої світової війни. Коли і де було підписано акт про капітуляцію?

1. Післявоєнне реформування країни. Після закінчення воєнних дій на Далекому Сході й підписання акта про капітуляцію Японію окупували американські війська. Верховна влада в країні перейшла до рук американської окупаційної армії, яку очолював генерал Дж. Макартур.

Американська адміністрація зробила дуже багато для ліквідації японського мілітаризму, для впровадження конституції (почала діяти з 3 травня 1947 р.), проведення низки прогресивних реформ, які усунули середньовічні пережитки і спрямували країну на шлях буржуазно-демократичного розвитку. Владі імператора було надано номінального характеру; 1946-1949 рр. ліквідовано поміщицьке землеволодіння. Держава викупила в багатіїв і продала селянам 80 % усіх сільськогосподарських угідь. Отже, збільшився внутрішній ринок Японії, структурної перебудови зазнала вся економічна система країни. Було успішно здійснено реформу податкової системи.

Для підписання угоди про мир з Японією 20 липня 1951 р. у м. Сан-Франциско (США) було скликано мирну конференцію за участі делегацій 52 країн. Однак на конференції були відсутні делегації азійських країн, з якими воювала Японія. Делегації СРСР, а також Польщі та Чехословаччини відмовилися поставити свої підписи під угодою, що була підписана 7 вересня 1951 р.

Учасники угоди оголосили про припинення стану війни з Японією, визнали повний суверенітет японського народу над Японією та її територіальними водами. Японія визнала незалежність Кореї, відмовилася від усіх прав і претензій на Тайвань та інші острови у Тихому океані. Один із пунктів угоди проголошував відмову Японії «від усіх прав, правозасад і претензій на Курильські острови і на ту частину острова Сахалін і прилеглих до нього островів, суверенітет над якими Японія набула за Портсмутською мирною угодою від 5 вересня 1905 року». В угоді було обумовлено можливість розміщення або залишення іноземних збройних сил на японській території за дво- чи багатосторонньою угодою.

Того ж дня було підписано Угоду про безпеку між Японією та США, що закріпила перебування американських військ на території Японії.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Хірохіто (з яп. доброчинність, достаток) - імператор Японії. Перебував при владі найдовше з усіх імператорів (1926-1988 рр.). Саме в період його правління відбулася докорінна трансформація японського суспільства. Уникнувши засудження як військовий злочинець після Другої світової війни, Хірохіто протягом усього життя виконував фактично обов’язки голови держави. Він також відігравав значну роль у відновленні міжнародного іміджу Японії, активно зустрічаючись із лідерами інших країн. Хірохіто присвячені два історичні фільми - «Сонце» (2005) та «Імператор» (2012).

Хірохіто.

2. Таким чином, хоча Японія й відмовилася від Курильських островів і Південного Сахаліну, СРСР не підписав Сан-Франциської мирної угоди. Це дало змогу Японії порушити питання про Південнокурильські острови (Шикотан, Хабомаї, Кунашир, Ітур), які належали їй за Портсмутським договором.

Тільки у жовтні 1956 р. в Москві було підписано Спільну декларацію СРСР і Японії, що юридично припиняла стан війни між державами та проголошувала відновлення миру і добросусідських відносин між двома країнами. Мирну угоду так і не було підписано. Проблему островів не розв’язано й досі.

2. Японське «економічне диво». Японія вийшла з війни зі зруйнованою промисловістю, зубожілим сільським господарством і практично не маючи запасів паливно-сировинних ресурсів (за винятком кам’яного вугілля), та вже наприкінці 1960-х рр. спромоглася посісти друге місце в капіталістичному світі за обсягом промислового виробництва, а на початку 1970-х рр. - і за обсягом ВНП. Це явище дістало назву японського «економічного дива», яке, втім, має цілком земне походження.

Велике значення для розвитку Японії мали:

  • реформи, проведені під керівництвом американських окупаційних властей;
  • щедрі доларові «ін’єкції» США, коли вони під час війни в Кореї (1950—1953 рр.), а потім у В’єтнамі (1964—1973 рр.) використовували потужності японських підприємств і допомагали будувати нові;
  • повне оновлення обладнання у промисловості та створення принципово нових виробництв;
  • тісна співпраця уряду й підприємців.

У 1960 р. правлячою ліберально-демократичною партією було висунуто план подвоєння національного прибутку (план Ідзангі), розрахований на 10 років. Згідно з цим планом Японія мала посісти провідні місця у світі в ряді галузей промисловості, значно поліпшити якість своїх товарів, налагодити їх випуск у такій кількості, яка дала б змогу одержувати великі прибутки за рахунок експорту. Щоб реалізувати план, його ініціатори різко скоротили податки і ставки банківського кредиту, тобто розміри процентів, що їх сплачують бізнесмени за отриману позику. Завдяки цьому зросла ділова активність підприємців, які охоче вкладали кошти у виробництво.

Важливо також зазначити, що інтенсифікація праці в сільському господарстві вивільняла робочі руки, необхідні для реалізації плану в промисловості. Крім того, японці успішно використовували закордонні досягнення в найсучасніших галузях індустрії. Закуповуючи патенти та ліцензії на наукові відкриття, оригінальні технології тощо і вміло застосовуючи їх до своїх можливостей, вони отримували величезні прибутки. У 1964 р. Японія приймала у себе Олімпійські ігри.

Емблема Токійської олімпіади.

Поза сумнівом, велике значення мало й те, що в Японії не було потреби витрачати великі кошти на оборону. Витрати на «сили самооборони», які лише наприкінці 1960-х рр. зросли до 247 тис. військовослужбовців, не перевищували 1 % бюджету.

Але найголовніше багатство країни - її народ. Упродовж повоєнних років японські трудящі працювали більше часу і значно інтенсивніше, ніж у багатьох інших країнах, за досить скромну винагороду. Й лише наприкінці 1980-х рр. заробітна платня японців досягла рівня розвинених країн (19,5 долара на годину в 1988 р.). Працелюбність і дисциплінованість стали традиційними в японському суспільстві, де мірилом людської гідності є не так багатство, як сумлінне ставлення до праці та навчання.

Досить значною виявилась ефективність державного регулювання економічного розвитку Японії з високим ступенем координації зусиль між державою і приватним бізнесом на стадії вироблення принципових рішень із питань економічного розвитку, що полегшувало їх практичну реалізацію.

Швидкі темпи промислового розвитку змусили японців переглянути зовнішньоекономічний курс. До середини 1960-х рр. японський уряд здійснював політику обмеження доступу іноземних товарів на внутрішній ринок і сприяння національній буржуазну вивозі товарів (протекціоністська політика). Але така політика викликала зворотні дії інших країн. Тому починаючи з 1964 р. японський уряд удався до лібералізації зовнішньої торгівлі:

  • дешеві японські товари заполонили світовий ринок;
  • у кілька разів збільшилися золоті й валютні резерви країни;
  • японські бізнесмени почали вкладати кошти в промисловість інших країн (зокрема у видобування сировини, щоб забезпечити нею японську промисловість);
  • у Японії почали виникати спільні з іноземними підприємства. Деякі японські та іноземні фірми зливалися.

3. Внутрішнє становище та зовнішня політика наприкінці XX — на початку XXI ст. Культурологи порівнюють японський національний характер із тростиною, яка згинається під поривами вітру, від зливи, бурі, але потім знову випрямляється. Вони вважають, що японський народ, який протягом століть часто переживав стихійні лиха (руйнівні землетруси, повені, цунамі тощо), навчився терпляче долати перешкоди. Усі ці риси національного характеру - мужність, терпіння, гнучкість - яскраво проявилися в останні десятиріччя XX і на початку XXI ст.

ІСТОРИЧНИЙ ПОРТРЕТ

Акіхіто - імператор Японії з 1989 р., старший син імператора Хірохіто. Одружений на особі некоролівського походження, дочці бізнесмена (Мітіко Сьода). Має освіту в галузі політичних наук та економіки. Має троє дітей і є автором 25 наукових праць з питань екології. Почесний член Лондонського товариства біологів. Виступаючи перед народом у червні 2016 р., натякнув, що йому стає все складніше виконувати роль символу нації. 30 квітня 2019 р. Акіхіто проголосив про своє зречення престолу і передав трон своєму старшому синові Нарухіто. Акіхіто - перший імператор Японії, який добровільно відмовився від престолу за останні 200 років.

Умови розвитку японської економіки починаючи з 1970-х рр. корінним чином змінилися. Зміни було започатковано кроками американського уряду із захисту долара («два шокові удари Ніксона»). Японія змушена була піти на різке підвищення курсу єни, перейти до її «плавання». Конкурентоспроможність японських товарів на зовнішніх ринках значно знизилася. У середині 1970-х рр. розпочалася енергетична криза, спричинена підвищенням майже в 5 разів ціни на нафту. «Нафтовий шок» став поштовхом до економічної кризи, яка охопила більшість розвинених держав. Падіння промислового виробництва в Японії в ті роки дорівнювало 19,3 %, тоді як у США - 13,5 %,ФРН- 11,2%.

Наслідком кризи стало розроблення нової стратегії розвитку японської економіки. Ставку було зроблено на енерго- та матеріалозберігальні технології, а також на широке застосування електронно-управлінських засобів у промисловості та сфері послуг. «Технотроніка», «мехатроніка», «інформатизація» почали визначати практичну діяльність корпорацій. Ці поняття означали першочергове виготовлення і застосування роботів-маніпуляторів, верстатів із числовим програмним управлінням, розвиток інформаційної індустрії.

Електронні фірми Японії, що випускають мікропроцесори, контролюють від 60 до 90 % світового ринку окремих їх видів. Від середини 1980-х рр. Японія потіснила США з позицій провідного виробника найсучасніших інтегральних схем різних видів лазерів, оптичних волокон тощо.

Перебудова структури економіки в 1990-ті рр. проходила також у напрямку зростання ролі інформаційних технологій в усіх сферах життя. Японські діти змалечку призвичаєні бути на «ти» з технікою.

У другій половині 1980-х - першій половині 1990-х рр. кредитно-фінансова система країни почала «кульгати». Річ у тому, що банки зменшили кредити на виробничі потреби, вкладаючи гроші в невиробничі активи: цінні папери, земельні ділянки, нерухомість, твори мистецтва. На ці речі виник спекулятивний бум, ціни на них різко зросли. Банки інколи проводили дуже ризиковані операції, давали гроші на авантюрні проекти без усяких застав, як заведено в Японії для «своїх» клієнтів. Склалася економіка «мильної бульки». У другій половині 1990-х рр. відбувся її крах. У 1997 р. почалася глибока фінансова криза, за два роки японські банки втратили 1,2 млрд доларів. У 2008 р. ситуація повторилася. Кризи потягнули за собою фінансовий обвал і в інших країнах Азії.

Отже, на початку XXI ст. Японія перебуває в неоднозначному становищі. З одного боку - безпрецедентні успіхи в найпередовіших галузях економіки, з іншого - наявні труднощі у фінансовій, соціальній, аграрній сферах. Жахливого удару економіці країни завдала серія землетрусів, що сталися протягом березня-квітня 2011 р. Адже крім значних людських і матеріальних втрат вони спричинили аварію на атомній станції Фукусіма, співставну за масштабами із Чорнобильською катастрофою.

Аварія на АЕС Фукусіма.

У політичній сфері ситуація є стабільнішою. 38 років (з 1955 по 1993 р.) Японією керувала ліберально-демократична партія. У наступні роки вона втратила владу через розкол у її лавах. Уперше в країні було створено коаліційні кабінети, куди, крім ліберальних демократів, увійшли й соціалісти, але вже 1996 р. ліберальні демократи знову повернули собі всю повноту влади і твердо утримували її ще 13 років. З 2009 р. більшість місць у парламенті належить соціал-ліберальній демократичній партії. Японія має декілька територіальних конфліктів (з Росією, Китаєм і Південною Кореєю). Головним стратегічним партнером Японії впродовж усіх повоєнних років залишалися США.

З Україною відносини почали встановлюватися в середині 1990-х рр. У березні 1995 р. відбувся перший офіційний візит президента України до Японії, відтоді такі візити тривають.

Під час зустрічей з вищими керівниками Японії, представниками ділових кіл особлива увага приділяється питанням економічного співробітництва. Японці виявляють зацікавленість у співробітництві в таких галузях, як зв’язок, харчова промисловість, фармакологія.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО ДАТИ

Травень 1947 р. - набрання чинності конституцією Японії

7 вересня 1951 р. - підписання Сан-Франциської мирної угоди

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. Скільки років минуло між прийняттям першої конституції Японії в XIX ст. і повоєнною конституцією?

Просторову. Розкажіть про плюси і мінуси географічного розташування Японії.

Інформаційну. Використавши додаткові джерела, складіть розповідь про трагедію на атомній станції Фукусіма за таким планом: 1) причини; 2) що відбулося; 3) яких збитків було завдано; 4) як поводилася влада і пересічні громадяни; 5) які наслідки трагедії.

Логічну. 1. Яке значення мали післявоєнні реформи для розвитку Японії? 2. Яку роль в історії Японії відіграв імператор Хірохіто? 3. Як змінилася державна влада в Японії за конституцією 1947 р.? 4. Чому Японії довелося змінити економічну стратегію в 1970-1980-х рр.? 5. Яка держава і чому є головним стратегічним партнером Японії?

Аксіологічну. Як ви ставитесь до японського менталітету? Які риси національного характеру допомогли японцям досягти сучасного рівня країни?

Мовленнєву. У парах обговоріть твердження: «У 1960-х рр. Японія була майстернею світу а в 1980-ті перетворилася на конструкторське бюро світу».