Всесвітня історія. Профільний рівень. 11 клас. Ладиченко

§ 11. Падіння авторитарних режимів

АКТУАЛІЗАЦІЯ ПРЕДМЕТНИХ КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Пригадайте обставини приходу Ф. Франко до влади в Іспанії. Які країни при цьому допомагали йому?

1. «Революція гвоздик». Португалії судилося стати першою в світі країною, де відбувся практично безкровний переворот, символом якого стала квітка - гвоздика, завдяки тому що люди, побачивши, як продавщиця одного з лісабонських універмагів (її звали Селесте Кайєро) вкладала в дуло гвинтівки солдата червону гвоздику, почали наслідувати цей жест.

С. Кайєро.

Сталося це 25 квітня 1974 р., коли група військових з таємного «Руху капітанів», очолена генералом Антоніу де Спінолою, повалила найтриваліший у Європі диктаторський режим, що існував від початку 1930-х рр. Прем’єр-міністр М. Каетану, який в 1970 р. очолював країну, погодився не чинити опору. Внаслідок перевороту загинуло четверо людей і кілька десятків було поранено, коли під час штурму будівлі, де розміщувалась політична поліція (ПІДЕ), звідти було відкрито вогонь.

Режим професора політекономії і засновника профашистської партії «Національний союз» Антоніу де Олівейра Салазара за сорок років перетворив Португалію на одну з найбідніших країн Європи. Вона була аграрною країною із вкрай низьким рівнем механізації. Матеріальне становище людей не могло покращити навіть збільшення кількості іноземних туристів, що почало спостерігатися на початку 1960-х.

А. де Салазар.

Конституція визначала країну корпоративною державою. За винятком військових, священиків і держслужбовців, усі зобов’язані були ставати членами корпорацій, які забезпечували державне регулювання економікою, з метою, з одного боку, протидіяти надмірній експлуатації, а з другого - обмежувати можливості боротьби трудящих за свої права. Страйки були заборонені конституцією. Завдяки тому що Салазар надав під час Другої світової війни військові бази на Азорських островах у розпорядження США і Великої Британії, він заручився підтримкою цих країн. Уже в 1949 р. Португалія стала членом НАТО.

Португалія володіла багатьма колоніями, найбільшими з яких були Ангола і Мозамбік, і Салазар нізащо не погоджувався надати їм волю. Безкінечні колоніальні війни, що поглинали левову частку бюджету, викликали дедалі більше роздратування населення. В умовах заборони й переслідувань опозиції політизація настроїв відбулася в армії. Переважна більшість учасників «Руху капітанів» дотримувалися лівих поглядів.

Негайно після перемоги революції розпочалася стрімка демократизація: було проголошено створення Ради національного порятунку, відновлення демократичних свобод та амністію політв’язням.

Склад тимчасового уряду, сформованого за участі основних політичних партій, декілька разів змінювався, доки не був очолений полковником Васку Гонсалвішем, близьким за поглядами до комуністів. Президентом став генерал Спінола.

ОСНОВНІ ЗАХОДИ УРЯДУ:

  • націоналізація промисловості і банківського сектору;
  • заміна латифундій сільськогосподарськими кооперативами;
  • надання незалежності колоніям Португалії (Анголі та Мозамбіку).

Представники правих сил - Народно-демократичної партії і Соціально-демократичного центру - урядових реформ не сприйняли і за підтримки ФРН, Іспанії й США вдалися до спроби перевороту, до якої виявився причетним і президент Спінола. Вірні урядові війська придушили цей заколот, у результаті чого ліві сили ще більше зміцнили свій вплив. Це підтвердили вибори до Установчих зборів. 25 квітня 1975 р. найбільшу кількість голосів отримали соціалісти (40 %). Комуністи разом з іншими лівими партіями заручилися підтримкою 20 % голосів.

Конституція проголошувала:

  • продовження націоналізації;
  • аграрну реформу;
  • встановлення робітничого контролю на державних підприємствах;
  • побудову безкласового суспільства і перехід до соціалізму.

Проте керівництво соціалістичної партії поступово домоглося відсторонення армії від контролю над владою. Із створенням уряду, в якому домінували соціалісти, відбулася переорієнтація на інші цінності. Поступово власникам були повернуті націоналізовані підприємства і латифундії, ліквідовано сільгоспкооперативи, почала здійснюватися політика «заморожування» зарплат. А в 1982 р. з конституції було вилучено положення щодо побудови соціалізму.

Сьогодні Португалія є демократичною аграрно-індустріальною країною з парламентсько-президентською формою правління, маючи досить низький рівень інфляції та безробіття. Щороку 25 квітня відзначається як національне свято - День Свободи. З 1986 р. Португалія входить до складу Євросоюзу.

Старовинна вулиця Аугушта та Тріумфальна арка у столиці Португалії Лісабоні.

Розгляньте фото. Що на ньому особливо привернуло вашу увагу? Чому? Свою точку зору аргументуйте.

2. «Чорні полковники» у Греції. Після початку «холодної війни» спецслужбами США було розроблено технологію протидіяння будь-якими засобами навіть конституційному приходу до влади в залежних від себе країнах людей з «лівими» переконаннями, тим більше комуністів. Ця технологія включала штучне створення економічних труднощів, поширення панічних настроїв, застосування підкупу або фізичне усунення політичних діячів, а також, як крайній засіб, - здійснення воєнних переворотів.

Саме така несприятлива для США ситуація почала складатися у Греції після смерті короля Павла. Його син Константин у липні 1965 р. під приводом, що тодішній прем’єр-міністр А. Папандреу недостатньо вживає заходів проти нелегальної у Греції на той час комуністичної партії, усунув його від влади, водночас розпустивши парламент, де партія Папандреу («Союз центру») мала більшість, що спровокувало виникнення тривалої політичної кризи. Проте, після зміни кількох складів уряду, все виглядало так, що правлячу коаліцію знову мав очолити «Союз центру» спільно з Єдиною демократичною лівою партією. Наляканий посиленням впливу лівих сил, король розпочав консультації з генералітетом щодо необхідності здійснення монархічного перевороту.

Але несподівано переворот здійснила група офіцерів середньої ланки, очолених Г. Пападопулосом, С. Паттакосом і Н. Макарезосом. Вони переконали головнокомандувача збройних сил Г. Спантидакіса підписати «кризовий план», що був розроблений заздалегідь на випадок приходу до влади комуністів.

21 квітня 1967 р. на вулицях Афін з’явилися танки, а група десантників захопила міністерство оборони. У країні розпочалися масові арешти. Списки «ворогів» охоплювали понад 10 тис. політиків, громадських діячів, журналістів. Їх звозили до в’язниці, де піддавали жорстокому катуванню. Багато було розстріляно. Терористичний режим, який отримав назву «чорних полковників» (насправді, переворот здійснювали підполковник, майор і бригадний генерал), очолив Г. Пападопулос, який раніше відповідав за взаємодію грецьких спецслужб із ЦРУ.

«Чорні полковники».

ОСОБЛИВОСТІ РЕЖИМУ «ЧОРНИХ ПОЛКОВНИКІВ»:

  • заборона і придушення будь-якої опозиції;
  • розпуск парламенту і всіх політичних партій;
  • створення концентраційних таборів;
  • скасування монархії.

Хунта була заснована на ідеології крайнього антикомунізму. Її лідери називали себе «рятівниками нації». Жінкам заборонили носити короткі (тобто вищі за 15 см від підлоги) спідниці, а чоловікам - довге волосся. Книжки і музика проходили сувору цензуру. Заграючи з населенням, «полковники» «пробачили» фермерам аграрні кредити, частково знизили рівень безробіття, але все одно спричинили лише поглиблення економічних проблем. Наслідком непродуманого «відпуску» цін на більше ніж 150 видів товарів та послуг став жахливий стрибок інфляції, небувалого розмаху набула корупція. Відтак, незважаючи на терор, розпочалися протестні виступи.

У листопаді 1973 р. студенти Афінського політехнічного університету захопили приміщення вишу, по радіо закликавши народ до опору. Загалом у заворушеннях узяло участь близько 100 тис. осіб. Хунта спрямувала до університету бронетехніку. У зіткненнях, що відбулися, 24 студенти загинуло, кілька сотень було поранено.

Після цього Пападопулоса звинуватили у зловживанні «грою в демократію» і заарештували. Замість нього президентом країни став генерал Ф. Гізікіс, а лідером хунти - генерал армії Д. Іоаннідіс. Сподіваючись відволікти увагу населення від внутрішніх проблем, він у липні 1974 р. організував воєнний переворот на Кіпрі, з наміром приєднати острів до Греції, але задум провалився, до того ж поставив Грецію на межу війни з Туреччиною. На знак протесту проти окупації Туреччиною Північного Кіпру Греція навіть вийшла із блоку НАТО.

Акрополь. Карикатура з датської преси.

Розгляньте ілюстрацію. Що саме, на вашу думку, хотів показати художник?

Ставало очевидним, що пануванню «чорних полковників» приходить кінець. Це змусило Ф. Гізікіса розпочати переговори з представниками старої влади і запропонувати очолити уряд одному з колишніх прем’єр-міністрів, консервативному політику К. Караманлісу, який перебував у еміграції. Пізніше Гізікіс добровільно подав у відставку, що стало останнім кроком у процесі відходу армії від влади. У грудні 1974 р., внаслідок референдуму, була остаточно скасована монархія. Також була легалізована діяльність політичних партій, у тому числі комуністичної. Так Греція повернулася на шлях демократії.

3. Кінець режиму Франко. Після захоплення Франко в 1939 р. влади в Іспанії в країні встановився тоталітарний режим, що мав чимало спільного з італійським фашизмом. Основу доктрини франкізму складали:

  • антидемократизм;
  • авторитаризм;
  • антикомунізм;
  • антисемітизм;
  • націоналізм;
  • політичний терор проти інакомислячих.

Ідейною основою франкізму став каудильїзм (ісп. caudillo — вождь, так виглядав офіційний титул Франко) - теорія доцільності встановлення режиму тоталітарного державного правління на чолі із загальнонаціональним лідером, наділеним політичною і військовою владою.

У 1945 р. на Потсдамській конференції лідери антигітлерівської коаліції вирішили не приймати Іспанію до ООН, а Генеральна Асамблея цієї організації наприкінці 1946 р. рекомендувала країнам-членам ООН відкликати послів з Іспанії. Відтак на декілька років єдиними політичними союзниками франкістської Іспанії залишилися лише Португалія, Аргентина і Ватикан, але оголошення «холодної війни» змусило Велику Британію і США переглянути свою позицію. Уже в жовтні 1950 р. Генеральна Асамблея ООН, де ці країни контролювали більшість, скасувала дипломатичні санкції проти Іспанії; у 1952 р. вона стала членом ЮНЕСКО, а в 1955 р. була прийнята до ООН. На підставі підписаної в 1953 р. угоди із США Іспанія отримала пільгові кредити на суму 1,5 млрд доларів. Були залучені й додаткові іноземні інвестиції, що дозволило Ф. Франко розпочати модернізацію економіки. Наприкінці 1950-х рр. Іспанія стала членом Міжнародного валютного фонду (МВФ) і Світового банку, отримавши від нього кредит на суму 500 млн доларів. Надходженню коштів в країну сприяла і трудова міграція - більше 2 млн іспанців виїхали на заробітки, регулярно надсилаючи звідти валюту рідним.

Ф. Франко й Хуан Карлос.

У 1962 р. Іспанія подала заявку на приєднання до Європейської економічної спільноти (ЄЕС) і, незважаючи на наявність антидемократичного режиму, у 1970 р. отримала режим сприяння торгівлі з країнами, що входили до її складу. Отже, каудильйо докладав зусиль, аби якомога довше втриматися при владі.

З 1947 р. Іспанія вважалася монархією, хоча король мав очолити країну лише після смерті Франко, «пожиттєвого керівника країни». У 1969 р. Франко офіційно проголосив своїм майбутнім наступником принца Хуана Карлоса, онука останнього короля з династії Бурбонів.

Країни Європи на початку XXI ст.

Так воно і сталося: після смерті диктатора, яку багато хто в країні сприймав як свято, саме Хуан Карлос поступово перетворив Іспанію на конституційну монархію.

Розпочався швидкий процес демократизації і переходу до створення «відкритого» суспільства. Чимало колишніх франкістів проголосили себе соціалістами, а генеральний секретар фашистського Національного руху А. Суарес очолив партію Соціально-демократичний центр, а також перехідний уряд реформ. У 1977 р. він поступився владою Ф. Гонсалесу - лідеру іспанських соціалістів.

На сьогодні Іспанія є демократичною країною, членом ЄС і НАТО, за рівнем економічного розвитку посідає 14 місце у світі; король - Філіп VI, прем’єр-міністр - П. Санчес.

4. Проблеми національних меншин. Баскське питання. Ф. Франко залишив після себе у спадок цілий ряд національних проблем, що змушують і досі потерпати Іспанію. Він з підозрою ставився до національних меншин, вбачаючи в них ворогів цілісності Іспанії. Він скасував автономії Країни Басків і Каталонії, заборонивши навіть їх мову. Це спричинило активізацію національних рухів і їх виступи проти влади. Збройну боротьбу проти режиму очолила заснована в 1959 р. баскська підпільна організація ЕТА («Вільна батьківщина басків»). Основними гаслами ЕТА були:

  • боротьба проти франкістської диктатури й «іспанського поневолення»;
  • надання Країні Басків незалежності;
  • захист демократичних прав і свобод.

ЕТА від самого початку була налаштована радикально, проте саме репресії з боку влади підштовхнули її на шлях тероризму. Свій перший терористичний акт ЕТА здійснила 2 серпня 1968 р., коли нею був вбитий керівник політичного управління поліції Сан-Себастьяна М. Мансанас, який звик знущатися з політв’язнів. Відкритий суд над організаторами цього вбивства викликав величезний міжнародний резонанс у світі, змусивши Франко відмінити смертну кару кільком засудженим.

У 1973 р. з причини погіршання стану здоров’я Ф. Франко змушений був тимчасово передати керівництво країною адміралу Кареро Бланко. Проте 20 грудня 1973 р. той став жертвою замаху ЕТА. Таким чином, режим виявився нездатним придушити озброєний опір басків.

Прийнятою в 1978 р. демократичною конституцією Іспанії і Статутом автономії Країни Басків права цієї національної меншини було істотно розширено. Баски мають власний парламент, податкову систему, власну поліцію; врегульоване і мовне питання. Але терористичні акти продовжилися.

У 1995 р. ЕТА було організовано безрезультатний замах на життя короля Хуана Карлоса, що викликало загальне обурення в Іспанії. У червні 1997 р. після вбивства муніципального радника А. Бланко майже 6 млн протестувальників вийшли на вулиці під гаслами засудження ЕТА.

ДОКУМЕНТ

Тим, хто обирає (...) туристичні центри для того, щоб провести канікули та відпочити, ЕТА хоче повідомити, що ці зони є її мішенню. Для того щоб це не привело до небажаних наслідків, ми наполегливо рекомендуємо утриматися від відвідання цих місць. Оскільки Іспанію відвідують переважно європейські туристи, їх цей заклик стосується в першу чергу. (Із заяви ЕТА у баскських газетах у грудні 2008 р.).

АНАЛІЗУЄМО

Прокоментуйте зміст документа. Висловте своє ставлення до терористичних методів. Чи сприяють вони досягненню мети? Чому ви так вважаєте? Аргументуйте.

За даними ЄС, починаючи із 1968 р. від рук ЕТА загалом загинуло понад 850 осіб. Протягом цього часу терористи не менше 15 разів оголошували перемир’я і жодного разу його не дотримували.

Проте, незалежно від ЕТА, нинішній обсяг прав населення Країни Басків уже не влаштовує. 11 червня 2018 р. вони утворили живий ланцюг протяжністю 202 кілометри на підтримку Каталонії, вимагаючи більшої незалежності для себе.

Так виглядав живий ланцюг басків.

Розгляньте фото. Як особисто ви сприймаєте такі акції? Свою точку зору аргументуйте.

Також і Каталонія, наділена меншими, ніж Країна Басків, можливостями самоуправління, активно домагається незалежності від Мадрида, свідченням чого став недавній референдум про відділення Каталонії від Іспанії та одностороннє проголошення незалежності урядом провінції. Отже, небезпека дезінтеграції Іспанії досі не є усунутою.

ЗАПАМ'ЯТАЙМО ДАТИ

25 квітня 1974 р. - «революція гвоздик» у Португалії

1959 р. - заснування підпільної баскської організації ЕТА

21 квітня 1967 р. - встановлення режиму «чорних полковників» у Греції

НАБУВАЄМО КОМПЕТЕНТНОСТЕЙ

Хронологічну. До подій доберіть відповідну дату: встановлення режиму А. Салазара, встановлення режиму Ф. Франко, встановлення режиму «чорних полковників», заворушення в Афінському університеті.

Просторову. Яке значення має для Греції контроль над Кіпром?

Інформаційну. Визначте, чому деякі авторитарні, антидемократичні режими змогли протриматися так довго.

Логічну. 1. Визначте причини «революції гвоздик». 2. Схарактеризуйте особливості режиму «чорних полковників» 3. Чому режим Ф. Франко так довго тривав в Іспанії?

Аксіологічну. Чому португальці й досі вважають А. Салазара найпопулярнішим португальцем? Висловте свою думку щодо авторитарних форм здійснення влади.

Мовленнєву. У групах обговоріть проблеми національних меншин в Іспанії.