Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 11 клас. Ладиченко - Нова програма

§ 30. Узагальнення до курсу

Основні тенденції розвитку світу в другій половині XX — на початку XXI ст.

Серед найважливіших тенденцій світового розвитку другої половини XX - початку XXI ст. можна виділити такі:

1. Глобалізація. В економічній сфері глобалізація полягає у зростанні взаємозалежності країн, розширенні міжнародної торгівлі, загальносвітовому характері економічних спадів та криз, формуванні загальносвітового ринку праці тощо. Характерною рисою економічної глобалізації є перенесення транснаціональними корпораціями багатьох виробництв до країн «третього світу» з метою скорочення витрат. З одного боку, це сприяє створенню нових робочих місць і стимулюванню економіки цих країн, а з другого - подібні тенденції викликають звинувачення в економічній експлуатації менш розвинутих країн, особливо транснаціональними корпораціями. Тому економічна глобалізація часто критикується як прояв неоколоніалізму.

Проте глобалізація не зводиться лише до економічних процесів: вона знаходить прояв також в інтенсифікації міжнародної політики, культурного обміну, туризму, спорту тощо. Таким чином, глобалізація дедалі більше визначає обличчя сучасного світу, стає однією з найвиразніших рис суспільного прогресу.

2. Інтеграція. У другій половині XX - на початку XXI ст. інтеграційні процеси відбувалися в політичній, економічній, військовій сферах. Зокрема після Другої світової війни були створені військово-політичні блоки НАТО та ОВД, економічні об’єднання ЄЕС та РЕВ, пізніше НАФТА та інші. Інтеграційні процеси мають багато позитивного, оскільки примножують потенціал кожного з учасників об’єднання, сприяють обміну досвідом, новітніми технологіями, фінансами, людськими ресурсами. Проте в міжнародних об’єднаннях формуються лідери, які перебирають на себе основні важелі впливу та вирішення спільних питань. Однак у цілому інтеграція - прогресивне явище.

3. Науково-технічна революція, яка призводить до занепаду старих галузей виробництва та появи нових, заснованих на використанні новітніх інформаційних технологій. Вплив НТР на життя людей надзвичайно широкий - від використання сучасних стільникових засобів зв’язку, інформаційно-комунікаційних методик в освіті до лазерних технологій у медицині. Проте розмах і якість використання досягнень НТР залежать від рівня загального розвитку економіки кожної конкретної країни.

4. У перші десятиріччя після Другої світової війни відбувся розпад колоніальної системи. У 40-50-х рр. XX ст. цей процес проходив в азійських країнах, у 60-80-х рр. він завершився звільненням країн Африканського континенту. На міжнародній карті з’явилися десятки незалежних держав, які стали частиною торговельно-економічних відносин між Північчю та Півднем, тобто розвинутими країнами і тими, що розвиваються. Проте відносини між ними почасти мають нерівноправний характер, і слабкорозвинуті країни Азії, Африки та Латинської Америки об’єднуються в боротьбі проти «золотого мільярда» - найбільш розвинутих країн.

5. У другій половині XX - на початку XXI ст. небувалого розмаху досягла «масова культура», розрахована на масове споживання: читачів детективів та любовних романів; слухачів поп-музики; глядачів комедій та фільмів жахів тощо. Стандартизована продукція «масової культури» з країн Західної Європи та США розповсюдилась по всьому світу. В останні роки виникло нове явище глобального масштабу - культура «віртуальної реальності», яке пов’язане з використанням новітніх інформаційно-комунікаційних технологій. Значна кількість населення, особливо молодь, в усіх куточках світу велику частину вільного часу проводить, занурившись у «віртуальну реальність», і це стає дедалі популярнішим.

6. Загрозою всьому людству в наш час є активізація міжнародного тероризму, який пройшов декілька стадій свого розвитку - від індивідуальних терористичних актів терористів-смертників, терористичних організацій до сучасних напівдержавних утворень на кшталт ІДІЛу. Боротьбу з міжнародним тероризмом ведуть як державні установи більшості країн світу, так і міжнародні організації.

7. Для розвинутих країн Заходу в період після Другої світової війни характерним було поширення демократії, утвердження правової держави та формування громадянського суспільства. В останні десятиріччя XX - на початку XXI ст. в цих країнах на основі науково-технічної революції сформувалося постіндустріальне суспільство, якому притаманне домінування «класу інтелектуалів», переважання населення, зайнятого у сфері обслуговування, над сферою виробництва, пріоритет науки та освіти.

8. У міжнародних відносинах у період після Другої світової війни домінуючим було протистояння двох наддержав: СРСР та США, що призвело до «холодної війни», яка неодноразово наражала людство на можливість виникнення третьої світової війни. Після розпаду Радянського Союзу та завершення «холодної війни» світ на певний час став однополюсним, у ньому провідну роль відігравали Сполучені Штати. В останні десятиліття ситуація змінилася в бік багатополюсності, коли Європейський Союз, Китай, Росія (інколи сюди додають Індію та Бразилію) стали рівноправними гравцями на шаховій дошці світу.

9. Цікавою тенденцією розвитку світу у другій половині XX - на початку XXI ст. була успішна боротьба політичних партій та громадських організацій за тендерну рівність, права національних, релігійних та сексуальних меншин, яка вписувалася в рамки боротьби за права людини, закріплені в декількох важливих міжнародних документах.

У цілому динаміка розвитку світу у другій половині XX - на початку XXI ст. була позитивною, спрямованою на демократизацію в усіх сферах життя людства.

Національні та глобальні виклики

Національні виклики для різних країн кардинально відрізняються один від одного. Для країн Африки актуальним викликом є боротьба з бідністю та голодом, у той час як у європейських країнах та США люди ведуть боротьбу з ожирінням та пропагують здоровий спосіб життя. Для одних країн важливим викликом є корупція (серед них і Україна), для інших - демократизація суспільного життя, для третіх - подолання наслідків стихійних лих тощо.

Проте існують глобальні виклики, які стосуються життя більшості народів світу.

Серйозну проблему становить демографічна криза, викликана неконтрольованим зростанням чисельності населення планети: упродовж другої половини XX ст. воно збільшилося з 2,5 до 6,3 млрд, тобто в 2,5 раза. Протягом останніх двох десятиліть приріст населення в цілому становив близько 2,4 %. При цьому в більшості розвинених країн він не перевищував 0,5-1 %, зате в країнах, що розвиваються, досягав 4 %. Максимальних цифр досягнуто на Індійському субконтиненті, у Західній Азії й деяких африканських країнах. Загалом дві третини населення Землі припадає на так звані «однодоларові країни» (де люди в день отримують не більше одного долара) - країни Азії, Африки і Латинської Америки.

Водночас людство безупинно старішає: якщо в 1950-му людей старше 60 років у світі було 200 млн, то 2050 р. таких людей буде вже 2 млрд, тобто п’ята частина населення. Люди старшого віку, які потребують соціальної допомоги від держави, у різних країнах складають різну частину населення. Наприклад у Японії люди живуть найдовше: кількість людей, яким виповнилося більше 100 років, за останні 20 років збільшилася в 7 разів, таких людей зараз понад 70 тисяч, тоді як у Індії люди, старші за 65 років, складають лише 6 % населення. Старіння населення тягне за собою проблему скорочення робочої сили. Уже зараз робочих місць в Японії, як і в інших розвинутих країнах, значно більше, ніж робочих рук. Їх заповнюють іммігранти, вихідці з країн Азії, Африки, Латинської Америки, колишнього Радянського Союзу. В умовах НТР великий обсяг робіт виконують «розумні машини». Швидке зростання народонаселення та збільшення споживання викликали загрозу продовольчої кризи. Голод є супутником життя багатьох народів країн Сходу та Латинської Америки.

Назріває енергетична та сировинна криза: вичерпуються традиційні джерела енергії та сировини, родовища корисних копалин. Учені прогнозують, що вже в недалекому майбутньому нестача природних ресурсів стане катастрофічною, оскільки біозапас планети виснажується з небаченою в історії людства швидкістю. За даними Всесвітнього фонду дикої природи, природні ресурси споживаються сьогодні швидше, ніж планета їх здатна відтворювати. Уже в 2003 р. біологічні можливості Землі перевищувалися приблизно на 25 %. За умови збереження нинішніх темпів споживання ресурсів до 2050 р. їх буде удвічі менше від потреби.

Величезної шкоди людству завдає екологічна криза.

Щорічно до атмосфери потрапляє понад 200 млн тонн вуглекислого газу, 150 млн тонн двоокису сірки, 55 млн тонн окислів азоту та багато іншого - загалом близько 23 млрд тонн газів і понад 1 млрд тонн інших сполук. 350 млн автомашин поглинають кисень, необхідний для дихання 1 млрд людей, і викидають в повітря близько 200 видів різноманітних отруйних речовин. У рік на кожну людину припадає більше як 20 тонн промислових та інших відходів.

Унаслідок цього рівень забрудненості повітря у великих містах у десятки і сотні разів перевищує встановлені граничні екологічні норми, а озоновий атмосферний шар все слабкіше захищає Землю від ультрафіолетового випромінювання. Пошкодження озонового шару (воно прогресує із швидкістю 1-2 % на рік), своєю чергою, спричинює так званий парниковий ефект, що виявляється у кліматичних змінах, пов’язаних із підвищенням температури поверхні Землі, наслідки чого навіть важко передбачити. Швидкими темпами здійснюється забруднення атмосфери шкідливими продуктами металургійної, хімічної, залізорудної промисловості, а також індивідуальних транспортних засобів. Щорічно до атмосфери потрапляє понад 200 млн тонн вуглекислих речовин.

Під загрозою перебуває й Світовий океан, «остання природна зона», куди протягом лише одного року скидається понад 600 млрд тонн забруднених промислових відходів тощо. Існують великі «мертві» ділянки води, забруднені нафтою. Риба, виловлювана у Світовому океані, відповідно, також є забрудненою.

Забруднення навколишнього середовища та продуктів харчування дедалі відчутніше позначається на здоров’ї населення. Також щороку мільйони людей у світі стають жертвами «хвороб цивілізації», перше місце серед яких посідає пандемія синдрому набутого імунного дефіциту (СНІД), число носіїв якого вже наближається до 40 млн осіб.

Значну небезпеку для людства становлять онкозахворювання - неконтрольоване збільшення - на початку XXI ст. хвороботворних клітин. Існують тисячі різновидів таких захворювань, які зачіпають одразу кілька органів в організмі. Хоча в галузі досліджень і лікування таких хвороб впродовж XX ст. було досягнуто значного прогресу, не існує абсолютних методів лікування цієї хвороби, проти якої найширше застосовуються хіміотерапія, променева терапія, хірургія й імунотерапія.

Серед інших невиліковних хвороб варто згадати ще астму - хронічне запалення дихальних шляхів. Характерними ознаками астми є задишка, приступи кашлю та інші симптоми, які можуть іноді загрожувати життю. Лікування зводиться до використання антиалергенних і протизапальних препаратів, які дозволяють лише дещо послабити симптоми.

Ще одним викликом для світового співтовариства є небезпека від здійснення терористичних актів. А особливу загрозу становить поширення зброї масового знищення — ядерної, хімічної, бактеріологічної, що може опинитися в руках терористичних структур.

Таким чином, людство стоїть перед багатьма викликами та загрозами, які необхідно вирішувати в мирний цивілізований спосіб.

Виміри цінностей людського буття в сучасному світі

Цінностями людського буття є як матеріальні речі, так і духовні. Розглянемо духовну складову людського буття. Як правило, поняття «духовність» можна окреслити через рівень знань, освіченість, етико-моральну систему співвідношень людини як особистості та її ставлення до соціальної реальності. У процесі соціалізації людини відбувається формування її внутрішнього світу, ціннісно-смислових вимірів буття. На кожному етапі розвитку історії сутність людини в більшій чи меншій мірі набуває нових форм і смислових значень. Людина та її життєві орієнтири розглядаються в різних координатах.

Зокрема в сучасному світі, завдяки поширенню соціальних мереж та зануренню молоді у «віртуальну реальність», спостерігається повсюдна знеособленість комунікації, відсутність співпереживання у спілкуванні. Це поглибило властивий для західноєвропейської традиції індивідуалізм, що виявляє суперечливий характер буття сучасної людини через замкненість та соціальний інфантилізм.

Так само процес глобалізації щодалі більше вносить свої корективи в сучасний світ, змінюючи свідомість та соціальний характер життєдіяльності людини. Революція в галузі засобів масової комунікації, що зумовила збільшення швидкості обміну інформацією, прийняття рішень, динаміку економічних, культурних та політичних явищ, визначила такі нові якості людини, як самостійність і рішучість. Необхідність оперативно орієнтуватися в мінливому інформаційному просторі, здатність швидко аналізувати, приймати рішення та сприяти їх втіленню дедалі більше стають ознаками нових вимірів людського життя.

Україна у світовому співтоваристві

Після проголошення незалежності Україна почала стверджуватись на міжнародній арені як суверенна держава. Її зовнішня політика спрямована на розвиток відносин з країнами Заходу, зміцнення безпеки в Європі та світі.

Важливою подією у зовнішній політиці незалежної України стало її приєднання до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї (ДНЯЗ). Це стало можливим після того, як на будапештській зустрічі країн НБСЄ у грудні 1994 р. президенти США та Російської Федерації, а також прем’єр-міністр Великої Британії поставили свої підписи під меморандумом про гарантії безпеки Україні. Аналогічні гарантії надали Україні уряди КНР і Франції, які мають ядерну зброю.

Участь України в діяльності міжнародних організацій. Найбільшою та найвпливовішою міжнародною організацією є ООН. Україна стала співзасновницею цієї організації та бере участь у її роботі з 1945 р. За роки незалежності Україна декілька разів була непостійним членом Ради Безпеки ООН (строком на 2 роки), її представники головували на засіданнях Ради Безпеки. Однією з важливих місій, які виконує Україна як член ООН, є надання підрозділів збройних сил для здійснення миротворчих місій у різних країнах світу. Україна бере участь у діяльності Європейської економічної комісії ООН, спрямованій на зміцнення регіонального співробітництва у сфері енергетики, транспорту, екології, економічної інтеграції. ЄЕК ООН є для нашої країни одним із важливих джерел технічної допомоги у цих галузях.

На окрему увагу заслуговує робота, що здійснюється українською стороною на різних напрямках співробітництва з МАГАТЕ. Одним із актуальних завдань співробітництва є налагодження взаємодії у «трикутнику» Україна - ЄС - МАГАТЕ в межах інтеграції енергетичних просторів. Пріоритетне місце в сучасному міжнародному співробітництві посідає проблематика сталого розвитку та охорони навколишнього середовища, протидії глобальній зміні клімату. Україна ратифікувала понад 40 глобальних та регіональних природоохоронних конвенцій та угод, є активним учасником переговорного процесу щодо підготовки нової міжнародної угоди, яка прийде на зміну Кіотському протоколу до Рамкової конвенції про зміну клімату. Національне космічне агентство України залучається до обговорення актуальних проблем застосування космічної техніки і технологій в рамках Комітету ООН з використання космічного простору в мирних цілях, працює у складі Комітету супутникового спостереження за Землею та інших структур.

Участь України в міжнародних спортивних змаганнях

Українські спортсмени відомі в усьому світі в багатьох видах спорту. Особливо популярними є боксери, зокрема брати Віталій та Володимир Клички, Олександр Усик, Василь Ломаченко та інші. Вони мають чемпіонські титули, виступали на провідних аренах світу, ними захоплюються сотні тисяч уболівальників. Найкращими футболістами Європи ставали киянин Олег Блохін, одесит Ігор Бєланов, гравець київського «Динамо» та італійського «Ювентуса» Андрій Шевченко.

Україна має імідж спортивної держави й тому, що проводить різні міжнародні змагання. Одним із наймасштабніших було Євро-2012, коли Україна і Польща приймали в себе чемпіонат Європи з футболу. Але найбільшим досягненням України в цьому популярному виді спорту є перше місце молодіжної збірної на чемпіонаті світу 2019 р.

• Гравці молодіжної збірної України - чемпіони світу з футболу

До символічної збірної кращих спортсменів України часів незалежності увійшли Руслан Пономарьов - перший український чемпіон світу з шахів; Лілія Подкопаева - абсолютна чемпіонка світу зі спортивної гімнастики; легкоатлетка Інеса Кравець, яка в секторі для потрійних стрибків єдина у світі змогла досягти позначки 15,5 м; перша олімпійська чемпіонка з фігурного катання Оксана Баюл; чотириразова олімпійська чемпіонка з плавання Яна Клочкова; стрибун у висоту Сергій Бубка та інші.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст