Підручник по Всесвітній історії (рівень стандарту). 11 клас. Ладиченко - Нова програма

Розділ 6. Повсякденне життя і культура

§ 25. Науково-технічна революція

Актуалізація предметних компетентностей

Які наукові відкриття першої половини XX ст. ви вважаєте найважливішими для розвитку людства?

1. Наукові відкриття, нові галузі наук, високі технології, інтеграція науки і виробництва. Докорінний переворот у продуктивних силах суспільства, коли наука перетворилася на безпосередню продуктивну силу, дістав назву науково-технічної революції (НТР).

ЕТАПИ НТР:

  • кінець 1940-х — 1960 -ті рр. (винайдення телебачення, транзисторів, комп'ютерів, лазеру, атомної енергії);
  • 1970 -ті рр. (мікропроцесори, оптоволоконна передача інформації, мікропроцесори, промислові роботи, Інтернет);
  • із початку 1980-х рр. (великі інтегральні схеми, мікроелектроніка, генна та клітинна інженерія, термоядерний синтез).

Бурхливий розвиток електронної техніки зумовлює поступове перетворення всієї інформаційної діяльності, створення потужних індустріально-інформаційних комплексів як у національних, так і в міждержавних межах, а їх електронізація (революція в засобах зв'язку) є одним із найважливіших напрямів сучасного етапу НТР. До цього комплексу належать патентна справа, надання комп'ютерних послуг бізнесу, засоби масової інформації, збирання, оброблення, систематизація інформації та надання її кінцевому споживачеві, що передбачає зближення комп'ютера і споживача інформації, інтеграцію комп'ютерів; обслуговування комп'ютерів дедалі більше здійснюватиметься через штучні супутники Землі. Одною з ланок цієї системи є широка мережа інформаційних пунктів.

Виникли і розвиваються мультимедіа (англ. multi - багато, media - середовище), тобто технології, які забезпечують об'єднання відео, звуку, графічних образів та інших специфічних способів подання і зберігання інформації за допомогою комп’ютерних засобів.

• Мультимедійні засоби передачі інформації

Якісне поліпшення інформаційної місткості, надійності, швидкості роботи комп’ютерних систем, їх гнучкості й автономності (без втручання людини) стало матеріальною основою для створення комп’ютерів п’ятого та шостого поколінь, спроможних «розуміти» мову людини, «читати»» знімки, графіки та інші символи, що значно прискорює створення «штучного інтелекту».

Інформаційна революція радикально змінює роль людини у процесі виробництва матеріальних і духовних благ.

2. Зміни у змісті та характері праці, соціальній структурі суспільства, якості життя людей країн світу. Під впливом НТР відбувалися суттєві зміни в соціальній структурі західного суспільства. Поряд з прискоренням зростання міського населення величезними темпами збільшувалася частка зайнятих у сфері обслуговування і торгівлі. Якщо число зайнятих у цій сфері в 1950 р. складало 33 % від усього самодіяльного населення в країнах Заходу, то в 1970 р. - вже 44 %, перевищивши частку зайнятих у промисловості і на транспорті. Змінювався вигляд робітника, зросла його кваліфікація, покращувався рівень загальноосвітньої та професійної підготовки; рівень оплати, а разом з цим рівень і стиль життя. Суспільне становище промислових робітників дедалі більше зближувалося з показниками життя службовців і фахівців. На основі структурних змін в економіці змінювався галузевий склад найманих робітників. Ішло скорочення зайнятих у галузях з високою вагою праці (гірничодобувна, традиційні галузі легкої промисловості тощо) і збільшення зайнятих у нових галузях (радіоелектроніка, ЕОМ, атомна енергетика, хімія полімерів тощо).

До початку 1970-х рр. чисельність середніх верств населення коливалася від 1/4 до 1/3 самодіяльного населення. Спостерігалося зростання частки дрібних і середніх власників.

На другому етапі НТР, у зв’язку з процесом міжнародної розрядки, стали вивільнятися значні кошти, які раніше направлялися у військово-промисловий комплекс. Захід все більше переорієнтовував свою економіку на соціальні потреби. Науково-технічні програми стали тісніше пов’язуватися з соціальними. Це позитивно позначилося на підвищенні технічної оснащеності та якості праці, збільшенні доходів трудящих, зростанні споживання на душу населення. У поєднанні з демократизацією суспільного життя реформування економіки на основі розвитку НТР дозволило капіталістичним країнам уникнути депресивного стану і почати перехід до більш високої стадії суспільного устрою.

• Досконале знання комп’ютерів визначає належність до «класу інтелектуалів»

Це не могло не викликати глибоких соціальних змін. У кінці XX - на початку XXI ст. найбільша кількість зайнятих (від половини до 2/3 самодіяльного населення) припадає на сферу інформації та послуг (третинний тип зайнятості), а потім уже - промисловості та аграрного сектору. Робітничий клас нині не становить більшості населення в розвинених країнах. Ці зміни свідчать про зростання інтелектуальних функцій праці, підвищення загальноосвітнього рівня осіб, зайнятих у різних сферах економіки.

Зростання складності праці вимагає збільшення кількості працівників з високою професійною і загальноосвітньою підготовкою. Широке застосування у виробництві керуючих систем, гнучких технологій веде до того, що вже не окрема, відносно невелика, група інженерів, конструкторів, дослідників, а більшість працівників займаються творчою працею.

Це зумовлює те, що крім глибоких спеціальних знань працівник повинен володіти широким спектром різноманітних якостей. Зокрема:

  • високим рівнем інтелектуального розвитку і професійної компетенції;
  • творчим підходом до справи (безпосередня участь у підготовці програми виконання роботи);
  • прагненням до удосконалення процесу праці (сприймання змін на виробництві);
  • здатністю ефективно працювати без нагляду (розвинене почуття обов’язку);
  • критичним складом розуму (високий ступінь допитливості);
  • цільністю натури;
  • комунікабельністю;
  • умінням обмінюватися ідеями і допомагати іншим членам колективу.

Однак важливо мати на увазі, що статус працівника і його належність до «класу інтелектуалів» визначаються не стільки власне освітнім рівнем, скільки тим, якою мірою на той або інший момент він перевершує аналогічний показник середнього працівника.

Через те що головна відмінність «класу інтелектуалів» полягає в істотному перевищенні їхнього освітнього рівня над тим, що притаманний більшості сукупної робочої сили, цей клас буде залишатися в меншості.

Особливістю «класу інтелектуалів» є їх незалежність і від «буржуїв», і від «пролетаріату». По-перше, вони можуть здобувати необхідні їм засоби виробництва (комп’ютер, факс, мобільний телефон тощо) в особисту власність. По-друге, їм немає необхідності експлуатувати інші соціальні групи для утвердження власної ролі в соціальній структурі. Доступність інформаційної техніки і технологій приводить до того, що дедалі більше інтелектуальних працівників одержує можливість індивідуального виробництва інформаційних продуктів. У результаті вони поставляють на ринок не свою робочу силу, а готовий продукт своєї інтелектуальної діяльності, що найчастіше високо оцінюється. Ознаками цього класу є також затребуваність його представників у різних структурних елементах соціальної ієрархії, а також виняткова мобільність. Останню слід розуміти дуже широко: від готовності відносно легко поміняти місце роботи, здатності створювати інтелектуальний продукт буквально в літаку з ноутбуком, до того, що істотний динамізм здобуває та сфера діяльності, якою вони займаються.

• С. Джобс

Як приклад можна навести історію створення першого персонального комп’ютера, названого «Еппл» («Яблуко»). У 1976 р. у Сан-Хосе (Каліфорнія) його зібрали у себе в гаражі два інженери, С. Джобс і С. Возняк. Їхня праця, що принесла епохальний винахід, була типовим зразком нового - постіндустріального - ставлення до життя і роботи, коли та виступає насамперед як самовираження людини, як її прагнення до творчої самореалізації, часто здійснюваної у формі гри. Саме для гри створювали свій «Еппл» американські інженери. У їхніх долях відбилося багато особливостей часу, у якому вони жили. Так, С. Джобс був відрахований з коледжу і відправився в Індію «у пошуках осяяння». Він перестав їсти м’ясо і, вже будучи відомим у світі бізнесу, благоговів перед Сходом. На початку діяльності «Еппл» респектабельних ділових партнерів шокували довге волосся і сандалії С. Джобса. У нього були аскетичні манери, наприклад звичка спати на підлозі. Але розкіш життя він бачив у іншому - в можливості «створювати різні речі». Той факт, що вдвох з напарником вони дуже швидко вивели «Еппл» на вершини бізнесу, швидше зумовлювався прагненням до самореалізації, ніж звичайним бажанням розбагатіти. Те ж прагнення спонукало С. Возняка залишити «Еппл», щоб заснувати нову венчурну фірму.

Обох американців можна схарактеризувати як «альтернативних людей» духовного виробництва кінця XX - початку XXI ст., у закордонній соціології - скорочено ADON (Alternative - альтернативний, Disintegrating - дезінтегруючий, Originating - той, що створює, Nobleman - шляхетна людина).

РОЗВИВАЄМО КРИТИЧНЕ МИСЛЕННЯ

Чи погоджуєтеся ви з тим, що такі особистості і є головною «рушійною силою» розвитку сучасного суспільства? Чому? Аргументуйте.

НТР значною мірою змінила якість життя людей в усьому світі, але особливо - в країнах Європи та США, Японії, Китаї, розвинутих державах Арабського регіону та Латинської Америки. Удосконалюються системи транспорту і зв’язку. Значна частина людей у розвинених країнах уже не уявляє свого життя без Інтернету - світової системи інформації. Ведуться пошуки заміни вугілля, нафти та газу енергією води та сонця. Величезні можливості має сучасна медицина, особливо після відкриття антибіотиків і створення діагностичних апаратів.

Отже, науково-технічна революція принципово змінила обличчя суспільства.

3. Розвиток систем соціального забезпечення. Особливість соціальної політики економічно розвинених країн полягає в тому, що вона спрямована не просто на захист людини від соціальних ризиків (утрата доходу в зв’язку з хворобою, інвалідністю і старістю), але і на недопущення різкої матеріальної і соціальної нерівності, а також на забезпечення прийнятного рівня соціальної підтримки та допомоги нужденним верствам населення, надання громадянам доступу до якісних охорони здоров’я та освіти.

Найбільш типовими інституційними формами соціального захисту є: державна соціальна допомога та соціальне забезпечення; соціальне страхування; добровільне особисте страхування; додаткове корпоративне забезпечення, а також недержавні благодійні форми допомоги нужденним.

В останні 40-50 років обсяг виконуваних державою соціальних функцій помітно розширився за рахунок надання державою таких соціальних послуг населенню, як забезпечення зайнятості, соціальний патронаж, формування життєвого середовища для інвалідів, реалізація програм реабілітації окремих соціальних груп, державні програми підтримки і створення необхідних життєвих умов для окремих категорій населення та регіонів.

Із цією метою держава активно використовує бюджетне фінансування соціальних програм, здійснює всебічні заходи щодо розвитку інститутів обов’язкового, добровільного соціального і особистого страхування, стає центральним суб’єктом з виконання соціальних функцій у суспільстві.

Якщо на початку 1950-х рр. витрати на державні соціальні програми (соціальне страхування і забезпечення) у більшості західних країн становили близько 7-10 % ВВП, то протягом 1960-1990-х рр. вони динамічно збільшувалися (приблизно на 8 % у рік), що вдвічі перевищувало темпи зростання ВВП. За період з 1960 по 1987 р. у Великій Британії вони підвищилися в 2,75 раза, у США - у 3,73, у Франції - у 4,6, у Швеції - у 5,1 і в Японії - у 12,84 раза.

До середини 1970-х рр. на частку таких витрат доводилося від 20 (Японія і США) до 30 % ВВП (у ряді країн Євросоюзу). Так, в Італії в 1990 р. витрати на соціальне страхування становили 15,3 % ВВП, а загальні витрати на соціальний захист - 23,1 %.

Темпи зростання витрат на соціальне страхування та забезпечення в 1980- 1990-ті рр. були нижчі, однак не відставали від темпів зростання ВВП. Навіть у Великій Британії за часів правління Маргарет Тетчер відповідні асигнування збільшилися з 20,5 % ВВП у 1980 р. до 27,3 % - у 1993 р. У ФРН у 1998 р. витрати на обов’язкове соціальне страхування склали 24,5 % ВВП, а загальні соціальні витрати (так званий соціальний бюджет) досягли астрономічної суми - 1,27 трлн марок.

При цьому за чотири останні десятиліття XX ст. національні системи соціального страхування та забезпечення передових країн були доповнені державним регулюванням ринку праці, державними програмами в галузі охорони здоров’я та освіти, що фінансуються за рахунок бюджетних коштів. Так, на кінець 1990-х рр. державні соціальні трансферти були рівні 28 % ВВП у Франції, 25 % - в Італії, 21 % - у Німеччині і Швеції, по 16 % - у Великій Британії, США та Японії.

Таким чином, період із середини XX ст. можна визначити як сучасний етап формування активної державної соціальної політики. Саме держава несе в промислово розвинених країнах основну відповідальність за фінансування соціальної сфери.

У цей же період держава ввела в значних обсягах бюджетне фінансування соціальних програм, стала домінуючим суб’єктом соціальних функцій у суспільстві й активізувала діяльність інших соціальних суб’єктів за допомогою надання різних преференцій з добровільного пенсійного та медичного страхування.

Цей факт суспільного розвитку свідчить про те, що включення держави в реалізацію соціальних функцій суспільства є не результатом розвитку будь-якої окремої країни, а підсумком цивілізаційного розвитку світу, усвідомлення цінності людини, розуміння суспільної потреби в забезпеченні певного рівня освіти, стану здоров’я, тривалості життя населення.

Формуємо предметні компетентності

Хронологічну

Зробіть хронологічний ланцюжок етапів НТР.

Інформаційну

Використавши текст підручника та додаткові джерела, зробіть таблицю головних науково-технічних досягнень, які були здійснені в другій половині XX - на початку XXI ст.

Логічну

1. Як змінилося становище найманих робітників у промислово розвинутих країнах завдяки НТР?

2. Як НТР вплинула на структурну зміну суспільства в передових країнах?

Аксіологічну

Висловіть своє ставлення до досягнень НТР, адже вони використовуються не лише в цивільних, а й у військових сферах. Чим це загрожує людству?

Громадянську

Порівняйте систему соціального захисту в Україні та в країнах ЄС, зокрема в Німеччині.