Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

Основні поняття і терміни

Безробітні — громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів та обов'язково зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні розпочати її.

Безробіття — тимчасова незайнятість економічно активного населення.

Бізнес-план — документ, який складають для ефективного управління та планування бізнесу.

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених на території країни за певний період (зазвичай за рік).

Валовий національний продукт (ВНП) — ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених протягом року національним капіталом і працею, що функціонує як на території певної країни, так і поза її межами.

Виробниче підприємництво — процес господарювання з виробництва продукції, виконання робіт та надання послуг при кругообігу ресурсів.

Гранична схильність до заощадження (MPS) — частина кожної додаткової одиниці доходу, яка спрямована на збільшення заощадження.

Гранична схильність до споживання (MPS) — частка приросту доходу, яка спрямовується на збільшення споживання.

Граничний дохід (MR, marginal revenue) — додатковий дохід, який був отриманий від продажу додаткової одиниці продукції.

Граничний продукт (MP, marginal product) — додатковий продукт, отриманий у результаті приросту одного з ресурсів на одну додаткову одиницю, при цьому розміри інших факторів (та витрати на їх придбання) залишаються незмінними.

Граничні витрати (MC, marginal costs) — додаткові витрати підприємства, пов'язані з випуском додаткової одиниці продукції. Граничні витрати визначають, у яку суму обходиться підприємству зростання обсягу виробництва на одну одиницю.

Грошова маса — запас грошей, який економічні суб'єкти мають у своєму розпорядженні й можуть у будь-який момент спрямувати в обіг за сприятливих умов.

Грошово-кредитна (монетарна) політика — комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обігу, які здійснює держава через центральний банк.

Державне регулювання економіки — форма управління економікою, що являє собою вплив державних органів на економічні процеси, система заходів законодавчого, виконавчого й контролюючого характеру, здійснюваних державними установами і громадськими організаціями з метою стабілізації і пристосування соціально-економічної системи до умов, що змінюються.

Дефлятор ВВП, або індекс цін — відношення номінального ВВП до реального ВВП.

Додана вартість — різниця між вартістю виготовлених товарів і послуг та вартістю сировини й матеріалів, придбаних у постачальників, тобто різниця між вартістю створеного блага й вартістю проміжного блага.

Досконала (чиста) конкуренція — ринкова конкурентна структура, за якої ціни на ринку формуються та змінюються виключно під впливом дії законів попиту й пропозиції.

Еквівалент — предмет або кількість, що відповідає іншим предметам або кількостям, може замінювати або виражати їх.

Економічні витрати — виплати, які фірма має зробити постачальникам необхідних ресурсів, щоб відволікти ці ресурси від використання в альтернативних виробництвах. Економічні витрати поділяються на явні й неявні.

Економічні цикли — постійні, повторювані протягом певного проміжку часу коливання економічної активності.

Економічно активне населення (робоча сила) — населення працездатного віку, яке складається із зайнятих і безробітних.

Життєвий цикл проекту — період часу між моментом виникнення та ліквідації проекту.

Загальні витрати (TC, total costs) — усі грошові витрати підприємства, які складаються зі змінних та постійних витрат.

Зайнятість — діяльність громадян, пов'язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, що приносить їм дохід.

Заощадження (S) — відкладене споживання, вирахування з поточного споживання.

Змінні витрати (VC, variable costs) — витрати підприємства, які прямо залежать від обсягу продукції, що випускається (чим більший обсяг виробництва, тим більший їх розмір, і навпаки).

Зовнішні ефекти (екстерналії) — побічні наслідки економічної діяльності, які не регулюються ринком і впливають на інтереси третіх осіб як у сфері виробництва, так і у сфері споживання.

Інвестиційні витрати — попит підприємців на інвестиційні блага для відновлення зношеного й збільшення реального капіталу, а також попит домогосподарств на житлове будівництво.

Інноваційна діяльність — діяльність, спрямована на пошук можливостей, які забезпечують практичне використання наукового, науково-технічного результату та інтелектуального потенціалу з метою отримання нового чи поліпшеного продукту, способу його виробництва й задоволення суспільних потреб у конкурентоспроможних товарах і послугах.

Інфляція — знецінення грошей, зниження їх купівельної спроможності.

Кінцеві товари — товари, призначені для кінцевого споживання.

Комерційні (прибуткові) підприємства — організації, які здійснюють підприємницьку діяльність із метою отримання прибутку й наступного його розподілу між засновниками підприємства; можуть бути створені як господарські товариства або виробничі кооперативи.

Корпорація — фірма, що має форму юридичної особи, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском у це підприємство.

Макроекономічна рівновага — такий стан економіки, за якого сукупні витрати дорівнюють сукупним доходам або величина сукупного попиту дорівнює величині сукупної пропозиції.

Менеджмент — управління людьми й соціально-економічними процесами на рівні підприємства.

Національний дохід — сума факторних доходів, зароблених усіма верствами суспільства за рік у результаті використання наявних економічних ресурсів.

Негативні зовнішні ефекти — ситуація, коли діяльність певних економічних суб'єктів завдає шкоди третім особам, які не є ні виробниками, ні покупцями цього блага.

Недосконала конкуренція — ринкова структура, за якої ціни на ринку формуються під впливом як дії законів попиту та пропозиції, так і додаткових, неринкових чинників. До неї відносять: монополію, олігополію та монополістичну конкуренцію.

Некомерційні (неприбуткові) підприємства — юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність, спрямовану на досягнення економічних, соціальних та інших результатів без мети отримання прибутку та наступного його розподілу серед учасників (членів).

Неявні (внутрішні) витрати — плата за власні ресурси, необхідна для того, щоб залучити й утримати їх у певному виді діяльності (варіанті використання).

Новація — новий вид продукту, технології, методу як кінцевий результат інноваційного процесу.

Номінальний ВВП — поточний обсяг виготовлених товарів і послуг, обчислений в поточних цінах.

Нормальний прибуток — рівень прибутку, достатньо високий лише для того, щоб спонукати власників бізнесу залишити свої ресурси в їхньому нинішньому способі використання.

Облікова (дисконтна) ставка — ставка, під яку центральний банк надає комерційним банкам кредити.

Обов'язкові резерви — певна сума активів, які комерційний банк згідно із чинним законодавством зобов'язаний зберігати в центральному банку та не видавати як кредит.

Операції на відкритому ринку — купівля та продаж державних цінних паперів на відкритому ринку.

Організаційно-правова форма підприємства — сукупність майнових та організаційних відмінностей, способів формування майна, особливостей взаємодії власників, засновників, учасників, їх відповідальності одне відносно одного та щодо третіх осіб.

Партнерство — фірма, організована кількома особами, що спільно володіють та управляють підприємством.

Підприємницька діяльність (підприємництво) — безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність із виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг і заняття торгівлею з метою отримання прибутку.

Підприємство — самостійний суб'єкт господарювання, створений компетентним органом державної влади, або органом місцевого самоврядування, або іншими суб'єктами для задоволення суспільних та особистих потреб шляхом систематичного здійснення виробничої, науково-дослідної, торговельної, іншої господарської діяльності.

Позитивні зовнішні ефекти — вигоди третьої особи, які виникають унаслідок діяльності певних економічних суб'єктів.

Політика «дешевих» грошей — стимулююча політика, спрямована на підвищення рівня зайнятості і, відповідно, на прискорення економічного зростання.

Політика «дорогих» грошей — стримуюча монетарна політика, яка спрямована на обмеження зростання цін у національній економіці.

Посередницьке підприємництво — підприємництво, у якому підприємець сам не виробляє та не продає товар, а виступає в ролі посередника, що пов'язує людей, фірми в процесі товарного обміну, у товарно-грошових операціях.

Постійні витрати (FC, fixed costs) — витрати фірми, розмір яких не залежить від обсягу виробництва продукції.

Потенційний ВВП — максимально можливий ВВП, який досягається за умови повного використання трудових ресурсів (природного рівня безробіття).

Проміжні товари — товари, які виготовляються для подальшого використання в процесі виробництва, для переробки або перепродажу.

Реальний ВВП — поточний обсяг виробництва, обчислений у зіставних цінах базисного періоду.

Ринок грошей — механізм, на якому в результаті взаємодії попиту й пропозиції встановлюється рівноважне значення кількості грошей і рівноважна ставка відсотка грошей для оплати різних товарів та послуг.

Середній дохід (AR, aggregate revenue) — дохід, розрахований на одиницю реалізованої продукції.

Система національних рахунків (СНР) — зведення балансових економічних таблиць, у яких відображаються витрати всіх суб'єктів економічної діяльності на придбання товарів і послуг та їх доходи від участі в господарській діяльності.

Споживання (С) — індивідуальне й спільне використання населенням споживчих благ із метою задоволення потреб.

Стагфляція — інфляція, що супроводжується стагнацією (застоєм) виробництва й високим рівнем безробіття у країні.

Структурне безробіття — безробіття, яке засвідчує невідповідність знань, умінь, навичок працівників із потребами виробництва й вимогами роботодавців.

Сукупна пропозиція — наявний реальний обсяг виробництва, що фірми бажають і можуть запропонувати на ринку в певний період часу за кожного можливого рівня цін.

Сукупний (загальний) попит на гроші — загальна кількість грошей, яку економічні суб'єкти хотіли б мати для операцій та у формі активів за кожного можливого значення ставки відсотка.

Сукупний попит — сума всіх витрат макроекономічних суб'єктів на придбання кінцевих товарів і послуг, створених у національній економіці.

Сукупний продукт (Q, або TP, total product) — максимальний обсяг продукції (у натуральній формі), вироблений певним обсягом змінного ресурсу за незмінного розміру всіх інших факторів виробництва.

Суто суспільне благо — благо, надання якого окремій особі неможливе без надання іншим і спільного його споживання внаслідок неподільності, неконкурентності й невиключення.

Трансакційний попит — попит на гроші для угод, купівлі товарів і послуг.

Фінансово-кредитне підприємництво — особливий вид комерційного підприємництва, об'єктом купівлі-продажу якого виступає специфічний товар — гроші, іноземна валюта, цінні папери (акції та облігації).

Фрикційне безробіття — тимчасове безробіття, яке пов'язане з добровільним або вимушеним пошуком роботи внаслідок професійного, вікового або регіонального переміщення робочої сили.

Циклічне безробіття — безробіття, яке виникає внаслідок зменшення сукупного попиту на робочу силу в періоди економічної кризи й депресії в усіх галузях і регіонах країни.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — ВВП за винятком амортизаційних відрахувань.

Явні (зовнішні, бухгалтерські) витрати — оплата за ресурси зовнішнім постачальникам, що не належать до власників цієї фірми.

Попередня
Сторінка
Наступна
Сторінка

Зміст