Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

ТЕМА 13. МІЖНАРОДНА МІГРАЦІЯ РОБОЧОЇ СИЛИ

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ НАВЧИТЕСЬ:

  • розрізняти еміграцію, імміграцію та рееміграцію;
  • розуміти зв'язок міжнародної міграції робочої сили з рівнем заробітної плати в країнах еміграції порівняно з країнами імміграції;
  • пояснювати причини міжнародної міграції робочої сили, «відпливу умів»;
  • характеризувати мету та особливості діяльності МОП;
  • визначати центри й основні напрямки міжнародної міграції робочої сили;
  • наводити приклади країн — основних експортерів робочої сили;
  • аналізувати особливості формування та розвитку світового ринку робочої сили, сучасні тенденції трудової міграції в Україні;
  • уміти визначати сальдо міграції за вихідними даними;
  • усвідомлювати важливість здійснення державної міграційної політики.

ПРИГАДАЙТЕ

  • 1. У чому полягає особливість дії законів попиту й пропозиції на ринку праці?
  • 2. Які функції в ринковій інфраструктурі виконують біржі праці?
  • 3. У чому полягає основна мета МОП?

§ 57. Виникнення світового ринку робочої сили. Діяльність МОП

Світовий (міжнародний) ринок праці — це система відносин, що виникають між державами для узгодження попиту та пропозиції світових трудових ресурсів, умов формування робочої сили, оплати праці та соціального захисту. Ці відносини склалися через нерівномірність розміщення робочої сили країнами світу та відмінностями в її відтворенні на національному рівні. В умовах глобалізації виробництва, зростання взаємозалежності в сучасному світі національні ринки праці дедалі більше втрачають свою замкненість і відокремленість. Між ними виникають транснаціональні потоки робочої сили, які набувають систематичного характеру. Таким чином, поряд із міжнародним ринком товарів, послуг і капіталів значних масштабів набирає і міжнародний ринок робочої сили.

Формування міжнародного ринку праці відбувається двома шляхами: по-перше, через міграцію трудових ресурсів і капіталу; по-друге, шляхом поступового злиття національних ринків праці, унаслідок чого між ними усуваються юридичні, національно-етнічні, культурні та інші бар'єри. Регулювання різнонаціональних соціальних структур відбувається в багатьох напрямах: умови праці, способи найму та звільнення працівників; оплата праці, зокрема системи додаткових виплат; надання відпусток, вільних від роботи днів, тривалість робочого дня; соціальне страхування.

Для міжнародного ринку робочої сили характерна сегментація, яка віддзеркалює міжнародний поділ праці, що склався, а також особливості у кваліфікації робочої сили й попиті на неї. Перший сегмент охоплює робочу силу, яка характеризується відносно постійною зайнятістю, стабільністю трудових навичок, високим рівнем кваліфікації та заробітної плати, а також доволі чіткою ієрархією кваліфікації. Це частина працівників із розвинених країн, а також країн із середнім рівнем розвитку (Сингапур, Тайвань, Гонконг). До цього сегмента відносять також зайнятих у різних міжнародних організаціях (ООН і її спеціалізованих органах, МВФ, СОТ, ЮНЕСКО тощо). Наймання працівників у такі організації відбувається на суто міжнародній основі і, як правило, з урахуванням лише професійної придатності. Цей ринок праці має певну тенденцію до розширення з огляду на зростання міжнародних зв'язків та загострення глобальних проблем.

Другий доволі великий сегмент міжнародного ринку праці — робоча сила, яка походить із країн світу з відносно низьким рівнем економічного розвитку. Сюди відносять і так звану нелегальну робочу силу, чималі потоки якої спрямовуються в індустріальні країни. До цієї категорії працівників можна також зарахувати біженців, які з певних причин змушені залишати своє звичне місце проживання й шукати роботу в інших країнах і регіонах. Працівники, що пересуваються між країнами нелегально, по суті, не мають юридичних і політичних прав. Економічна функція нелегального ринку праці зводиться переважно до обслуговування потреб величезної кількості дрібних і середніх підприємств в індустріальних країнах, які, на відміну від великих підприємств, не спроможні широко застосовувати дорогі технології.

На ринку праці можна вирізнити й інші сегменти, класифікуючи робочу силу за віковими й професійними особливостями, ознаками тієї або іншої культури, традиціями, а також національною, расовою та статевою ознаками. Такий поділ значною мірою пов'язаний із діяльністю ТНК, які мають попит на чітко визначені категорії робочої сили. Так, філії західних компаній у країнах, що розвиваються (зокрема, у зонах вільної торгівлі), прагнуть використати насамперед працю молодих незаміжніх жінок, які не висувають високих вимог щодо оплати праці тощо. Жіноча робоча сила стала важливим сегментом нинішнього світового ринку праці, особливо в країнах, що розвиваються.

Сучасна структура світового ринку праці характеризується насамперед виникненням такого нового й особливого його сегмента, який пов'язаний із використанням висококваліфікованих спеціалістів (наукових працівників, інженерів, аналітиків систем та інших), а також фахівців у галузі інформатики, менеджерів тощо. Розвиток цього сегмента ринку робочої сили значною мірою зумовлений стрімким зростанням світової торгівлі послугами. Його специфіка полягає в тому, що завдяки розвиненій мережі телекомунікацій певна частина інтелектуальної робочої сили може брати участь у виробничому процесі, що здійснюється на будь-якій відстані від місця її перебування (мал. 1).

Дослідження ринків праці починається та закінчується аналізом попиту й пропозиції праці. Стосовно попиту на ринку праці, тут представлені роботодавці, що приймають рішення про наймання робочої сили. Стосовно пропозиції робочої сили на ринку праці, тут представлені такі групи, як працівники й майбутні працівники, чиї рішення щодо того, де працювати і чи працювати взагалі, приймаються з урахуванням власних професійних і фізичних можливостей.

Попит на ринку праці — це кількість праці, яку роботодавці хочуть і можуть найняти за альтернативних рівнів заробітної плати й інших рівних умов на певний період часу. Попит на працю (робочу силу) формується виходячи з попиту на кінцеві продукти й послуги, вироблені підприємством, фірмою. Коли вивчається попит на працю, то з'ясовують, яким чином кількість робітників на підприємствах залежить від таких чинників, як заробітна плата й капітал. із підвищенням заробітної плати зростають собівартість виробництва й ціна товару. Якщо ціна зростає, споживач купує менше, роботодавці скорочують обсяги виробництва. Зниження обсягів виробництва призводить до зниження зайнятості. За умови підвищення заробітної плати фірма прагне запровадити нові технології та нове обладнання, тобто відбувається перехід до капітального виробництва. Це ефект заміщення — у міру зростання рівня заробітної плати в процесі виробництва капітал замінює робочу силу. Крива попиту на працю показує, яким чином необхідний рівень зайнятості, що вимірюється кількістю робочих годин або кількістю працівників, змінюється через зміни у вартості робочої сили за інших незмінних чинників, що впливають на шкалу попиту.

Пропозиція праці — висловлене працівником бажання та можливість працювати певну кількість часу за альтернативних рівнів заробітної плати та інших рівних умов. Як відомо, кількість будь-яких товарів або послуг, що пропонуються для продажу, зазвичай зростає в міру зростання ціни на них. Пропозиція праці реагує так само на підвищення заробітної плати.

Мал. 1. Основні функції сучасного ринку праці

Крива попиту показує, скільки працівників необхідно роботодавцям за певної ставки за умови, що ціна капіталу й рівень попиту на продукт праці залишаються незмінними. Крива пропозиції показує, скільки працівників може вийти на ринок праці за кожного рівня ставки заробітної плати за умови, що за іншими професіями вона залишається незмінною.

Різниця у співвідношенні попиту та пропозиції за професійно-кваліфікаційними, галузевими і статево-віковими групами зумовила поділ ринку робочої сили на кілька сегментів, що відрізняються передусім ступенем забезпеченості робочими місцями та їх надійністю. Ви вивчали еластичність попиту за ціною на товари й послуги. Еластичністю попиту на працю називається здатність попиту на працю реагувати на зміни рівня заробітної плати. На ринках праці різних професій існує різний рівень еластичності попиту. Для ринку праці висококваліфікованих робітників, творчих професій характерним є нееластичний попит, тобто в разі збільшення заробітної плати підприємства наймають майже таку саму кількість робітників. Таким чином, ринок складної, кваліфікованої робочої сили, основна частка на якому належить представникам нових спеціальностей і галузей високих технологій, забезпечує повну зайнятість. Ця робоча сила потребує великих капіталовкладень, характеризується функціональною гнучкістю, відрізняється відносно високим ступенем захищеності. Для ринку некваліфікованої робочої сили попит є еластичним, тобто в разі підвищення заробітної плати значно скорочується кількість найнятих робітників.

Отже, еластичний ринок робочої сили представлений переважно робітниками й службовцями середньої та низької кваліфікації, працівниками галузей, що зазнали структурної перебудови, частково зайнятими, тимчасовими працівниками, надомниками, безробітними. Згідно з оцінками МОП, у промислово розвинених країнах спостерігається негативна тенденція щодо збільшення частково зайнятих у світовому господарстві.

Прогнозування попиту та пропозиції робочої сили на міжнародному ринку праці здійснюється в межах окремих джерел їх формування.

Пропозиція робочої сили визначається за сукупністю таких показників:

  • зареєстровані громадяни, не зайняті трудовою діяльністю на початок року;
  • вивільнені із галузей народного господарства;
  • випускники навчальних закладів;
  • раніше зайняті в домашньому господарстві;
  • інші категорії незайнятого населення.

Попит на робочу силу розраховується як сума:

  • потреб у працівниках для заміщення вільних робочих місць;
  • потреб у працівниках для комплектування новостворених робочих місць.

Під впливом інформаційної революції у світовому господарстві, по суті, формується нове середовище. Змінюється звичний характер конкурентної боротьби. Поряд із традиційним пошуком ринків збуту зараз відбувається напружений пошук цінних видів ресурсів, серед яких перше місце належить інформаційним ресурсам та їхнім носіям — людям. Компанії, що діють у високотехнологічних галузях, посилено полюють на інтелектуальні ресурси. Без них тепер не можна вижити в конкурентній боротьбі. Таким чином, виникає попит на добре підготовлених спеціалістів, які можуть обробляти великі обсяги інформації. Одночасно зростає попит на інші категорії працівників (фахівців у галузі комунікацій, фінансів, освіти, науки тощо).

ЗАУВАЖИМО!

МОП має досить складну та розгалужену структуру. Міжнародна конференція праці (МКП), або Генеральна конференція, є вищим органом МОП, робота якого визначається спеціальним регламентом. МКП щороку збирається в Женеві (Швейцарія), зазвичай на початку червня. Кожна держава на МКП представлена двома делегатами від уряду та по одному від трудящих і підприємців із правом вирішального голосу. Усі делегати мають рівні права та голосують відповідно до своїх переконань і незалежно один від одного. Різні точки зору не завдають перешкод прийняттю рішень, оскільки вони приймаються переважно значною більшістю голосів або консенсусом.

Міжнародне бюро праці (МБП) — це постійний секретаріат та одночасно дослідний центр із соціальних питань і світовий довідково-інформаційний центр МОП, штаб-квартира якого розташована в Женеві.

У різних країнах світу сформувалися великі групи найманої робочої сили, які визначаються як транснаціональна робоча сила. Цим професійним кадрам притаманна висока міжнародна мобільність: вони готові в будь-який момент задовольнити попит на робочу силу з боку підприємств, розташованих у різних куточках світу. Такі групи робочої сили утворилися, наприклад, у країнах Азії, Західної європи, Африки, у районі мексикансько-американського кордону. Умови їхнього наймання, як правило, досить вигідні підприємцям, хоча в багатьох випадках ці працівники отримують високу заробітну плату, частину якої переказують своїм родичам на батьківщину.

Систему економічних відносин на міжнародному ринку праці регулює МОП. Вона створена в 1919 р. у складі ліги Націй. Від 1946 р. МОП діє як спеціалізована установа ООН. Зараз вона налічує понад 180 країн-членів, сприяє дотриманню прав людини, гармонійному соціально-економічному розвитку народів світу через запровадження та контроль за дотриманням міжнародних стандартів праці, технічне співробітництво. МОП здійснює наукові дослідження та поширює інформацію, готує кадри для створення умов забезпечення потреб якомога більшої кількості людей світу в харчуванні, житлі, охороні здоров'я, освіті, культурі, гідній праці. Головні цілі МОП, відповідно до її статуту, можна визначити так: захист інтересів і прав трудящих шляхом регламентації робочого часу; боротьба з безробіттям; встановлення гарантії заробітної плати та визнання принципу рівності оплати за однакову працю; захист працівників від професійних захворювань і травматизму на виробництві; регламентація питань соціального страхування та соціального забезпечення тощо.

Для досягнення поставлених цілей МОП виконує такі основні завдання:

  • розробка міжнародної політики та програм розв'язання соціально-трудових проблем;
  • створення та прийняття міжнародних трудових норм у вигляді конвенцій і рекомендацій для здійснення цієї політики;
  • технічне співробітництво — допомога країнам-учасникам у розв'язанні соціально-трудових проблем;
  • захист прав людини та боротьба з бідністю за покращення життєвого рівня трудящих, розвиток соціального забезпечення;
  • розробка програм покращення умов праці та виробничого середовища, техніки безпеки та гігієни праці, охорона та відновлення довкілля;
  • розробка заходів щодо захисту найвразливіших груп працівників тощо.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Які чинники привели до формування світового ринку праці?
  • 2. Як діє закон попиту й пропозиції на світовому ринку праці?
  • 3. На яких сегментах світового ринку праці попит є еластичним: сезонні працівники зі збирання винограду; технологи-винороби; оперні співаки; робітники секретаріату Міжнародного бюро праці. Як еластичність попиту на працю впливає на рівень захищеності в певному професійному сегменті ринку праці?
  • 4. Які функції виконує МОП?