Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 48. Урядова політика «дорогих» і «дешевих» грошей: зміст та наслідки. Урядові правила грошового регулювання національної економіки

Уряд, реалізуючи стратегічні цілі та маніпулюючи через свій центральний банк основними інструментами або методами кредитного регулювання — операціями на відкритому ринку цінних паперів, зміною норми обов'язкових резервів і зміною облікової ставки, здійснює грошово-кредитну політику. При цьому він може використовувати як кейнсіанську, так і монетаристську моделі, які є не лише теоретичними моделями, а й механізмом відповідної поведінки держави в економічних відносинах.

У кейнсіанській моделі вплив пропозиції грошей на динаміку ВВП відбувається через відсоткову ставку, яка формується грошово-кредитною політикою. Вона насамперед впливає на інвестиційні витрати й експортні можливості.

Монетарна грошова політика передбачає, що пропозиція грошей визначає весь сукупний попит, а не лише інвестиції.

Оскільки збалансований розвиток економіки вимагає забезпечення сталого й стабільного збільшення грошової маси, монетаристи вважають, що грошово-кредитна система має стабілізувати не відсоткову ставку, як стверджують кейнсіанці, а темпи зростання грошової пропозиції. із цього положення американський економіст Мільтон Фрідмен сформулював так зване «грошове правило», згідно з яким збільшення грошової маси слід проводити систематично, але поступово й незалежно від кон'юнктури та циклічності коливань.

Центральному банку необхідно взяти на себе зобов'язання не допускати сезонних та інших коливань грошової маси, підтримувати стабільний темп її зростання. У визначенні пропозиції грошей М. Фрідмен пропонує орієнтуватися на стійкий приріст ВВП та довгострокову тенденцію до сповільнення швидкості обігу грошей. Перший чинник вимагає (у США) 3%-го приросту грошової маси, другий — додатково ще 1%. Загалом щорічний приріст грошової маси не має виходити за межі 4 %. Тобто пропозиція грошей має зростати щорічно тими самими темпами, що й реальний ВНП (від 3 до 5% на рік). Таке правило, на думку М. Фрідмена, усуває непередбачений вплив на економіку антициклічної грошово-кредитної політики.

Згідно із цим правилом, М. Фрідмен та інші монетаристи розробили напрям монетарної політики залежно від характеру впливу на основні макроекономічні змінні — обсяг національного виробництва, рівень інфляції та рівень безробіття, які було названо політикою «дешевих» або «дорогих» грошей.

Політикою «дорогих» грошей називають стримуючу монетарну політику, яка спрямована на обмеження зростання цін у національній економіці. Цю політику центральний банк може проводити, продаючи державні цінні папери на відкритому ринку, збільшуючи норму резервування та підвищуючи облікову ставку. Ці заходи, як наслідок, зменшують резерви комерційних банків або розмір грошового мультиплікатора, а отже, пропозицію грошей, відтак і сукупні видатки, що й стримує темпи зростання цін. За стримуючої монетарної політики крива пропозиції грошей вертикальна або дуже крута.

Політику, що спрямована на підвищення рівня зайнятості і, відповідно, на прискорення економічного зростання, називають стимулюючою монетарною політикою, або політикою «дешевих» грошей. Вона має на меті зробити кредит дешевим і легкодоступним, а тому для зростання сукупних видатків, щоб залучити незайняті ресурси, центральний банк має збільшити пропозицію грошей. Цього він може досягти шляхом купівлі цінних паперів на відкритому ринку, зниження облікової ставки або зменшення норми резервування. За стимулюючої монетарної політики крива пропозиції грошей є висхідною.

Стимулююча монетарна політика впливає на зміну величини ВВП шляхом зміни відсоткової ставки. Дж. М. Кейнс назвав механізм, через який пропозиція грошей впливає на економічну активність, трансмісійним, або передавальним механізмом. Схематично його можна подати таким ланцюгом:

MS ↑⇒і↓⇒I↑⇒Y↑,

де MS — пропозиція грошей; i — відсоткова ставка; I — інвестиційні видатки; AD — сукупний попит; Y — реальний ВВП.

У разі здійснення стримуючої монетарної політики схема буде такою:

MS ↓⇒і↑⇒I↓⇒AD↓⇒Y↓.

Здійснюючи грошово-кредитне регулювання, уряд може вибрати: чи діяти за заздалегідь визначеними правилами, чи вільно приймати рішення, виходячи з обставин.

Правила грошово-кредитної політики базуються на використанні економіко-математичних моделей і являють собою функції реакцій центрального банку на зміну ключових економічних змінних. Серед найбільш відомих правил грошово-кредитної політики, названих за іменами їхніх авторів, зустрічаються:

  • правило Вікселля: залежність відсоткової ставки від рівня цін;
  • правило Фішера: залежність грошової пропозиції від відхилення інфляції від цільового орієнтира;
  • правило Фрідмена: незмінні темпи приросту грошової пропозиції;
  • правило Маккаллума: залежність пропозиції грошей від ділової активності, швидкості грошового обігу та цільового орієнтира інфляції;
  • правило Болла: залежність відсоткової ставки від інфляції, випуску продукції та валютного курсу.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Економіка країни характеризується 14%-м рівнем безробіття та 5%-м рівнем інфляції. Визначте характер монетарної політики, яку необхідно застосовувати в цих умовах. Охарактеризуйте її інструменти та наслідки, до яких вони призведуть. Проілюструйте ситуацію графічно за допомогою моделі AD—AS.

Розв'язання. Оскільки економіка країни характеризується високим рівнем безробіття та помірним рівнем інфляції, то уряду необхідно застосовувати стимулюючу монетарну політику, спрямовану на підвищення ділової активності. Для цього центральному банку необхідно:

  • купувати цінні папери на відкритому ринку, віддаючи «живі» кошти на розвиток економіки;
  • знизити норми обов'язкових банківських резервів, збільшуючи кредитну спроможність банків;
  • зменшити облікову ставку відсотка, зробивши кредити дешевшими, більш доступними для економічних суб'єктів, оскільки відсоткова ставка за кредити, які видають комерційні банки, буде йти за обліковою ставкою, тобто зменшуватиметься.

Ці заходи спричинять зростання грошової маси, сукупного попиту, реального обсягу ВВП та зайнятості. Однак ці дії призведуть до підвищення цін на товари й послуги.

Ілюструючи цю ситуацію графічно, зазначимо, що початкова макрорівновага досягалася десь на початку проміжного відрізка.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Визначте, чи правильними є твердження. Обґрунтуйте свою відповідь.
  • 1) Підходи до здійснення монетарної політики однакові в прихильників кейнсіанської та монетаристської шкіл.
  • 2) Відповідно до «грошового правила» М. Фрідмена, грошова маса в країні має зростати однаковими з рівнем безробіття темпами.
  • 3) Політика «дорогих» грошей — це стримуюча політика, а отже, одним із її методів є купівля цінних паперів на відкритому ринку.
  • 2. Знайдіть і презентуйте інформацію про політику НБУ в наш час. Якою вона є — політикою «дорогих» чи «дешевих» грошей?
  • 3. Уряд застосовує монетарну політику, у результаті якої грошова маса в країні скорочується на 25 % з одночасним зменшенням реального ВВП на 5 % за незмінної швидкості обігу грошей. Визначте, який результат щодо зміни загального рівня цін отримав уряд унаслідок реалізації цієї політики. Охарактеризуйте вид цієї політики.
  • 4. У таблиці наведено головні інструменти монетарної політики, за допомогою яких держава може вплинути на найважливіші макроекономічні показники. Заповніть таблицю, поставивши значок ↑, якщо досягається підвищення показника, і значок ↓, якщо досягається зниження показника. Визначте характер монетарної політики (політика «дорогих» грошей, політика «дешевих» грошей). Охарактеризуйте умови, у яких уряд застосовує стимулюючу або стримуючу політику.

Інструменти

Дії НБУ

Вплив на пропозицію грошей

Вплив на відсоткову ставку

Вплив на інвестиції

Вплив на сукупні видатки

Вплив на ВВП

Операції на відкритому ринку

Продаж цінних паперів

Купівля цінних паперів

Розмір облікової ставки

Збільшення

Зменшення

Норми обов'язкових резервів

Підвищення

Зниження