Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

ТЕМА 10. ГРОШОВО-КРЕДИТНЕ РЕГУЛЮВАННЯ ЕКОНОМІКИ. СТІЙКІСТЬ НАЦІОНАЛЬНИХ ГРОШЕЙ

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ НАВЧИТЕСЬ:

  • пояснювати зміст грошово-кредитної політики;
  • розрізняти функції Національного банку України та комерційних банків;
  • характеризувати особливості політики «дорогих» і «дешевих» грошей;
  • наводити критерії, за якими оцінюється стійкість національної валюти.

ПРИГАДАЙТЕ

  • 1. У чому полягає сутність грошей? Які функції вони виконують?
  • 2. Якими є особливості ринку грошей?
  • 3. Визначте зміст активних і пасивних операцій банків.

§ 45. Зміст грошово-кредитної політики уряду: цілі та інструменти

Величезний вплив на ефективність національної економіки має грошово-кредитна політика.

Грошово-кредитна, або монетарна політика, — це комплекс взаємопов'язаних, скоординованих на досягнення заздалегідь визначених суспільних цілей, заходів щодо регулювання грошового обігу, які здійснює держава через центральний банк.

Вона має внутрішньо єдину інституційну основу — ринок грошей і банківську систему — і являє собою організаційно оформлений регулятивний механізм із власними специфічними цілями, інструментами та роллю в економічному регулюванні.

Об'єктами монетарної політики є пропозиція (маса) грошей, ставка відсотка, валютний курс, швидкість обігу грошей тощо. Залежно від економічної ситуації в країні об'єктом монетарного регулювання може бути обрано один із них або навіть кілька одночасно.

Успішне грошово-кредитне регулювання ринкової економіки можливе за наявності в країні відповідної інституційної основи. Її ключовими складовими є банківська система та ринок грошей.

В Україні функціонує дворівнева банківська система, за якої одному з банків надається статус центрального з монопольним правом емісії грошей, а іншим — комерційним банкам — можливість забезпечення попиту економічних суб'єктів на позичкові кошти.

Головним суб'єктом грошово-кредитної політики є центральний банк, який в Україні має назву Національного банку (НБУ). Крім нього, у виробленні грошово-кредитної політики беруть участь інші органи державного регулювання економіки — Міністерство фінансів, Міністерство економіки, безпосередньо уряд, Верховна Рада. Органи виконавчої та законодавчої влади визначають основні макроекономічні показники, які є орієнтирами для формування цілей грошово-кредитної політики (обсяг ВВП, розмір бюджетного дефіциту, платіжний і торговельний баланси, рівень зайнятості тощо). Крім того, Верховна Рада регулярно заслуховує доповіді Голови НБУ та отримує інформацію банку про стан грошовокредитного ринку в Україні.

Для з'ясування ролі монетарної політики в ринковій економіці важливе значення має усвідомлення завдань, які висувають монетарні владні структури. Ці завдання називають цілями монетарної політики. Вони поділяються на три групи: стратегічні, проміжні й тактичні.

Стратегічними є цілі, що визначені як ключові в загальноекономічній політиці держави. Ними можуть бути зростання виробництва, зайнятості, стабілізація цін, збалансування платіжного балансу. Кожна з них настільки важлива для суспільства, що владні структури можуть ставити перед собою завдання одночасно реалізувати їх усі чи більшу їх частину. Проте за допомогою заходів лише монетарної політики одночасно досягти всіх зазначених цілей неможливо через обмеженість і специфіку її інструментів.

Проміжні цілі монетарної політики полягають у таких змінах певних економічних процесів, які сприятимуть досягненню стратегічних цілей. Наприклад, якщо метою загальноекономічної політики є економічне зростання при скороченні безробіття, то проміжною ціллю може бути пожвавлення ринкової кон'юнктури. і навпаки, якщо стратегічною ціллю є стабілізація цін, то проміжною має бути стримування кон'юнктури ринку.

Тактичні цілі — це оперативні завдання банківської системи щодо регулювання ключових економічних змінних, передусім грошової маси, відсоткової ставки та валютного курсу, для досягнення проміжних цілей. Щодо кожного із цих показників може ставитися одне з трьох завдань: зростання, стабілізація, зниження. Конкретний напрямок зміни економічної змінної визначається проміжною ціллю монетарної політики та характером показника. Наприклад, для пожвавлення ринкової кон'юнктури як проміжної мети необхідно, щоб на рівні тактичних цілей грошова маса зростала, а відсоткові ставки знижувалися.

Характерними ознаками тактичних цілей є їх короткостроковість, реалізація оперативними заходами тільки центрального банку, багатоаспектність, єдність і певна суперечливість. Ці особливості істотно ускладнюють вибір і механізми реалізації тактичних цілей. Так, якщо зміна грошової маси впливає на зміну сукупного попиту й стосується всієї макроекономіки, то зміни відсоткової ставки й валютного курсу можуть впливати не тільки на сукупний попит, а й на інтереси певних груп економічних суб'єктів і зумовлювати структурні зміни в економіці. Тому успіх розв'язання багатьох регулятивних завдань залежить від правильного поєднання зазначених тактичних цілей.

Незважаючи на спільність цілей, які стоять перед фіскальною та монетарною політикою, остання використовує свої певні інструменти, які можна поділити на дві групи: інструменти прямого й опосередкованого впливу на ринок грошей та економічні процеси.

До інструментів прямого впливу належать: установлення прямих обмежень на здійснення емісійно-касових операцій; уведення прямих обмежень на кредитування центральним банком комерційних банків; установлення обмежень або заборони на пряме кредитуванняцентральним банком потреб бюджету; прямий розподіл кредитних ресурсів, що надаються комерційним банкам у порядку рефінансування, між пріоритетними галузями, виробництвами, регіонами тощо. Вплив цих інструментів має переважно директивний характер.

До інструментів опосередкованого впливу належать: операції на відкритому ринку, регулювання норми обов'язкових резервів, регулювання облікової ставки, рефінансування комерційних банків, регулювання курсу національної валюти. Вони належать до економічних методів державного управління, які формують поведінку економічних суб'єктів.

Найбільш поширеними в країнах із ринковою економікою є операції на відкритому ринку, тобто купівля й продаж державних цінних паперів. Обмежують застосування цього інструменту недостатній розвиток ринку цінних паперів (відкритого ринку), недостатня ліквідність державних цінних паперів тощо.

Купуючи цінні папери на відкритому ринку, центральний банк додатково спрямовує в обіг відповідну суму грошей і цим збільшує за інших незмінних умов спочатку банківські резерви, а потім і загальну масу грошей. Продаючи цінні папери, він зменшує на відповідну суму банківські резерви, а згодом зменшується й загальна маса грошей в обігу.

Одним із потужних інструментів впливу на пропозицію грошей є регулювання норми обов'язкових резервів. Обов'язкові резерви — це певна сума активів, які комерційний банк, згідно із чинним законодавством, зобов'язаний зберігати в центральному банку та не видавати як кредит. Обсяг обов'язкових резервів визначається нормами резервування, які встановлює центральний банк, і структурою та обсягом депозитних зобов'язань кожного банку. Обов'язкові резерви в повному обсязі можуть бути використані банком лише в разі припинення його діяльності. Формування обов'язкових резервів має на меті:

  • 1) регулювання грошової маси в обігу;
  • 2) забезпечення своєчасності здійснення платежів за вимогами клієнтів;
  • 3) підтримання ліквідності комерційного банку (здатності банку своєчасно виконувати власні зобов'язання перед клієнтами). Збільшуючи норму обов'язкових резервів, центральний банк скорочує обсяг надлишкових резервів банків, тобто коштів, які можна використати як кредити, а отже, і зменшує загальний обсяг пропозиції грошей. Якщо необхідно збільшити пропозицію грошей, то достатньо знизити норму обов'язкових резервів, і ситуація змінюватиметься на протилежну — більший обсяг коштів комерційні банки зможуть використати для видачі кредитів, що збільшить кількість грошей в обігу.

Зміна облікової ставки — один із м'яких інструментів монетарної політики. Його механізм полягає в тому, що центральний банк надає комерційним банкам кредити під так звану облікову ставку, якою може маніпулювати залежно від економічної ситуації в країні. Підвищуючи плату за свої кредити іншим банкам, центральний банк гальмує і кредитування ними інших економічних суб'єктів, і зростання пропозиції грошей. Знижуючи облікову ставку, він робить їх більш дешевими, доступними не лише для комерційних банків, а й для всіх бажаючих, оскільки спричиняє зростання пропозиції грошей.

Рефінансування комерційних банків — інструмент, що застосовується в тісному поєднанні з відсотковою політикою. Крім зміни облікової ставки, центральний банк може регулювати попит на свої позички з боку комерційних банків зміною інших умов надання цих позичок — зміною їх асортименту, обмеженням цільового призначення, лімітуванням обсягів окремих позичок тощо. Такими заходами центральний банк може більш чітко й цілеспрямовано впливати на зміну банківських ресурсів, а отже, і на пропозицію грошей.

Регулювання курсу національної валюти — інструмент, який опосередковано, але відчутно впливає на масу національних грошей в обігу. Якщо центральний банк планує зменшити масу грошей в обігу, то йому достатньо продати на ринку відповідну масу іноземної валюти, що призведе до скорочення банківських резервів і пропозиції грошей. і навпаки, за необхідності збільшити масу грошей в обігу центральному банку слід купити відповідну масу іноземної валюти. Ці операції дістали назву валютної інтервенції.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

В умовах галопуючої інфляції та 7%-го рівня безробіття уряд приймає рішення про скорочення державних видатків і збільшення податків. Центральний банк підвищує норми обов'язкових банківських резервів і продає облігації на відкритому ринку.

Використовуючи модель макроекономічної рівноваги AD—AS, покажіть наслідки комбінації монетарних і фіскальних методів. Охарактеризуйте зміни основних макроекономічних показників: обсягів ВВП, зайнятості, рівня цін, ставки відсотка та інвестицій.

Розв'язання.

1) З умови завдання (галопуюча інфляція і 7%-й рівень безробіття) випливає, що макроекономічна рівновага досягається на проміжному відрізку.

2) Скорочення державних видатків і підвищення податків призведуть до зниження споживчих та інвестиційних витрат, а отже, і до зниження сукупного попиту. Графічно — це зсув кривої AD ліворуч у положення AD1.

3) Підвищення норми обов'язкових банківських резервів і продаж облігацій на відкритому ринку призведуть до зменшення пропозиції грошей. А зменшення грошової маси означає зниження сукупного попиту.

Тому, як засвідчує графік, реальний ВВП зменшиться, зайнятість знизиться, безробіття зросте, рівень цін знизиться.

4) Зменшення пропозиції грошей призведе до зростання ціни на них, тобто ставки відсотка. А більш високі відсоткові ставки за кредити спричинять скорочення інвестицій.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Обґрунтуйте різницю між фінансовою та грошовокредитною політикою уряду.

2. Ситуація в деякій країні характеризується 12%-м рівнем безробіття та 5%-м зростанням рівня цін, тому уряд зменшує податки та збільшує свої видатки. Як центральний, так і комерційні банки купують облігації на відкритому ринку. Використовуючи модель макроекономічної рівноваги AD—AS, покажіть наслідки комбінації монетарних і фіскальних методів. Охарактеризуйте зміни основних макроекономічних показників: обсягу ВВП, зайнятості, рівня цін, ставки відсотка та інвестицій.