Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

ТЕМА 9. ДЕРЖАВНІ ФІНАНСИ НАЦІОНАЛЬНОЇ ЕКОНОМІКИ. ДЕРЖАВНИЙ БЮДЖЕТ

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ НАВЧИТЕСЬ:

  • визначати зв'язок між сплатою податків і створенням суспільних благ;
  • розрізняти суб'єктів (платників) та об'єкти оподаткування;
  • наводити приклади податків, які сплачують члени вашої родини, та приклади податкових і соціальних пільг, якими вони користуються;
  • характеризувати об'єктивну межу у збільшенні податкового навантаження на доходи платників;
  • визначати розмір податкового платежу за даними про об'єкт оподаткування та податкову ставку;
  • розраховувати дефіцит (профіцит) державного бюджету за статистичними даними;
  • аналізувати напрямки стимулюючої та стримуючої фіскальної політики.

ПРИГАДАЙТЕ

  • 1. Які суспільні та змішані блага отримує ваша родина та знайомі? За який рахунок вони оплачуються?
  • 2. Запитайте у близьких і знайомих, які податки вони сплачують.
  • 3. Які види доходів формують фінанси домогосподарств?
  • 4. Як підприємство управляє процесами формування та використання фінансових ресурсів?

§ 40. Сутність фінансової системи країни

Фінанси — економічні відносини з приводу утворення, розподілу й використання грошових доходів економічних суб'єктів за посередництва централізованих і децентралізованих грошових фондів.

В узагальненому вигляді фінансова система країни (відповідно до основних суб'єктів фінансових відносин — держави, підприємств і населення) — це сукупність трьох сфер фінансових відносин: державних фінансів, фінансів підприємств і фінансів населення (домогосподарств). У фінансовій системі окремі підсистеми вирізняються за такими ознаками:

  • наявність власної фінансової бази, що утворюється на основі первинних доходів суб'єктів економічних відносин;
  • функціональне призначення кожної підсистеми, що забезпечує фінансування витрат для досягнення конкретних специфічних цілей (для суб'єктів господарювання це виробництво та реалізація товарів і надання послуг із метою максимізації прибутку; для домогосподарств — задоволення системи потреб; для держави — задоволення суспільних потреб, досягнення економічного зростання);
  • єдність і взаємодія підсистем, що визначаються спільністю джерела первинних доходів (ВВП) і фінансової політики, спрямованої на узгодження інтересів суб'єктів економічних відносин, а також взаємоузгодженість їх фінансових планів і балансів.

Таким чином, фінансова система — це сукупність її окремих підсистем, кожна з яких має свої особливості у створенні та використанні фондів фінансових ресурсів, що перебувають у розпорядженні держави, нефінансового сектору економіки, певних фінансових інститутів та домогосподарств для фінансового забезпечення економічних і соціальних потреб суспільства загалом, господарських структур та населення.

Принципами побудови фінансової системи є:

  • принцип єдності, який передбачає здійснення єдиної економічної та фінансової політики;
  • принцип функціонального призначення ланок: у кожній із них вирішуються свої завдання специфічними методами, а також існують відповідні фонди грошових коштів та апарат управління.

ЗАУВАЖИМО!

До системи державних цільових фондів України належить близько 20 різноманітних фондів. Найбільшими з них є: Пенсійний фонд; Фонд соціального страхування; Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування на випадок безробіття; Державний інноваційний фонд; Фонд соціального захисту інвалідів; Фонд охорони навколишнього природного середовища.

Сутність фінансів проявляється в їхніх функціях.

Мобілізаційна функція полягає в акумулюванні в руках держави ресурсів, необхідних для виконання його функцій в ринковій економіці.

Контрольна функція реалізується шляхом використання економічними суб'єктами державних коштів і сплатою ними податків. Ця функція проявляється в контролі держави за виробництвом, розподілом та обміном виробленого в економіці продукту. Держава контролює, зокрема, своєчасність надходження фінансових коштів у розпорядження економічних суб'єктів, а також ефективність їх використання.

Розподільна функція забезпечує перерозподіл національного доходу з метою оптимізації нагромадження та споживання в конкретній економічній ситуації.

Для успішного функціонування фінансової системи держава здійснює фінансову політику (мал. 1).

Розглянемо структурні елементи фінансової системи.

Державні фінанси — це основний елемент структури фінансової системи. Його складовими є державний бюджет (основний фінансовий план держави за доходами та видатками), місцеві бюджети, державні цільові позабюджетні фонди й державний кредит.

Кожна складова державних фінансів виконує певні функції та забезпечує здійснення відповідної фінансово-економічної політики, сприяє розв'язанню певних соціальних проблем, підтримує розвиток культури та мистецтва. Одним з основних напрямків дії державних фінансів є узгодження інтересів усіх членів суспільства й секторів економіки. У сфері державних фінансів центральне місце посідають бюджети, сукупність яких утворює бюджетну систему. До неї входять Державний бюджет України та місцеві бюджети (обласні, міські, районні, селищні, сільські). Загалом в Україні налічується понад 10 тис. бюджетів. За допомогою них перерозподіляється майже половина ВВП України. Бюджетні кошти використовуються на розвиток народного господарства, соціально-культурні заходи, оборону, управління, створення державних резервів. Значну частину своїх функцій держава виконує завдяки державному бюджету. Його стан і структура як у дохідній, так і у витратній частині характеризують загальний соціально-економічний стан держави. Економічна сутність державного бюджету виражається через його основні функції: перерозподіл ВВП; державне регулювання економіки; стимулювання НТП; фінансове забезпечення соціальної політики.

Другою за значенням ланкою державних фінансів є система місцевих фінансів із відповідними їм бюджетами. У структурному значенні місцеві фінанси споріднені з державними, але управління ними здійснюється регіональними органами місцевої влади через прийняті в конкретній адміністративно-територіальній одиниці й законодавчо закріплені системи інститутів. Державні цільові фонди — це фонди грошових коштів, які мають цільове призначення та перебувають у розпорядженні центральних і місцевих органів влади.

Мал. 1. Основні напрямки фінансової політики держави

Державний кредит — це сукупність відносин, у яких держава виступає в ролі позичальника коштів чи кредитора, або гаранта угоди. існування державного кредиту обумовлене постійною суперечністю між потребами держави та її фінансовими можливостями, а також постійною нестачею централізованих фінансових ресурсів. Найважливішими формами державного кредиту є державні позики, грошово-речові лотереї, використання частини вкладів населення в ощадних установах. існування державного кредиту призводить до утворення державного боргу як сукупності зобов'язань держави перед населенням, юридичними особами, іноземними державами та міжнародними організаціями залежно від того, про який борг ідеться — внутрішній чи зовнішній. У видатковій частині державного бюджету щорічно передбачаються видатки на обслуговування державного боргу.

Фінанси підприємств, організацій, установ — це сукупність економічних відносин на рівні окремих суб'єктів господарювання, пов'язані з формуванням, розподілом і використанням коштів у процесі здійснення господарської діяльності.

Фінанси підприємств відіграють важливу роль не тільки у фінансовій системі, але й у забезпеченні ефективного економічного та соціального розвитку країни:

  • за їх рахунок формується найбільша частина фінансових ресурсів, які концентруються державою для централізованого фінансування різноманітних суспільних потреб;
  • вони створюють необхідну фінансову основу для забезпечення безперервності виробничого процесу, спрямованого на задоволення попиту на товари та послуги;
  • система фінансів підприємств сприяє формуванню фінансового потенціалу їх розвитку відповідно до стратегії підприємств на різних стадіях їх життєвого циклу;
  • за їхньою допомогою підприємства децентралізовано розв'язують соціальні завдання розвитку суспільства, оскільки частини сформованих підприємствами фінансових ресурсів спрямовуються на споживання;
  • вони сприяють ефективному використанню грошових заощаджень населення, тобто їх можна інвестувати в акції, облігації та інші дохідні фінансові інструменти, а також раціоналізації обігу коштів у країні, забезпечуючи ефективне їх використання в процесі функціонування економіки.

До цієї ланки належать також фінанси невиробничої сфери, яка поділяється на фінанси освіти, охорони здоров'я, культури, науки, оборони та інших підрозділів.

Фінанси домогосподарств відображають рівень життя та фінансового забезпечення населення. Вони є засобом створення та використання фондів фінансових ресурсів для задоволення особистих потреб громадян. У соціально орієнтованій ринковій економіці стан розвитку та організації фінансів домогосподарств відображає ефективність функціонування фінансової системи загалом. Доходи домогосподарств формуються переважно з таких джерел:

  • заробітна плата працюючих членів родини;
  • соціальна допомога та пенсії;
  • доходи від власного бізнесу;
  • дивіденди та відсотки від цінних паперів;
  • відсотки за банківськими вкладами тощо.

Основну частку видатків домогосподарств в Україні становлять видатки на житло, харчування, одяг і речі побутового вжитку, що свідчить про низький рівень життя. Обмеженість фінансових ресурсів домогосподарств не дає змоги реалізувати соціально-культурні потреби кожної людини, отримати якісне медичне обслуговування, здобувати бажану освіту тощо.

Фінанси страхування відіграють специфічну роль у фінансовій системі. Вони є сукупністю фондів фінансових ресурсів, основне призначення яких полягає в покритті витрат, що виникли з непередбачених причин, або фінансовому забезпеченні заходів, які не були включені до планів фінансування, але є важливими для держави. Страхові фонди створюються за рахунок страхових внесків юридичних та фізичних осіб і перебувають у розпорядженні страхових організацій і страхових компаній різних форм власності. Вони можуть використовуватися також як інвестиційні та кредитні ресурси в економіці до настання страхового випадку.

ЗАУВАЖИМО!

Основними завданнями Міністерства фінансів України є:

• забезпечення формування та реалізації державної фінансової та бюджетної політики, державної політики у сфері організації та контролю за виготовленням цінних паперів, документів суворої звітності, бухгалтерського обліку, випуску та проведення лотерей;

• забезпечення формування та реалізації державної політики у сфері державного фінансового контролю, казначейського обслуговування бюджетних коштів, запобігання і протидії легалізації (відмивання) доходів, отриманих злочинним шляхом, або фінансування тероризму;

• забезпечення формування єдиної державної податкової та митної політики, державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування;

• формування державної політики у сфері видобутку, виробництва, використання та зберігання коштовних металів і каміння, коштовного каміння органогенного утворення та напівкоштовного каміння, їх обігу та обліку;

• забезпечення концентрації фінансових ресурсів на пріоритетних напрямках соціально-економічного розвитку України;

• внесення зміни до розпису Державного бюджету України за загальним фондом із метою забезпечення збалансованості надходжень і витрат Державного бюджету з дотриманням граничного обсягу річного дефіциту (профіциту) Державного бюджету;

• здійснення управління ризиками, пов'язаними з державним боргом;

• здійснення державних внутрішніх і зовнішніх запозичень у межах, визначених законом про Державний бюджет України;

• організація співробітництва з МВФ та іншими міжнародними фінансовими організаціями.

Фінансовий ринок — це ланка фінансової системи, яка створює та використовує фонди фінансових ресурсів у тих випадках, коли інші ланки фінансової системи не можуть діяти ефективно. Ринок грошей — це фонди фінансових ресурсів, які передбачені для зовнішньоторговельних операцій. Ринок капіталів або кредитних ресурсів є формою залучення тимчасово вільних коштів на інвестиційні та інші потреби. Він регулюється за допомогою облікової ставки центрального банку. Ринок цінних паперів — це кошти, які мобілізуються на потреби господарської діяльності шляхом випуску та реалізації цінних паперів і які є гарантом повернення вкладених коштів й отримання прибутку.

До організаційного складу фінансової системи України належать:

  • 1) органи управління: Міністерство фінансів, Державна податкова служба, Державна контрольно-ревізійна служба, Державне казначейство, Пенсійний фонд, Рахункова палата Верховної Ради України, Аудиторська палата, Комітет з нагляду за страховою діяльністю.
  • 2) фінансові інститути: Національний банк, комерційні банки, небанківські кредитні установи, страхові компанії, міжбанківська валютна біржа, фондова біржа, фінансові посередники на ринку цінних паперів.

Систему фінансових органів України очолює Міністерство фінансів України (Мінфін), що є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України. Мінфін є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову та бюджетну політику.

Для управління фінансами Мінфін України наділено повноваженнями, що мають три напрямки:

  • 1) повноваження, пов'язані із функціями щодо складання та виконання Державного бюджету України, контролю за його виконанням;
  • 2) повноваження щодо застосування заходів у разі порушень установленого порядку виконання Державного бюджету України;
  • 3) повноваження, що стосуються регулювання співвідношення коштів Державного бюджету України та місцевих бюджетів у процесі їх формування.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Розкрийте сутність функцій фінансової системи.
  • 2. Які органи управління та фінансові інститути належать до організаційного складу фінансової системи України?
  • 3. Охарактеризуйте кожний елемент структури фінансової системи.
  • 4. Назвіть основні завдання Міністерства фінансів України.