Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 37. Суспільні блага. Види суспільних благ і роль уряду в їх створенні

Однією з найважливіших функцій держави є забезпечення населення країни суспільними благами.

Індивідуальні (приватні) блага, як ви пам'ятаєте, мають такі істотні ознаки, як: подільність, тобто ці блага існують у вигляді досить малих одиниць, що може придбати кожний споживач; принцип виключення та конкурентності — за володіння благами люди конкурують між собою, і той, хто не може або не бажає платити за товар, виключається із числа отримувачів вигод, які забезпечує це благо.

На відміну від індивідуальних, суспільні блага є неподільними, тобто складаються з таких великих одиниць, що здебільшого не можуть бути продані індивідуальним покупцям. На суспільні блага не поширюється принцип виключення, тобто не існує ефективних способів усунення індивідів від користування вигодами цих благ. Якщо отримання вигод від товарів індивідуального споживання ґрунтується на їхній купівлі, то вигоди від суспільних благ отримує суспільство в результаті виробництва таких благ. Тобто люди можуть користуватися вигодами певного продукту, нічого не витрачаючи на його виробництво.

До суспільних благ насамперед належать національна оборона, регулювання повеней, боротьба зі стихійними лихами тощо, оскільки для суспільства ніщо не може бути життєво важливішим за безпеку. Яскравими прикладами суспільного блага є також маяк, світлофор, феєрверк. Це так звані суто суспільні блага.

Суспільні блага неможливо надати якомусь одному суб'єкту суспільних відносин, не зробивши їх водночас доступними для інших.

Тому приватним підприємствам дуже складно виробляти й продавати суспільні блага, які неможливо справедливо розподілити за допомогою ринкових механізмів. З огляду на природу суспільних благ установити безпосередні зв'язки між платою за них та їх наданням майже неможливо. Тому в споживача немає стимулу їх купувати та платити за них гроші. Через ці дві характерні риси суспільних благ споживач намагається уникати оплати за такі блага, оскільки за нього можуть сплатити інші, а він, маючи відкритий доступ до таких благ, зможе користуватися ними безкоштовно.

Щоб суспільство могло користуватися такими благами й послугами, їх має забезпечити державний сектор, а фінансувати їхнє виробництво необхідно за допомогою системи примусових податків. На відміну від інших суб'єктів економічних відносин, держава має законне право вилучати доходи через оподаткування. Саме податки і є джерелом фінансування виробництва суспільних товарів. Отже, відшкодування витрат на виробництво суто суспільних товарів здійснюється за рахунок платників податків.

Проте існують деякі товари та послуги, які не є ні суто індивідуальними, ні суто суспільними, оскільки тією чи іншою мірою їм властиві риси й тих, й інших. Для деяких із них характерна відсутність конкурентності, але вони повністю можуть підпадати під дію принципу виключення, наприклад кабельне телебачення, правоохоронна діяльність і пожежна охорона, бібліотеки й музеї, профілактичне медичне обслуговування. Для інших не характерне виключення, але властива конкурентність, наприклад, програма благоустрою міста, у межах якої планують озеленення деяких вулиць, або магістралі та мости в часи пік. Такі товари й послуги іноді називають квазісуспільними (квазідержавними), або змішаними благами.

Усі суспільні та змішані блага ринкова система не вироблятиме в достатній кількості, тому держава бере на себе їх фінансування та виробництво, щоб уникнути можливого дефіциту ресурсів у цій сфері. Через це фінансування виробництва змішаних благ здійснюється за рахунок як державних ресурсів, так і індивідуальних, колективних споживачів. Об'єктами фінансової підтримки держави є галузі, у яких створюються змішані блага: промисловість, енергетика та будівництво; сільське господарство, лісове господарство, рибальство й мисливство; транспорт, дорожнє господарство, зв'язок, телекомунікації та інформатика; житлово-комунальне господарство; соціально-культурна сфера.

ЗАУВАЖИМО!

До змішаних благ більшість науковців відносять, зокрема, освіту, оскільки її характеризують:

  • висока конкурентність абітурієнтів під час вступу, наприклад, до вищого навчального закладу;
  • низька можливість виключення студента з кола споживачів освітньої послуги;
  • орієнтація структури пропозиції освітнього блага на індивідуальні інтереси споживачів, зокрема запровадження дисциплін за вибором студента. Освіта мала б ознаки чистого суспільного блага, якби її послуги: споживалися всіма громадянами країни безкоштовно, без будь-яких обмежень і виключень будь-кого з кола споживачів; не були вибірковими, тобто надходили до всіх споживачів в однаковій кількості та якості; споживалися людьми тільки разом, колективно, а обсяг індивідуального споживання освітніх послуг дорівнював обсягу їх колективного споживання.

Освіта мала б ознаки суто індивідуального блага, якби: її регулював винятково ринковий механізм, спрямований на задоволення платоспроможних потреб певної частини населення; кожна одиниця освітньої послуги (навчальний курс, навчальний предмет) передавалася споживачу за окрему плату; знання розглядали як інвестування в людський капітал, що приносять прибуток, а високий рівень професійної освіти — як запоруку індивідуального соціального захисту.

Оскільки ринкова система цін не виділяє ресурсів на суспільні блага, а на змішані виділяє їх недостатньо, надзвичайно важливо створити механізм їх виробництва. Досвід багатьох країн переконує, що суспільні блага виготовляють і доводять до споживачів уряди на основі групових, або колективних, рішень. Види й обсяги виробництва різних суспільних благ визначаються в демократичних країнах політичними методами, насамперед шляхом голосування. Обсяги споживання суспільних благ є питаннями державної політики. Ці групові рішення, які ухвалюються на політичній арені, доповнюють рішення підприємств, що дають відповіді на три основні фундаментальні запитання: що? як? для кого?

Податки на доходи підприємств і на особисті доходи вивільняють ресурси з виробництва інвестиційних товарів і товарів особистого споживання. Уряди використовують ці ресурси на виробництво військових літаків, спорудження нових шкіл та доріг, а також свідомо перерозподіляють ресурси з метою здійснення певної зміни структури національного продукту країни. Суспільство виграє від того, що процес планування й виробництва суспільних благ є об'єктом державного регулювання.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Охарактеризуйте блага: стрижка в перукарні, міський зоопарк, мобільний телефон, проект контролю за повенями, міський пляж.

Відповідь. Стрижка в перукарні — суто індивідуальна послуга, якій притаманні подільність, конкурентність і виключення. Міський зоопарк — змішане благо, яке характеризується неконкурентністю та виключенням. Мобільний телефон — суто індивідуальний товар, якому властиві подільність, конкурентність та виключення. Проект контролю за повенями — суто суспільне благо, неподільне, невиключне й неконкурентне. Міський пляж — здебільшого суто суспільне благо. Якщо пляж не переповнений, то для нього характерні невиключення та неконкурентність. Якщо ж є приватні власники, які контролюють доступ на пляж, то це змішане суспільне благо, якому властиве виключення.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Які риси відрізняють суспільні блага від індивідуальних?
  • 2. Дайте характеристику суспільних благ і державного регулювання їх виробництва.
  • 3. За власним досвідом оцініть якість суспільних благ, створених державою у сфері медицини, національної безпеки тощо.
  • 4. Які з наведених благ, на ваш погляд, населення має отримувати за допомогою ринку, а які має забезпечувати держава: 1) хліб; 2) мости; 3) освіта; 4) поштові послуги; 5) контроль над повітряним транспортом; 6) житло; 7) автостоянки; 8) медичне обслуговування? Обґрунтуйте свою відповідь.
  • 5. Які суспільні блага споживаєте ви та ваші близькі?