Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 5. Організаційні форми колективних підприємств і підприємств державної власності

Підприємством колективної власності визнається корпоративне або унітарне підприємство, що діє на основі колективної власності засновника (засновників). Тобто це означає, що підприємство належить колективу співвласників (засновників, учасників), які діють як один суб'єкт права колективної власності.

Підприємствами колективної власності є виробничі кооперативи, збутові, підприємства споживчої кооперації, підприємства громадських і релігійних організацій, інші підприємства, передбачені законом.

Виробничим кооперативом вважається добровільне об'єднання громадян із метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності, яке базується на їхній особистій трудовій участі та об'єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством і розподілі доходу між членами кооперативу відповідно до їхньої участі в його діяльності. Виробничі кооперативи можуть здійснювати свою діяльність у різних сферах виробництва, але основними видами кооперативів є виробничий, заготівельно-збутовий, постачальницький, сервісний тощо.

Виробничий кооператив за своїми зобов'язаннями відповідає всім майном, що йому належить. Члени виробничого кооперативу несуть за зобов'язаннями кооперативу додаткову відповідальність своїм майном у розмірі, не меншому за їхній пайовий внесок. Перевагою виробничого кооперативу є те, що прибуток кооперативу розподіляється між його членами не пропорційно їхнім паям, а відповідно до їх трудового внеску. У такому самому порядку розподіляється майно, що залишилося після ліквідації кооперативу та задоволення вимог його кредиторів. Такий порядок розподілу матеріально зацікавлює кожного члена кооперативу більш сумлінно ставитися до своєї праці. Позитивним є й те, що законодавство не обмежує кількості членів кооперативу, що надає фізичним особам можливість вступити до кооперативу.

До того ж в управлінні кооперативом забезпечено рівні права всіх членів, оскільки кожен із них має тільки один голос.

Недоліки ж полягають у тому, що кількість членів у кооперативі має бути не менше ніж п'ятеро осіб, а це істотно обмежує можливості їх створення.

Збутовий кооператив — організація співвласників, яка здійснює заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, надає маркетингові, рекламні послуги тощо.

Найбільшого поширення збутові кооперативи набули в сільському господарстві, займаючись продажем сільськогосподарської продукції, її зберіганням, сортуванням, сушінням, миттям, фасуванням та транспортуванням. Збутові кооперативи створюють не лише селяни(фермери), але й ремісники та кустарі. Ці товариства торгують промисловими або сільськогосподарськими продуктами через оптову торгівлю та мережу власних роздрібних крамниць. У власності членів цих кооперативів, крім крамниць, можуть бути склади й транспортні засоби (вантажівки, баржі тощо).

Для реалій сьогодення характерні також об'єднання самостійних виробників у збутово-переробний кооператив. Залежно від спеціалізації цих виробників такому кооперативу можуть належати молокозавод, млин, пекарня, консервний завод, спиртозавод тощо. Продукцію цих підприємств кооперативи збувають торговельним організаціям, у тому числі кооперативним, або через мережу власних крамниць.

Головна мета таких кооперативів — підвищення ефективності індивідуальної господарської діяльності його членів і збільшення їхніх доходів.

Споживчим кооперативом визнається заснована на засадах членства організація, створена для задоволення матеріальних та інших потреб учасників шляхом об'єднання ними їхніх майнових внесків. Тобто, на відміну від зазначених вище, споживчі кооперативи створюються не для спільної виробничої або іншої господарської діяльності, а для задоволення споживчих інтересів своїх членів. Тому вони не передбачають обов'язкової особистої участі своїх членів у спільних справах, але потребують об'єднання їхніх майнових внесків. Це дає можливість людині одночасно брати участь у декількох споживчих кооперативах, у тому числі однорідних за характером діяльності (житлових тощо).

До споживчих належать такі кооперативи, як житлові та житлово-будівельні, гаражні, дачні, споживчі товариства, товариства взаємного кредиту («каси взаємодопомоги»), товариства взаємного страхування тощо.

Кожен учасник споживчого кооперативу незалежно від розміру пайового внеску володіє одним голосом у прийнятті рішень на загальних зборах. Він має право брати участь в управлінні справами кооперативу, у тому числі у складі його виконавчих органів, а також отримувати в користування пропорційну своєму паю частину кооперативного майна для задоволення відповідних потреб. Законодавство не забороняє здійснення споживчим кооперативом деяких видів підприємницької діяльності (наприклад здача в оренду невикористаного майна або реалізація виробленої його членами продукції), доходи від якої за рішенням загальних зборів можуть розподілятися між його членами або спрямовуватися на загальні потреби.

Ще однією організаційною формою колективних підприємств є кредитна спілка. Кредитна спілка — неприбуткова організація, заснована фізичними особами, професійними спілками, їх об'єднаннями на кооперативних засадах, щоб задовольнити потреби членів спілки у взаємному кредитуванні та наданні фінансових послуг за рахунок об'єднаних грошових внесків членів кредитної спілки.

Кредитна спілка є юридичною особою, має самостійний баланс, банківські рахунки, які відкриває та використовує згідно із законодавством у самостійно обраних банківських установах, а також печатку, штамп і бланки зі своєю назвою, власну символіку. Управління кредитною спілкою відбувається за демократичним принципом — на загальних зборах спілки один член має один голос. Це дає можливість кожній людини, яка є членом кредитної спілки, впливати на її діяльність. У кредитній спілці можна проконсультуватися щодо вартості тих чи інших фінансових послуг або дізнатися, як правильно планувати бюджет своєї родини, отримати допомогу під час складання бізнес-плану тощо.

Як в умовах адміністративно-командної економічної системи, так і в умовах ринку значним суб'єктом господарювання є державне підприємство (Україна перебуває на перших місцях у списку країн, де держава володіє значною частиною підприємств). Оскільки державна власність має два рівні — державний і комунальний, то, відповідно, функціонують і два види підприємств (про них уже йшлося раніше).

Майном і виробничо-комерційною діяльністю державних підприємств розпоряджається вищий орган державної влади. Згідно із Законом України «Про підприємництво», діяльність, пов'язана з виготовленням і реалізацією військової зброї та боєприпасів до неї, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об'єктів права державної власності, перелік яких визначено у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов'язана з проведенням криміналістичних, судово-медичних, судово-психіатричних експертиз і розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами та організаціями.

Комунальні підприємства є власністю адміністративно-територіальних одиниць влади, які використовують їхній потенціал у власних інтересах.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Визначте переваги та недоліки виробничого кооперативу.
  • 2. Поясніть специфічні особливості збутового та споживчого кооперативу.
  • 3. Чи діють у вашій місцевості кредитні спілки? Укажіть особливості їхньої діяльності.
  • 4. Пригадайте види державних і комунальних підприємств.