Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 4. Організаційні форми підприємств приватної власності: одноосібні володіння, партнерства, корпорації

У світовій практиці існують такі організаційні форми підприємств: приватнопідприємницька фірма (одноосібне володіння, унітарне підприємство), партнерство (товариство) та корпорація.

Приватнопідприємницька фірма (одноосібне володіння, унітарне підприємство) — фірма, власник якої самостійно веде справи у власних інтересах: управляє нею, отримує весь прибуток (залишковий дохід) і несе персональну відповідальність за всіма її зобов'язаннями.

Власник приватнопідприємницької фірми є центральною фігурою, із якою власники всіх інших ресурсів укладають контракти. Він має право найму та звільнення робітників, а також право продати все, що має, або передати всі свої права іншій особі.

Перевага приватнопідприємницької фірми полягає в простоті її створення та управління, свободі дій (відсутня процедура узгодження в ухваленні рішень), а також досить сильній економічній мотивації (отримання всього прибутку однією особою). Серед очевидних недоліків такої фірми слід назвати насамперед обмеженість у власника фірми фінансових і матеріальних ресурсів, відсутність розвиненої системи внутрішньої спеціалізації виробництва й управління, необмежену відповідальність. Так, власник у разі банкрутства фірми ризикує не лише капіталом, вкладеним у справу, але й усією особистою власністю.

Партнерство (товариство) — фірма, організована кількома особами, що спільно володіють та управляють підприємством. Основні права тут належать усім партнерам. Вони здійснюють ефективний контроль за діяльністю одне одного. Партнерства діють у всіх видах підприємницької діяльності, а особливо типові для різних сфер інтелектуальної діяльності, таких як мистецтво, юриспруденція, медицина. Вони, як правило, життєздатні за обмеженої кількості учасників.

У деяких випадках виникають партнерства з обмеженою відповідальністю. Це означає, що разом з основними учасниками, що повністю відповідають за діяльність фірми, є партнери, відповідальність яких обмежується сумою коштів, вкладених у справу (партнери з обмеженою відповідальністю).

Партнерства мають як більшість переваг приватнопідприємницької фірми (зокрема, їх легко організувати та ними нескладно управляти), так і низку переваг, не характерних для одноосібного володіння. Тут уже більшою мірою можна використовувати розподіл праці та спеціалізацію у виробництві й управлінні, легше подолати перші фінансові бар'єри й продовжити діяльність.

Як і приватнопідприємницька фірма, партнерства мають низку недоліків. Перш за все це мізерність коштів. До них, проте, додаються нові. Основними з них є розподіл функцій, у результаті якого може виникнути неузгодженість дій, навіть несумісність інтересів і загроза потенційного розпаду партнерства (унаслідок виникнення суперечностей або виходу зі справи одного з партнерів).

Третім і основним видом ділового підприємства є сучасна корпорація. Корпорація — фірма, що має форму юридичної особи, де відповідальність кожного власника обмежена його внеском у це підприємство. Корпорація є товариством, заснованим на паях. Купуючи цінні папери (акції та облігації), індивіди (домогосподарства) стають власниками корпорації. Через ринок цінних паперів можливе швидке залучення коштів величезної кількості людей. Власники акцій отримують частину доходу у вигляді дивідендів. Вони ризикують тільки тією сумою, яку сплатили під час купівлі акцій (облігацій). Кредитори подають позов до корпорації в цілому, але не до акціонерів як приватних осіб (право обмеженої відповідальності). Корпорація існує незалежно від її власників-акціонерів, що дозволяє їй функціонувати відносно стабільно. Якщо їм не подобається політика, яку здійснює корпорація, вони мають право продати свій пай, але здебільшого не в змозі ліквідувати компанію як таку. Усе це свідчить про величезні переваги такого виду підприємств.

Однак поряд із безперечними перевагами корпорації мають і цілком відчутні недоліки. Корпорації відкривають широкі можливості для зловживань. Виникає розрив між функцією власності та функцією управління. Дрібні й середні власники акцій зазвичай не мають необхідної та достатньої інформації для здійснення дієвого контролю. У корпорації відбувається розмивання прав власності, оскільки можливості контролю за діяльністю «команди» послаблюються.

Власники контрольного пакета акцій можуть здійснювати майже повний контроль за діяльністю корпорації. Прагнучи особистого збагачення, вищі менеджери беруть участь у надзвичайно ризикованих операціях, а іноді йдуть на прямі зловживання владою (махінації із цінними паперами, переливання капіталу в дочірні компанії, сумнівна виробнича діяльність тощо). Проте, як правило, такі зловживання можливі лише в певних межах. Стримуючим чинником виступає сам ринок. Якщо корпорація починає працювати погано, виникає загроза «поглинання» цієї фірми іншою та повної зміни команди (принаймні її верхнього ешелону). До того ж падає престиж менеджерів компанії на ринку кваліфікованої робочої сили, що може в перспективі призвести до різкого скорочення їхніх прибутків.

Іншим значним недоліком діяльності сучасної корпорації є подвійне оподаткування. Річ у тому, що частина доходу корпорації, який виплачується акціонерам у вигляді дивідендів, спочатку оподатковується як прибуток корпорації, а потім — як частина доходу власника акцій. У результаті велика частина прибутку перетворюється на податки, що сплачуються державі.

Якщо ми порівняємо різні форми підприємств, то виявиться, що на приватнопідприємницькі фірми припадає понад 70 % від загальної кількості зареєстрованих фірм, але тільки 6—7 % сукупного випуску продукції; на партнерства, відповідно, 10 та 4—5 %, а на корпорації — 18—20 і 88—90 %. Такий парадокс тісно пов'язаний із перевагами та недоліками кожного типу підприємств.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Як ви вважаєте, що мають робити власники акцій, яким належить корпорація, щоб наймані менеджери працювали найбільш наполегливо з метою збільшення прибутку та ефективності виробництва?

Відповідь. Власники корпорацій (акціонери) для стимулювання рішучих та ефективних дій менеджерів мають використовувати як внутрішні, так і зовнішні засоби контролю над управлінськими рішеннями. Це насамперед сучасні системи управління корпорацією, різноманітні форми матеріального заохочення менеджерів і використання ефективного кадрового менеджменту.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Назвіть основні види підприємств, які існують в економічно розвинених країнах. Визначте переваги й недоліки кожного виду підприємств.
  • 2. Чому приватнопідприємницьких фірм значно більше, ніж інших форм підприємств, але вони виробляють менше продукції?
  • 3. Для якої форми підприємства характерна необмежена відповідальність її учасників?
  • 4. Наведіть приклади відомих у світі корпорацій і визначте їхні ролі в економіці окремих країн та світу загалом.
  • 5. Порівняйте права й відповідальність учасників кожної з організаційних форм підприємств приватної власності.