Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 28. Циклічність як форма руху національної економіки

Валовий внутрішній продукт — це кінцеві товари та послуги, які задовольняють потреби членів суспільства. Чим більший його обсяг, тим повніше задовольняються потреби. Тому кожна країна намагається створювати більший ВВП і стабільно високими темпами. На жаль, жодній країні це не вдається, оскільки важливою особливістю ринкової економіки є її нестабільність, що проявляється в циклічному чергуванні піднесень і спадів в економіці. Економічні цикли — постійні повторювані протягом певного проміжку часу коливання економічної активності.

Мал. 5. Фази економічного циклу

Причини циклічного розвитку економіки можуть критися як усередині національної економіки, так і поза її межами. Серед них: відкриття родовищ природних ресурсів, міграція населення, війни, революції, будь-які політичні заворушення, стихійні лиха, економічна політика уряду, споживання, заощадження, НТП, термін використання споруд і будівель тощо.

Для характеристики ділового циклу найчастіше використовується зміна трьох величин: обсягу зайнятості, обсягу продукції та рівня цін.

У класичному трактуванні економічний цикл містить такі фази: кризу, депресію, пожвавлення та піднесення (мал. 5).

Розпочинає цикл фаза кризи, спаду, або рецесії. Криза — це різке порушення рівноваги внаслідок диспропорцій, що зростають. Усі класичні кризи характеризувалися перевиробництвом. Труднощі зі збутом призводять до скорочення виробництва і зростання безробіття. Зниження платоспроможності населення ще більше ускладнює збут. Усі економічні показники погіршуються. Відбувається падіння рівнів заробітної плати, прибутку, інвестицій, цін. Через «омертвіння» капіталу у вигляді нереалізованих товарів фірми відчувають брак грошових коштів для поточних платежів, тому підвищується попит на гроші та швидко зростає плата за кредит — ставка позичкового відсотка. Курси цінних паперів падають, настає хвиля банкрутств і масового закриття підприємств. Криза завершується з початком депресії.

Депресія, або застій, — це фаза циклу, яка і проявляється в застої виробництва, найнижчому рівні економічної активності. Однак, незважаючи на це, на цій фазі виникає стабільність. Поступово реалізуються товарні запаси, які виникли під час кризи через різке зменшення платоспроможного попиту. Рівень безробіття залишається високим, але стабільним. За умови скороченого виробництва ставка позичкового відсотка знижується до свого мінімального значення. Проте найголовніше — з'являється попит на результати НТП, оскільки оновлення виробництва, основного капіталу — матеріальна основа виходу з кризи.

Пожвавлення розпочинається з незначного зростання обсягу виробництва (у відповідь на зростання попиту) і помітного скорочення безробіття. Підприємці намагаються відновити прибутковість виробництва, нарощують інвестиції в нову, продуктивнішу техніку, що пожвавлює попит, — спочатку на капітальні блага, а потім і на споживчі, адже зростає зайнятість. Поступово обсяг виробництва досягає попереднього найвищого рівня, й економіка вступає у фазу піднесення.

Піднесення, або зростання, — це така фаза циклу, за якої обсяг виробництва перевищує обсяг попереднього циклу і зростає високими темпами. Будуються нові підприємства, зростає зайнятість, активізується попит на капітальні й споживчі блага, доходи та прибутки, зростають ціни й відсоткові ставки, жвавішає комерційна діяльність, прискорюється обіг капіталу. Таким чином, розпочинається справжній економічний бум, швидке економічне зростання, яке, проте, уже закладає основу для нової кризи.

Наступна фаза піднесення перевищує рівень розвитку попередньої, а фаза депресії може бути як нижчою, так і вищою за попередню.

Економічні цикли можуть бути викликані різними причинами й тривати різний проміжок часу. Розрізняють:

  • довгострокові цикли, або так звані «довгі хвилі» Кондратьєва, названі ім'ям російського економіста Миколи Кондратьєва (1892—1938). Матеріальною основою «довгих хвиль» вважають структурне оновлення технологічного способу виробництва внаслідок НТП, що проявляється, зокрема, як оновлення основного капіталу. Тривалість цих циклів — 40—60 років;
  • будівельні цикли Кузнеця. Американський економіст С. Кузнець розкрив теорію будівельних циклів тривалістю 15—20 років, пов'язаних із періодом масового оновлення житла й виробничих споруд; y середньострокові 7—12-річні цикли Клемента Жуглара (Джаглера). Їх ще називають промислові, класичні, інвестиційні або бізнес-цикли. Матеріальною основою цих циклів є дія різних грошово-кредитних чинників, коливання ставки відсотка;
  • короткострокові цикли Джозефа Кітчина, які ще називають цикли запасів. Спочатку їх причину вбачали в коливанні світових запасів золота. За сучасних умов причиною їхньої появи вважають періодичні коливання вкладень у товарно-матеріальні цінності, товарні запаси. Тривалість цих циклів становить 3—5 років;
  • сезонні господарські цикли, які обумовлені коливаннями господарської інвестиційної активності протягом року (прикладом можуть бути сплески, пов'язані з весняно-польовими роботами, періодом збору врожаю, або буми напередодні свят).

Циклічність можна розглядати як один зі способів саморегулювання ринкової економіки. Криза має дві сторони: руйнівну (оскільки означає руйнування пропорцій в економіці) та оздоровчу (оскільки призводить до оновлення основного капіталу, здешевлення продукції).

Економіка України зазнала значних втрат у кризові 1990-ті рр. За 1990—1999 рр. ВВП країни скоротився на 59,2 %, обсяги промислової продукції — на 48,9 %, сільського господарства — на 51,5 %. Реальна заробітна плата зменшилася в 3,82 разу, а реальні виплати пенсій — у 4 рази.

Проте криза в національній економіці є переважно трансформаційною, яка обумовлює перехід, по-перше, від командно-адміністративної економічної системи до ринкової; по-друге, від розвитку в умовах єдиного СРСР до розвитку суверенної самостійної держави; по-третє, від монополізму державної власності до розвитку різноманіття форм власності; по-четверте, від диктатури до демократії.

Головну роль у подоланні кризових явищ має відігравати державне антициклічне регулювання. Пріоритетними заходами мають бути: створення якісного інституціонального середовища в країні; організація постійного моніторингу ділової активності, орієнтованого на запобігання економічним рецесіям; становлення та розбудова національної інноваційної системи шляхом розробки та реалізації стратегічних пріоритетів технологічного розвитку країни на основі довгострокових прогнозів, посилення ролі держави в комерціалізації базисних інновацій, стимулювання інноваційної активності бізнесу з метою нарощення мікро- та макроекономічної конкурентоспроможності держави; гнучке реагування важелів грошово-кредитної системи на коливання ділової активності; зменшення податкового навантаження на економіку та активізація оптимальної системи оподаткування доходів населення та прибутків підприємств.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Визначте, чи правильним є твердження: «Економічна теорія дала досконалу характеристику економічним циклам, а тому сучасні економічні цикли не мають жодної специфіки». Обґрунтуйте свою відповідь.

Відповідь. Економічна теорія — це наука, яка постійно розвивається поряд із розвитком і вдосконаленням економічних систем. Тому будь-яка досконала теорія має історичний характер, тобто стає застарілою, оскільки все рухається вперед, розвивається. Це стосується і характеристики економічних циклів. Сучасні цикли мають певну специфіку. У сучасних умовах економічні цикли стають більш синхронними. Тобто відбувається збіг циклічних коливань у різних країнах і регіонах, що обумовлено інтернаціоналізацією виробництва, розвитком економічних зв'язків між країнами, поглибленням співробітництва. Крім цього, НТП суттєво вплинув на цикли, спричинивши, з одного боку, структурні кризи (наприклад у вугільній або текстильній промисловості), а з іншого — розвиток наукоємних галузей, що є менш чутливими до циклічності (наприклад мікроелектроніка, робототехніка).

Прискорення зміни основного капіталу зменшило тривалість циклів, але й збільшило частоту криз. Замість надвиробництва товарів під час криз зараз відбувається надвиробництво основного капіталу, що проявляється у формі простоювання значної частини виробничих потужностей. із XX ст. на економічні цикли почало активно впливати й державне регулювання економіки, спрямоване на активізацію економічних процесів у періоди спаду й депресії та на стримування ділової активності на стадії піднесення. Ці дії призвели до зменшення амплітуди коливань сучасних циклів. Це означає, що країни не так глибоко «сягають дна» на стадії депресії, але й не так «високо злітають» на стадії піднесення, тобто наближаються до загальної тенденції економічного розвитку. Під час криз у минулому різко знижувалися ціни, а за сучасних умов вони здебільшого не знижуються, а навпаки, підвищуються. Сучасним супутником циклів стала стагфляція — підвищення цін з одночасним падінням виробництва та зростанням кількості безробітних.

Твердження є неправильним.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Визначте, яку роль в економічному циклі відіграють сукупний попит і сукупна пропозиція.
  • 2. Зміна якого компонента сукупного попиту є найбільш реальною причиною економічних коливань?
  • 3. Охарактеризуйте фази економічного циклу.
  • 4. Проаналізуйте причини, які викликають різні види економічних циклів.
  • 5. Чи сприяє криза оздоровленню економіки? Обґрунтуйте свою відповідь.