Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 27. Національне споживання та національне заощадження

Головним компонентом сукупних видатків є національне споживання. Споживання (C, consumption) — це індивідуальне й спільне використання населенням споживчих благ із метою задоволення потреб.

При цьому люди завжди вибирають: здійснити споживання сьогодні чи збільшити споживання в майбутньому. Можливість збільшення споживання в майбутньому залежить від зменшення споживання, а отже, від зростання заощадження сьогодні. Те, що не споживається, заощаджується. Отже, заощадження (S, savings) — це відкладене споживання, вирахування з поточного споживання.

Таким чином, національний дохід — це сума споживання та заощадження.

Основним чинником, який вплине на збільшення споживання, є зростання реального доходу населення. Однак це не означає, що збільшення реального доходу буде повністю націлене на зростання споживання. Дж. М. Кейнс навіть відкрив «основний психологічний закон». Згідно з ним, люди схильні збільшувати своє споживання зі зростанням реального доходу, але не тією самою мірою, у якій зростає дохід. Як результат, зберігатиметься більш значна абсолютна сума.

Крім доходу, важливе значення мають:

  • рівень цін на товари та послуги. Зростання цін викличе зацікавленість населення у споживанні, а не в заощадженні;
  • реальна ставка відсотка. Чим вища ставка відсотка, тим вигідніше заощаджувати гроші, а не споживати;
  • рівень споживацької заборгованості. Якщо у споживачів зростають борги, то і споживання, і заощадження зменшуються;
  • рівень оподаткування. Зростання податків зменшує кошти, які можна використати на споживання або заощадження.

Оскільки витрати на споживання є вагомою складовою сукупного попиту, істотним для макроекономічного аналізу питанням є не лише абсолютний розмір споживання, але й зміни його обсягу, спричинені змінами в доході.

Частка приросту доходу, яка спрямовується на збільшення споживання, називається граничною схильністю до споживання (МРС):

де ΔC — зміна витрат на споживання; ΔΥ — зміна доходу.

Аналогічно гранична схильність до заощадження (MPS) — це та частина кожної додаткової одиниці доходу, яка спрямована на збільшення заощадження:

де ΔS — зміни в заощадженні; ΔΥ — зміни в доході.

Очевидно, що приріст доходу можна використати або на збільшення споживання, або на заощадження, тому гранична схильність до споживання, як і гранична схильність до заощадження, може мати значення від 0 до 1. Тобто приріст доходу може або взагалі не використовуватися на поточне споживання (МРС = 0), а отже, збільшити заощадження (MPS = 1), або споживатися повністю (МРС = 1) і не змінити обсягу заощадження (MPS = 0).

Таким чином, МРС + MPS = 1.

Згідно з Дж. М. Кейнсом, математично функція споживання може мати такий вигляд:

C = C0 + MPC • YV,

де C0 — автономне споживання, тобто ті кошти, які люди витрачають навіть тоді, коли не отримують доходи; YV — дохід у розпорядженні за відрахуванням податків.

Оскільки дохід у розпорядженні розподіляється на споживання і заощадження, то функція заощадження може бути отримана таким чином:

S = Y - C = Y - C0- MPC • YV= -C0 + (1 - MPC) • YV = -C0 + MPS • YV.

Графічно споживання та заощадження представлене на мал. 4.

Мал. 4. Лінія споживання

Лінія OF — бісектриса — лінія, яка показує, що всі видатки йдуть на споживання.

Ситуація ліворуч від точки А свідчить про те, що видатки перевищують доходи, здійснюється життя в борг.

У точці A весь дохід у розпорядженні використовується на споживання, заощадження при цьому нульове.

Лише праворуч від точки А дохід перевищує видатки, а отже, і складається зі споживання та заощадження.

Поряд із поняттями граничної схильності до споживання та граничної схильності до заощадження в економічній літературі використовуються і середня схильність до споживання (APC) та середня схильність до заощадження (APS). Їх розраховують за формулами:

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Функція споживання описана формулою C = 390 + 0,7Y. Визначте: 1) величину автономного споживання; 2) граничну схильність до заощадження; 3) функцію заощадження; 4) дохід у розпорядженні, за якого заощадження дорівнюють нулю; 5) дохід у розпорядженні, за якого заощадження дорівнюють 1365 грош. од.

Розв'язання.

1) Автономне споживання — це видатки, які не залежать від величини доходу. Отже, автономне споживання становить 390 грош. од.

2) Згідно з алгебраїчним виглядом кейнсіанської функції споживання (C = C0 + MPC • YV), гранична схильність до споживання становить 0,7, тобто 70 % приросту доходу йде на зростання споживання. Оскільки МРС + MPS = 1, то MPS = 1 - МРС. Таким чином, MPS = 1 - 0,7 = 0,3, або 30 % приросту доходу поповнює заощадження.

3) Дохід складається зі споживання і заощадження, а тому S = Y - C = Y - (390 + 0,7Y) = 0,3Y - 390.

4) Оскільки C + S = Y, а S = 0, то C = Y, підставляємо відоме 390 + 0,7Y = Y. Отримуємо 0,3Y = 390. Звідси Y = 1300 грош. од. Тобто коли дохід становить 1300 грош. од., він увесь використовується лише на споживання.

5) Аналогічно, якщо S = 1365, то 390 + 0,7Y + 1365 = Y, 0,3Y = 1755, Y = 5850.

Саме за рівня доходу в 5850 грош. од. заощадження становлять 1365 грош. од.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Чим відрізняється гранична схильність до споживання від середньої схильності до споживання?
  • 2. Маємо функцію споживання: C = 115 + 0,75Y. Визначте: 1) граничну схильність до споживання; 2) граничну схильність до заощадження; 3) обсяги споживання і заощадження, якщо дохід у розпорядженні дорівнює 2800 грн; 4) середню схильність до споживання; 5) середню схильність до заощадження.
  • 3. Дохід у розпорядженні становить 25 000 грн. Гранична схильність до споживання — 65 %. Витрати на споживання — щонайменше 500 грн. Визначте обсяг споживання згідно з кейнсіанською функцією. Як зміниться споживання, якщо доходи зростуть на 1/8?