Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 25. Валовий внутрішній продукт як показник результатів національного виробництва: зміст та особливості розрахунку

Валовий внутрішній продукт (ВВП) — це сукупна ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених на території країни за певний період (зазвичай за рік). Що це означає?

По-перше, ВВП — це сукупна ринкова вартість. Це означає, що ВВП показує результативність функціонування всієї економіки, багатьох галузей і багатьох підприємств, які становлять народне господарство, тобто є агрегованим показником. По-друге, ВВП є вартісним показником. Адже в країні виробляється величезна кількість різноманітних товарів і послуг, порівняти які й відобразити у вигляді сукупного показника можна тільки за допомогою грошової оцінки.

Далі слід ураховувати, що товари й послуги поділяють на кінцеві й проміжні, адже вони створюються працею величезної кількості людей, зайнятих у різних галузях, і проходять кілька стадій обробки. На кожній наступній стадії виробництва вартість товару збільшується, оскільки до витрат, здійснених на попередніх стадіях, додаються витрати теперішньої. Ті товари, які виготовляються для подальшого використання в процесі виробництва, переробки або перепродажу, називаються проміжними. Кінцеві ж товари, до вартості яких уже включені ціни проміжних товарів, призначені для кінцевого споживання. Саме вартість кінцевих товарів і включається до вартості ВВП, що дозволяє позбутися повторного обчислення, штучного завищення його вартості.

Необхідно також ураховувати, що в будь-якій сучасній економіці частина факторів виробництва, а отже, і доходів на них належить іноземним інвесторам. Тому для визначення ВВП ми беремо до уваги результати діяльності як національних, так й іноземних економічних суб'єктів на території цієї країни. Однак національні інвестиції країни також можуть бути розміщені за кордоном. Результатом діяльності національного капіталу й праці є валовий національний продукт (ВНП), тобто ринкова вартість кінцевих товарів і послуг, створених протягом року національним капіталом і працею, що функціонує як на території цієї країни, так і поза її межами. У переглянутому варіанті СНР 1993 р. ВНП називається валовим національним доходом (ВНД). Проте нова термінологія не змінює суті. ВВП і ВНП пов'язані між собою таким співвідношенням:

ВВП = ВНП (ВНД) - СФД,

де СФД — сальдо факторних доходів (італ. saldo — розрахунок, залишок), що надходять із-за кордону, і факторних доходів, отриманих зарубіжними інвесторами в цій країні. Загалом різниця між ВВП і ВНП незначна й становить ±1 %. Відповідно до рекомендацій статистичної служби ООН, у більшості країн (у тому числі в Україні) як основний показник виміру суспільного продукту використовується ВВП. У США та японії використовується показник ВНП. У США, крім показників ВВП і ВНП, Економічна рада при президенті розраховує також потенційний ВНП, що показує виробничі можливості країни за повного використання трудових ресурсів (природного рівня безробіття).

ВВП відображає підсумковий результат функціонування економіки країни і є об'єктом макроекономічного регулювання. Уперше підрахунок ВВП було здійснено державними органами США в 1932 р. Наукову базу розрахунків заклав американський економіст українського походження, лауреат Нобелівської премії 1971 р. Саймон Кузнець (1901—1985), що народився, здобув середню освіту в Харкові й розпочав навчання в Харківському університеті, а в 1924 р. закінчив Колумбійський університет у США.

Розрахунок ВВП супроводжується значними труднощами. Частина кінцевих товарів і послуг не набуває товарної форми (наприклад, державні послуги судів, правоохоронних органів), інші підрахувати майже неможливо (наприклад, роботу на себе, продукти й послуги, які виробляються і споживаються всередині домашніх господарств). З іншого боку, частина грошових виплат зовні дуже схожа на доходи, але по суті такими не є, оскільки не змінює обсяг валового виробництва, а отже, не включається і до ВВП. Тому у визначенні ВВП не враховуються:

1) робота на себе, домашні послуги (тобто натуральне господарство, оскільки воно не набуває товарної форми);

2) непродуктивні операції:

а) фінансові:

  • державні трансфертні платежі — бюджетні кошти для фінансування обов'язкових виплат населенню: пенсій, допомоги, стипендій, компенсацій, інших соціальних виплат, передбачених законодавством;
  • приватні трансфертні платежі — кошти приватних осіб, фондів, організацій (дарунки, різні пожертвування, спонсорська допомога). Ті, хто отримує як державні, так і приватні трансфертні платежі, нічого не вкладають у національне виробництво, отже, не змінюють обсяг суспільного виробництва;
  • доходи від купівлі-продажу цінних паперів (акцій, облігацій, сертифікатів тощо);

б) перепродаж товарів, який, не зміню ючи поточного виробництва, веде лише до повторного рахунку.

Крім цього, існує ще низка проблем, пов'язаних із вимірюванням ВВП:

1. із загальної величини ВВП неможливо оцінити рівень розвитку країни. Чим більшою є кількість населення, тим, за інших рівних умов, нижчий рівень розвитку країни. Загальновідомий приклад про те, що ВВП індії приблизно на 70 % більший за ВВП Швейцарії, але за рівнем життя населення індії відстає від Швейцарії більш ніж у 60 разів. Звичайно, можна підрахувати ВВП на одну особу, але тут виникають інші проблеми.

2. У ВВП (навіть обчисленому на одну особу) не відображається характер його розподілу в суспільстві. Середній показник також не дає реальної картини рівня життя населення.

3. У ВВП не відбиваються вигоди, пов'язані зі збільшенням вільного часу. Проте рівень життя буде вищим там, де кращі умови праці й відпочинку.

4. Не відображає вартість ВВП і поліпшення якості товарів і послуг.

5. У вартості ВВП також неможливо відобразити користь товарів, створених для суспільства.

6. Не відбивається у ВВП і шкода, яка завдається навколишньому середовищу діями людини.

7. Неможливо врахувати результати функціонування тіньової економіки.

Незважаючи на визначені труднощі й проблеми, згідно із загальним методологічним положенням СНР, обсяг ВВП може бути розрахований трьома методами:

1) виробничим методом, або методом доданої вартості;

2) методом потоку витрат, або методом кінцевого використання;

3) методом потоку доходів, або розподільчим методом.

Як наголошувалося раніше, блага поділяються на проміжні й кінцеві. В обчисленні ВВП ураховується вартість кінцевих товарів і послуг, яку можна отримати, склавши величину доданої вартості кожної галузі або кожного суб'єкта, які беруть участь у його створенні. Додана вартість — це різниця між вартістю виготовлених товарів і послуг та вартістю сировини й матеріалів, придбаних у постачальників, тобто різниця між вартістю створеного блага й вартістю проміжного блага. Таким чином, до доданої вартості включаються витрати тільки цього суб'єкта, цієї галузі на створення та реалізацію товару, а також прибуток цих суб'єктів.

За методом потоку витрат (Y) складовими ВВП є:

1) особисті споживчі витрати (С) — витрати домогосподарств на придбання товарів поточного споживання, тривалого користування та оплату послуг;

2) валові приватні внутрішні інвестиції (I) — витрати національного бізнесу на будівництво, придбання машин та устаткування, приріст виробничих запасів. Слід зазначити, що до валових інвестицій належать і витрати домогосподарств на нове будівництво й придбання засобів транспорту. Валові приватні внутрішні інвестиції містять чисті інвестиції (приріст капітальної вартості) та амортизацію (вартість спожитих засобів виробництва);

3) державні закупівлі товарів і послуг (G) — витрати держави, пов'язані з безпосереднім виробництвом товарів і послуг;

4) чистий експорт (Xn) — різниця між експортом та імпортом.

Отже, ВВП за витратами являє собою суму витрат усіх економічних суб'єктів на придбання (споживання) кінцевих товарів і послуг, тобто

Y = C + I + G + Xn.

За методом потоку доходів ВВП (Y) включає:

1) компенсацію працівникам (w, wage) — грошова винагорода за працю найманих робітників, а також додаткові виплати на соціальне забезпечення, соціальне страхування, медичне обслуговування тощо;

2) рентні платежі (R, rent) — доходи, які отримують власники землі, природних ресурсів, будівель, споруд;

3) відсоток (i, interest) — доходи власників грошового капіталу;

4) прибуток (Pr, profit) — доходи некорпоративного підприємницького сектору і валовий прибуток корпорацій, що складається з:

• податку на прибуток корпорацій, тобто частини прибутку, яку отримує держава,

• дивідендів — частини прибутку, яка виплачується акціонерам у вигляді доходу на акції,

• нерозподіленого прибутку корпорацій, що спрямовується на збільшення реальних активів фірм і є власністю корпорацій;

5) амортизаційні відрахування (А, amortization) — коштів, які використовуються для заміни зношених протягом року машин, устаткування, будівель;

6) непрямі податки на бізнес (T, taxes) — податки на товари й послуги, які встановлюються у вигляді надбавки до ціни виробника: податок на додану вартість, акцизи, мито, ліцензійні платежі, що надходять до державного бюджету.

Слід пам'ятати, що амортизаційні відрахування й непрямі податки на бізнес — це кошти, не пов'язані з виплатою факторних доходів.

Таким чином, ВВП за доходами представляє суму доходів усіх суб'єктів економічної діяльності плюс амортизація й непрямі податки на бізнес, тобто:

Y = w + R + i + Pr + A + T.

Оскільки витрати одних економічних суб'єктів є одночасно доходами інших, то ВВП, розрахований за методом потоку витрат, дорівнює ВВП, розрахованому методом потоку доходів:

C + I + G + Xn = w + R + i + Pr + A + T.

ВВП є основою для розрахунку інших показників, що характеризують процес його перерозподілу, здійснюваний переважно через податкову систему. Найважливішими серед них є чистий внутрішній продукт, національний дохід, особистий дохід, дохід у розпорядженні.

Чистий внутрішній продукт (ЧВП) — це ВВП за вирахуванням амортизаційних відрахувань:

ЧВП = ВВП - А.

Національний дохід (НД) — це сума факторних доходів, зароблених усіма верствами суспільства поточного року в результаті використання наявних економічних ресурсів:

НД = ЧВП - Т = w + R + i + Pr.

Особистий дохід (ОД) — це отриманий дохід. Щоб обчислити величину особистого доходу, необхідно з національного доходу вилучити ті доходи, які не надходять до домашніх господарств (податки на прибуток корпорацій, нерозподілений прибуток корпорацій, відрахування до пенсійного фонду та на соціальне страхування). З іншого боку, особистий дохід включає трансферти, які по суті не є заробленим доходом:

ОД = НД - Податки на прибуток корпорацій - Нерозподілений прибуток корпорацій - Відрахування на соціальне страхування + Трансфертні платежі.

Дохід у розпорядженні (РД) включає ту частину особистого доходу, що перебуває в розпорядженні населення й витрачається ним на придбання споживчих благ і заощадження:

РД = ОД - Податки на особистий дохід (прибутковий податок, податок на прибуток у некорпоративному секторі, податок на майно, податок на спадщину).

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

1. Результати діяльності підприємств наведено в таблиці:

Підприємства

Виторг, грош. од.

Підприємство роздрібного продажу одягу

300

Вівчарне підприємство

50

Підприємство з пошиття вовняного одягу

200

Підприємство з переробки вовни

90

Підприємство оптового продажу одягу

280

Визначте додану вартість, створену кожним підприємством, та обсяг ВВП.

Розв'язання. Очевидно, що в умові йдеться про підприємства, які пов'язані між собою. Першою ланкою є вівчарне підприємство, потім підприємство з переробки вовни, далі — підприємство з пошиття вовняного одягу, підприємство оптового продажу одягу і підприємство роздрібного продажу одягу. Оскільки додана вартість — ринкова ціна продукції мінус витрати на сировину та матеріали, то маємо:

Підприємства

Виторг, грош. од.

Додана вартість, грош. од.

Вівчарне підприємство

50

50 - 0 = 50

Підприємство з переробки вовни

90

90 - 50 = 40

Підприємство з пошиття вовняного одягу

200

200 - 90 = 110

Підприємство оптового продажу одягу

280

280 - 200 = 80

Підприємство роздрібного продажу одягу

300

300 - 280 = 20

Вартість ВВП можна підрахувати двома способами. 1) ВВП — це вартість кінцевого продукту. Отже, вартість ВВП — 300 грош. од. 2) ВВП — це сума доданих вартостей: 50 + 40 + 110 + 80 + 20 = 300 грош. од.

2. Обчисліть вартість ВВП, чистого внутрішнього продукту, національного доходу та величину чистого експорту, якщо результати соціально-економічного розвитку країни у звітному періоді є такими (млн грош. од.): рента — 140; трансфертні виплати — 70; заробітна плата — 210; відсоток — 110; прибутки корпорацій — 134; дивіденди — 90; непрямі податки — 76; прибутки індивідуального сектору — 30; державна закупівля товарів та послуг — 200; чисті внутрішні інвестиції — 270; споживчі витрати — 240; валові внутрішні інвестиції — 780.

Розв'язання. Вартість ВВП у цьому випадку можемо підрахувати, використавши метод доходів: Y = w + R + i + Pr + A + T. Амортизацію можна визначити, віднявши чисті внутрішні інвестиції від валових внутрішніх інвестицій. Визначаємо вартість ВВП:

Y = 210 + 140 + 110 + (134 + 30) + (780 - 270) + 76 = 1210 млн грош. од.

Чистий внутрішній продукт розраховуємо за формулою: ЧВП = ВВП - А.

ЧВП = 1210 - (780 - 270) = 700 млн грош. од.

Для визначення вартості національного доходу використовуємо формулу: НД = ЧВП - Т. Отримуємо НД = 700 - 76 = 624 млн грош. од. Чистий експорт (Xn) — складова частина ВВП, підрахованого за методом витрат. Отже, чистий експорт становить: ВВП - Споживчі витрати - Валові інвестиції - Державні витрати, тобто Xn = Y - C - I - G. Оскільки ВВП за методом витрат = ВВП за методом доходів, то вже можемо визначити величину чистого експорту:

Xn = 1210 - 240 - 780 - 200 = -10 млн грош. од. Це означає, що імпорт перевищує експорт на 10 млн грош. од.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Визначте, що враховується в обчисленні ВВП. Обґрунтуйте відповідь, указавши конкретну назву складової ВВП за доходами або за витратами.
  • 1) Плата приватного нотаріуса за оренду офіса.
  • 2) Робота сантехніка, який відремонтував водопровідні крани у власній квартирі.
  • 3) Заробітна плата вчителя економіки.
  • 2. Обчисліть обсяг ВВП, якщо відомі такі дані (млрд грош. од.): державні витрати — 620; відсоток за кредит — 50; трансферти — 460; імпорт — 350; амортизація — 160; заробітна плата — 780; експорт — 420; непрямі податки — 120; споживчі витрати — 100; дивіденди — 320; чисті внутрішні інвестиції — 750.