Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

ТЕМА 3. ОРГАНІЗАЦІЯ ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ ПІДПРИЄМСТВА

ОПРАЦЮВАВШИ ЦЮ ТЕМУ, ВИ НАВЧИТЕСЬ:

  • розуміти зміст основних статей балансу підприємства та звіту про фінансові результати;
  • наводити приклади внутрішніх і зовнішніх джерел фінансування підприємства;
  • визначати, які переваги може мати підприємство від відносин із банками та страховими компаніями;
  • пояснювати на прикладі особливості укладання договорів кредитування та страхування;
  • розраховувати коефіцієнт прибутковості капіталовкладень і показник рентабельності;
  • усвідомлювати необхідність мінімізації підприємницьких ризиків.

ПРИГАДАЙТЕ

  • 1. Якою є кінцева мета діяльності будь-якого підприємства?
  • 2. За якими показниками можна визначити ефективність діяльності підприємства?
  • 3. У чому полягає особливість формування капіталу акціонерного товариства?

§ 13. Джерела фінансування діяльності підприємства

Останніми роками в Україні відбуваються глибокі економічні зміни у сфері фінансово-кредитних відносин, які пов'язані з розвитком комерційних банків, інвестиційних фондів, страхових компаній, кредитних спілок та інших фінансових установ. Ці умови вимагають від фахівців підприємств, які відповідають за їх фінансову діяльність, кваліфікованої оцінки фінансового стану підприємства, прийняття ефективних управлінських рішень, без чого шанси на успіх у конкурентній боротьбі значно зменшуються. Фінансова діяльність підприємства — це одна з управлінських функцій, яка пов'язана з управлінням процесами формування та використання фінансових ресурсів на підприємстві.

Фінансові ресурси підприємства — це грошові фонди цільового призначення, які формуються на підприємстві й використовуються для реалізації його статутних цілей.

Усі фінансові ресурси можна поділити на внутрішні та зовнішні. Внутрішні фінансові ресурси (або власний капітал) — власні гроші, які підприємство витрачає на організацію та фінансування підприємницької діяльності. Якщо власний капітал становить більшу частину фінансових ресурсів підприємства — це запорука успішної, конкурентоспроможної роботи підприємства. Внутрішні фінансові ресурси складаються зі статутного капіталу, пайового капіталу, додатково вкладеного капіталу, резервного капіталу, нерозподіленого прибутку тощо.

Фінансово-господарська діяльність підприємства будь-якої організаційно-правової форми та форми власності розпочинається з формування статутного капіталу. Статутний капітал — це фінансові ресурси підприємства у вигляді грошових коштів (або вкладень у майно), матеріальних цінностей, нематеріальних активів, цінних паперів, які закріплені за підприємством на правах власності.

Розмір статутного капіталу підприємства значною мірою визначає масштаби його виробничої діяльності, впливає на можливість зовнішнього фінансування, ділову репутацію підприємства. Крім цього, розмір статутного капіталу, який визначає участь кожного із засновників, акціонерів у капіталі підприємства, є критерієм визначення суми прибутку, яку кожен із них отримує під час його розподілу.

Початковий розмір статутного капіталу фіксується в статуті або установчому договорі, які в обов'язковому порядку подаються до органів влади під час державної реєстрації підприємства. Контролюючі державні органи (податкові адміністрації), а також банки стежать за розміром статутного капіталу та за тим, щоб кожний засновник своєчасно вніс свою частку до статутного капіталу.

Як уже зазначалося, від засновників у статутний капітал можуть надходити не тільки гроші, майно (будівлі, машини, устаткування, транспортні засоби, сировина, матеріали тощо) і цінні папери, але й нематеріальні активи. До нематеріальних активів належить вартість права користуватися винаходами, промисловими зразками, технологіями, ноу-хау тощо.

На сьогодні розміри статутних капіталів повного, командитного товариств, товариства з обмеженою відповідальністю та товариства з додатковою відповідальністю законодавством не обмежуються, а для акціонерних товариств складають 1250 мінімальних зарплат, офіційно встановлених на певний момент часу. Для приватних підприємств розмір статутного фонду не визначено.

Незалежно від виду підприємства статутний капітал може збільшуватися за рахунок реєстрації додаткових внесків до нього (через акції, паї тощо), безпосереднього приєднання до нього частини отриманого прибутку, зарахування до нього частини резервного капіталу, який створюється на підприємстві згідно з установчим договором.

Статутний капітал, який формується у споживчих товариствах, колективних сільськогосподарських підприємствах, кооперативах за рахунок пайових внесків, має назву пайового капіталу.

Додатковий вкладений капітал відображає наявність і рух в акціонерних товариствах так званого емісійного доходу, тобто різниці між продажною та номінальною вартістю випущених акцій.

Резервний капітал утворюється на підприємствах за рахунок чистого нерозподіленого прибутку на умовах, зафіксованих в установчих документах. За рахунок резервного капіталу підприємство може покривати збитки від своєї господарської діяльності, а також збільшити статутний капітал.

Нерозподілений прибуток — це залишок отриманого прибутку підприємства, не витраченого за відповідними напрямками на дату складання звіту.

Крім внутрішніх фінансових ресурсів, підприємство може залучати й зовнішні фінансові ресурси, які в умовах ринкової економіки набувають важливого значення.

Зовнішні фінансові ресурси — фінансові ресурси, які підприємство може отримати ззовні на фінансовому ринку. Вони представлені коштами, які отримує підприємство від продажу власних акцій, облігацій та інших видів цінних паперів, а також позиковими засобами або великими інвестиціями.

У 10 класі ви вивчали діяльність підприємства на фондовому ринку як емітента акцій та облігацій при створенні підприємств — акціонерних товариств. Ви зрозуміли, що підприємство має можливість у такий спосіб збільшити власний капітал для розвитку підприємств, залучаючи зовнішні фінансові ресурси. Однак підприємство має можливість і право додаткового випуску й розміщення цінних паперів на ринку з метою залучення додаткових коштів. Ця діяльність підприємства засвідчує також відносини позики й на практиці виступає як кредит під цінні папери підприємства.

ЗАУВАЖИМО!

Розглянемо приклад формування інвестиційного портфеля. Підприємство розподілило свій інвестиційний портфель так: 15 % — в акції нафтодобувних підприємств, 20 % — в акції нафтопереробних підприємств, 17 % — в акції підприємств, що займаються транспортуванням і реалізацією нафти та нафтопродуктів, 13 % — в акції підприємств, що виробляють хімічну продукцію на основі нафтопродуктів.

Чи можна вважати вдалим формування такого портфеля інвестицій? Швидше за все, ні. Крім високого рівня відсотка вкладень у кожне конкретне підприємство, усі ці підприємства утворюють єдиний технологічний цикл. Виправданням для таких вкладень підприємств є те, що вони зроблені в сировинний комплекс — нафтовий, потреба в продукції якого є дуже високою.

Проте в умовах ринкової економіки підприємство має можливість виступати і як емітент, випускаючи акції, облігації та векселі, і як інвестор, вкладаючи вільні кошти в цінні папери інших підприємств та отримуючи дивіденди (доходи), а також тримаючи цінні папери інших емітентів.

Вкладаючи кошти в цінні папери інших підприємств або банків, підприємство тим самим формує портфель інвестицій, який може бути консервативним (коли підприємство зацікавлене в стабільному доході) або агресивним (коли підприємство націлене на високий дохід із великим ризиком втратити свої капітали).

Між цими цілями існує певна суперечність, оскільки безпека вкладень грошей, як правило, не сумісна як із прибутковістю, так і зі зростанням капіталу. Щоб досягти компромісу, необхідно диверсифікувати вкладення, тобто розподілити капітал між безліччю цінних паперів і підприємств. інвестиційний портфель підприємства може бути диверсифікований у такий спосіб: у кожний вид цінних паперів вкладено 10% від загальної вартості всіх вкладень, і це значення може знижуватися до 5 %. Чим перевищення значніше (якщо вкладення в кожний вид цінних паперів перевищує 10 %), тим диверсифікація слабша.

Вкладення в цінні папери досить ризиковані, тому необхідно постійно відстежувати кон'юнктуру фондового ринку, щоб збільшити прибутковість вкладень, а не втратити їх. Підприємство може здійснювати це самостійно або за допомогою трастових компаній.

Трастова компанія — підприємство, яке забезпечує найбільш вигідне й надійне вкладення коштів інвестора, охороняє його інтереси, стежить за фінансовим станом підприємств, у чиї цінні папери вкладені кошти інвестора, гарантуючи своєчасне отримання відсотків від вкладених коштів.

Таким чином, зовнішні фінансові ресурси складаються із господарських зобов'язань перед третіми особами (довгострокові й короткострокові кредити банків, облігаційні позики, а також кредити інших підприємств у вигляді векселів).

У складі зовнішніх фінансових ресурсів останніми роками підвищується роль страхового ринку, який надає підприємству страхові відшкодування за ризиками. Крім того, зараз у складі зовнішніх фінансових коштів підприємства з'явилися пайові й інші внески засновників, а також прибутки від цінних паперів, що емітують інші підприємства. Можливе й таке джерело зовнішніх фінансових ресурсів, як бюджетні асигнування та субсидії. Більш детально зміст зовнішнього фінансування та причини його вибору підприємством розглянемо пізніше.

Усі підприємці зацікавлені в раціональному й ефективному використанні фінансових ресурсів підприємства. із цієї причини поняття економії фінансових ресурсів та ефективного використання фінансових ресурсів повинні мати певну змістову й кількісну визначеність. Коли йдеться про ефективне використання матеріальних, трудових, природних ресурсів, відбувається порівняння витрат на придбання відповідних ресурсів із досягнутим результатом (випуском продукції), тому й показниками ефективності є зниження фондо- та матеріаломісткості продукції, а також зниження витрат праці на одиницю продукції (трудомісткості). Це зниження сприяє також заощадженню фінансових ресурсів, оскільки економія виробничих ресурсів водночас забезпечує зростання грошових нагромаджень і зменшення потреби підприємства в додаткових витратах на приріст статутного та інших грошових фондів.

Проте це не означає, що поняття ефективного використання фінансових ресурсів не має самостійного значення та своїх показників. Певною мірою робити висновки про ефективність використання фінансових ресурсів (і про ефективність фінансової діяльності підприємства) можна шляхом порівняння досягнутого результату господарської діяльності (прибутку) із сумою фінансових ресурсів, які були використані підприємством за звітний період.

Звичайно, не можна абсолютизувати ці показники під кутом лише використання фінансових ресурсів, оскільки прибуток відображає й ступінь використання виробничих ресурсів. Жодне підприємство не застраховане від збитків, зниження обсягів виробництва внаслідок технологічних збоїв, несприятливих природних явищ або зниження трудової дисципліни.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Підприємство в перший рік своєї діяльності мало середньорічну суму фінансових ресурсів у розмірі 5246 тис. грош. од. і при цьому отримало прибуток у розмірі 1856 тис. грош. од., а в наступному році фінансові ресурси та прибуток збільшилися відповідно до 6124 тис. і 2136 тис. грош. од. Чи зросла за таких умов ефективність використання фінансових ресурсів підприємства?

Розв'язання. Абсолютний приріст як фінансових ресурсів, так і прибутку не може свідчити про ефективність. Необхідно проаналізувати зміни віддачі на одиницю вкладених ресурсів. На кожні 100 грош. од. фінансових ресурсів у перший рік було отримано 35,4 грош. од. прибутку (1856 тис. грош. од. :5246 тис. грош. од.), а наступного року — лише 34,9 грош. од. (2136 тис. грош. од.: 6124 тис. грош. од.), що свідчить про зниження ефективності використання фінансових ресурсів на підприємстві.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Дайте визначення поняття «фінансові ресурси підприємства».
  • 2. Охарактеризуйте окремі складові внутрішніх фінансових ресурсів.
  • 3. Що таке статутний капітал і як він створюється на підприємстві?
  • 4. Що таке зовнішні фінансові ресурси підприємства та якими є джерела їх утворення?
  • 5. Що розуміють під ефективним використанням фінансових ресурсів? Наведіть приклад.
  • 6. Які фінансові операції здійснює підприємство за рахунок резервного капіталу?