Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 9. Основні елементи витрат. Собівартість виробництва одиниці товару

Для того щоб відповісти на запитання, що саме та на яку суму витрачено в процесі виробництва продукції, необхідно розглянути структуру витрат за економічними елементами. Елементи витрат — це поєднання економічно однорідних витрат.

Серед елементів витрат виділяють матеріальні витрати, витрати на оплату праці, відрахування на соціальні заходи, амортизацію та інші операційні (на основну діяльність підприємства) витрати.

Сама назва матеріальних витрат говорить про спожиті в процесі виробництва матеріальні ресурси. Безліч найменувань матеріальних ресурсів об'єднуються в кілька груп: сировина (продукція промисловості або сільського господарства, яка вперше надходить у переробку на підприємстві); матеріали (предмети праці, які вже раніше зазнали промислової переробки); придбані комплектуючі вироби й напівфабрикати; паливо; енергія; тара й тарні матеріали; запасні частини тощо.

Витрати на оплату праці відображають участь у створенні продукції робочої сили. Вони складаються з витрат на виплату основної та додаткової (премії, заохочення тощо) заробітної плати працівників; гарантійних і компенсаційних виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати, із затримкою виплати заробітної плати тощо; витрат на оплату відпусток; оплату простоїв не з вини працівників тощо.

Відрахування на соціальні заходи передбачають відрахування підприємством сум єдиного соціального внеску (ЄСВ) у розмірах і порядку, визначених законодавством (в Україні від 01.01.2016 р. — 22 %); відрахування на індивідуальне страхування робітників та інші соціальні заходи. ЄСВ із 01.01.2011 р. замінив окремі відрахування в Пенсійний фонд, Фонд соціального страхування України.

Амортизація, як ви вже знаєте, — процес поступового перенесення вартості основних засобів на продукт, що виготовляється. Тому підприємцю важливо знати, яка вартість капітальних ресурсів витрачена.

До інших операційних витрат належать витрати, що не увійшли до складу названих вище елементів, зокрема витрати, пов'язані з управлінням виробництвом (наприклад витрати на відрядження, послуги зв'язку, на придбання ліцензій, на охорону праці та техніку безпеки тощо); витрати на перевезення працівників виробництва до місця роботи та назад; витрати зі страхування ризиків, пов'язаних із виробничим процесом; податки, збори та інші обов'язкові платежі тощо.

Групування витрат за економічними елементами є базою для планування оборотних коштів підприємства, оскільки дозволяє проаналізувати, що витрачено за поточний звітний період, і пов'язати їх з іншими розділами плану: планом матеріально-технічного постачання, фондом заробітної плати, планом зростання ефективності виробництва, балансом надходжень і витрат тощо.

Порівнюючи фактичну структуру витрат за кілька періодів, підприємець виявляє динаміку й напрямок зміни окремих елементів, матеріало-, фондо-, трудомісткості, енергоємності та вплив НТП на структуру витрат.

Групування витрат за економічними елементами здійснюється в усіх галузях народного господарства, оскільки це використовують для складання кошторису виробництва. Дані про структуру витрат за економічними елементами наводять у статистичних щорічниках.

Однак це групування не дає можливості визначити, у яку кількість витрат обходиться виробництво окремих видів продукції, де саме, на які цілі, у якому обсязі використано ресурси. Ці питання вирішує групування витрат за призначенням, тобто за статтями калькулювання (від латин. calculare — обчислювати). Воно необхідне для визначення собівартості окремих виробів, установлення напрямків зосередження витрат і пошуку резервів їхнього скорочення. Собівартість продукції, робіт, послуг являє собою вартісну оцінку сировини, матеріалів, палива, енергії, основних фондів, трудових ресурсів, що використовуються в процесі виробництва продукції (робіт, послуг), а також інших витрат на її виробництво й реалізацію.

Підприємство самостійно встановлює перелік і склад статей калькулювання виробничої собівартості продукції (робіт, послуг) з урахуванням своєї галузевої належності, продукції, що виробляється, технологічного процесу та методу планування витрат на підприємстві. Свій вибір підприємство відображає в наказі про облікову політику.

Залежно від способу включення витрат до собівартості продукції всі витрати (за статтями) на виробництво продукції класифікують як прямі та непрямі (накладні). Прямі витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням цього виду продукції та можуть бути прямо віднесені на її одиницю. Так, до складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що становлять основу конкретної продукції, що виробляється. До складу прямих витрат на оплату праці зараховуються заробітна плата та інші виплати робітникам, які зайняті у виробництві продукції.

Непрямі витрати пов'язані з виготовленням різних виробів і не можуть прямо належати до того чи іншого виду продукції. Прикладом непрямих витрат є допоміжні матеріали, заробітна плата обслуговуючого персоналу (непряма), витрати на утримання та ремонт будівель, приміщень, устаткування, амортизація та страхування основних засобів, орендна плата, оплата комунальних послуг тощо. Обслуговування роботи цехів основного й допоміжного виробництв та управління ними, організація та координація виробничого процесу в них вимагають певного управлінського апарату й витрат, які мають назву загальновиробничих. Загальновиробничі витрати розподіляються між продукцією пропорційно до обраної бази.

Найпоширенішим способом розрахунку собівартості продукції є поділ повної суми витрат за конкретний період на кількість одиниць продукції, виготовленої за цей період. Якщо пригадати матеріал § 8, то це

Саме тому цей показник порівнюють із ціною товару: якщо ціна вище собівартості, підприємство отримує прибуток, якщо нижче — має збитки.

Собівартість продукції як показник використовується для контролю за витратами ресурсів виробництва, а також визначення економічної ефективності організаційно-технічних заходів, установлення цін на продукцію. За умов самофінансування зниження собівартості є основним джерелом зростання прибутку підприємства.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Підприємство «ласунчик» почало виготовляти тістечка й торти. У поточному місяці було виготовлено 2000 тістечок та 720 тортів.

На виробництво тістечок було витрачено матеріалів на суму 15 000 грн, на виготовлення тортів — 25 760 грн. Заробітна плата кондитерів, зайнятих на виготовленні тістечок, склала 8700 грн, на виготовленні тортів — 5200 грн. У фонд заробітної плати кондитерів підприємство сплатило 22 % ЄСВ. Витрати на електроенергію, амортизацію електропечей, прибирання та інше, що включається до загальновиробничих витрат, склали 11954 грн.

Відповідно до облікової політики підприємства загальновиробничі витрати розподіляються пропорційно до заробітної плати кондитерів.

Розрахуйте собівартість одного тістечка та одного торта.

Розв'язання. Витрати матеріалів та заробітна плата належать до прямих витрат, оскільки чітко описані витрати на конкретну продукцію.

Виплати ЄСВ становлять: на заробітну плату кондитерів, зайнятих на виготовленні тістечок: 8700 • 0,22 = 1914 грн; на виготовленні тортів: 5200 • 0,22 = 1144 грн.

Таким чином, прямі витрати на виготовлення тістечок: 15 000 + 8700 + 1914 = = 25 614 грн, а на виготовлення тортів: 25 760 + 5200 + 1144 = 32 104 грн.

Для визначення собівартості треба розподілити загальновиробничі витрати. Для цього знаходимо коефіцієнт розподілу загальновиробничих витрат (K), поділивши їх суму (ЗВВ) на базу розподілу — фонд заробітної плати кондитерів (ФЗП):

Таким чином, на виготовлення тістечок загальновиробничі витрати складають 8700 • 0,86 = 7482 грн, а на виготовлення тортів: 5200 • 0,86 = 4472 грн (або 11 954 - 7482 = 4472 грн).

Отже, загальні витрати на виготовлення тістечок становлять: 25 614 + 7482 = 33 096 грн, на виготовлення тортів: 32 104 + 4472 = 36 576 грн.

Собівартість розраховуємо шляхом ділення загальних витрат на обсяг продукції.

Собівартість тістечка:

Собівартість торта:

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. Що являють собою елементи витрат? Наведіть конкретні приклади кожної складової.
  • 2. Охарактеризуйте статті калькулювання виробничої собівартості продукції.
  • 3. Як розраховується собівартість виробництва одиниці товару?
  • 4. За наведеними в таблиці даними розрахуйте собівартість одиниці кожного товару, якщо базою розподілу загальновиробничих витрат є витрати матеріалів.

Показники

Товар А

Товар В

Кількість товарів, одиниць

40 000

25 000

Витрати на оплату праці, грн

25 000

48 000

Витрати на матеріали, грн

120000

640000

Загальновиробничі витрати, грн

32 000