Підручник з Економіки. 11 клас. Крупська - Нова програма

§ 8. Основні види витрат підприємства. Явні та неявні витрати. Постійні, змінні, загальні, граничні витрати

Реалізуючи свою підприємницьку ідею, приймаючи конкретне рішення, підприємець втрачає можливість використовувати задіяні ресурси для виробництва чогось іншого. Обмеженість ресурсів і можливість їх альтернативного використання свідчить про альтернативність витрат. Таким чином, витрати виробництва — це всі витрати виробничих факторів, усі блага, від яких відмовився підприємець, щоб отримати цей обсяг певної продукції. інакше кажучи, це ті виплати, які підприємець має здійснити, або ті доходи, які він має забезпечити постачальникам ресурсів для того, щоб придбати й мати у своєму розпорядженні необхідну для виробництва певної продукції кількість ресурсів, тобто відволікти їх від використання в альтернативних виробництвах.

Проте витрати виробництва неоднорідні за своєю суттю. Вони можуть бути явними або неявними.

Явні витрати — це грошові витрати на придбання необхідних ресурсів у постачальників, які не є власниками цієї фірми. Ці витрати називають також зовнішніми, оскільки їх треба віддати як доходи власникам залучених ресурсів. Саме ці витрати відображаються в бухгалтерському обліку, тому вони ще мають назву бухгалтерських витрат. Їх прикладом може бути заробітна плата, яку треба забезпечити власникам трудових ресурсів, плата за сировину та матеріали, оренда приміщень тощо.

Неявні витрати — це витрати втрачених можливостей, пов'язані з використанням ресурсів, які є власністю певного підприємця. Це можливі доходи, які б отримав підприємець у разі альтернативного використання власних ресурсів. Наприклад, знявши зі свого банківського депозиту кошти та вклавши їх у справу, підприємець втратив можливість отримувати дохід у вигляді відсотка. Узявшись за реалізацію власної справи, звільнившись із попереднього місця роботи, він уже не може отримувати дохід як власник робочої сили — заробітну плату. Ні цінність часу, ні витрачені зусилля підприємця, ні його можливі втрачені альтернативні доходи на власні ресурси не відображуються в бухгалтерському обліку. Ці витрати також називають внутрішніми. Їх становлять безпосередньо витрати на ресурси, які належать власнику підприємства, а також нормальний прибуток (про нього йтиметься пізніше).

Різниця між явними й неявними витратами важлива для подальшого аналізу визначення бухгалтерського та економічного прибутку.

Ви вже знаєте, що зміни у виробництві в обсягах задіяних ресурсів тісно пов'язані з фактором часу: у діяльності підприємства розрізняють короткостроковий і довгостроковий періоди. Короткостроковий період — період фіксованих потужностей. Довгостроковий — період змінних потужностей, у тому числі кількості фірм у галузі.

Це накладає відбиток і на характеристику витрат виробництва. У короткостроковому періоді розрізняють постійні та змінні витрати.

Постійні витрати (FC, fixed costs) — витрати, величина яких не залежить від змін обсягу продукції. Вони дорівнюють вартості постійно задіяних підприємством ресурсів незалежно від виробництва чи його тимчасового зупинення. До них належать, наприклад, орендна плата, рентні платежі, страхові внески, відсотки за борговими зобов'язаннями, заробітна плата управлінського персоналу. Графічно вони представляють чітко горизонтальну лінію, яка виходить не з нуля, а з певної величини витрат за нульового випуску продукції (мал. 6).

Змінні витрати (VC, variable costs) — витрати, величина яких залежить від обсягу виготовленої продукції та змінюється залежно від збільшення чи зменшення обсягу виробництва. Прикладом змінних витрат є витрати на сировину й матеріали, заробітну плату робітників, транспортування та складування готової продукції. Спочатку змінні витрати зростають більш високими темпами, ніж обсяги виробництва, потім зростання стає повільнішим унаслідок економії на масштабах виробництва, а в результаті дії закону спадної граничної продуктивності (віддачі) темпи зростання змінних витрат знову прискорюються (мал. 6).

Загальні витрати (TC, total costs) — сума постійних і змінних витрат: TC = FC + VC. Графічно вони повторюють конфігурацію змінних витрат, але є вищими від них на величину постійних витрат.

Для розв'язання задач із теми важливо те, що за нульового обсягу виробництва (Q = 0) FC = TC.

Поділ витрат на постійні та змінні є важливим для підприємця, оскільки зі зміною кон'юнктури ринку він може зменшити збитки або отримати вищі прибутки за рахунок маніпулювання змінними витратами. Постійні ж витрати не є підконтрольними, вони мають бути сплачені, навіть якщо процес виробництва не здійснюється.

Проте для підприємця ще важливіше знати величину середніх витрат, оскільки саме вони використовуються для порівняння із ціною товару.

Середні постійні витрати (AFC, average fixed costs) — постійні витрати, які припадають у середньому на одиницю продукції:

Мал. 6. Криві постійних, змінних та загальних витрат

Графічно вони представлені спадною лінією, оскільки середні постійні витрати зменшуються з розподілом постійних витрат на все більшу кількість продукції (мал. 7).

Середні змінні витрати (AVC, average variable costs) — змінні витрати, розраховані в середньому на одиницю продукції:

Їх величина важлива для визначення ефективної роботи підприємства та перспектив його розвитку. Графічно це U-подібна лінія внаслідок дії закону спадної граничної продуктивності (віддачі) (мал. 7).

Середні загальні витрати (ATC, average total costs) — загальні витрати, розраховані в середньому на одиницю продукції:

Для того щоб з'ясувати, скільки продукції виготовляти, необхідно визначити граничні витрати. Граничні витрати (MC, marginal costs) — витрати, необхідні для виробництва ще однієї додаткової одиниці продукції, тобто приріст загальних витрат, який є результатом приросту випуску продукції:

оскільки приріст загальних витрат може бути лише результатом приросту змінних витрат. Крива граничних витрат також U-подібна лінія. Вона перетинає криві середніх змінних і середніх загальних витрат у точках їх мінімумів (мал. 7).

Мал. 7. Криві середніх і граничних витрат

Важливо знати: якщо загальні витрати представлено функцією, то граничні витрати можна визначити як похідну від TC : MC = (TC)'.

Наведений графік свідчить про те, що, коли MC < ATC, виробництво кожної додаткової одиниці продукції зменшує середні загальні витрати; за цих умов частина кривої ATC є спадною. Якщо ж MC > ATC, то виробництво кожної додаткової одиниці продукції збільшує середні загальні витрати, за цих умов частина кривої ATC є висхідною.

Мал. 8. Взаємозв'язок граничного й середнього продукту та граничних і середніх змінних витрат

Досить важливим є взаємозв'язок між результативністю виробництва та його витратами. Графіки граничного й середнього продукту дзеркально симетричні щодо граничних і середніх змінних витрат (мал. 8).

У довгостроковому періоді всі витрати є змінними. Підприємець може обрати з альтернатив виробництва (Q1, Q2, Q3, Q4) той варіант, який потребує найменших середніх загальних витрат (мал. 9). Крива довгострокових витрат (LATC) є обвідною для всіх можливих кривих короткострокових середніх загальних витрат (SATC1, SATC2, SATC3, SATC4).

Мал. 9. Витрати виробництва в довгостроковому періоді

До досягнення обсягу виробництва Q2 діє позитивний ефект масштабу, коли зі збільшенням обсягів виробництва довгострокові середні загальні витрати зменшуються. При виробництві продукції від Q2 до Q3 діє постійний ефект масштабу, коли довгострокові середні загальні витрати майже не змінюються в разі збільшення кількості продукції. Якщо ж підприємство виготовлятиме продукції більше, ніж Q3, то діє спадний ефект масштабу, оскільки довгострокові середні загальні витрати збільшуються. Обсяг випуску продукції Q2 , із якого позитивний ефект масштабу перестає діяти, але при цьому виникає постійний ефект масштабу, називається мінімально ефективним розміром підприємства. Отже, знаючи довгострокові витрати, можна визначити розміри підприємства.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Загальні витрати деякої фірми задано рівнянням TC = 4000 + 500Q - 40Q2 + Q3. Визначте: 1) величину постійних витрат; 2) величину змінних витрат за умови виробництва 2 одиниць продукції; 3) величину середніх постійних витрат за умови виробництва 500 одиниць продукції; 4) величину середніх змінних витрат за умови виробництва 3 одиниць продукції; 5) величину граничних витрат за умови виробництва 5 одиниць продукції.

Розв'язання.

1) Оскільки постійні витрати не залежать від обсягу виготовлення продукції, то FC = 4000.

2) Змінні витрати залежать від обсягу виготовлення продукції, тобто:

VC = 500Q - 40Q2 + Q3.

При Q = 2

VC = 500 • 2 - 40 • 22 + 23 = 848.

3) Середні постійні витрати:

За умови виробництва 500 одиниць продукції

4) Середні змінні витрати:

При Q = 3

AVC = 500 - 40 • 3 + 32 = 389.

5) Граничні витрати можна визначити як похідну від TC або від VC. MC = (500Q - 40Q2 + Q3)' = 500 - 80Q + 3Q2. За умови виробництва 5 одиниць продукції:

MC = 500 - 80 • 5 + 3 • 52 = 175.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

  • 1. У чому полягає різниця між явними та неявними витратами?
  • 2. Наведіть приклади постійних і змінних витрат.
  • 3. Заповніть таблицю на основі наведених даних про витрати фірми в короткостроковому періоді.

Q

VC

TC

ATC

MC

0

100

1

125

2

55

3

140

4

320

5

210

  • 4. Використовуючи числові дані графіка, визначте: 1) TC20; 2) ATC20; 3) VC50; AVC50.