Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 53. Рента — дохід власника земельних ресурсів. Види ренти. Ціна землі

Земля, як і капітал, може бути використана по-різному. Землевласник може самостійно обробляти землю, вести будь-яке господарство. У цьому випадку він може отримати регулярний дохід у вигляді прибутку. Із другого боку, землевласник може здавати землю в оренду й знову ж таки отримувати регулярний дохід у вигляді ренти. І, нарешті, землевласник може продати землю, отримавши одноразово дохід у вигляді її продажної ціни.

Ринок землі, розглянутий у попередній темі, характеризував економічні відносини, які складаються між землевласниками й землекористувачами.

Доходом, який формується на ринку землі, є рента. Рента — плата за використання ресурсу, пропозиція якого суворо обмежена.

Обмеженість землі та її невідтворюваність сприяють виникненню двох видів монополії на землю: монополії на землю як на об’єкт господарювання та монополії на землю як об’єкт власності. Це, у свою чергу, є основою існування трьох видів ренти: диференціальної, абсолютної і монопольної.

Монополія на землю як на об’єкт господарювання полягає в тому, що кожна земельна ділянка перебуває в монопольному розпорядженні певного підприємця і не дає можливості господарського використання іншими економічними суб’єктами. Це є причиною утворення диференціальної земельної ренти. Розрізняють диференціальну земельну ренту І і диференціальну земельну ренту II.

Умовою створення диференціальної земельної ренти І є відмінності в природній родючості земель і неоднакове місце розташування земельних ділянок відносно ринків збуту продукції та ринків необхідних засобів виробництва. Кращих та середніх земель за родючістю або за місцем розташування недостатньо для задоволення суспільного попиту на сільськогосподарську продукцію. Це змушує обробляти й гірші землі. На відміну від промисловості, де вартість продукції обумовлена середніми умовами виробництва, суспільна вартість продукції землеробства визначається виробництвом на відносно гірших ділянках землі. Продаж продукції за цінами гірших ділянок земель дає можливість орендарям кращих і середніх за своїми якостями земель отримувати диференціальний (або різницевий) надприбуток, що привласнюється землевласниками у формі диференціальної ренти І.

Отже, диференціальна рента І — дохід, який отримують власники кращих і середніх земель.

Проте родючість земель можна змінити штучно, використовуючи інтенсивні методи землеробства: внесення добрив, використання прогресивних біотехнологій, сортів рослин та видів тварин із підвищеним потенціалом продуктивності тощо. За рахунок додаткових капіталовкладень підвищується врожайність, скоріше окупаються витрати, що дає змогу навіть на гірших ділянках землі отримувати диференціальну земельну ренту II. До закінчення орендного договору диференціальна земельна рента II дістається фермеру-орендарю. Однак при укладенні нового орендного договору землевласник через панування монополії на землю як об’єкт власності привласнює собі її шляхом підвищення орендної плати, тобто отримує частину диференціальної земельної ренти II.

Диференціальна рента II — дохід, який виникає внаслідок штучного підвищення родючості землі за рахунок додаткових вкладень капіталу.

Монополія на землю як на об’єкт власності заважає вільному переливанню капіталу з промисловості в сільське господарство й не дає можливості сільському господарству брати участь у вирівнюванні індивідуальних норм прибутку в середню норму. Сільськогосподарська продукція продається за ціною, яка містить надлишок над середнім прибутком, що дозволяє землевласникам привласнювати його у формі абсолютної ренти.

Абсолютна рента — надлишок суспільної вартості сільськогосподарської продукції над ціною виробництва (витрати виробництва плюс середній прибуток), що створюється в сільському господарстві незалежно від якості оброблюваних земельних ділянок.

Існує також монопольна рента — дохід, який утворюється на землях особливої якості або в особливих кліматичних умовах. Унікальність продукції (наприклад особливі сорти рослин), обмеженість виробництва певними землями або певними природно-кліматичними умовами дає можливість реалізувати продукцію із цих земель за монопольно високими цінами, які є джерелом монопольної ренти власників особливих земельних ділянок.

Практичною формою існування земельної ренти є орендна плата, що стягується землевласниками з орендарів. Однак крім власне ренти як плати за користування землею в орендну плату нерідко входить відсоток на вкладений у землю капітал, а також амортизація цього капіталу.

В умовах існування ринкових відносин землю можна не лише здавати в оренду, але й продавати. На відміну від інших благ, земля — особливий об’єкт купівлі-продажу, за своїм походженням вона є природним фактором, а не продуктом людської праці. А тому ціна такого товару базується не на вартості, а на доході, який земля приносить своєму власнику, — ренті. Ціна землі прямо залежить від величини ренти й обернено — від позичкового відсотка. Власник землі згоден продати землю за таку суму, яка, за умови покладення до банку, принесла б йому річний дохід у вигляді відсотка, не нижчого від того, який він отримував би у вигляді ренти.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

2. Землевласник зі своєї ділянки землі площею 50 га щорічно отримує 60000 грн земельної ренти. Норма позичкового відсотка знизилася з 12 до 10%. Визначте, чи вигідно стало землевласнику продавати свою ділянку.

Розв’язання. Для відповіді на це запитання можна зіставити ціну землі за кожної величини позичкового відсотка. Коли вона становила 12%, ціна землі була 60 000/0,12 = 500 000 грн, а за 10% — 60 000/0,1 = 600 000 грн. Ціна землі зросла, тому продавати ділянку стало вигідно.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Визначте причини та умови існування різних видів ренти. Заповніть таблицю.

Види ренти

Причини виникнення

Умови виникнення

Диференціальна земельна рента І

Диференціальна земельна рента II

Абсолютна земельна рента

Монопольна рента

2. Охарактеризуйте чинники, які впливають на ціну землі.