Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 51. Ринок інформації. Виробники, покупці (користувачі) інформації. Права та зобов’язання виробників і споживачів інформаційних ресурсів

Ринок інформації — це сукупність економічних відносин із приводу збирання, опрацювання, систематизації інформації та її продажу кінцевому споживачу. Таким чином, під ринком інформаційних продуктів та послуг розуміють створення різної інформації, баз даних на машинозчитувальних носіях (дискетах, CD-ROM) та їх реалізацію через мережі Інтернет, телекомунікацій, канали телебачення, а також надання телекомунікаційними та комп’ютерними мережами послуг із передавання, отримання, зберігання та обробки електронної інформації.

Інформаційні ресурси — поєднання знання та інформації. Інформація (від латин. informacio — роз’яснення, викладення) — це відомості про предмети, явища та процеси навколишнього світу.

Інформація — це специфічний ресурс. У безінформаційному просторі людина не може існувати й тим більше займатися будь-якою діяльністю. Від якості та обсягу інформації залежить правильність прийнятого рішення як у сфері виробництва, так і в споживанні. Адже відомо: «хто володіє інформацією — той володіє світом» і «будь-яка монополія починається з монополії на інформацію». Інформація є рідкісним благом, для отримання якого потрібні певні витрати, оскільки втаємничена, маловідома інформація коштує дорого, а інформація, відома всім, не коштує нічого. Цей товар не має другої свіжості.

Виробники та споживачі мають володіти належною, повною, доброякісною інформацією. Вона є надзвичайно важливим чинником, що забезпечує можливості споживчого вибору й споживчих переваг. Виробники товарів і послуг також не можуть успішно функціонувати на ринку, не маючи інформації про інших виробників, про можливих споживачів продукції, про постачальників сировини, комплектуючих і технології, про становище на товарних ринках і ринках капіталів, про загальну економічну й політичну ситуацію не тільки у власній країні, а й у світі, тенденції розвитку економіки, перспективи розвитку науки і техніки, про правові умови господарської діяльності тощо.

Інформація як специфічний товар має певні особливості. Вона не може відчужуватися подібно до матеріальної продукції. Її купівля-продаж мас умовне значення. Переходячи до покупця, вона залишається і в продавця. Вона не зникає в процесі споживання, а накопичується, але перестає вміщувати в собі економічну цінність через втрату актуальності чи неможливість її застосування. Можна говорити про те, що інформація мас властивість обмеженості в певному часі, саме тому від швидкості її отримання та реалізації залежить вигода, яку можна за неї дістати. Корисність інформації не втрачається в разі збільшення кількості споживачів. А ось відшкодування витрат на створення та передачу інформації значно ускладнено.

На ринку інформації можна виділити три основні сектори:

1. Сектор ділової інформації, який охоплює біржову та фінансову інформацію; економічну та статистичну; комерційну інформацію; ділові новини в галузі економіки та бізнесу.

2. Сектор інформації для спеціалістів, який охоплює професійну інформацію; науково-технічну інформацію; доступ до першоджерел.

3. Сектор масової користувацької інформації, тобто новини, послуги на основі сучасних телекомунікацій та комп’ютерної мережі. Потребу в інформації відчувають майже всі люди, але попит на неї висувають тільки платоспроможні особи й організації, які ведуть діяльність, пов’язану з ризиком. Попит на інформаційний продукт, що мас виробничу цінність, залежить від очікуваного приросту доходу в результаті використання

інформації. Споживачі інформації мають рівні права на доступ до державних інформаційних ресурсів і не зобов’язані обґрунтовувати перед їхнім власником необхідність отримання запитуваної ними інформації (виняток становить інформація обмеженого доступу або платна інформація).

Пропозицію на ринку інформації формують її виробники — органи державного управління, засоби масової інформації, науково-дослідні та науково-технічні інститути й центри, органи статистики, консалтингові й маркетингові комерційні підприємства. Загалом постачальники інформаційних послуг можуть бути двох видів. Перші — це фірми, що спеціалізуються на збиранні інформації, тобто такі, що створюють бази й банки даних. Другі — це фірми, що спеціалізуються на інформаційному обслуговуванні, тобто надають доступ до відомостей на комерційній основі. Такі фірми іноді називають оперативними інформаційними службами. Чіткої межі між двома видами постачальників інформаційних послуг немає, тому що багато фірм із другої групи поставляють ними ж зібрану інформацію. При збиранні інформації особлива увага приділяється її достовірності та здатності першоджерела забезпечити її оперативне надходження.

В умовах ринку кожне підприємство, щоб вижити, має підвищувати ефективність виробництва, а отже, запроваджувати нову техніку, технологію, ноу-хау, що робить їх предметами купівлі-продажу. Це примушує науковців, винахідників, усіх, хто займається розробкою техніки, технології, удосконалювати та інтенсифікувати свою роботу, шукати нові науково-технічні рішення, забезпечувати їхню конкурентоспроможність.

Основні труднощі в регулюванні інформаційних відносин пов’язані із захистом вмісту отриманої споживачем інформації (авторське право, доказова здатність документа в електронній формі, доменні імена тощо).

Дуже важливим є захист споживача від шкідливої, небезпечної, неякісної інформації та захист прав і свобод кожного в інформаційній сфері (наприклад, захист честі й гідності особистості). Тут у споживача виникає право на захист від впливу такої інформації.

Рівноважна ціна на ринку інформації мас узгодити інтереси споживачів і виробників інформаційного продукту в певний момент часу. Вважають, що реальна ціна ринку інформації більшою мірою, ніж ціна на інших ринках, відхиляється від рівноважної.

Функціонування ринку інформації, як і будь-якого іншого, підпорядковується законам попиту та пропозиції та визначається класичними ціновими чинниками. Хоча, на відміну від більшості фізичних товарів і послуг, ціна інформації визначається більшою мірою неціновими чинниками, до яких можна віднести такі: ризик, новизна, достовірність і повнота інформації; своєчасність і конфіденційність інформації (наявність або відсутність копій), прийнятна форма подання.

Усі ринки в Україні ще повністю не сформовані. Формування одних із них відбувається швидше (ринок товарів та послуг), а інших — набагато складніше й довше (ринок землі, фінансовий ринок), що зумовлено багатьма причинами, у тому числі суб’єктивними, а також економічною та фінансовою кризою.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Наведіть конкретні приклади, які підтверджують вирази: «Хто володіє інформацією — той володіє світом» та «Будь-яка монополія починається з монополії на інформацію».

2. Охарактеризуйте мережу Інтернет як ринок інформації, її переваги та обмеження.

3. У якому вигляді може бути подана інформаційна продукція?