Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 32. Принципові відмінності досконалої конкуренції від інших форм організації ринку

Зазвичай в економіці виділяють чотири типи ринкових структур: досконалу конкуренцію, чисту монополію, олігополію й монополістичну конкуренцію. Досконала конкуренція й чиста монополія представляють два полюси, між якими розташовуються олігополія (ринок, близький за деякими параметрами до ринку чистої монополії) і монополістична конкуренція (ринок, близький до ринку досконалої конкуренції).

Основні критерії, за якими можна стверджувати про те, із яким типом ринкової структури ми маємо справу, такі: 1) кількість фірм на ринку; 2) тип продукту; 3) контроль за ціною; 4) умови вступу в галузь; 5) недійова конкуренція.

У процесі дослідження кожної галузі важливо розуміти, як визначається для кожної з них оптимальна ціна, а також як установлюються оптимальні обсяги виробництва. Ця інформація допомагає як самому підприємцю побудувати грамотну стратегію розвитку свого підприємства, так і споживачу, що отримує можливість спрогнозувати поведінку продавця й підтримати свої інтереси.

Ринкова структура називається досконалою конкуренцією, якщо жоден продавець не здатний істотно впливати на ціну. Для ринку досконалої конкуренції характерні такі основні ознаки:

• велика кількість незалежних продавців;

• однорідна (стандартизована) продукція, унаслідок чого відсутня нецінова конкуренція;

• контроль за ціною відсутній, оскільки на ринку функціонує велика кількість незалежних продавців, які виробляють настільки незначну частину від загального обсягу виробництва, що, збільшивши або зменшивши її, вони не зможуть вплинути на загальний рівень цін;

• легке входження до галузі і вихід із неї, тому що не існує серйозних перешкод — законодавчих, технологічних, фінансових;

• відсутність нецінової конкуренції, тому що продукція однорідна.

Типовими прикладами ринків досконалої конкуренції с: ринок сільськогосподарських товарів, ринок іноземних валют.

У чистому вигляді умови досконалої конкуренції досить складно реалізуються на практиці. Наприклад, однорідність продукції може бути нездійсненною внаслідок географічного місця продажу, умов обслуговування тощо. Звідси випливає можливість відносного впливу й на ціну продукту.

Розглянемо переваги ринку досконалої конкуренції.

1. Унаслідок того, що ціна на продукцію фірми дорівнює її мінімальним середнім витратам, споживач отримує товари за мінімальною з усіх можливих цін.

2. Ринок досконалої конкуренції створює умови для ефективного використання обмежених ресурсів, оскільки витрати фірми на одиницю продукції мінімальні.

3. Досконалі конкуренти розподіляють обмежені ресурси таким чином, щоб максимально задовольнити потреби споживачів. Якщо попит на товар збільшується, то його пропозиція також зростає.

Однак ринок досконалої конкуренції має й недоліки.

1. Прагнення фірми — досконалого конкурента окупити всі витрати призводить до виникнення побічних витрат, наприклад до забруднення навколишнього середовища, що перекладається в цілому на суспільство.

2. Фірми — досконалі конкуренти найчастіше не зацікавлені в розробці й використанні технічних досягнень, оскільки на ринку існує високий ступінь копіювання за рахунок вільного входження й виходу з нього. Так, витрати може нести одна фірма — розробник винаходу, а прибуток ділитиме вся галузь.

3. Однорідність продукції не дозволяє споживачу вибрати продукт на свій смак. Протилежним ринку досконалої конкуренції є ринок чистої монополії. Чиста монополія існує тоді, коли одна фірма є єдиним виробником продукту, у якого немає близьких замінників.

Для ринку чистої монополії характерні такі ознаки:

• єдиний продавець на ринку (ціла галузь може складатися з однієї фірми);

• продукція унікальна (немає близьких замінників);

• значний контроль над ціною, а також контроль обсягу пропозиції, характерна цінова дискримінація;

• серйозні перешкоди на етапі входження в галузь у вигляді економічних, технічних, юридичних й інших бар’єрів;

• нецінова конкуренція існує, але має специфічний характер, наприклад прояв добродійності.

Типовим прикладом підприємств-монополістів є комунальні підприємства.

Якщо на ринку є тільки один покупець, то ринок називається монопсонією (наприклад, космічна галузь — покупець держава)

Ринки чистої монополії, олігополії та монополістичної конкуренції відносять до ринків недосконалої конкуренції — це конкуренція, за якої не виконується хоча б одна з умов досконалої. Як зазначалося раніше, у чистому вигляді ринок досконалої конкуренції та ринок чистої монополії не може існувати, тому їх розглядають як теоретичну абстрактну модель. Найпоширенішими типами ринкових структур є ринок олігополії та ринок монополістичної конкуренції, які посідають проміжне положення між ринком досконалої конкуренції та ринком монополії.

Олігополією називають ринкову ситуацію, за якої декілька фірм домінує в галузі. Для ринку олігополії характерні такі ознаки:

• невелика кількість фірм на ринку (у середньому від трьох до десяти), при цьому олігополіст, визначаючи лінію своєї економічної поведінки, ураховує не тільки реакцію споживачів, але й конкурентів;

• продукція може бути диференційованою або однорідною з елементами диференціації;

• контроль над ціною значний при таємній змові;

• наявність істотних перешкод під час входження в галузь: патенти в технологічно передових галузях, необхідність значних стартових інвестицій;

• значна нецінова конкуренція (особливо при диференціації продукції). Прикладами олігополістичного ринку можуть бути ринок мобільного зв’язку, ринок комп’ютерів, автомобільний ринок та ін.

Ринку монополістичної конкуренції властиві риси як монополії, так і досконалої конкуренції. Основні ознаки цього ринку є такими:

• відносно велика кількість фірм;

• диференційований тип продукту (за якістю, розміщенням, упакуванням, стилем надання послуг);

• незначний контроль за ціною;

• відсутність серйозних перешкод для вступу в галузь;

• значна нецінова конкуренція (акцент на рекламі, торговельних знаках тощо). Прикладами підприємств — монополістичних конкурентів можуть бути підприємства роздрібної торгівлі, перукарні, кінотеатри, виробники товарів легкої промисловості.

Порівняно з досконалою конкуренцією монополістична конкуренція вважається менш ефективною, оскільки ціна на продукцію таких фірм вища за мінімум середніх загальних витрат. Причинами неефективності ринку монополістичної конкуренції можуть бути: 1) реклама (вона створює додаткові витрати, не пов’язані з формуванням нового продукту); 2) неповне завантаження потужностей; 3) додаткові витрати на створення великого асортименту товарів.

У період становлення ринкових відносин в Україні особливо актуальним стає питання про стимулювання конкурентного ринкового середовища. Переваги великої кількості фірм-конкурентів очевидні. Це і рішення проблеми зайнятості, і поліпшення купівельної спроможності споживачів, що, у свою чергу, призведе до формування й зростання середнього класу, і поповнення доходів бюджету. Крім того, стимулювання конкуренції в наш час сприяє зростанню науково-технічного потенціалу. В Україні з 1992 р. діє Закон «Про обмеження монополії і недопущення недобросовісної конкуренції у підприємницькій діяльності», а з 1993 р. створено Антимонопольний комітет України. Згідно із законодавством, компанія є монополістом, якщо її частка на ринку перевищує 35%. Ця цифра в деяких галузях може бути знижена Антимонопольним комітетом. Закон захищає природну монополію, яка є необхідністю, тому що конкуренція може мати негативні наслідки для суспільства. Природні монополії — це виробництво грошових знаків, електропостачання, газопостачання, зв’язок, метрополітен.

Таким чином, усі типи ринкових структур У сучасних умовах існують, взаємодіючи між собою і доповнюють один одного.

НАВЧАЄМОСЯ РАЗОМ

Охарактеризуйте суспільну ефективність різних ринкових структур із погляду їхнього сприяння науково-технічному прогресу.

Відповідь. Весь спектр реальних ринкових структур перебуває між полярними точками досконалої конкуренції та абсолютної монополії. Суспільна ефективність цих ринкових структур із погляду їхнього сприяння НТП є не завжди однозначною. Найпоширенішою є точка зору, яка акцентує увагу на тому, що розвиток НТП можливий тільки за наявності конкуренції, монополії ж не мають достатніх стимулів для підвищення ефективності за рахунок НТП, оскільки немає конкуренції. Інша точка зору на проблеми монополії й ефективності представлена позицією Дж. Гелбрейта та Й. Шумпетера. Вони виділяють переваги монополії з погляду НТП і вважають, що, отримуючи високий прибуток, монополії та олігополії мають у своєму розпорядженні достатні кошти для інвестицій у НТП. У деяких випадках наявність антимонопольного законодавства навіть стримує ефективність суспільного виробництва. Це відбувається тоді, коли є можливість за рахунок НТП знизити витрати виробництва, але тільки за таких великих обсягів виробництва (ефект масштабу), які охоплюють весь ринок збуту (у разі монополізації галузі). Дійсно, монополії завдяки високому рівню зосередження економічних ресурсів створюють можливості для прискорення НТП. Однак фірми-монополісти не завжди повного мірою використовують ці можливості. Вони реалізуються тільки в тих випадках, коли це прискорення сприяє монопольно високим прибуткам. Зараз більшість революційних науково-технічних ідей виникають в умовах конкуренції, а їхнє еволюційне освоєння відбувається на великих підприємствах. За таких умов НТП найбільше сприяє олігополістична структура, оскільки наявна конкуренція формує стимули, а фінансові ресурси забезпечують можливість розвитку й упровадження досягнень НТП.

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. За якими критеріями можна визначити тип ринкової структури?

2. Проаналізуйте переваги та недоліки ринку досконалої конкуренції.

3. Який із ринків — ринок чистої монополії, монопсонії, олігополії, монополістичної конкуренції чи ринок досконалої конкуренції — можна назвати абстракцією? Чому?