Підручник з Економіки. 10 клас. Крупська - Нова програма

§ 12. Споживчі блага як засіб задоволення потреб

Безмежні потреби задовольняються за допомогою благ. Благо — це будь-який засіб, що використовують для задоволення потреб. Здатність предмета задовольняти яку-небудь потребу мас бути усвідомлена людиною. Чому листя капусти — це благо, а листя осики — ні? Тому що людина вивчила властивості цих рослин і визначила залежність цих властивостей від потреб людини в їжі. Капустяне листя може задовольняти цю потребу, а осикове — ні. Коли будуть виявлені причинно-наслідкові зв’язки між властивостями осикового листя і яких-небудь потреб, то осикове листя буде благом. Одні блага наявні в майже необмежених масштабах (наприклад повітря), інші — в обмеженому обсязі. Останні, як ми з вами вже з’ясували, називаються економічними благами. Вони складаються з товарів і послуг.

Товари — це фізично відчутні предмети: їжа, взуття, автомобілі, будинки тощо. Послуга — це будь-яка дія, у процесі якої споживач отримує можливість задовольнити певну потребу, наприклад медичне обслуговування, перукарські чи освітянські послуги. Послуга надається людям чи фірмам у формі цілеспрямованої корисної дії чи обслуговування.

Якщо товари та послуги споживаються в процесі задоволення потреб людей, то це прямі (споживчі) блага. Ми вже поділяли економічні споживчі блага на індивідуальні, суспільні та квазісуспільні. Раціональний споживчий вибір потребує аналізу індивідуальних благ, які розподіляються за законами ринкової економіки.

Індивідуальні споживчі блага поділяються на блага довгострокового користування, що витримують багаторазове використання (автомобіль, книга, електроприлади, відеофільми тощо), і блага короткострокового користування, що зникають у процесі разового споживання (хліб, м’ясо, напої, овочі, фрукти тощо).

Цінність благ залежить від їхньої рідкості, насамперед від інтенсивності потреби й кількості благ, здатних задовольнити цю потребу. При цьому передбачається, що будь-яка потреба може бути задоволена декількома благами, а будь-яке економічне благо може використовуватися для задоволення різних потреб. Тому ми поділяємо товари й послуги на взаємозамінні (субститути) і взаємодоповнюючі (комплементи).

• Взаємозамінні блага (субститути). Якщо зростає споживання одного з них, то знижується використання іншого. Прикладами є пари продуктів: чай і кава; джинси і класичні брюки; шоколадні та карамельні цукерки. До субститутів належить багато споживчих товарів і виробничих ресурсів, а також різні послуги транспорту (поїзд — літак — автомобіль), сфери дозвілля (кіно — театр — цирк) тощо. Іноді товари стають субститутами лише за певних ситуацій або тільки для окремих споживачів. Наприклад, в учня і вчителя існує одна й та сама потреба: приносити до школи зошити, підручники та інше шкільне приладдя. Для ваших однокласників у задоволенні цієї потреби товарами-субститутами можуть бути портфель, спортивна сумка, сумка-пакет, рюкзак. А для вчителя? Найімовірніше, субститутами будуть тільки портфелі та «дипломати». Якщо ж потрібно скласти власні речі для походу, у цьому разі товарами-субститутами і для вчителя, і для учня служитимуть спортивна сумка, сумка-пакет, рюкзак.

Якщо ти хочеш задовольнити якусь потребу, то порівнюєш властивості та ціни кількох товарів-субститутів. На прийняття рішення щодо правильного вибору впливатиме так званий ефект заміщення. Відповідно до ефекту заміщення споживач купуватиме більше продукції, ціна на яку відносно нижча, щоб замінювати нею інші товари.

• Взаємодоповнюючі блага (комплементи).

Вони супроводжують одне одного, і потреба в них одночасно збільшується або в той самий час знижується. Прикладами комплементарних товарів є стіл і стілець, автомобіль і бензин, ручка й папір, фотоапарат і фотоплівка, відеомагнітофон і касети тощо.

• Незалежні товари, або самостійні. Потреби в цих речах ніяк не пов’язані між собою (наприклад банани і риба, трикотажні вироби і наручний годинник).

Звісно, кожна людина мас свої потреби, а отже, і бажання придбати на ринку ті або інші товари за певного шкалою пріоритетів, перші місця якої посідають найневідкладніші потреби, а за ними розташована решта. Інтенсивність потреби в благах визначається поняттям «корисність». Корисність — це суб’єктивне відчуття задоволеності від споживання блага. Корисність кожного блага мас свої критерії. Наприклад, корисність одягу проявляється в розмірі, кольорі, дизайні; корисність продуктів харчування — у калорійності, кількості вітамінів тощо.

Корисність — поняття суто індивідуальне, ця категорія суб’єктивна. Те, що корисне для однієї людини, може бути абсолютно зайвим для іншої. Корисність банки консервів для мисливця в тайзі та для людини, яка потрапила на бенкет, неоднакова. Покупець купує товар тому, що він корисний і необхідний для задоволення його власних потреб. Можна навести безліч прикладів різноманітних благ, корисність яких для одних дуже велика, а для інших — нульова. Скажімо, для тих, хто захоплюється підводним плаванням, корисність акваланга дуже висока (наприклад 100 балів), натомість той, хто не вміє або не любить плавати, оцінить її в нуль балів. Можна навести приклади предметів споживання для людей різного віку (підгузники, ковзани, тростина). Корисність може проявлятися в ексклюзивності, у тому, що товар являє собою символ статусу. Така ситуація має назву ефекту Веблена. Товари Веблена — це дизайнерські прикраси, дорогі годинники й автомобілі класу люкс, брендові товари, що асоціюються з елітністю.

До функцій кожної держави належить контроль за процесом виробництва та надання якісних товарів та послуг. Питання щодо прав споживачів і створення правового поля для їхнього захисту є провідним у багатьох країнах світу. 1 квітня 1960 р. п’ять організацій споживачів із Нідерландів, США, Великої Британії, Бельгії, Австрії створили Міжнародний союз споживачів (IOCU), штаб-квартира якого розташована в Гаазі (Нідерланди). У 1973 р. Асамблея Європейського Союзу ухвалила Хартію захисту споживачів, у якій задекларовано право споживачів на захист і допомогу; компенсацію; консьюмерську інформацію; представництво і консультацію.

Споживачі мають право на інформованість, тобто захист від недостовірної інформації та реклами. Це право реалізується в розміщенні повної та правдивої інформації про властивості товару в повному обсязі, у місці й формі, зручних для сприйняття споживачем.

Декларація ООН від 1985 р. визначає ступінь моральності ринкових відносин, обстоює цивілізованість ринку та обізнаність споживача, закликаючи і виробника, і покупця, і продавця: «Будь чесним!». В Україні вперше у світовій практиці в 1991 р. був створений Державний Комітет України у справах захисту прав споживачів. У 1993 р. зареєстрована Українська асоціація споживачів як національна громадська організація.

Максимізація корисності є метою споживача, основним мотивом його поведінки.

У мікроекономіці склалися два підходи до пояснення поведінки споживача: кардиналістський, або кількісний, та ординалістський, або порядковий.

Кардиналістська модель поведінки споживача виходить із того, що корисність може вимірюватися кількісно за допомогою умовної одиниці — ютиля (від англ. utility — корисність). Маючи на меті максимізацію корисності, споживач оцінює споживчу властивість кожного товару в ютилях і вибирає товари з найбільшим числом ютилів. Величина корисності залежить не тільки від властивостей блага, але й від його кількості, тобто визначається функціонально.

Загальна величина задоволення, яку отримує споживач від усіх спожитих благ, називається сукупною корисністю (TU). Залежність сукупної корисності від кількості спожитих благ відображає функція: TU = f (X, Y, ...), де X, У... — кількості благ, що споживаються. Для випадку споживання одного блага (X) функція сукупної корисності мас вигляд: TU = f (X). Проте ключ до розгадки раціональної поведінки споживача полягає в категорії «гранична корисність».

ЗАПИТАННЯ ТА ЗАВДАННЯ

1. Назвіть продукти-субститути та комплементи, які ви споживаєте на сніданок.

2. Наведіть приклади товарів або послуг, у яких для вас корисність максимальна, а для інших може бути нульовою.

3. Запитайте своїх друзів про те, як вони проводять вихідні. Складіть список товарів та послуг, які вони при цьому використовують. Проаналізуйте, наскільки однотипні або різноманітні блага, що задовольняють одну й ту саму потребу — відпочинок у вільний час.

4. Підготуйте виступ за темою «Європейська система штрих-коду».