Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

Суспільство XIV—XV століть

В англійському суспільстві відбувалися певні зміни. В ньому зростав інтерес до торгівлі, особливо заморської, через що процвітало кораблебудування. Багато дворян (їх назвали «новими») вже не вважало підприємництво чимось ганебним, училося господарювати по-новому і ставало схожим на буржуазію міст. Але були й «старі» дворяни — ті, хто, як і раніше, жив з королівської служби та війни, здавав свою землю в оренду підприємливим людям.

Не всі в суспільстві розкошували. Скрутно жилося багатьом селянам, яких грабували чиновники, розорювали війни, діймали феодальний розбій і податки.

Спорудження корабля. Гравюра XV ст.

На твою думку, для близьких чи далеких плавань призначалося це судно? Було воно торговим, військовим, чи і тим, і іншим?

Джерело

Кінець XIV ст. Із розповіді середньовічного автора про становище англійських селян

Я побачив бідняка, який ішов за плугом. Сорочка йога була з грубої тканини... капюшон увесь у дірках, з яких стирчало його волосся. Коли він ішов, з грубих, покороблених, підбитих цвяхами черевиків виглядали пальці його ніг... Він увесь був вимазаний брудом. Його рукавиці без пальців були пошиті з лахміття, а пальці були зітертими й брудними. Бідняк цей утопав у багнюці по самі кісточки. Попереду нього брели чотири корови, такі худющі, що в них можна було перерахувати ребра. Жінка його йшла поруч... Від негоди вона загорнулася у віяльну сітку. Вона йшла босоніж по крижаній землі, з її ніг сочилася кров. На краю поля стояв невеличкий короб для сміття, в ньому лежала дитина, загорнута в лахміття; а з другого боку — ще двоє дітей дворічного віку. Всі вони жалібно співали, їх голоси зливалися в один крик — зойк убозтва. Бідний селянин сумно зітхав і повторював: «Тихіше, діти!»

1. Як автор цього тексту ставився до бідняків?

2. Чи можна йому довіряти? Відповідь обгрунтуй.

Англійські селяни в XIV—XV ст. вже вважали дворян непотрібними суспільству. Вони запитували: «Коли Адам орав, а Єва пряла, хто тоді був дворянином?» Але найбільше селяни ненавиділи юристів, бо гадали, що це вони понавигадували жорстоких, несправедливих законів. Гнівалися вони й на інших королівських чиновників, короля ж вважали своїм захисником.

Через «чорну смерть» у країні забракло робочих рук. Щоб робочий люд не вимагав у зв’язку з цим підвищення платні, король зобов’язав безробітних найматися за стару плату. За непослух кидали до в’язниці, таврували розпеченим залізом. Але чашу народного терпіння переповнило запровадження поголовного податку на воєнні потреби, який для багатьох виявився непосильним.

У 1381 р. спалахнуло грізне народне повстання, яке очолив сільський покрівельник Уот Тайлер. В Англії повторилися страхіття французької Жакерії. Повстанці вбивали всіх, хто носив на поясі перо й каламар, бо вважали їх юристами. Вони захопили Лондон і при цьому запевняли, що люблять свого короля, ненавидять лише його «поганих радників». Ця любов до монарха й вилізла їм боком. Король розпочав переговори з їхніми керівниками, підступно знищив їх, а потім легко розгромив повстанські загони.

Для допитливих

Повстанці зібралися біля Лондона в один день, одностайно обрали своїм керівником невідомого майже нікому Уота Тайлера. Всі вони носили однакові — недешеві! — головні убори. Отож найімовірніше цей вибух народного гніву ретельно підготував хтось багатий і впливовий. Хто саме — про це історія мовчить.

Усе ж розгул народної стихії дечого навчив феодалів. Було скасовано найбільш жорстокі закони, зменшено податки. Лорди заходилися переводити селян з панщини на чинш. Через сотню років після повстання Уота Тайлера кріпаків у країні майже не залишилося — селяни полегшено зітхнули.

Для допитливих

Ти, звичайно, читав захоплюючі балади про Робіна Гуда та його вірних друзів із «Веселого братства».

Знамениті благородні розбійники боролися проти свого заклятого ворога — ноттінгемського шерифа (судді) й приходили на допомогу скривдженим. Але чи існував насправді неперевершений лучник і народний месник Робін Гуд? Може, він лише витвір народної фантазії? На жаль, знайти відповідь на це запитання в історичних джерелах не вдається.