Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

«Життя коротке, та мистецтво вічне»

У середньовічній Європі архітектура та мистецтво зазнали значного церковного впливу. Це пояснювалося тим, що церковна культура була зрозумілою і доступною і що церква була основним замовником архітектурних споруд і творів мистецтва.

Романські споруди: собор а Шпеері. ХІ—ХІІ ст.; церква Марії в Лааху. XII ст.

Готичні споруди: ратуша в Лувені XV ст.; собор Паризької Богоматері ХІІ—ХІІІ ст.

До XI ст. в європейській церковній архітектурі панував романський стиль. Він склався на основі римських базилік, тому його й назвали романським, тобто римським. План романської церкви мав форму латинського хреста. Така будівля мала товсті стіни, щілини замість вікон, напівкруглу арку й таке саме склепіння, масивні колони. Вона нагадувала фортецю.

Базиліка — прямокутна будівля, розділена усередині рядами колон або стовпів на частини — вищу середню і нижчі бічні. Виникла в Давньому Римі, потім стала основним типом католицького храму.

Стіни романської церкви розписували малярі. На розписах здебільшого зображували моторошні сцени страждань і бідувань, бо церква вчила, що людина «спасеться» лише через страждання. Траплялися на розписах і нехристиянські зображення — жонглерів, мисливців, звірів, чудовиськ та ін.

Інтер'єр романського храму. Собор у Шпеері. ХІ—ХІІ ст. (Франція)

Розпис романської церкви Сан-Клементе я Таулі. XII ст. (Іспанія)

Романська скульптура. Собор Сан-Лазар в Отені. XII ст. (Франція)

Інтер'єр готичного собору в Ліоні. ХІІ—ХІІІ ст. (Франція)

Готичний вітраж у монастирі Т’юксбері. XIV ст. (Англія)

Готична статуя мейсенського маркграфа Еккегарда та його дружини. Собор у Наумбурзі. ХІІІ ст. (Німеччина)

Архітектурними пам’ятками середньовічної Європи є також феодальні замки та зовні схожі на них монастирі.

Кали в Європі виросли міста, на зміну романському стилю прийшов готичний (від слова «готи»). Батьківщиною його була Франція. У готичному стилі зводилися переважно собори та міські ратуші. На відміну від приземкуватих романських будівель, готичні собори своїми гостроверхими баштами та стрільчатими арками спрямовувалися вгору. Іноді вони досягали висоти сучасного 40-поверхового хмарочоса. Для цього майстри-будівельники застосували нову конструкцію склепіння та зовнішні опорні стовпи. Готичний собор мав легкі канони, стіни, вкриті мереживом кам’яної різьби й численними статуями. Напрочуд красиві вікна соборів були з кольорового скла і замінювали настінні розписи. Їх назвали вітражами. Різнобарвні скельця вітражів зображували релігійні та побутові сцени, рицарські турніри тощо.

Скульптурне оформлення головного входу готичного собору в Страсбурзі. XIІ—ХV ст. (Франція)

Готичний рельєф «Таємна вечеря» в Наумбурзькому соборі. (Німеччина). Кого зобразив скульптор?

Нефи найбільших готичних соборів вміщали до 10 тисяч людей — жителів цілого міста. Такі собори зводили кілька поколінь майстрів упродовж десятків, а то й сотень років.

Нефи (нави) — відокремлені рядом стовпів чи колон церковні приміщення. Бувають середні, бічні та поперечні нефи.

Скульптура готичних соборів була пластичнішою й привабливішою, ніж ранньосередньовічна.