Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

Просто вірити чи розуміти, щоб вірити?

Світогляд середньовічної людини був релігійним, світ вона сприймала через релігійні образи й поняття. Мало хто сумнівався в тому, що початком і кінцем усього є Бог. Сперечалися лише довкола питання: як треба його пізнавати — вірою чи розумом? Одні вважали: вірою і лише нею! Мовляв, Бог дав людям одкровення замість будь-якого іншого знання, отож тим, хто вивчатиме Біблію, наука не потрібна, бо вони й без неї будуть мудрішими за мудрих.

Джерело

VI ст. Із книги римського письменника й політика Кассіодора «Про вивчення наук божественних і людських»

Ми миємо знати, що розум дається не лише науками, а що Бог дає абсолютну мудрість, кому захоче. Бо коли б пізнання добра полягало лише в науках, то не могли б стати абсолютно мудрими ті, хто наук не знає. Але оскільки багато неграмотних посягають істину й навертаються в справжню віру з допомогою божественного одкровення, то, безперечно, Бог дарує тим, хто має незасмічений і благочестивий розум, те, що він вважає корисним для них.

Що вважав Кассіодор джерелом мудрості?

Стривайте, міркували інші, навіщо ж тоді Бог дав людям розум, якщо слід покладатися лише на божественне одкровення? Якщо обмежуватися лише вірою, то й надалі матимемо в працях богословів безліч нісенітниць і суперечностей (так думав, зокрема, один з видатних середньовічних філософів П'єр Абеляр). Основою пізнання має бути лише розум! Щоб вірити, треба розуміти!

Знайшлися і вчені, які не впадали в крайнощі й намагалися примирити віру та розум. До них належав, зокрема, арабський філософ в Іспанії Аверроес. Він вважав, що віру і розум треба розмежувати. Хай богослови займаються питаннями віри і дадуть науці спокій, а вчені не втручаються у питання віри. Так буде краще і для релігії, і для науки. Аверроес мав своїх однодумців в інших країнах Європи, передусім у Франції та Англії.

Траплялися в середні віки й ті, хто ні в що не вірив.

Аверроес. Малюнок XX ст.

В XI ст. в культурному житті Заходу з’явилося нове явище — схоластика («шкільна філософія»). Вчені-схоласти намагалися підтвердити наукою релігійні істини, тобто довести розумом те, що йому не піддається й не потребує його втручання. Схоласти захоплювалися логікою й нерідко намагалися з її допомогою відповісти на абсурдні питання: чи може Бог стати огірком? скільки ангелів може вміститися на кінчику голки? З їхніх мудрувань часом глузували. Але схоласти зробили чимало корисного для європейської культури. Вони блискуче розвинули логіку, вплинули на середньовічне мистецтво та архітектуру, впорядкували тексти (започаткували їх розбивку на розділи та параграфи) тощо.

Для допитливих

Не знайшло відповіді європейське середньовіччя і на спірне питання: людина чинить так. як забажає, чи як їй вказує Бог? Французький схоласт Ж. Бурідан (XIV ст.) вважав, що людина не має свободи вибору. І доводив свою правоту таким прикладом. Якщо поставити осла на однаковій відстані від двох однаковісіньких в’язок сіна, то він сконає від голоду, бо не зважиться на вибір однієї з них. Людина ж у такій ситуації вчинила б, завдяки Богу, розважливіше. Вислів «осел Бурідана» став крилатим. Так називають того, хто перебуває у стані крайньої нерішучості.

Якої ви думки про це схоластичне мудрування французького філософа?

Схоластика — середньовічна філософія, яка ставила за мету науково обґрунтувати релігійний світогляд.

Логіка — наука про закони, форми та прийоми мислення.

У XII ст. на Заході зріс інтерес до праць античних авторів, передусім Арістотеля. Церква спершу переслідувала тих, хто звертався до цих праць, але згодом вирішила, що краще включити висновки Арістотеля до католицького віровчення. За цю справу взялися церковні вчені ХІІ—ХІІІ ст. Альберт Великий та Тома Аквінський. Останній доводив, що істину можна відшукати і в Біблії, і в науці. Ці його погляди лягли в основу католицького богослов’я.