Підручник по Всесвітній історії. 7 клас. Крижановський - Нова програма

§ 8. ЗА СПАСІННЯМ, БАГАТСТВОМ І СЛАВОЮ

У середині XI ст. папа Григорій VII (монахи прозвали його за круту вдачу «святим чортом») залізною рукою навів у католицькій церкві порядок. Він рішуче вимагав, щоб королі, великі феодали не втручалися в церковні справи, а пап і єпископів обирало духовенство. Папа твердив, що монархи мають бути його васалами й виплачувати церкві чималі гроші. В XII ст. папа й королівська влада пішли на поступки один одному — поділили між собою право призначати та зміщувати єпископів.

Наприкінці XI ст. папи вже були такими могутніми, що підняли цілу Європу на війну проти іновірців-мусульман. Вони міркували так: феодали все одно воюватимуть один проти одного, то чи не краще спрямувати їх воєнне завзяття проти іновірців і таким чином посилити католицьку церкву?

Нагода для розпалювання релігійної війни трапилася якнайкраща. Наприкінці XI ст. Візантія (Східна Римська імперія) звернулася по допомогу проти войовничих турків-сельджуків до європейських королів і папи. Королі завагалися, папа Урбан II, навпаки, закликав християнську Європу визволити від сельджуків Гроб Господній — найбільшу християнську святиню (вона знаходилась у захопленому сельджуками Єрусалимі). Папа пообіцяв усім учасникам походу на Єрусалим дармове відпущення гріхів, а душам тих, хто загине в поході, — рай. Але найбільш заманливою виявилася інша обіцянка Урбана II: «Ті, що тут перебувають у смутку та злиднях, там будуть веселі й багаті». Хто ж не хотів бути «веселим і багатим»? Багато рицарів, городян, духовних осіб і селян тут же поклялися врятувати Гроб Господній і нашили на своєму вбранні хрест — тодішній символ перемоги. Таким був початок майже 200-річного європейського божевілля — восьми Хрестових походів (1096—1270 рр.).

Рицар XIV ст. у вбранні хрестоносця. Він дає обітницю йти до Єрусалиму

Першими в 1096 р. рушили в далекий Єрусалим загони французьких і німецьких селян — майже беззбройні, без запасів харчів. По дорозі вони грабували й убивали, особливо іновірців-євреїв. Доля їхня була сумною. Візантійський імператор хутко переправив їх через протоку Босфор у Малу Азію, де сельджуки майже все це «воїнство» і перебили. Невдовзі до Єрусалима попрямували добре озброєні рицарські загони. Візантійський імператор і їх переправив у Малу Азію. Влітку 1099 р. рицарі-хрестоносці вдерлися до Єрусалима і вчинили там жахливу різанину.

Прочани до Гробу Господнього. Мініатюра XIV ст.

Гроб Господній охороняє варта, яка бере з прочан плату за догляд за святинею. Уважно роздивися малюнок. Чи склалося в тебе враження, що мусульмани чинять перешкоди прочанам, у чому їх звинувачувала латинська церква?

Джерело

XIII ст. Із розповіді середньовічного історика Нікіти Хоніата про пограбування хрестоносцями Константинополя в 1204 р.

Не знаю, з чого почати і чим закінчити опис усього того, що вчинили ці нечестиві люди. О жах! Свиті образи безсоромно потоптано. О лихо! Мощі святих мучеників викинуто в місця всілякої мерзоти!.. Були такі, що розбивали дорогоцінні чаші; їх оздоблення ховали за пазуху, а з них пили, немов з келихів... Про пограбування головного храму (святої Софії) не можна й слухати байдуже. Святі налої, прикрашені коштовностями й надзвичайно красиві... порубано на шматки і поділено між воїнами разом з іншими чудовими речами...

Якщо хтось насмілювався їм у чомусь перечити чи не зважав на їхні вимоги, то діставав удар ножем; і не було нікого, хто б не плакав того дня. На перехрестях, у провулках, у храмах — повсюди нарікання й плач, ридання, стогони, чоловічі крики, жіноче виття, пограбування, перелюбство, полон, розлука друзів...

1. Як поводилися хрестоносці в захопленому ними Константинополь?

2. У чому виявилося їхнє лицемірство й блюзнірство?

Виступ папи Урбана II на соборі в Клермоні із закликом визволити від мусульман Гроб Господній. Мініатюра XV ст.

Хрестоносці штурмують Константинополь. Мініатюра XIV ст.

Головні Хрестові походи. 1096—1270 рр.

Назви країни і міста, в яких починалися Хрестові походи.

Які землі стали кінцевою метою Першого, Другого, Третього і Четвертого походів?

Пограбування Єрусалима хрестоносцями в 1099 р. Середньовічна мініатюра

Як поводилися учасники хрестових походів із місцевим населенням?

Налой (аналой) — у храмі — високий, з похилим верхом столик, на якого кладуть ікони та богослужбові книги.

До початку XII ст. хрестоносці забудували Сирію та Палестину феодальними замками й заснували там кілька своїх держав, найбільшою з яких було королівство Єрусалимське. Так завершився Перший Хрестовий похід (1096—1099 рр.).

У XII ст. французький і німецький королі очолили Другий Хрестовий похід (1147—1149 рр.). Турки-сельджуки на чолі з талановитим воєначальником Саладіном наголову розгромили в Малій Азії його учасників. Третій похід хрестоносців (1189—1192 рр.) очолили вже старий німецький імператор Фрідріх І Барбаросса, бідний і мстивий французький король Філіпп II Август, хоробрий англійський король Річард І Левове Серце. Учасники походу невдовзі пересварилися, тому він закінчився невдало. А ось учасники Четвертого Хрестового походу (1202—1204 рр.) показали себе не захисниками християнської церкви, а розбійниками з великої дороги. На догоду венеціанським купцям вони виступили не проти мусульман, а проти християнської Візантії. Хрестоносці спершу пограбували на Балканах християнське місто Зару, яке належало угорському королеві, учаснику хрестоносного руху. Потім вони взяли штурмом і до нитки пограбували Константинополь, влаштували в ньому криваву бійню.

Упродовж XIII ст. відбулося ще кілька малоуспішних Хрестових походів (останній, Восьмий, було організовано в 1270 р.). Лише після цього Європа отямилася. Заклики пап до нових походів населення пропускало повз вуха. Тим часом сельджуки поступово повернули собі володіння хрестоносців на Сході.

Держави хрестоносців

Які держави були засновані хрестоносцями на Сході?

Що дали Європі і Сходу Хрестові походи? Вони забрали життя сотень тисяч людей, принесли колосальні збитки і, що найнеприємніше, навчили феодалів будь-яку війну називати «священною».

На думку одних істориків, вони посприяли взаємозбагаченню європейської та східної культур, на думку ж інших — культурний обмін відбувався й без хрестоносців.

Хрестові походи призвели до загибелі Візантію та значно посилили впливи Венеції і Франції, звели мур відчуженості між християнським Заходом та мусульманським Сходом.

Для всезнайок

Хрестоносці завезли в Європу шахи, російська назва яких «шахмати» походить від перського вигуку «шах мат!», тобто «король мертвий!». Церква подбала про те, щоб назву однієї з шахових фігур «слон» замінили на «єпископ». Отож середньовічна гра своєрідно відображала державний устрій.

Повернення із Хрестового походу. Художник К. Лессиг. XIX ст.

З яким настроєм повертається хрестоносець? А його бойовий кінь?

Для допитливих

У 1212 р. Із Франції та Німеччини в Хрестовий похід вирушили тисячі твоїх однолітків — хлопчиків і переодягнених у хлопчаче вбрання дівчаток. Їх намовило на це кілька малолітніх проповідників, які переконали дітей, що ті ще не розгнівили Бога, тому легко визволять Гроб Господній. Діти прагнули також помститися мусульманам за своїх батьків і дідів, які загинули у перших Хрестових походах.

Французький король і паризькі богослови марно умовляли дітей схаменутися. Малеча не задумалася над тим, як вона добереться до Палестини через Середземне море — гадала, що море розступиться перед нею...

Багато учасників Дитячого Хрестового походу знайшли смерть від виснаження та хвороб ще в дорозі. Двоє пожадливих купців заманили кілька тисяч дітей на свої судна і завезли їх у африканський Алжир, де продали мусульманам у рабство. Загалом же загинуло чи потрапило в неволю близько сотні тисяч нерозважливих дітей. Тих небагатьох, кому пощастило уціліти, вдома взяли на глум.

Церква пояснила дитячу нерозважливість, яка мала такі трагічні наслідки, підступами диявола.

Гра в шахи. XIII ст.

Шахи завезли в Європу хрестоносці. Згадайте, хто винайшов цю чудову гру?

Чернецтво. Католицькі ордени

У Х—ХV ст., щоб відмежуватися від старих монастирських об’єднань, у яких дуже послабла дисципліна, у католицькій церкві утворилося кілька десятків нових чернечих спілок. Їх назвали орденами. Кожен орден мав свій статут. Керував орденом великий магістр чи генерал, їх обирало духовенство і затверджував папа. Ордени були різні. Одні мали свої осідки в сільській місцевості чи місті, інші вели мандрівне життя.

Орден — чернеча чи духовно-рицарська католицька громада з певним статутом.

Статут — зведення правил, за якими жили монахи.

Ознайомимося з кількома найвпливовішими католицькими орденами, монастирі яких були й в Україні.

Один із них — бенедиктинський орден. Його в 530 р. заснував святий Бенедикт Нурсійський. Статут цього ордену вимагав від монахів, щоб вони проводили своє життя в молитвах, послуху та фізичній праці.

Джерело

V—VI ст. Із статуту святого Бенедикта про організацію монастирського життя

Монастир... треба організувати таким чином, щоб у ньому вироблялося все потрібне; він повинен мити воду, млин, садок і різні ремесла, щоб монахам не доводилося виходити за його стіни, бо це згубно для їхніх душ.

1. Чим мали займатися монахи-бенедиктивці?

2. Поміркуй, чому статут забороняв монахам виходити за стіни монастиря?

Бенедиктинці показували приклад працьовитості монахам інших орденів, хоч не всі його наслідували. Загалом же монастирі сприяли розвитку господарства в середньовічній Європі. Так, саме монахи заклали знамениті виноградники в Бургундії (Франція) та в долині Рейну (Німеччина). Вони привчили європейців до споживання персиків, абрикосів, груш, слив, калини, аґрусу, горіхів (а англійців — ще й яблук), ознайомили їх з багатьма городніми культурами і лікарськими рослинами, винайшли пасічництво, започаткували європейське шовківництво.

Забудував Європу своїми монастирями і бернардинський орден, названий так на честь відомого церковного вченого, натхненника Другого Хрестового походу — Бернара Клервоського. Цей орден дуже збагатів.

Син італійського купця Франциск заснував орден францисканців. Франциск проповідував милосердя й любов до всього живого. Він намагався зробити неможливе — примирити людину з природою, багатого з убогим, бідняка з бідністю. Францисканці вали мандрівне життя. Вони завзято боролися проти єретиків.

В Іспанії у 1215 р. монах Домінік заснував домініканський орден. Його символом служило зображення собаки із запаленим смолоскипом у пащі (в народі домініканців називали «псами господніми»). Орден віддався боротьбі з єресями, поширював католицизм. Домініканці працювали в середньовічних університетах, їхні монастирі постачали церкві кардиналів, навіть пап.

Єресь — релігійні вчення, що заперечують основні положення церкви та її організаційні форми.

Єретик — послідовник єресі.

Св. Франциск проповідує птахам. Xудожник Джотто. Фреска в церкві св. Франциска в Ассізі ХІІІ ст.

Статут вимагав, щоб францисканці та домініканці жили в бідності, однак їхні монастирі стали найбагатшими в Європі.

У період Хрестових походів виникли також духовно-рицарські ордени, члени яких зобов’язувалися жити в бідності, боротися проти «ворогів християнської віри». Якщо монахи інших орденів проводили життя в молитвах і праці, то члени духовно-рицарських орденів воювали. Вони відстоювали інтереси папства бюргерства і, звичайно, рицарства. Це був орден госпітальєрів (об’єднував монахів єрусалимського «госпіталю» — притулку для хворих і убогих), тамплієрів (чи храмовників), перший осідок яких з’явився в Єрусалимі — там, де колись стояв храм єврейського царя Соломона, тевтонців (тобто німців) та ін. Госпітальєрів пізніше назвали мальтійцями, бо вони переселилися на острів Мальта.

Тамплієр. З мініатюри XIIІ ст.