Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 51. Характерні риси сучасної міжнародної трудової міграції

«Міграція не є одностороннім процесом; це колосальний процес, що відбувається у всіх напрямках протягом тисячі років» (Мохсін Хамід).

Практично всі країни вживають заходів, що обмежують міжнародну трудову міграцію, адже міграція приводить до росту сукупного обсягу виробництва, хоча розподіл економічних вигод від міграції далеко не рівномірний. Негативні обставини — фінансовий тягар, що іммігранти покладають на бюджет більш розвинутих країн. Особливо чітко це виявляється, коли розвинуті країни близько розташовані або навіть межують з менш розвинутими країнами.

Проблеми, які створила міжнародна міграція робочої сили, призвели до створення широкої системи державного і міждержавного регулювання. Законодавства більшості країн, що регулюють в’їзд іноземців, насамперед встановлюють різницю між іммігрантами — людьми, які переїжджають у країну на постійне місце проживання, і не іммігрантами — людьми, що приїжджають у країну тимчасово і/або не претендують там на постійне місце проживання. Найбільш важливим з економічної точки зору є регулювання трудової імміграції.

Зазвичай державне регулювання здійснюється через прийняття фінансованих з бюджету програм, спрямованих на обмеження припливу іноземної робочої сили або на стимулювання мігрантів до повернення на батьківщину.

Більшість країн використовують селективний підхід при регулюванні імміграції. Його зміст полягає в тому, що держава не перешкоджає в’їзду тих категорій працівників, що потрібні в даній країні, обмежуючи в’їзд всім іншим. Перелік бажаних іммігрантів:

  • працівники, готові за мінімальну оплату виконувати важку, шкідливу, брудну і некваліфіковану роботу, — будівельні, підсобні, сезонні, вахтові, муніципальні робітники;
  • фахівці для нових і перспективних галузей — програмісти, вузькоспеціалізовані інженери, банківські службовці;
  • представники рідкісних професій — реставратори картин, лікарі, що практикують нетрадиційні методи лікування;
  • фахівці зі світовим ім’ям — музиканти, артисти, вчені, спортсмени, лікарі, письменники;
  • великі бізнесмени, які переносять свою діяльність у країну та інвестують капітал і створюють нові робочі місця.

Проблемами трудової імміграції займаються державні інститути країн, що приймають, які діють на основі національного законодавства, а також підписаних двосторонніх і багатосторонніх угод.

В Україні у вирішенні проблем імміграції задіяно як мінімум три державних відомства: Міністерство закордонних справ, Міністерство юстиції і Міністерство соціальної політики.

Нормативно-правова база для імміграції в більшості країн, що приймають, представлена величезною кількістю законів і підзаконних актів. Основні риси імміграційного законодавства наступні:

  • професійна кваліфікація. Законодавства всіх країн, що приймають, встановлюють відповідні вимоги до рівня організації і трудового стажу за спеціальністю. Мінімальною вимогою до освіти вважають закінчення повного курсу середньої школи або професійно-технічного навчального закладу, що повинно підтверджуватися відповідним дипломом;
  • обмеження особистого характеру. У країни не допускаються наркомани, психічно хворі люди. Іммігранти зобов'язані представити довідку про стан свого здоров'я, завірену консульською установою країни, що приймає або пройти спеціальне медичне обстеження. Віковий ценз іммігрантів установлюється законодавством залежно від галузі промисловості, в якій вони мають намір працювати;
  • кількісне квотування. Більшість країн, що приймають іммігрантів, встановлюють їхню максимальну кількість у рамках всієї економіки в цілому, окремих галузей, окремих підприємств або — протягом одного року;
  • економічне регулювання. Вводять певні фінансові обмеження, що забезпечують скорочення чисельності іммігрантів;
  • тимчасові обмеження. Законодавства більшості країн встановлюють максимальні терміни перебування іноземних працівників на їхній території, після закінчення яких вони повинні або залишити країну, що приймає або одержати від компетентних органів дозвіл на продовження свого перебування в ній;
  • географічні пріоритети. Практично кожна країна, що приймає іммігрантів, законодавчо встановлює географічну і національну структуру імміграції;
  • заборони. Явні і приховані заборони наймати іноземну робочу силу за звичай є в законах про професії, якими іноземцям займатися заборонено.

Законодавчо встановлюються санкції за порушення порядку імміграції. За його здійснення передбачаються депортація, грошові штрафи і/або тюремне ув'язнення.

В умовах тиску з боку профспілок, що бачать у напливі іммігрантів головну причину безробіття, уряди вживають активних заходів по стимулюванню виїзду іммігрантів назад на батьківщину, найпоширенішими серед яких є:

  • програми стимулювання рееміграції, що охоплюють заходи від депортацій незаконних іммігрантів до надання матеріальної допомоги іммігрантам, що бажають повернутися на батьківщину;
  • програми професійної підготовки іммігрантів. Уряди окремих країн (Франція, ФРН, Швейцарія) розглядають програми професійної освіти іммігрантів. Одержавши освіту в розвинутій країні, іммігранти зможуть розраховувати на більш високооплачувану і престижну роботу на батьківщині;
  • програми економічної допомоги країнам масової еміграції.

Це цікаво!

Компанія U. S. News and World Report склала рейтинг найкращих країн для імміграції в 2017 році. В його основу лягли такі фактори, як стабільність економіки, рівність доходів і ринок праці, пише Hyser. У підсумку, експерти склали рейтинг країн, виходячи з думок понад 21 тис. бізнесменів і представників ділового середовища. Творці рейтингу відзначають, що при аналізі показників міграції вони користувалися статистикою ООН і Світового банку, а також даними про грошові перекази в інші держави. Пропонуємо Вам ознайомитися зі списком 10 кращих країн для імміграції в 2017 році:

1. Швеція; 2. Канада; 3. Швейцарія; 4. Австралія; 5. Німеччина; 6. Норвегія; 7. США; 8. Нідерланди; 9. Фінляндія; 10. Данія.

(Використано інтернет-джерела вільного доступу)

Міграційна політика України зводиться переважно до боротьби з нелегальною міграцією, яка головним чином зумовлена проблемами з оформленням державних кордонів.

З метою створення умов для повернення українських громадян, які працюють за кордоном, та утримання кваліфікованих працівників у країні, затверджено План заходів щодо забезпечення реінтеграції трудових мігрантів та членів їх сімей у суспільство. Кабінет Міністрів України затвердив Стратегію державної міграційної політики України на період до 2025 року, документ передбачає усунення адміністративних бар'єрів для свободи пересування населення України, зменшення негативних наслідків еміграції України та підвищення її позитивного впливу на розвиток держави, сприяння легальній міграції тощо. Враховуючи ситуацію на ринку праці, державна політика спрямована, перш за все, на задоволення потреб національної економіки в кваліфікованих робітниках.

Це цікаво!

(Використано інтернет-джерела вільного доступу)

Від чіткості та продуманості міграційної політики залежить подальший розвиток і ефективність трудової міграції в Україні, визнання та престиж нашої країни у світі.

Отож, міграційна проблема стосується всіх континентів земної кулі, а її розв'язання можливе лише за умови поєднання зусиль всієї міжнародної спільноти.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Які характерні риси сучасної міжнародної трудової міграції?

2. Охарактеризуйте розвиток світового ринку робочої сили.

3. Які сучасні тенденції вітчизняної трудової міграції?

4. Як здійснюється державне регулювання міграційних процесів в Україні?

Творчі завдання.

Припустимо, що X — це люди, що примусово покинули свою країну, а Y — це люди, які за власним бажанням покинули свою країну.

Нижче подано соціально-демографічні поняття, з яких необхідно вибрати ті, що підходять кожному визначенню:

  • а) емігранти — ...;
  • б) мігранти — ...;
  • в) туристи — ...;
  • г) біженці — ...;
  • д) мандрівники — ...;
  • е) дисиденти — ...;
  • є) іноземці — ...;
  • ж) переселенці — ...;
  • з) дипломати — ...

(Використано інтернет-джерела вільного доступу)