Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 43. Криза фінансової та банківської системи України і макропруденційна політика НБУ

За останніх десять років вітчизняна фінансова система пережила кілька криз. У 2008 р. її характерними рисами були нагромадження значних зовнішніх боргів реальним та фінансовим секторами, кредитна експансія, істотне підвищення рівня доларизації кредитів та «бум» на ринку нерухомості. Під час кризи 2014-2016 рр. українська фінансова система характеризувалася:

  • 1) масштабним рівнем концентрації кредитів пов'язаним особам та портфелем політично вмотивованих позик, наданих у попередні періоди;
  • 2) нестандартним кредитним циклом, коли динаміка позик не відповідала динаміці появи непрацюючих кредитів, оскільки останні вчасно не визнавалися банками;
  • 3) халатним підходом до оцінки кредитних ризиків задля мінімізації участі власників банків у підтриманні належної капіталізації установ.

Усе це відбувалося за фіксованого курсу та погіршення платіжного балансу, що додатково загострювало проблему системної фінансової нестабільності.

Це цікаво!

Зародження у 1990-х рр. вітчизняної банківської системи відбувалося у складних умовах високої інфляції, втрати довіри населення до фінансових установ, деградації державних інституцій, посилення впливу кримінальних структур.

Масове створення банків, пов’язаних із певними олігархічними кланами, відбувалося наприкінці 1990-х рр., коли основні фінансово-промислові групи України відчули потребу у «кишенькових» фінансових установах. Типовими механізмами роботи банківських установ часів початку незалежності української держави були відмивання грошей, виведення капіталу за кордон, побудова банківських установ за принципом фінансових пірамід тощо. Іноземні агенти, які купували українські банки у 2006-2008 рр., не володіли інформацією, що частина кредитного портфеля таких банків (понад 50%) була видана бізнесу їх колишніх власників, які не збиралися погашати кредити. Через це нерезиденти повинні були списувати непогашені кредити, працюючи собі у збиток.

Вітчизняні особливості економіки та фінансового сектора змушували невідкладно реалізовувати регуляторні практики, адресовані системним макрофінансовим викликам. У світі на ці виклики реагує макропруденційна політика.

Макропруденційна політика спрямована на виявлення та оцінку системних ризиків для фінансової стабільності та вжиття заходів щодо їх мінімізації.

Макропруденційна політика передбачає, що системні ризики можуть викликатися різними факторами (внутрішніми й зовнішніми), але часто виникають унаслідок колективних дій окремих фінансових установ. Виконання окремими установами базових нормативів щодо капіталу та ліквідності не є безумовною гарантією того, що системні ризики для фінансового сектора мінімізовано.

Активні дії із запровадження окремих макропруденційних інструментів НБУ розпочав лише у 2015 р., але саме зараз підхід до макропруденційного регулювання набуває системних рис завдяки затвердженню у 2018 р. Нацбанком стратегії макропруденційної політики.

До викликів, на які відповідає макропруденційна політика НБУ, можна віднести:

  • високу чутливість фінансової стабільності до істотних змін обмінного курсу;
  • виразні ефекти високого рівня доларизації активів та пасивів;
  • істотну кореляцію між позитивними умовами торгівлі та потоками капіталу;
  • підвищення цін на сировину, яке супроводжується припливом короткострокового фінансового капіталу та відпливом реального;
  • викривлення в банківській системі, зокрема високу концентрацію кредитів в окремих сегментах та повільний вихід банків з практики пов'язаного кредитування, асиметричне відновлення процесу кредитування в розрізі сегментів кредитного ринку та приховані шкідливі ефекти від сприйняття державного боргу як безпечного активу.

Як стверджується у Стратегії макропруденційної політики НБУ, вона дозволяє запобігти накопиченню системних ризиків у фінансовому секторі для недопущення збоїв у його функціонуванні. Кінцева мета макропруденційної політики — забезпечення фінансової стабільності — стану фінансової системи, за якого вона здатна належно виконувати основні функції (фінансове посередництво, здійснення платежів, протистояння кризовим явищам).

Теоретична концепція макропруденційної політики була сформована наприкінці 1970-х років, однак на практиці її почали масово застосовувати тільки після криз: японської 1990-го р., азійської кінця 1990-х рр. і глобальної 2008-2009 рр. Уперше макропруденційні заходи застосували центральні банки Гонконгу у 1990-х рр., Південної Кореї та Сінгапуру в 2000-х рр. у відповідь на приплив надлишкового капіталу. Після кризи 2008-2009 рр. «макропруденційна концепція» набула значного поширення і в інших країнах світу.

Отже, макропруденційна політика для центральних банків світу — порівняно нова практика. Після глобальної фінансової кризи уявлення про інструментарій забезпечення макрофінансової стабільності, тобто стабільності на рівні всієї фінансової системи, а не її окремих учасників, істотно змінилися. З'явилося розуміння, що для забезпечення стабільності всієї фінансової системи необхідно дивитися на неї як на єдине ціле, а отже, необхідна відповідна політика, яка б координувалася з більш зрілими монетарною та мікропруденційною політиками (рис. 4.33).

Рис. 4.33. Ризики, які мінімізує макропруденційна політика

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Розкрийте зміст макропруденційного регулювання.

2. Якими є повноваження та відповідальність НБУ?

3. Які ризики мінімізує макропруденційна політика?

4. Ознайомтеся зі Стратегією макропруденційної політики НБУ та проаналізуйте її взаємозв’язок з іншими видами державних політик.

5. Чому Україна потребує макропруденційного регулювання? Як криза 2008-2009 рр. вплинула на макропруденційну політику України?

Вправи для саморозвитку.

Завдання 1. За даними таблиці охарактеризуйте діяльність банків в Україні протягом 2018 р., користуючись інформацією про активи і пасиви банківської системи.

Основні показники діяльності банків України, млн грн

Показники

1.02.2018

1.12.2018

Активи

1 301 560

1 320 112

Активи в іноземній валюті

494 775

495 393

Загальні активи (не скориговані на резерви за активними операціями)

1 856 859

1 891 263

з них: нерезиденти

174 724

177 007

Загальні активи (не скориговані на резерви за активними операціями) в іноземній валюті

773 471

795 195

Готівкові кошти

42 160

45 518

Банківські метали

348

356

Кошти в Національному банку України

45 498

50 709

Кореспондентські рахунки, що відкриті в інших банках

99 337

89 282

Строкові вклади в інших банках та кредити, надані іншим банкам

25 783

32 327

Кредити, надані клієнтам

1 074 702

1 144 904

Кредити, надані органам державної влади

1 567

2 508

Кредити, надані суб’єктам господарювання

897 460

939 037

Кредити, надані фізичним особам

175 662

203 321

Кредити, надані небанківським фінансовим установам

13

38

Вкладення в цінні папери та довгострокові інвестиції

431 921

422 917

Резерви за активними операціями банків (з урахуванням резервів за операціями, які обліковуються на позабалансових рахунках)

561 037

576 572

Пасиви

1 301 560

1 320 112

Капітал

156 506

149 400

з нього: статутний капітал

496 541

465 038

Зобов’язання банків

1 145 054

1 170 713

Зобов’язання банків в іноземній валюті

604 100

594 157

Строкові вклади (депозити) інших банків та кредити, що отримані від інших банків

48 003

44 513

Кошти суб’єктів господарювання

385 005

372 633

Кошти фізичних осіб (з ощадними (депозитними) сертифікатами)

476 965

504 894

Кошти небанківських фінансових установ

22 958

22 648

Рентабельність активів, %

1,54

1,66

Рентабельність капіталу, %

12,78

14,32

Завдання 2. Коли американський долар більш вартісний, ніж австралійський, то Ви із більшою охотою купували б товари американського чи австралійського виробництва? Американські фірми, які виробляють аналогічні до австралійських товари, більше задоволені сильним чи слабким американським доларом? Що Ви можете сказати в цій ситуації про американську компанію, яка імпортує товари у США з Австралії?