Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

Тема 10. Грошово-кредитне регулювання економіки. Стійкість національних грошей

§ 39. Зміст грошово-кредитної (монетарної) політики: цілі та інструменти

Важливою складовою економічної політики країн з ринковою економікою є монетарна (грошово-кредитна) політика, що пов'язана із грошовим обігом. Економістами гроші визначаються як щось таке, що здебільшого приймається в оплату за товари, роботи і послуги, або при погашенні боргу. Нерідко в якості еквіваленту категорії «гроші» використовують терміни «готівка», «багатство», «доход», які, однак, мають значно вужче значення. Гроші визначаються поведінкою людей, оскільки те, які саме активи розглядаються в тій чи іншій економіці в якості грошей, залежить саме від людей.

Загальновизнано, що гроші виконують три основні функції:

  • 1) є засобом обміну (гроші використовуються для оплати товарів і послуг, що підвищує ефективність розвитку економіки та заощаджує час);
  • 2) є одиницею виміру (гроші використовуються для вимірювання вартості в економіці);
  • 3) є засобом нагромадження (гроші можна заощаджувати для здійснення витрат у майбутньому — нагромадження купівельної сили в часі).

Монетарна політика — це комплекс заходів у грошово-кредитній сфері, спрямованих на забезпечення економіки стабільною національною грошовою одиницею, на контролювання інфляції, стимулювання економічного зростання, забезпечення високого рівня зайнятості населення та вирівнювання платіжного балансу.

Центральний (національний) банк є основним суб'єктом здійснення монетарної політики в національних економічних системах, оскільки володіє монопольним правом на грошову емісію та проводить грошово-кредитне регулювання.

Стратегічною метою монетарної політики є досягнення оптимальної рівноваги на ринку грошей для сталого економічного розвитку та цінової стабільності в розумінні низької і передбачуваної інфляції. Цілі монетарної політики поділяють на кінцеві (економічне зростання, повна зайнятість, позитивне сальдо платіжного балансу) та операційні або проміжні (рівень цін, кількість грошей та обмінний курс). Використання операційних цілей дозволяє узгодити кінцеві з інструментами монетарної політики. Конкретний вибір проміжного цільового орієнтиру визначається тим, наскільки стало він пов'язаний з кінцевими цілями монетарної політики у конкретній економічній ситуації.

Існує кілька видів монетарних режимів, під якими розуміють сукупність цілей та процедур ухвалення рішень з реалізації монетарної політики: інфляційне таргетування, монетарне таргетування та таргетування обмінного курсу.

Інфляційне таргетування передбачає відповідальність центрального банку за дотримання проголошеного значення офіційного показника інфляції (таргету) протягом визначеного періоду часу. Монетарне таргетування базується на переконанні, що зміна пропозиції грошей спричиняє відповідну зміну темпів інфляції. Таргетування обмінного курсу передбачає, що центральний банк встановлює номінальний обмінний курс і намагається забезпечити його стабільність у прив'язці до валюти так званої «країни-якоря».

В межах кожного режиму можуть застосовуватися різні види монетарної політики: стимулююча та стримуюча. Стимулююча монетарна політика (експансія) спрямована на збільшення сукупних витрат з метою стимулювання економічного зростання та скорочення рівня безробіття. Стримуюча монетарна політика (рестрикція) спрямована на зменшення сукупних витрат з метою уповільнення інфляції.

Це цікаво!

У 1990 р. Резервний банк Нової Зеландії першим застосував режим інфляційного таргетування. Сьогодні подібну політику здійснюють як економічно розвинуті країни (Австралія, Швеція, Канада, Великобританія), так і країни, що розвиваються (Бразилія, Чилі, Мексика, Польща, Чехія, Словенія, Угорщина). Україна перейшла до режиму інфляційного таргетування наприкінці 2016 р., хоча підготовка до створення умов з його запровадження велася з 2015 р.

Прикладами ефективного таргетування грошової маси є Німеччина та Швейцарія, в яких населення мало великий рівень довіри до монетарної влади. Інфляцію вдавалось утримувати на середньорічному рівні, що не перевищував 3%.

Політика таргетування обмінного курсу може мати різні наслідки: позитивні, які були досягнуті в Болгарії, Латвії, Тунісі, Аргентині, і негативні, прикладом чого є Бразилія, де у 1986-1994 рр. відбувалася гіперінфляція.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Розкрийте зміст грошово-кредитної політики. Які її основні цілі?

2. Охарактеризуйте основні види монетарної політики.

3. Хто є ключовим регулятором на грошовому ринку?

4. Які є приклади успішного і неуспішного застосування монетарних режимів в різних країнах світу?