Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 33. Податкова система та класифікація податків

Основним джерелом доходів держави виступають податки, відрахування та збори, за рахунок яких мобілізують близько 90% необхідних державі коштів.

Податки можна визначити як примусові трансферти грошей від індивідів або інституцій до державного (місцевого) бюджету, які володіють низкою ознак:

  • 1) вони характеризуються одностороннім рухом вартості від юридичних і фізичних осіб до держави;
  • 2) в оподаткуванні відсутній конкретний еквівалентний обмін, оскільки еквівалентом виступає суспільне благо та вартісний вираз перерозподільних заходів;
  • 3) в оподаткуванні відсутнє цільове призначення коштів, що мобілізовані у формі податкових платежів, оскільки вони зараховуються до загального бюджетного фонду;
  • 4) податки запроваджуються лише за допомогою примусу державної влади.

Податки в ринковій економіці використовують не тільки як джерело одержання доходів бюджету, але і як важливий інструмент фіскального регулювання економіки. В цих умовах особливої актуальності набувають дослідження основ податкової політики та формування податкової системи країни.

Податкова політика — це діяльність держави в сфері встановлення, правового регламентування та організації справляння податків і податкових платежів у централізовані фонди грошових ресурсів держави.

Як правило, податкова політика не має самостійного характеру, оскільки податки як інструмент впливу на економіку застосовують у комплексі з іншими методами її регулювання (бюджетними, монетарними, ціновими, адміністративними тощо).

Стосовно формування макроекономічної рівноваги та забезпечення економічного зростання виділяють два основні напрямки реалізації податкової політики:

  • 1) дискреційну податкову політику;
  • 2) автоматичну (недискреційну) податкову політику.

Дискреційна податкова політика (від англ. discretion — обережність) ґрунтується на цілеспрямованому урядовому регулюванні податкових зобов'язань з метою зміни реального обсягу ВВП, зайнятості, контролю над інфляційними процесами тощо. Дискреційна податкова політика використовується державою для протидії циклічним коливанням економіки. Для стимулювання сукупного попиту в періоди економічного спаду уряд застосовує експансивну (стимулюючу) політику через зниження ставок податків, баз оподаткування чи надання податкових пільг. У періоди економічного підйому та «перегріву» економіки для запобігання інфляції використовують рестрикційну (стримуючу) політику, яка базується на збільшенні обсягів податків та скороченні податкових пільг. Саме ця політика є основною, яка фігурує в прогнозних звітах та аналітиці.

Автоматична податкова політика ґрунтується на дії «вбудованих стабілізаторів» — механізмів, що дозволяють зменшити циклічні коливання в економіці, врегулювати бюджетні дефіцити без необхідності прийняття спеціальних кроків з боку політиків. Дія вбудованих стабілізаторів, проте, не повністю компенсує перепади ділової активності, однак знижує їх негативні наслідки. Найбільш поширеним «вбудованим стабілізатором» є прогресивна система оподаткування доходів.

Рис. 4.23. Дія вбудованих стабілізаторів економіки

Як видно з рис. 4.23, у фазі економічного підйому сукупний дохід збільшується (з Y0 до Υ2), що спричиняє автоматичне зростання податкових вилучень, отже, скорочення особистих доходів, споживчих витрат і сукупного попиту в цілому. Бюджетний надлишок зростає, а інфляція пригнічується. У фазі економічного спаду сукупний дохід знижується (з Y0 до Υ1), через що податкові надходження в бюджет автоматично скорочуються. Наслідком цього є збільшення бюджетного дефіциту, зростання сукупного попиту і обсягів виробництва.

Наприклад, дію автоматичної фіскальної політики можна проілюструвати тим, що з активізацією кінцевого споживання, яке позитивно корелює з фазами пожвавлення і піднесення економічного циклу, зростають надходження в бюджет від податку на додану вартість, акцизу, мита. Таке зростання надходжень практично не залежить від рішень уряду у сфері податкової політики.

Безпосереднім виразом податкової політики є податкова система і система оподаткування. Різниця між цими категоріями полягає в тому, що податкова система — це сукупність встановлених у країні податків і податкових платежів, що надходять у державний бюджет, а система оподаткування — сукупність встановлених податків і податкових платежів, а також принципів, методів, способів їх справляння та контролю.

На сьогодні існує безліч підходів до класифікації податків:

1) за суб’єктами:

  • а) податки з фізичних осіб, які сплачують громадяни країни та іноземні особи, що працюють на її території;
  • б) податки з юридичних осіб, які стягують з підприємств, організацій і установ, що офіційно зареєстровані в країні;

2) за об’єктами:

  • а) податки на доходи — обов'язкові платежі, об'єктом оподаткування яких виступає дохід або прибуток конкретного платника, отриманий протягом певного періоду часу;
  • б) податки на майно — обов'язкові платежі, які справляються із конкретних власників рухомого і нерухомого майна або в процесі передачі власності на нього;
  • в) податки на витрати (споживання) — обов'язкові платежі, що сплачують у процесі споживання конкретних видів товарів і послуг;

3) за формою:

  • а) прямі податки — встановлюються безпосередньо до платника, який перераховує їх до бюджету;
  • б) непрямі податки — справляються до бюджету через цінові механізми (конкретні платники податків не завжди виступають їх носіями);

4) за рівнем бюджетної системи :

  • а) загальнодержавні податки — встановлюються найвищими органами влади і є обов'язковими до справляння на всій території країни незалежно від того, до якого бюджету вони зараховуються;
  • б) місцеві податки — встановлюються місцевими органами влади базового рівня і є обов'язковими до справляння лише на певній території;

5) за шкалою ставок:

  • а) пропорційні податки — встановлення єдиної податкової ставки, яка дозволяє сплачувати податки пропорційно;
  • 6) прогресивні податки — існує диференціація ставок, і належна до сплати сума зростає зі збільшенням обсягу доходу, майна чи витрат, що оподатковуються;
  • в) регресивні податки — існує диференціація ставок, і належна до сплати сума зменшується зі збільшенням обсягів доходу, майна чи витрат, що оподатковуються.

Рис. 4.24. «Ефект Лаффера»

Американський економіст Артур Лаффер у 1970 р. теоретизував модель, яка базується на спостереженні, що коли розмір податкових ставок досягає певного критичного рівня, подальше підвищення норми оподаткування спричиняє не збільшення, а зменшення податкових надходжень до бюджету. Крива Лаффера може набувати різних форм (рис. 4.24), оскільки у воєнні часи населення погоджується сплачувати податки по завищених ставкам через почуття патріотизму та виконання громадянського обов’язку, а в мирні часи навіть незначне зростання податкових ставок може спричинити «відхід» підприємців у тіньову економіку. Як правило, підвищення податкових ставок супроводжується зменшенням оподатковуваної бази, скороченням бюджетних надходжень, посиленням спокуси до ухилення від оподаткування. Завищена прогресія податкової шкали дестимулює ініціативу господарюючих суб’єктів та скорочує пропозицію легальних виробників на ринку. З теорії Лаффера випливає, що скорочення податків є необхідною умовою активізації інвестиційного процесу, розширення виробництва і споживання. Незважаючи на свою теоретичну простоту та логічність побудови, модель Лаффера має безліч опонентів, які заперечують існування «ефекту Лаффера» в реальній практиці господарювання.

• Артур Бец Лаффер (Arthur Betz Laffer) — американський економіст, один із засновників теорії пропозиції, доктор філософії Стенфордського університету, професор Університету Південної Кароліни й Університету Чикаго.

Соціально-економічна сутність та внутрішній зміст податків проявляються через функції, які вони виконують в економіці. Серед основних функцій, притаманних податкам як в економічній, так і в соціальній сферах (табл. 4.8), прийнято виділяти: фіскальну, регулюючу, дистрибутивну і політичну.

Таблиця 4.8

Основні функції податкових платежів

В економічній сфері

У соціальній сфері

1) фіскальна — формування бюджету грошових засобів для функціонування державного та інших секторів економіки;

2) регулююча — встановлення вартісних пропорцій ВВП, регулювання різних сфер економічної діяльності

1) дистрибутивна — перерозподіл добробуту та здійснення міжперсонального руху вартості відповідно до критеріїв соціальної справедливості;

2) політична — оплата політичної свободи і демократії

Податкові зобов'язання визначаються законодавством, яке «закладає» ті виплати на користь держави, які повинні понести фізичні та юридичні особи протягом певного періоду (наприклад фінансового року). Отже, податкове навантаження (тиск) є рівнем податкових зобов'язань, який «покладений» на податкоплатників.

Рівень податкового тиску (t) на економіку вимірюють відношенням суми зібраних податків до величини створеного ВВП:

де: Т — сума податків; Y — величина створеного ВВП (національного доходу).

Для визначення персонального податкового тиску необхідно знати, як кожен з податків впливає на різні відносні ціни (теорія податкового навантаження, здебільшого, сконцентрована навколо цього питання). Перехід від змін у відносних цінах товарів і факторів до змін у відносних значеннях корисності індивідів вимагає розуміння того, наскільки важливими є ці товари і фактори для кожної сім'ї. Податкові зміни, що підвищують ціну капіталу і скорочують ціну праці, будуть корисні тим, хто володіє відносно більшою кількістю капіталу (порівняно з працею). Відносне зростання цін товарів з високою еластичністю попиту (предмети розкоші) по відношенню до товарів з низькою еластичністю (товари першої необхідності) в більшій мірі «вдарить» по індивідах з високим доходом порівняно з бідними.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. У чому полягають основні функції податків?

2. Охарактеризуйте сутність податкових платежів з наведенням їх визначальних ознак.

3. Що таке прогресивне, регресивне та пропорційне оподаткування?

4. Яка різниця між прямими і непрямими податками?

5. Що таке податкове навантаження і як воно розраховується? Чому податкове навантаження не повинне бути завеликим?

6. У чому полягає ефект Лаффера?

Вправи для саморозвитку.

Завдання 1. У таблиці наведені дані залежності економічних показників у безрозмірному вигляді від середньої ставки податків.

Побудуйте криві Лаффера за кожним з економічних показників і обґрунтуйте, який зпоказників максимізується за яким рівнем податкової ставки.

Ставка податків

0%

10%

20%

30%

40%

50%

60%

70%

80%

90%

100%

Економічні показники:

а) сума податків

0,00

0,05

0,13

0,22

0,33

0,42

0,49

0,56

0,61

0,55

0,00

б) суспільне виробництво

0,00

0,46

0,63

0,74

0,82

0,83

0,82

0,80

0,76

0,61

0,00

в) суспільний

1,00

1,99

2,16

2,20

2,20

2,17

2,14

2,09

2,00

1,85

1,00

Завдання 2. Реальна крива, що демонструє залежність податкових надходжень від величини податкової ставки, відхиляється від ідеальної кривої Лаффера. Серед інших причин цього відхилення часто виділяють оптимістичний або песимістичний настрій у суспільстві. Яка із запропонованих кривих на рисунку показує розглянуту залежність в оптимістично налаштованому суспільстві, а яка — в песимістично налаштованому суспільстві? Поясніть, чому.

I — надходження в державний бюджет, %; R — ставка податку, %

Завдання 3. Фермер вирощує пшеницю й реалізує її мельнику за 48 у. о. з урахуванням ПДВ. Мельник виробляє із зерна муку і реалізує пекарю за 72 у. о. з урахуванням ПДВ. З цієї муки пекар випікає хліб і продає його булочнику за 96 у. о. з урахуванням ПДВ. Булочник продає хліб учительці за 120 у. о. з врахуванням ПДВ, яка його з’їдає. Який податок на додану вартість (ПДВ) буде внесено до бюджету, якщо його ставка становить 20%? Заповніть таблицю.

Ставка податків

Вартість товару з урахуванням ПДВ

У т.ч. відноситься на собівартість

Додана вартість

Вартість реалізованої продукції

ПДВ (20%)

Рахунок покупцю

Раніше сплачений податок

Вноситься до бюджету

Фермер

-

-

40

40

Мельник

60

Пекар

80

Булочник

100

Учителька

-

-

Разом