Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 29. Суспільні блага та роль уряду в їх створенні

У широкому сенсі благами вважають матеріальні та нематеріальні цінності, що приносять людям задоволення (користь). Найпоширенішою класифікацією є поділ благ на приватні, корисність від яких отримує виключно одна особа, що здійснює плату за них (ринкові), змішані та суспільні, які агенти, що децентралізовано діють на ринку, можуть не надавати, хоча їх постачання може приносити значний позитивну суспільну вигоду. Результати державного регулювання економіки втілюються, головним чином, у суспільних благах. Доходи і витрати держави повинні найточніше відповідати потребам громадян у конкретних суспільних благах і цілеспрямовано використовуватися для задоволення таких запитів.

Суспільним благам властиві дві основні характеристики, що відрізняють їх від приватних благ:

1. Невиключеність (неможливість виключення будь-якого суб'єкта зі споживання) означає, що за суто технічними міркуваннями або через занадто високі витрати недоречно обмежувати когось у користуванні суспільним благом. Характер блага не дозволяє перешкодити його споживанню індивідом, який не виконує вимоги, що висуває постачальник, оскільки санкції проти неплатників виявились би збитком для добропорядних користувачів, а можливі Парето-покращення не були б реалізовані.

2. Неконкурентність (відсутність суперництва у споживанні) означає, що споживання блага одним суб'єктом не перешкоджає споживанню того ж блага іншими. Граничні витрати надання суспільних благ індивідуальному споживачеві дорівнюють нулю, а поява додаткового споживача являє собою Парето-покращення.

На основі цих двох базових критеріїв виділяють чотири групи товарів (табл. 4.5).

Таблиця 4.5

Приватні, суспільні та змішані блага

Критерії

Дія принципу виключення зі споживання

так

ні

Дія принципу суперництва у споживанні

так

Чисті приватні блага (одяг, продукти харчування, житло)

Змішані блага (відкриті) (дороги в центрі міста, рибопромислові райони)

ні

Змішані блага (клубні) (кабельне і супутникове телебачення, водогін, автостради)

Чисті суспільні блага (маяки, світлофори, національна оборона, зовнішня політика, пам’ятки мистецтва, в’язниці)

Лише для небагатьох суспільних благ (наприклад законодавство, стратегічне ядерне озброєння) кількість індивідів, що отримують перевагу з їх наявності, може до безконечності збільшуватися без додаткових затрат, а обмеження доступу до цих благ, якщо і можливе, то для цілих груп, а не для окремої особи персонально. Стосовно таких благ, які володіють властивостями суспільних в абсолютному розумінні («чисті» суспільні блага), можна з впевненістю говорити, що вони є неподільними на елементи (їх не можна продукувати «дрібними» партіями для продажу). Найвідомішими прикладами «чистих» суспільних благ є оборона країни (благо мирного життя поширюється на все населення країни, незалежно від того, хто брав участь у фінансуванні відповідних витрат), а також маяк (жоден з кораблів у радіусі видимості не може бути виключений із «користування» ним і не може зменшити можливості інших щодо його використання).

Проте більшість суспільних благ доцільно розглядати як «недосконалі» (змішані), що пов'язується з дією двох груп факторів:

  • 1) обмеження можливостей використання, яке може бути обумовлено географічним положенням (наприклад наскільки близько розташована пожежна станція від можливих користувачів її послугами) або необхідністю придбання додаткових приватних товарів (наприклад можливість користування шосе залежить від наявності автомобіля);
  • 2) суперництво у споживанні відсутнє доти, доки не досягнуто межі потужностей, адже в подальшому, зі збільшенням кількості споживачів, «якість» блага зменшується (наприклад якщо кількість учнів у класі зросте понад певне число, то кожен учень буде «споживати» загальну програму навчання, але якість занять при цьому суттєво знизиться).

Отже, змішані блага поділяють на відкриті (загальнодоступні, общинні), на які не поширюється принцип виключення, проте існує суперництво в процесі їх використання, та клубні (платні), на які не поширюється принцип суперництва, але є можливості обмеження в доступі до них.

На сьогодні існують різноманітні класифікації суспільних благ. За типами об'єктів суспільні блага прийнято поділяти на три групи: публічні послуги, суспільне майно та природні монополії. За критерієм охоплення суспільні блага поділяють на міжнародні (доступні жителям всієї планети: міжнародна стабільність, боротьба із забрудненням повітря), національні (доступні одночасно цілій нації: дипломатичні послуги, національна безпека, заходи щодо захисту довкілля) та локальні (споживачами благ виступають лише жителі окремого регіону, міста: пожежна охорона, охорона громадського порядку, світлофори).

Як правило, забезпечення громадян суспільними благами бере на себе держава. Держава може сама виробляти суспільні блага або визначити обсяг потрібних благ

та передати замовлення на їхнє виробництво приватним фірмам-підрядникам (надавши їм необхідні дотації або повністю оплативши виробництво). Проте, крім проблеми виробництва суспільних благ, існує проблема їхнього використання та збереження, оскільки блага, що не перебувають у приватній власності, стикаються з так званою «трагедією спільного».

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Які ознаки відрізняють суспільні блага від приватних?

2. Які основні джерела фінансування суспільних благ?

3. Що таке змішані блага і чому вони виникають?

Вправи для саморозвитку.

Завдання. Що з перерахованого не є суспільним благом:

  • а) маяки;
  • б) електроенергія;
  • в) поліція;
  • г) оборона країни;
  • д) захист від паводків у масштабах країни;
  • е) освітлення вулиць;
  • ж) охорона правопорядку в місті;
  • з) автостоянки;
  • і) іподроми;
  • к) вища освіта;
  • л) спостереження за чистотою місцевих парків;
  • м) тенісні корти?

Поясніть свій вибір, використовуючи знання про властивості суспільних благ.

Творчі завдання.

У США, Великобританії та інших країнах, що сповідують ліберальні цінності, у публічних дискусіях постійно підіймаються питання про необхідність зниження регуляторного тягаря та існування «мінімальної держави» з метою надання приватному ринку можливостей функціонувати більш ефективно. Однак, не слід забувати про протилежну точку зору, яка поширена у країнах із соціал-демократичними цінностями (Норвегія, Швеція, Фінляндія), згідно якої досягнення ринкової ефективності породжує політичну та соціальну несправедливість, оскільки ефективність ринку базується на вузьких та однобічних економічних розрахунках, які не в змозі охопити всі ефекти соціально-економічного життя суспільства.

Дослідження, проведені в США на початку XX століття, довели, що за відсутності жорстких державних регулюючих норм, пов’язаних із забрудненням довкілля (повітря, води, ґрунтів), бізнес слідує шляхом найменшого опору, розміщуючи потенційні об’єкти-забруднювачі в тих громадах, в яких проживає кольорове населення, або поблизу них. Цьому сприяє кілька факторів:

  • 1) земля там є дешевшою, ніж у громадах, де проживає біле населення;
  • 2) мешканці цих громад є біднішими і схильні брати на себе ризики, пов’язані із забрудненням, в обмін на робочі місця, що створюються на підприємствах-забруднювачах;
  • 3) люди в цих громадах є менш організованими, щоб приймати участь у протестах та рухах опору.

В результаті цього, якість та тривалість життя мешканців таких громад є низькою, оскільки вони споживають забруднену воду, дихають брудним повітрям та вирощують їжу у забруднених ґрунтах, що не може не призводити до зростання рівня захворюваності та смертності серед кольорового населення (т. з. «покарання за бідність»). Дослідники з екологічних проблем зауважують: «Передмістя, де проживають білі та заможні, піддаються наполовину меншій небезпеці в сенсі екологічних криз та проблем із охороною здоров’я, ніж території в місті та поза ним, де мешкає кольорове та бідне населення. Саме воно найбільш страждає від т. з. «хвороби адаптації», пов’язаної з хронічними стресами, хворобами через тривале проживання в районах із поганим повітрям та забрудненою водою».

Таку ситуацію американський громадський активіст, виконавчий директор National Association for the Advancement of Colored People — NAASP, що заснована в 1909 p., Бенджамін Чавес назвав екологічним расизмом — терміном, яким сьогодні позначають нерівність у зовнішніх умовах навколишнього середовища, що, як наслідок, призводить до погіршення стану здоров’я людей, які належать до різних рас. Екологічний расизм вважається однією з форм расової дискримінації в суспільстві.

Б. Чавес вважав, що як «фіаско ринку», так і «фіаско держави», сприяють тому, що кольорове населення громад США диспропорційно піддається негативному впливу проблем, пов’язаних із довкіллям. Як расова дискримінація при застосуванні правових норм регулювання екологічної політики, навмисне націлювання громад із домінуванням кольорового населення в якості об’єкта потенційної екологічної шкоди, офіційне санкціонування дозволу проживання на територіях із небезпечною концентрацією забруднюючих речовин та отрут у повітрі, землі та воді, екологічний расизм стали історією виключення кольорового населення від лідерства в екологічних рухах. Однак з часом виникла коаліція між екологічними рухами за рухами за громадянські права, що отримала назву «Рух за екологічну справедливість».

Лідери руху усвідомлювали, що наслідки подальшого споживання антиблага «погане довкілля» як при регулюванні ринковими механізмами, так і за численних невдач держави у посиленні екологічного контролю, стають катастрофічними для кольорового населення США. Тому «Рух за екологічну справедливість» мобілізував як локальні групи всередині країни, так і апелював до міжнародних екологічних організацій, створюючи запит на більш справедливий розподіл ризиків від екологічного забруднення.

Поміркуйте над наступними питаннями:

1. Які можна навести приклади дискримінації тих чи інших груп населення в доступі до суспільних благ у сучасних економічних реаліях?

2. Хто, на Вашу думку, повинен фінансувати благо «хороша екологія»? Які коротко- і довгострокові цілі переслідує держава, реалізуючи програми захисту довкілля та скорочення шкідливих викидів (як з точки зору зміни поведінки людей, так і трансферу ресурсів)?

3. В яких країнах екологічна політика є більш успішною, а в яких — менш? Обґрунтуйте свою відповідь.