Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

Тема 6. Безробіття як наслідок порушення макроекономічної рівноваги

§ 20. Безробіття як результат порушення рівноваги на ринку праці

Ефективне функціонування економіки пов'язане із забезпеченням повної зайнятості наявних трудових ресурсів. Повна зайнятість ресурсів означає залучення до економічного кругообігу всіх ресурсів, придатних для виробництва благ, включаючи робочу силу. При повній зайнятості обсяг виробництва є максимально можливим (потенційним) і вимірюється за допомогою потенційного ВВП. В умовах неповної зайнятості фактичний обсяг виробництва є меншим від потенційного. За таких обставин певна частина працездатного населення змушена не працювати, тому що виникає вимушене безробіття. Зайнятість і безробіття виступають головними індикаторами макроекономічної нестабільності.

Робоча сила — сукупність фізичних та інтелектуальних здібностей, які має людина і які вона використовує в процесі праці (здатність до праці).

Зайнятість — діяльність працездатного населення країни, спрямована на відтворення ВВП та національного доходу.

Зайнятість визначають чисельністю осіб, які виконують будь-яку роботу за певну заробітну плату, а також отримують інші види доходу (працюють на себе). Надання усім бажаючим і здатним працювати можливості брати участь у суспільному виробництві приводить до максимальної зайнятості усього працездатного населення, а також осіб старшого віку і підлітків, що працюють у різних галузях економіки чи зайняті іншою економічною діяльністю.

Міжнародна статистика поділяє все населення на дві категорії.

1) економічно активне населення, що включає:

  • осіб найманої праці;
  • самостійних робітників;
  • осіб, що тимчасово не працюють з об'єктивних причин;
  • неоплачуваних членів сім'ї в працездатному віці;
  • осіб, що поєднують навчання з працею на умовах неповного робочого часу;
  • учнів, студентів та осіб, що проходять профпідготовку і перенавчання;

2) економічно пасивне населення, що включає всіх тих, хто, незалежно від віку і статі, не входить до групи економічно активного населення:

  • осіб, зайнятих у домашньому господарстві;
  • пенсіонерів;
  • інвалідів.

Таким чином, економічно активне населення в умовах ринкових відносин визначає сукупну робочу силу — обсяг трудового потенціалу країни (рис. 4.8).

Рис. 4.8. Ринок робочої сили

Безробіття — економічне явище, згідно якого частина економічно активного населення не має можливості використати свою робочу силу.

Безробіття є явищем макроекономічної нестабільності з двох причин:

  • - по-перше, свідчить про недовикористання ресурсів суспільства і діє в бік зменшення сукупної пропозиції (ВВП);
  • - по-друге, воно вказує на певну кількість людей із меншою платіжною спроможністю, що впливає на скорочення сукупного попиту.

Розуміння макроекономічних наслідків безробіття є неодмінною запорукою проведення ефективної соціальної політики та політики зайнятості.

Безробіття в економіці — це такий стан ринку робочої сили, коли пропозиція робочої сили (формується працеємцями) перевищує попит на неї (формується працедавцями).

Залежно від причин, що викликають безробіття, існує кілька його видів:

1) фрикційне (добровільне) безробіття стосується тих осіб, які не працюють в зв'язку з добровільною зміною місця роботи (працівники шукають роботу або чекають на отримання роботи в найближчому майбутньому). Такий вид безробіття, пов'язаний з пошуками чи очікуванням роботи, є відносно короткостроковим (до 1 місяця), оскільки «фрикційні безробітні» мають певні навики, які можуть у будь-який час продати. Фрикційне безробіття має деякі характерні особливості:

  • а) охоплює велику кількість людей в усіх демографічних групах, галузях і регіонах;
  • б) триває досить короткий період часу;
  • в) його певна норма є неминучою за будь-яких умов;

2) інституціональне безробіття пов'язане з тим, що іноді надмірні соціальні виплати, запровадження гарантованого мінімуму оплати праці, недосконалість податкової системи призводять до того, що деяка частина працездатного населення не поспішає працевлаштовуватись, збільшуючи тим самим загальну кількість безробітних;

3) сезонне безробіття виникає в результаті сезонних коливань попиту і пропозиції на ринку праці. Збільшення попиту на працю викликає сезонні зміни в рівні виробництва і зайнятості, а також часто асоціюється з кліматичними коливаннями, будівництвом, туристичними сезонами. Рівень пропозиції праці може змінюватись у зв'язку з «припливом» випускників шкіл і вузів у літні місяці, що безпосередньо викликає збільшення безробіття;

4) структурне безробіття виникає під впливом структурних диспропорцій на ринку праці (невідповідність між попитом і пропозицією робочої сили за професією, кваліфікацією, географічними ознаками). Оскільки в технології та структурі суспільного виробництва постійно відбуваються зміни, вони модифікують і структуру попиту на робочу силу.

Особливостями структурного безробіття є те, що воно:

  • а) охоплює певні групи робочої сили в результаті технологічних зрушень, регіонального переміщення робочих місць, занепаду провідних галузей економіки;
  • б) має довгостроковий характер;

5) циклічне (кон’юнктурне) безробіття викликане циклічним спадом виробництва і є результатом зниження сукупного попиту на робочу силу (дефіцит попиту). Коли сукупний попит на блага в економіці знижується — зростає безробіття і скорочується зайнятість. Циклічне безробіття тісно пов'язане з рухом економічного циклу: у фазі підйому рівень безробіття знижується, а у фазі депресії — зростає. Особливості циклічного безробіття полягають у тому, що:

  • а) існують щорічні коливання зайнятості, пов'язані з економічним циклом;
  • 6) воно широко поширюється в масштабах усієї економіки;
  • в) його тривалість перевищує тривалість фрикційного, але є меншою за тривалість структурного безробіття.

Використання такого переліку видів безробіття дозволяє ефективно проводити макроекономічний облік кількості безробітних та раціонально використовувати інструментарій політики зайнятості.

Фрикційне і структурне безробіття є неминучими, і їх неможливо уникнути в будь-якій економічній системі. Таким чином, повна зайнятість населення досягається, коли циклічне безробіття дорівнює нулю (у фазі піднесення). Рівень безробіття за повної зайнятості називають природною нормою безробіття (приблизно 5%). Згідно концепцій Е. Фелпса та М. Фрідмана (1968 р.), природний рівень безробіття відповідає потенційному ВВП країни.

• Едмунд Фелпс (Edmund S. Phelps) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 2006 р. за «аналіз міжчасового обміну в макроекономічній політиці».

• Мілтон Фрідман (Milton Friedman) — американський економіст, лауреат Нобелівської премії з економіки 1976 р. за досягнення у дослідженні споживчого аналізу, розробці грошово-кредитної теорії та демонстрації складності стабілізаційної політики.

Повний, чи природний, рівень безробіття виникає при збалансованості ринку робочої сили, тобто тоді, коли кількість тих, які шукають роботу, дорівнює кількості вільних робочих місць. Суперечки з приводу визначення рівня безробіття за повної зайнятості посилюються тим, що на практиці важко встановити фактичний рівень безробіття.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Проаналізуйте безробіття як проблему нижнього рівня економічного циклу.

2. Які основні види безробіття існують в економіці?

3. Чи справедливим є висловлювання, що безробіття можна розглядати і як благо, і як втрати для суспільства?

Творчі завдання.

Феномен «покарання за бідність» або «подвійної небезпеки» полягає в тому, що малозабезпечені громадяни сплачують вищу ціну за товари, роботи і послуги, ніж люди із вищими доходами. Цей феномен був описаний вперше в 1963 р. Д. Капловіцем у праці «The Poor Рау More», який порівняв доходи і витрати різних домогосподарств США, а пізніше підтверджений дослідженнями К. Прааланда та Е. Хаммонда, які підтвердили цей ефект для країн, що розвиваються в особливих масштабах. Один американський журналіст провокативно зазначив із цього приводу, що «ви повинні бути заможними, щоб бути бідними». Покарання за бідність пов’язують саме із малозабезпеченими громадянами, оскільки вони не мають можливості закуповувати товари гуртом у гіпермаркетах на тривалий час, використовуючи систему оптових знижок, через відсутність автомобіля і достатніх коштів на рахунках, та вимушені платити за товари і послуги більше, ніж заможні громадяни, купуючи їх вроздріб. Також бідні громадяни купують переважно продукти нижчих цінових сегментів і гіршої якості. Дослідження, проведені у Франції, показали, що

бідні громадяни переплачують за товари від 2,5 до 8% (сума «покарання» становить у середньому €500 щороку). Різниця в цінах на рис по регіонах Індії може сягати 20% (у бідніших — дорожче), а стосовно телефонних, медичних, банківських послуг, водопостачання, то малозабезпечені громадяни переплачують у 2, 10, а деколи і 75 разів. І якщо в розвинутих країнах світу за офіційною межею бідності (60% медіанного рівня сукупних витрат) знаходиться 13,5% (Франція), 15% (Німеччина), 19% (Великобританія), то в Україні — близько 60% громадян.

У країнах, що розвиваються, високий рівень поляризації та концентрації доходів дозволяє заможним верствам населення забезпечувати собі доступ до більш якісних суспільних благ (охорона здоров’я, освіта, соціальна безпека). Це стає додатковим фактором покарання для бідних, які часто вимушені сплачувати більшу ціну (виражену не тільки в грошовому еквіваленті, а, наприклад, у часі, зусиллях) за аналогічні товари і послуги, ніж громадяни із середнім і високим рівнем доходів.

Поміркуйте над наступними питаннями:

1. У таблиці наведені дані обстеження витрат домогосподарств Франції в 2011 р. із низьким, середнім та високим рівнем доходів. До І групи належать витрати на придбання їжі, транспорт, зв’язок, освіту, охорону здоров’я та фінансові послуги. До II групи — витрати на придбання одягу, алкоголю та цигарок, дозвілля, добровільне страхування, оплату готелів і ресторанів. До III групи — заощадження.

Бідні домогосподарства

Домогосподарства із середніми доходами

Домогосподарства із високими доходами

І група «Істотні та необхідні витрати»

€11994 (70%)

€19994 (50%)

€39710 (33%)

II група «Дискреційні витрати»

€6378 (37%)

€12406 (31%)

€31701 (26%)

III група «Заощадження і резерви»

€-1343 (-7%)

€7616 (19%)

€50603 (41 %)

Загальний дохід

€17029

€40016

€122014

Проаналізуйте різницю в доходах багатих і бідних у Франції, порівняйте середній рівень життя в країні з іншими індикаторами соціально-економічного розвитку. Побудуйте аналогічну таблицю для України на основі даних Державної служби статистики за 2015 і 2018 рр. Які висновки Ви можете зробити, порівнюючи не лише показники в динаміці по Україні, але й здійснюючи міжкраїнні порівняння?

2. Якщо для розв’язання класичної проблеми «покарання за бідність» одним із варіантів пропонуються «магазини крокового доступу», то які Ви бачите механізми вирішення інших проблем, пов’язаних із маргіналізацією населення (наприклад у США понад 45 млн. американців не охоплені системою медичного страхування, а в передмістях Парижа, Рима та Афін розташовані численні гетто нелегальних мігрантів з Африки та Азії)?

3. Чи можна вважати споживче банківське кредитування формою прояву феномена «подвійної небезпеки»? Обґрунтуйте свою думку.

4. Як Ви вважаєте, ухилення заможними громадянами від оподаткування доходів і майна справляє вплив на загострення ситуації із «покаранням за бідність» в Україні? Обґрунтуйте свою думку.