Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

§ 18. Міжнародна система національного рахівництва. ВВП як показник результатів національного виробництва. Номінальний і реальний ВВП

Для оцінки рівноваги національної економіки використовують показник валового внутрішнього продукту (ВВП), який обчислюють на основі системи національних рахунків.

Сучасним міжнародним стандартом у галузі національного рахівництва є система національних рахунків (СНР), яку використовують статистичні органи більшості країн світу. Інформацію, отриману за допомогою СНР, застосовують при виробленні макроекономічної політики органами державного управління, при побудові економетричних моделей і прогнозів широким колом споживачів — від домогосподарств до дослідницьких організацій, при оцінці фінансових результатів, ступеня ризиків бізнес-сектором та міжнародними організаціями.

Система національних рахунків — це інтегрована сукупність макроекономічних рахунків, балансів активів і пасивів, а також таблиць, в основу яких закладена низка узгоджених на міжнародному рівні понять, визначень, класифікацій, концепцій та правил обліку.

СНР дозволяє складати та надавати дані про економічні процеси у формі, придатній для здійснення економічного аналізу, прийняття рішень та розробки політики.

Джерела виникнення системи національних рахунків багато економістів пов'язують зі статистикою Голландії, Англії та Франції.

Базовою одиницею обліку в СНР виступає інституційна одиниця. Національну економіку визначають загалом як сукупність усіх інституційних одиниць-резидентів (економічних одиниць), що функціонують на даній території протягом тривалого часу (понад рік). Сюди також включають територіальні анклави (посольства, наукові організації, військові бази в інших країнах, представництва міжнародних організацій). Усі інституційні одиниці об'єднують у сектори: нефінансові корпорації, фінансові корпорації, органи загальнодержавного управління, домашні господарства, некомерційні організації, що обслуговують домашні господарства, інший світ.

Для вивчення процесів виробництва в СНР здійснюють групування за галузями. Галузь визначають як групу одиниць з однорідним виробництвом незалежно від інституційного статусу цих одиниць. На макроекономічному рівні виділяють десяток основних галузей, а також понад сотню підгалузей, які відповідають міжнародній стандартній класифікації видів діяльності (КВЕД).

Вироблену продукцію поділяють на кінцеву і проміжну. Кінцеву продукцію застосовують для невиробничого споживання і нагромадження. Проміжне споживання — вартість товарів і послуг, які використовують у процесі виробництва.

Одним із базових понять у системі національних рахунків є економічна операція, яка представляє групування елементарних потоків за їхнім змістом. Економічні операції поділяють в СНР на три групи:

  • операції з товарами та послугами, які належать до виробництва, обміну і використання товарів та послуг у галузях, секторах економіки;
  • розподільчі операції, які відображають розподіл або перерозподіл доходу або доданої вартості, створеної виробниками, а також перерозподіл заощаджень;
  • фінансові операції, що стосуються змін фінансових активів і пасивів у різних секторах та галузях економіки.

Добробут країни визначають обсягом матеріальних благ та послуг, які виробляються в країні в розрахунку на особу за певний період часу. Для макроекономічного аналізу необхідно насамперед обчислити загальний обсяг вироблених у країні товарів, робіт і послуг у ринкових цінах. З цією метою розраховують валовий внутрішній продукт (ВВП) як найбільш широко використовуваний показник оцінки економічної діяльності. Багато інших показників та індексів будують у відношенні до нього, у співставленні із ним або базуючись на ньому.

ВВП — макроекономічний показник, що показує ринкову вартість усіх кінцевих товарів та послуг, вироблених за рік в усіх галузях економіки на території держави для споживання, експорту та накопичення, незалежно від національної приналежності використаних факторів виробництва.

Для обчислення ВВП, згідно СНР, використовують три методи:

  • - виробничий,
  • - кінцевого використання (за витратами),
  • - розподільчий (за доходами).

Згідно виробничого методу, ВВП обчислюють за формулою:

де: ВВ — валовий випуск окремих галузей національної економіки; MB — матеріальні витрати галузей на проміжне споживання; НП — непрямі податки на виробництво та імпорт; ДС — державні субсидії.

Згідно методу за витратами, ВВП обчислюють за формулою:

де: СВ — споживчі витрати домашніх господарств (витрати на придбання товарів та оплату послуг, споживання товарів та послуг, отриманих у натуральній формі, споживання товарів та послуг, вироблених домашніми господарствами для особистих потреб); ВІ — валові інвестиції, які є валовим нагромадженням капіталу (нагромадження основного капіталу, нагромадження невиробничих активів, зміна запасів матеріальних оборотних фондів та чисте придбання цінностей); ДЗ — державні закупівлі, які включають витрати уряду на кінцеве споживання органів державного управління і некомерційних організацій, що обслуговують домашні господарства (витрати на заробітну плату державним службовцям, витрати на купівлю товарів та послуг колективного споживання); ЧЕ — різниця між експортом та імпортом товарів та послуг, включаючи товари, що надаються в якості гуманітарної допомоги, товари неорганізованої торгівлі, посилки, майно мігрантів.

Творчі завдання.

Приклад. Визначте рівноважний обсяг національного виробництва (Y — реальний обсяг виробництва), якщо функція споживання С = 100 + 0,4 V, функція інвестування / = 90 + 0,2V, державні витрати становлять 70 у. о., експорт — 45 у. о., імпорт — 55 у.о.

Розв’язання

Рівноважний обсяг національного виробництва досягається за умови рівності величини сукупного попиту і сукупної пропозиції (AD = AS). AD = С + I + G + Ex - Im, отже: 100 + 0,4Y+ 90 + 0,2Y+ 70 + 45 - 55 = 250 + 0,6Y. Y= 250 + 0,6Y, Y = 625 y. o.

У табл. 4.1 наведена структура ВВП України за методом кінцевого використання (витрат), яка свідчить про негативну динаміку зростання споживчих витрат протягом 2006-2017 рр. у структурі ВВП (із 77,9% до 85,6%), скорочення валового нагромадження (із 24,8% до 20,7%), скорочення чистого експорту (із -2,9% до -6,4%).

Таблиця 4.1

Структура ВВП України за кінцевим використанням з 2006 по 2017 рр. (млн грн)

Номінальний ВВП за рік

Споживчі витрати

Валове нагромадження

Експорт товарів та послуг

Імпорт товарів та послуг

% ВВП

% ВВП

% ВВП

% ВВП

%ВВП

% ВВП

% ВВП

% ВВП

2006

544153

424060

77,9

134740

24,8

253707

46,6

-269200

-49,5

2007

720731

558581

77,5

203318

28,2

323205

44,8

-364373

-50,6

2008

948056

758902

80,0

264883

27,9

444859

46,9

-520588

-54,9

2009

913345

772826

84,6

155815

17,1

423564

46,4

-438860

-48,0

2010

1082569

914230

84,5

199918

18,5

549365

50,7

-580944

-53,7

2011

1316600

1105201

83,9

282474

21,5

707953

53,8

-779028

-59,2

2012

1408889

1269601

90,1

257335

18,3

717347

50,9

-835394

-59,3

2013

1454931

1350220

92,8

228474

15,7

681899

46,9

-805662

-55,4

2014

1566728

1409772

90,0

220968

14,1

770121

49,2

-834133

-53,2

2015

1979458

1715636

86,7

303297

15,3

1044541

52,8

-1084016

-54,8

2016

2383182

2018854

84,7

512830

21,5

1174625

49,3

-1323127

-55,5

2017

2982920

2552525

85,6

618914

20,7

1430230

47,9

-1618749

-54,3

Згідно методу за доходами, ВВП визначають за формулою:

де: ЗП — заробітна плата працівників з урахуванням премій, доплат, надбавок; КП — валовий корпоративний прибуток (частина доходу, яка залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов’язкових платежів); ДВ — доходи від власності (рента, проценти, дивіденди); ВПФ — відрахування у державні позабюджетні фонди; НП — непрямі податки на виробництво та імпорт (мито, акцизи, податок на додану вартість); ДС — державні субсидії; А — відрахування на реновацію капіталу (амортизація).

Розбіжності в результатах обчислення ВВП за наведеними методами, згідно міжнародної практики статистичного обліку і звітності, не повинні перевищувати 1-2%, хоча в реальному житті можуть сягати значно більших величин, особливо в економіках, уражених корупцією, бюрократією, зі значною часткою тіньового товарного і грошового обігу тощо.

Макроекономічні показники — показники, що виражені в грошовій формі, а тому їх рівень і динаміка залежать як від фізичних обсягів виробництва, так і від рівня цін. Аналіз динаміки фізичних обсягів виробництва дає змогу визначити, як змінюється рівень задоволення суспільних потреб. Проте зіставлення фізичних обсягів виробництва різних періодів з метою визначення їх реального зрушення можна забезпечити лише за умов незмінності цін.

Насправді ж ціни з року в рік змінюються: зростають або знижуються. З метою усунення впливу цінового фактора в макроекономічних розрахунках обчислюють два види ВВП: номінальний і реальний.

Номінальний ВВП (ВВПН) — це показник загального виробництва, який обчислюють в поточних цінах, тобто у фактичних цінах конкретного року.

Реальний ВВП (ВВПР) — це показник загального обсягу виробництва, який обчислюють в постійних цінах, тобто в цінах року, який приймають за базу. Реальний ВВП визначають шляхом коригування номінального ВВП на дефлятор.

Дефлятор — це індекс цін, який враховує зміну цін на всю сукупність споживчих та інвестиційних товарів та послуг, які входять в обчислення ВВП країни.

Дефлятор:

де: Q1 — обсяг виробництва i-го товару в поточному році; P1, P0 — ціна i-то товару в поточному та базовому році відповідно.

Звідси формула для розрахунку реального ВВП набуває вигляду:

У табл. 4.2 наведено динаміку реального та номінального ВВП України протягом 2012-2017 рр.

Таблиця 4.2

Валовий внутрішній продукт України з 2012 по 2017 рр. (млн грн)

Рік

Номінальний ВВП (у фактичних цінах)

Реальний ВВП (у цінах попереднього року)

Різниця (реальний - номінальний)

2012

1408889

1304064

-104825

-7.4%

2013

1454931

1410609

-44322

-3,0%

2014

1566728

1365123

-201605

-12,9%

2015

1979458

1430290

-549168

-27,7%

2016

2383182

2034430

-348752

-14,6%

2017

2982920

2445587

-537333

-18,0%

Дефлятор ВВП є одним з основних цінових індексів, які виробила світова практика макрорахівництва:

1. Індекс споживчих цін (ІСЦ) або індекс Ласпейреса, що відображає співвідношення між сукупною ціною фіксованого набору споживчих товарів і послуг (споживчий кошик) у поточному і базовому періодах:

де Q0 — обсяг товарів і послуг базового періоду, P1, P0 — ціни товарів і послуг поточного та базового періодів відповідно.

2. Дефлятор ВВП або індекс Пасіте, що вимірює інфляцію по відношенню до всіх товарів і послуг, вироблених в економіці (як споживчих, так й інвестиційних), та дозволяє виміряти, скільки би коштував поточний обсяг кінцевих товарів і послуг, якщо б збереглися ціни попереднього року.

3. Індекс оптових цін (ІОЦ) або цін виробника, що базується на ринковому кошику оптових продажів і включає як кінцеві, так і проміжні товари. Даний індекс є достовірним індикатором майбутньої інфляції, адже вимірює ціни на ранньому етапі розподілу.

Творчі завдання.

Приклад. Обґрунтуйте, наскільки вірним є твердження: «Якщо ціни валового випуску продукції зросли на 20%, а номінальний ВВП становить 400 млрд у. о., то реальний ВВП становить 350 млрд у. о.».

Розв’язання

Реальний ВВП = Номінальний ВВП / Індекс цін. Індекс цін = (100% + 20%) : 100% = 1,2. Реальний ВВП = 400 : 1,2 = 333 млрд у. о. Наведене твердження, отже, є невірним.

Дефлятор ВВП має три основні відмінності від звичайного індексу цін. По-перше, набір товарів для обчислення ВВП містить як споживчі товари, так і капітальні блага, які купують суб'єкти господарювання і держава, тоді як при обчисленні індексу споживчих цін враховують лише ті товари і послуги, які купують у секторі домашніх господарств. По-друге, при обчисленні дефлятора ВВП беруться лише вітчизняні товари та послуги, в тому числі експортовані (імпортні товари не є частиною ВВП). Тоді як в індексі споживчих цін відображають і зміну цін на імпортні товари, що входять до споживчого кошика. По-третє, дефлятор ВВП є індексом із змінними вагами, тобто зі зміною структури ВВП змінюється набір товарів та послуг, тоді як індекс споживчих цін є індексом із постійними вагами, тобто обчислюється для набору товарів, що входять до споживчої корзини.

Зведення номінального ВВП до реального відбувається шляхом інфлювання та дефлювання. Якщо дефлятор ВВП більший за одиницю, то зведення номінального ВВП до реального ВВП називають дефлюванням.

Дефлювання — це зменшення розміру номінального ВВП до реального.

Інфлювання — це збільшення розмірів номінального ВВП до розмірів реального.

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Дайте визначення системи національних рахунків (СНР) та обґрунтуйте її роль для макроекономічних зіставлень. Чи погоджуєтеся Ви із твердженням, що СНР є ефективною в межах окремої національної економіки?

2. Розкрийте зміст та важливість ВВП як узагальнюючого макропоказника. Обґрунтуйте його переваги і недоліки. Розкрийте зміст методів розрахунку ВВП.

3. У чому різниця між номінальними і реальними макропоказниками? Обґрунтуйте роль дефлятора ВВП.

4. Чи правильний, на Вашу думку, вислів американського економіста Пола Хейне: «ВВП має тенденцію до зменшення зі зростанням кількості шлюбів і до збільшення — зі зростанням кількості розлучень»? Обґрунтуйте свою відповідь.

Творчі завдання.

Як відомо, валовий внутрішній продукт (ВВП) є найбільш використовуваним показником оцінки економічної діяльності.

Однак вчені погоджуються, що цей показник недостатньо правильно відображає соціальну складову розвитку, практично нічого не говорить про добробут населення в кожній країні. Концептуальне агрегування результатів економічної діяльності було запропоноване лауреатом Нобелівської премії з економіки С. Кузнецем у січні 1934 р., коли він представив Конгресу США доповідь «Національний дохід, 1929-1932 рр.», в якій запропонував оцінювати розвиток країн за показником ВВП. Водночас, він зауважив, що «навряд чи можна вивести добробут нації з показника національного доходу». ВВП є лише інструментом, що допомагає вимірювати ефективність економіки, проте він не є показником добробуту і не може бути інструкцією для прийняття довгострокових економічних рішень. З 1970-х рр. розпочалася критика ВВП як універсального показника, коли американські економісти Дж. Тобін та В. Нордхаус відмітили, що він не включає в себе т. з. «неринкові елементи» — домашні господарства, сектор публічних послуг, соціальні служби; не враховує проблем, пов’язаних із забрудненням навколишнього середовища, існуванням тіньової економіки. Наприклад, затори на дорогах чи високий рівень злочинності можуть збільшити показник ВВП, оскільки призводять до зростання споживання і вироблення бензину або витрат на утримання в’язниць. Проте чи потрібне країні економічне зростання в такий спосіб?

• Саймон Сміт Кузнець (Simon Smith Kuznets) — американський економіст, який здобув освіту в Україні, лауреат Нобелівської премії з економіки (1971 р.).

Загалом, претензій до ВВП як узагальнюючого індикатора можна виділити кілька:

- ВВП вимірює ринкове виробництво, ігноруючи товари і послуги, що надаються без цін;

- вимірювання антиблаг (наприклад будівництво в’язниць, споживання алкоголю — та тютюну) та ігнорування проблем сталого розвитку;

- зростання ВВП може супроводжуватися зростанням бідності, у ВВП також нічого не йдеться про розподіл ресурсів, нерівність всередині суспільства;

- ВВП не враховує наслідки забруднення довкілля та тінізацію економічної діяльності, вплив на здоров’я, щастя, стосунки між людьми, їх особисту безпеку.

Поміркуйте над наступними питаннями:

1. Розширте та деталізуйте «звинувачення проти ВВП», наводячи додаткові приклади.

2. Якщо врахувати, що міжнародний проект «Web Communities for Statistics and Social Innovations» започаткував створення веб-ресурсу www.wikiprogressdata.org, на якому узагальнено всю доступну інформацію про офіційні та неофіційні ініціативи із вимірювання добробуту і прогресу, то які показники сьогодні пропонують використовувати замість ВВП для оцінки соціально-економічного розвитку? Розгляньте детально зміст кількох з таких показників, порівнюючи їх між собою. Який із запропонованих показників має більше шансів стати де-факто міжнародним стандартом для оцінки прогресу країн світу з соціальної, а не лише економічної точки зору?

3. Оберіть із запропонованого переліку індикатори, які віддзеркалюють соціальні та екологічні аспекти економічного розвитку. Чому саме ці показники кращі/гірші за ВВП?

Показник

Показник

1.

Human Development Index

9.

Happy Planet Index

2.

Better Life Index

10.

Misery Index

3.

Overall Well-being Index

11.

Global Innovation Index

4.

Bhutan Gross National Happiness Index

12.

New Economy Index

5.

Social Protection Index

13.

Knowledge Economy Index

6.

Global AgeWatch Index

14.

Environmental Performance Index

7.

Social Progress Index

15.

Legatum Prosperity Index

8.

Good Country Index

n

...

4. Якби Ви складали власний індекс добробуту (якості життя) в країні на основі 10 ключових показників (5 основних і 5 додаткових), то які саме складові б включили у нього? Обґрунтуйте свій вибір.