Економіка. Профільний рівень. 11 клас. Криховець-Хом’як

Тема 3. Організація фінансової діяльності підприємства

§ 10. Фінансування підприємства. Джерела фінансування

Результативність діяльності підприємства визначається його фінансово-економічною діяльністю.

Суть фінансово-економічної діяльності підприємства полягає у виникненні грошових відносин, пов'язаних з неперервним кругообігом коштів у формах витрачання ресурсів, одержання доходів, їх використання, а також з приводу відносин з постачальниками, покупцями продукції, працівниками підприємства, державними органами та ін.

Основні завдання фінансової діяльності підприємства:

  • вибір форм фінансування та їх оптимальне співвідношення;
  • вибір структури капіталу підприємства, напрямків його використання;
  • збалансування грошових надходжень і видатків підприємства в часі;
  • забезпечення своєчасності розрахунків;
  • підтримання необхідної ліквідності.

У практиці розрізняють дві форми джерел фінансування: зовнішнє і внутрішнє. Такий розподіл зумовлений зв'язком між формами фінансових ресурсів і капіталу підприємства з процесом фінансування. Розглянемо форми фінансування на прикладі табл. 3.4.

Таблиця 3.4

Структура джерел фінансування

Види фінансування

Зовнішнє фінансування

Внутрішнє фінансування

Фінансування на основі власного капіталу

1. Фінансування на основі внесків і пайової участі (наприклад, випуск акцій, залучення нових пайовиків)

2. Фінансування за рахунок прибутку після оподаткування

Фінансування на основі позикового капіталу

3. Кредитне фінансування (на основі позик, банківських кредитів, кредитів постачальників)

4. Амортизаційні відрахування

Змішане фінансування на основі власного й позикового капіталу

5. Випуск облігацій, які можна обміняти на акції, опціонні позики, тощо

6. Забезпечення наступних витрат і платежів

Загалом основні форми фінансування підприємства класифікують за такими ознаками:

  • 1. Залежно від цілей фінансування виділяють: фінансування при заснуванні підприємства; фінансування при розширенні діяльності; рефінансування; санаційне фінансування.
  • 2. За джерелами надходження капіталу розрізняють: зовнішнє фінансування; внутрішнє фінансування.
  • 3. За правовим статусом інвесторів: власний капітал; позиковий капітал.

Пам’ятайте!

Ліквідність — можливість швидкого переведення активу в готівку без істотної втрати його вартості.

Актив — матеріальні цінності, кошти, боргові вимоги підприємства.

Санаційне фінансування — це система економіко-організаційних заходів, спрямованих на оздоровлення фінансового стану підприємства-боржника з кризового стану й відновлення його прибутковості та конкурентоспроможності.

Рефінансування — оформлення нового кредиту для погашення старого.

Реструктуризація — широке поняття, що означає зміну форми власності, способів фінансування і керування активами підприємства.

Джерела фінансування залежать від типу підприємства.

До внутрішніх джерел фінансування підприємства належить власний капітал, який включає: внески власників підприємства, реінвестування прибутку, реструктуризацію активів.

Власний капітал має позитивні особливості: простоту залучення, високу здатність генерувати прибуток в усіх сферах діяльності, забезпечувати фінансову стійкість розвитку підприємства, його платоспроможності в довгостроковому періоді. Важливу роль тут відіграє статутний капітал.

Статутний капітал відображає вартісну оцінку внесків, які інвестовані його засновниками (учасниками).

Назва походить від установчого документа статуту, де фіксується і відображається оцінка кожного із власників внеску.

У складі внутрішніх джерел формування власних фінансових ресурсів основне місце належить прибутку, який залишається в розпорядженні підприємства. Він формує більшу частину власних фінансових ресурсів, відповідно зі зростанням ринкової вартості підприємства. До джерела власного фінансування підприємства також належить амортизація.

Для підприємств, які не мають можливості залучити кошти із зовнішніх фінансових джерел (через низьку кредитоспроможність чи інвестиційну привабливість, недостатнє кредитне забезпечення), внутрішнє фінансування є єдиним способом забезпечення фінансовими ресурсами. Таким чином, підприємство, яке використовує в основному власний капітал, має високу фінансову стійкість, але не використовує фінансової можливості приросту прибутку на вкладений капітал.

До зовнішніх джерел фінансування відносять залучений та позиковий капітал, до яких належать: кредиторська заборгованість; короткострокові та довгострокові кредити банків; кошти від продажу облігацій та інших цінних паперів; небанківські залучені кошти (державний кредит, кредити міжнародних фінансово-кредитних інститутів, лізинг, комерційний кредит).

Використання позикового капіталу дає можливості істотно розширити обсяг господарської діяльності підприємства, забезпечити більш ефективне використання власного капіталу, прискорити формування різноманітних цільових фінансових коштів, і в результаті — підвищити ринкову вартість підприємства. Залучений капітал, що використовується підприємством, характеризує в сукупності обсяг його фінансових зобов’язань (загальну суму боргу). Хоч основу будь-якого бізнесу складає власний капітал, на підприємствах ряду галузей української економіки обсяг залучених коштів значно перевищує обсяг власного капіталу.

Для одних підприємств більш вигідною є можливість використовувати внутрішні джерела фінансування, а для інших — зовнішні. Але кожне підприємство має змогу обрати свою схему та джерела фіксування, які залежать від форми організації бізнесу підприємств. Основними напрямками удосконалення джерел фінансування на підприємстві є зменшення дебіторської заборгованості та своєчасне погашення кредиторської заборгованості.

Удосконалити фінансування можна за рахунок внутрішніх методів — шляхом скорочення витрат, раціоналізації використання коштів та зовнішніх — шляхом залучення позикового та залученого капіталу.

Спеціальними формами довгострокового кредитування є оренда і лізинг.

Лізинг — це довгострокова оренда машин і обладнання, видача обладнання напрокат з можливим правом викупу.

Однією з форм фінансування, наприклад, інноваційної діяльності підприємств є податковий інвестиційний кредит, який визначається як: відстрочка сплати податку на прибуток, що надасться суб'єкту підприємницької діяльності на визначений строк з метою збільшення його фінансових ресурсів для здійснення інноваційних програм.

Одним із нових та перспективних методів фінансування інноваційної діяльності є також венчурне фінансування. Венчурні інвестиції містять високий ступінь ризику, але, водночас, і гарні перспективи доходу — вищі за середній.

При визначенні потреби в грошових ресурсах для фінансування діяльності підприємства обов'язково враховуються такі основні критерії:

  • конкретні цілі, на які потрібні кошти, і період (короткостроковий або довгостроковий);
  • конкретні терміни;
  • джерела фінансування;
  • витрати при сплаті боргів.

Тільки після детального опрацювання кожного з перерахованих вище пунктів роблять вибір найбільш прийнятного джерела грошових коштів. Фінансова діяльність підприємства цілковито має бути спрямована на забезпечення фінансової стійкості та ефективного функціонування підприємства.

Це цікаво!

Розглянемо приклад формування статутного капіталу акціонерного товариства за рахунок внесків трьох засновників: Лілії, Олександра та Анастасії.

Кожен з них здійснює вкладення до фондів підприємства майна, оцінка якого затверджена зборами засновників (у гривнях), показана в таблиці.

Формування статутного капіталу акціонерного товариства «Дельта» за рахунок внесків засновників

Показники

Оцінка вкладень (грн)

Оцінка вкладень (грн)

Оцінка вкладень (грн)

Лілія

Олександр

Анастасія

Споруди

350 000

Паливо

12 000

Обладнання

270 000

Верстати

80 000

ОВДП

10 000

Сировина

30 000

Автомобілі

115 000

Права користування

30 000

Права користування

10 000

Кошти

80 000

Кошти

100 000

Всього

470 000

217 000

400 000

За наведених умов величина статутного капіталу становитиме 1 087 000 грн, а частка ЛОА учасників (у відсотках) відповідно: Л — 43,24%, О — 19,96%, А — 36,84%.

Сума внеску засновника відображає вартість, яку він має отримати у формі акцій Частка у статутному капіталі є основою визначення кількості голосів на загальних зборах акціонерів. Якщо засновники передбачають залучати фінансові ресурси не тільки за рахунок своїх внесків, а і з використанням підписки (публічного розміщення), тоді обсяг статутного капіталу зросте, а частка засновників зменшиться. Відповідно за рахунок підписки передбачається здійснити продаж акцій на суму 400 000 грн, тоді величина статутного капіталу збільшиться до 1 487 000 грн. А частка засновників і учасників становитиме: Л — 31,61%; О — 14,59%; А — 26,90%. Інші 26,90% статутного капіталу акціонерного товариства будуть розподілені між учасниками, які придбали акції в процесі проведення підписки.

(Використано інтернет-джерела вільного доступу)

Запитання для роздумів, самоперевірки та колективного обговорення.

1. Назвіть основні джерела фінансування підприємств в умовах ринку.

2. Які переваги і недоліки мають внутрішні джерела фінансування?

3. Перелічіть зовнішні джерела фінансування.

4. Охарактеризуйте сутність статутного капіталу як основи фінансової діяльності підприємств.

5. Поясніть сутність термінів «лізинг», «санаційне фінансування», «рефінансування».

Творчі завдання.

1. За різними джерелами проаналізуйте і зробіть короткий конспект-схему щодо особливостей формування статутного капіталу на підприємствах різних форм власності та різних організаційно-правових форм.

2. Виконайте вправу.

Після розподілу прибутку на швейному підприємстві «Голка» між його виробничими підрозділами, розкрійний цех одержав 9,4 тис. грн валового прибутку. Після сплати орендної плати в розмірі 0,8 тис. грн, повернення внутрізаводських кредитів у сумі 1,2 тис. грн та відшкодування збитків у розмірі 0,45 тис. грн, у цеху планують створити фонд споживання та нагромадження у співвідношенні 3:1. Розрахуйте величину цих фондів.