Зарубіжна література. Рівень стандарту. 11 клас. Ковбасенко

Антиутопія у світовій літературі

Розвиток антиутопії у XX ст.

Утопії виявилися набагато реальнішими, ніж уявлялися раніше. Нині постало інше болюче запитання: а як уникнути їхнього остаточного здійснення?

Микола Бердяев, російський філософ

Людство завжди замислювалося над своїм майбуттям: як житиме суспільство; яким буде державний устрій; чи зникнуть гноблення людини людиною, бідність, безробіття, війни, хвороби?.. Філософи моделювали схеми ідеального суспільного ладу, а письменники сміливо зображували омріяне майбутнє у літературних творах.

Англійський філософ і письменник Томас Мор у 1516 р. втілив свої мрії та уявлення про майбутнє справедливе суспільство у знаменитому творі «Золота книжка, настільки ж корисна, як і цікава, про найкращий устрій держави та про новий острів Утопію». Слово «утопія» в буквальному перекладі (грецьк. ου - нема і τοπος - місце) означає «місце, якого ніде немає, яке не існує», однак із легкої руки Томаса Мора будь-який літературний твір про уявний ідеальний суспільний лад, про міфічне «світле майбутнє», про породжене красивими теоріями безхмарне прийдешнє щастя людства називають утопією.

Майже одночасно з літературною утопією виникає її протилежність - антиутопія (або дистопія), тобто зображення в художніх (переважно прозових) творах небезпечних і непередбачуваних наслідків, пов’язаних із побудовою суспільства, котре відповідає певному соціальному ідеалу, із експериментуванням над людством задля його «поліпшення» згідно з «красивими» популістськими гаслами.

Бурхливий науково-технічний прогрес і небачені суспільні перетворення XX ст. як ніколи раніше загострили питання: куди прямує людство? Саме тоді набув популярності такий різновид антиутопії, як роман-попередження: «Ми» (1924) Євгена Замятіна в російській літературі; «Прекрасний новий світ» (1932) Олдоса Гакслі й «1984» (1949) Джорджа Оруелла в англійській та ін.

Майбутнє в цих книжках зображене по-різному. Приміром, у романі «1984» Оруелла зображено три великі ворожі одна до одної держави: Євразію, Океанію й Остазію. А в «Прекрасному новому світі» Олдоса Гакслі суспільство прагне мати якомога більше товарів і послуг, тож місце Бога там посів мільярдер, американський автомобільний магнат Форд, котрий став символом цивілізації споживацтва.

У романі «1984» суспільство поділено на дві величезні групи. Перша - це члени партії, всередині якої є ще й привілейована «внутрішня партія», яка мала доступ до матеріальних благ. Друга, значно більша група, складалася із «пролів» (скорочено від «пролетарі»). У книжці Гакслі розподіл на касти, від альфи до епсилона, закладається хімічними методами ще на ембріональній стадії розвитку (як передбачення сучасного клонування людини).

Обкладинка першого видання книжки «Колгосп тварин» українською мовою. Мюнхен, 1947

В УКРАЇНСЬКИХ ПЕРЕКЛАДАХ

Важко було передбачити, що повість-притчу Джорджа Оруелла «Animal Farm» (букв. «Ферма тварин»), яка є прозорою алюзією на радянську історію, першими перекладуть українці. Майже одразу після появи оригіналу побачив світ переклад Івана Чернятинського «Колгосп тварин» (1947) із передмовою Джорджа Оруелла. За літературним псевдонімом перекладача приховувалася постать Ігоря Шевченка, згодом відомого професора Гарвардського університету. За декілька десятиліть з’явилися: «вільний переклад» Ірини Дибко «Хутір тварин» (1984), переклади Юрія Шевчука «Ферма “Рай для тварин”: небилиця», Олексія Дроздовського «Скотоферма» (1991), Наталки Околітенко «Скотохутір: казка» (1992).

Перелік індивідуально-авторських відмінностей у конкретних творах-антиутопіях можна продовжувати, однак усі вони лише яскравіше підкреслюють те спільне, що об’єднує цей жанровий різновид літератури: антиутопія є різкою антитезою провідних ідей утопії. Передовсім антиутопія зриває з утопії шати красивих закликів і привабливих фраз, якими остання маскує свою непривабливу реальну сутність. Породжене Великою французькою революцією гасло «Свобода! Рівність! Братерство!» було втіленням одвічної мрії людей про справедливість і щастя, воно і сьогодні надихає багатьох мрійників, які прагнуть абстрактного «світлого майбутнього». Література антиутопії покликана застерегти від невиправданих очікувань, як це зробив Джордж Оруелл у своїй повісті-притчі «Колгосп тварин» («Скотоферма») («Animal Farm», 1945). Письменник попереджає людство, що ці привабливі фрази можуть виродитися, якщо їх уживають демагоги. Революційні перетворення на тваринній фермі «Садиба» починаються під гаслом: «Усі тварини рівні», але закінчуються вони з фактично протилежною ідеєю: «Усі тварини рівні, але деякі тварини рівніші».

Характерними для антиутопій є уніфікація усіх членів суспільства майбутнього, їхнє знеособлення як запорука соціальної «стабільності». Приміром, роман Є. Замятіна має назву «Ми», оскільки в зображеному там суспільстві майбутнього просто немає місця людському «Я», тобто особистості. Невипадково в цьому творі люди мають не імена, а номери (як згодом у радянських і гітлерівських концтаборах). Навряд чи комусь захотілося б жити в такому майбутньому...

Ще однією рисою антиутопічних творів є тотальна всеохопна брехня можновладців. Причому що нахабнішою та цинічнішою є ця брехня, то більше вона влаштовує «утопічне» суспільство. Це, наприклад, гротесково-іронічно втілено в оксюморонній назві «Міністерства правди», створеного для фальшування історії та поширення брехні («1984»).

Антиутопія зображує світ майбутнього, застерігаючи проти небезпеки тоталітаризму, маніпуляції свідомістю, знеособлення, споживацтва, тотального контролю над особистістю - усього, що висить над людством дамокловим мечем.