Підручник з Мистецтва. 10 (11) клас. Комаровська - Нова програма

МИСТЕЦЬКИЙ КОЛОРИТ ЛАТИНСЬКОЇ АМЕРИКИ

Культура Латинської Америки представлена традиціями понад тридцяти країн, колишніх іспано-португальських колоній, розташованих на території від США до Антарктиди. Регіон охоплює Мексику, держави Центральної Америки, островів Вест-Індії та материк Південна Америка. Це вражаючі барви природи, що надихають митців; неповторні традиції різних етносів, які дбайливо їх зберігають, поважаючи інші. Це таємниці унікальних цивілізацій майя, ацтеків, інків. Це й аргентинське танго, бразильський карнавал, архітектурні шедеври Мексики, колоніальна архітектура Парагваю, іспанська архітектура, перегони на каное в Пуерто-Рико, водоспади Венесуели.

1. Кубинські вуличні музиканти

2. Мачу-Пікчу

СТІНОПИСИ МЕКСИКИ: ЕКСПРЕСІЯ БАРВ, ФОРМ ТА ПОЧУТТІВ

Протягом минулих років навчання ви багато дізналися про мистецтво майя, ацтеків, інків та інших корінних народів Латинської Америки доколумбового періоду. А чи знаєте ви про мистецькі досягнення цього регіону у новітній час?

Щоб ознайомитися з одним із таких досягнень, вирушимо до Мексики. Ця країна збагатила світову культуру XX ст. своїм монументальним мистецтвом, яке дістало назву муралізм (від ісп. muralismo, mural — стіна, настінний живопис). Його історія пов'язана із суспільно-політичними подіями в країні початку минулого століття. У той час молоді художники, натхненні Мексиканською революцією, проголосили нові творчі ідеї: мистецтво має бути масовим, національним, звертатися до народу і відроджувати давню культуру індіанців.

Відтоді стіни громадських будівель стали оформляти циклами фресок, сюжети яких відображали життя народу, його боротьбу та історію країни. Згодом муралізм набув значної популярності у США. Мексиканські художники отримували багато замовлень, а їхні роботи перетворювалися на взірці для наслідування. Найуславленішими представниками мексиканського муралізму були Хосе Ороско, Дієго Рівера і Давид Сікейрос.

У столиці країни Мехіко ми відвідаємо визначну пам'ятку муралізму — Поліфорум, музей сучасного мистецтва, відкритий 1971 р. Він збудований і розписаний за проектом і під керівництвом видатного мексиканського художника Давида Альфаро Сікейроса (1896-1974).

1. Хосе Ороско «Сапатисти»

2. Давид Сікейрос «Мексика сьогодні»

3. Давид Сікейрос «Автопортрет»

4. Діего Рівера. Історія Мексики. Фреска в Національному палаці Мехіко

5. Будівля Поліфоруму

6. Акрополь. Бонампак

7. Інтер'єр одного із залів Храму фресок

Дізнайтеся про архітектуру давнього міста Мачу-Пікчу.

Це грандіозна дванадцятигранна будівля, в якій мовою монументального мистецтва виражені погляди автора на життя, минуле і майбутнє народів; відображені як трагічні, так і героїчні моменти історичного поступу людства. Сам Сікейрос визначив головну тему Поліфоруму як «переможний марш людства, що почався на зорі цивілізації і спрямований крізь теперішнє у майбутнє».

До створення Поліфоруму митець залучив багато майстрів з різних країн світу. Учні Сікейроса під його керівництвом здійснювали розпис зовнішніх стін, а він сам розписав весь інтер'єр — суцільну фреску на стінах і стелі загальною площею 4331 м2.

Поміркуйте: які риси національного характеру виражає живопис Давида Сікейроса? Яку його творах передано стрімкий рух часу й подій?

Любов мексиканців до монументального живопису має глибоке коріння, яке сягає доколумбової епохи. Справжньою сенсацією XX ст. стало відкриття 1946 р. фресок у Бонампаку. Американський фотограф Джайлз Хейлі, який досліджував на півдні Мексики життя нащадків давнього народу майя, потрапив у загублене в джунглях священне місто Укуль.

За архітектурною традицією майя, головною спорудою центральної частини міста був триярусний акрополь, на якому розташовано понад десять різних культових будівель. В одному з цих храмів Хейлі виявив унікальні кольорові розписи, датовані кінцем VIII ст. Завдяки їм місто отримало нову назву — Бонампак, що в перекладі означає «розфарбовані стіни».

На щастя, Храм фресок (така назва закріпилася за розписаною будівлею) майже не зазнав руйнувань, що й дозволило творам давнього живопису добре зберегтися до наших днів.

Завдяки відкриттю фресок Бонампака унікальне мистецтво настінного живопису давнього народу «виринуло з небуття», збагативши художню картину світу.

Яку роль, на вашу думку, відігравав фресковий живопис храмів у культурі майя?

ЗАВДАННЯ:

• Пригадайте твори архітектури і образотворчого мистецтва народів доколумбової Америки, з якими ви знайомилися у попередні роки.

Подумайте, чому Д. Сікейрос дав своєму творінню назву «Поліфорум». Як би ви інтерпретували назву? Наскільки сучасним є творчий задум Сікейроса?

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ:

Розгляньте уважно репродукції фресок Бонампака. Зверніть увагу на яскраві кольори, чіткі силуети, плавні лінії, ритмічність зображень. Як вдало вони передають урочистий, піднесений настрій важливої події! Спробуйте створити ескіз розпису на цікаву для вас тему, використовуючи подібні художні засоби.

МУЗИЧНО-ТАНЦЮВАЛЬНА МОЗАЇКА

Музика і танцювальні ритми Латинської Америки — строката мозаїка з фольклору різних країн та етносів, переплетіння іспанського, португальського, африканського і, звичайно ж, індіанського коріння.

Латинська Америка подарувала світу особливу музично-танцювальну культуру. Від початку XX ст. латиноамериканські танці проникли у США і Європу, склавши окрему програму бальних танців.

З Аргентини походить танго, що народилося наприкінці XIX ст. у передмісті Буенос-Айреса, куди стікалися захоплені «срібною лихоманкою» імігранти з усього світу. У танго поєдналися народні музичні інтонації аргентинських креольців, уругвайців, кубинців, європейців.

Поступово танго стало національним надбанням, з'явилися навіть танго-оркестри, а відомий композитор, актор і виконавець пісень під музику танго Карлос Гардель (1890-1935) став улюбленцем усієї Аргентини. Саме в день його народження, 11 грудня, відзначається Міжнародний день танго.

«Великим Астором» аргентинці називають композитора і виконавця на бандонеоні Астора П'яццоллу (1921-1992), автора понад 300 танго. Цей митець винайшов сучасний оригінальний стиль танго — tango nuevo («нове танго»), увівши до традиційної музичної тканини твору елементи джазу.

Символом Бразилії та її знаменитих карнавалів визнана самба — музичний жанр і жвавий ритмічний танець. Характерними для самби є так звані баунс — досить складні рухи згинання і розгинання колін; синкоповані ритми і загалом — ритмічна поліфонія, що створюється використанням широкого спектра ударних інструментів.

Куба — батьківщина румби й ча-ча-ча, дуже популярних латиноамериканських танців.

Румба — парний танець, який народився в бідних кварталах Гавани, де щосуботи збиралися гурти містян, щоб розважитися та забути про життєві негаразди. Для музичного супроводу румби їм було достатньо підручних предметів — ящиків, ложок, каструль та ін. Найвідомішою мелодією румби стала знаменита пісня Хосе Фернандеса Діаса (1908-1979) «Guantanamera», що тепер є класикою.

Ча-ча-ча — танець, який створює безтурботний, навіть бешкетливий настрій. Його назва походить від особливого синкопованого й чіткого ритму, що весь час повторюється, і від характерного звучання маракасів. Виконання ча-ча-ча потребує зовсім невеликого майданчика, оскільки характерним рухом є мінімальне просування.

1. Бандонеон

2. Астор П'яццолла

3. Карнавал в Ріо

У 2009 р. ЮНЕСКО визнало танго нематеріальною культурною спадщиною людства. Музичним інструментом — символом аргентинського танго є бандонеон. В Аргентині 11 липня навіть відзначається Національний день бандонеону.

4. Румба

5. Ейтор Віла Лобос

6. Алісія Алонсо

Всесвітньо відомим бразильським композитором є Ейтор Віла Лобос (1887-1959), творець національної професійної музики та знавець музично-поетичного фольклору своєї країни. У його творах майстерно відображений синтез особливостей бразильської народної та європейської академічної музики. Зокрема, задум знаменитого циклу «Бразильські бахіани» виник у композитора з величезної шани і поклоніння перед генієм Йоганна Себастьяна Баха. Водночас ця музика є глибоко національною за духом і мовою.

Куба подарувала світовому мистецтву балетмейстера і танцівника Альберто Алонсо (1917-2007), в хореографії якого балетна класика органічно поєднана з латиноамериканськими та іспанськими елементами. Алонсо є автором хореографії та лібрето одноактного балету «Кармен-сюїти», створеного за мотивами знаменитої опери французького композитора XIX ст. Жоржа Бізе.

Сюжетну основу балету, як і опери, складає новела французького письменника XIX ст. Проспера Меріме. Музичну партитуру твору Бізе перекомпонував і оркестрував видатний сучасний композитор Родіон Щедрін, врахувавши особливості драматургії балетних вистав. Партію Кармен на прем'єрі балету в Москві (1967) виконала видатна балерина Майя Плісецька. Майже одразу відбулася прем'єра і в Національному балеті Куби, де сценічний образ палкої красуні втілила видатна кубинська балерина Алісія Алонсо.

ЗАВДАННЯ:

• Прослухайте Бразильську бахіану № 5 Е. Віла Лобоса. Поміркуйте, чому твір має таку назву.

• Перегляньте відеозаписи виконань партії Кармен. Хто з балерин, на вашу думку, найглибше відтворює характер головної героїні?

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ:

• Якщо у вашому класі є виконавці латиноамериканських танців, організуйте майстер-клас.

• Влаштуйте колективне читання поезії Олени Теліги «Танго» під музику «Лібертанго» Астора П'яццоли. Визначте, хто з читців завоював найбільше «глядацьких симпатій».

І знову з’єднались в одну оману

О, дивне танго,— і сум і пристрасть.

Пливу на хвилях твого туману

Згубила кермо, спалила пристань!

І б'ється серце, і гнеться тіло,

В твоїм повільнім і п'янім вирі —

Блакитне сонце мені світило,

А буде чорне, а може, сіре...

Чекає прірва на кожнім схилі —

Та сум і пристрасть манять так п'яно.

Пливти все далі, віддавшись хвилі,

Та завтра, вранці, під перший промінь

Зрадливе танго, твого туману.

Мені не пристрасть туманна сниться —

Зоріє ясно в чаду і втомі,

О, світла ніжність, твоя криниця.