Підручник з Мистецтва. 10 (11) клас. Комаровська - Нова програма

ЕЛЕГАНТНА ФРАНЦІЯ

Коли ми чуємо про Францію, то, перш за все, уявляємо Париж. І не лише тому, що Париж — столиця Франції, а й тому, що впродовж кількох століть він був мистецькою столицею Європи, і цей факт міцно вкорінився у нашій з вами свідомості.

Які образи виникають у вашій уяві? Напевно, Ейфелева вежа — інженерне чудо XIX ст., Лувр — найбільш відомий із музеїв світу, де зберігаються прекрасна Венера Мілоська, загадкова Джоконда (Мона Ліза) великого Леонардо да Вінчі. Це і Собор Паризької Богоматері (Нотр-Дам де Парі) — яскравий зразок готичного стилю, який зародився саме у Франції і звідти поширився по всій Європі.

Франція — батьківщина стилю класицизм, що виник там у XVII ст., а в інших країнах — аж на 100 років пізніше. А у другій половині XIX ст. «революційний» на той час художній метод — імпресіонізм — заклав новий вектор розвитку світового мистецтва.

1. Ейфелева вежа

2. Лувр

РОЗКІШ І СВОБОДА ПАРИЖА

Щоб відчути дух епохи класицизму, відвідаємо передмістя Парижа — Версаль. «Держава — це я»,— оголосив Людовік XIV. Безмежні амбіції короля потребували образного втілення, і він наказав побудувати у Версалі палац з парком, гідні його особи.

Головний палац, збудований архітекторами Луї Лево і Жюлем Ардуен-Мансаром, вражає розмахом. Велич і розкіш поєднані в ньому з урівноваженістю пропорцій, чіткістю форм.

Якщо зовні Версальський палац витриманий у стилі класицизм, то внутрішнє оздоблення створювалося ще під впливом бароко, під керівництвом першого королівського живописця Шарля Лебрена.

Архітектор Андре Ленотр створив у Версалі новий тип художнього ландшафту, що дістав назву французького регулярного парку (регулярний — тут означає геометрично правильний). Він також утілював ідеали гармонії і порядку, тобто ідеали класицизму.

Враховуючи, що Людовіка XIV називали «король-сонце», Ленотр спланував парк у такий спосіб, щоб його головні алеї розходилися від центру подібно сонячним променям.

3. Дзеркальна галерея Версальського палацу

4. Палацово-парковий комплекс Версаль

1. Фонтан Аполлона

2. Фонтан Латона

3. Пікассо. Родина комедіантів

4. Е. Мане. Бар в Фолі-Бержер

Імпресіонізм (від фр. impression — враження) — мистецька течія, що виникла в 1860-х роках та остаточно сформувалася на початку XX ст. у Франції.

Фонтани Версаля були вершиною інженерної думки того часу і, разом із тим, високохудожніми творами мистецтва. Фонтан Аполлона зображує колісницю античного бога в динамічному русі (скульптор Жан-Батіст Тюбі).

Поміркуйте, чому саме образ Аполлона, а не іншого бога, обрали для парку короля Людовіка XIV.

На початку XX ст. Париж, наче магніт, притягував молодих художників з усього світу. Вони заселяли Монмартр і квартал Монпарнас. Серед мешканців цих кварталів були тоді нікому ще не відомі Пабло Пікассо, Амадео Модільяні, Сальвадор Далі, Марк Шагал, Костянтин Бранкузі і багато інших митців, які згодом стали світовими знаменитостями.

Цей колоритний осередок дістав назву «Паризька школа». Там панувала повна свобода творчості. З'явилися кубізм, футуризм, фовізм, сюрреалізм, експресіонізм і багато інших течій. То був справжній передовий загін (французькою — авангард) боротьби нового (модерного) за самоствердження. Тому й виникли відомі вам терміни «модернізм» (сукупність новітніх мистецьких напрямів XX ст.) і «авангард», або «авангардизм» (перші течії модернізму).

Паризьку школу важко уявити без українців. їй віддали частку життя і душі всесвітньо відомі митці: Олександр Архипенко — визначний реформатор скульптури; блискучий колорист Микола Глущенко; Олекса Грищенко, який придумав власний стиль — динамоколір; експресивний живописець і поет Василь Хмелюк; чуттєва і лірична Софія Левицька. Внесок українських художників у створення нового мистецтва був настільки вагомим, що самі французи ввели поняття «український авангард». Твори представників «Паризької школи» можна побачити і в Національному художньому музеї України в Києві.

Розгляньте твори представників «Паризької школи», використовуючи інтернет і літературні джерела.

Завітаємо й до Музею сучасного мистецтва в Культурному центрі Жоржа Помпіду. Неординарна будівля Центру Помпіду заслуговує на окрему увагу. Збудована 1977 р. у стилі хай-тек (архітектори Річард Роджерс і Ренцо Піано), вона витримала шквал непримиренної критики, а згодом була визнана однією з кращих архітектурних споруд. Майже за 100 років до цього (1889) аналогічна історія відбулася з Ейфелевою вежею, яка теж спочатку викликала категоричне неприйняття, а потім стала символом столиці Франції.

5. Ф. Леже. Циркові акробати

6. М. Шагал. Закохані у де-Вансе

7. С. Левицька. Портрет парижанки

8. М. Башкірцева. У студії

9. Культурний Центр Жоржа Помпіду

10. Ескалатор Центру Помпіду

Розглядаючи фотографії Центру Жоржа Помпіду, поміркуйте над тим, чи хотіли б ви бачити споруду такого стилю у вашому місті.

ЗАВДАННЯ:

• Дізнайтеся про коротке і яскраве життя українки Марії Башкірцевої, яка увійшла в історію французького мистецтва. Підготуйте презентацію творів художниці і розповідь про її унікальну особистість.

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ:

• Розшукайте зразки костюмів епохи правління «короля-сонця» (підказка: їх можна побачити на картинах того часу). Розробіть власні фантазійні моделі одягу за їхніми мотивами.

Влаштуйте «богемну вечірку» — диспут про різні напрями образотворчого мистецтва і його майбутнє. Виберіть для себе образ когось з представників «Паризької школи» (Далі, Модільяні, Пікассо та ін.) і переконливо відстоюйте його творчі принципи.

Дізнайтеся більше про Культурний центр Жоржа Помпіду.

МУЗИЧНА МОЗАЇКА

Жорж Бізе, Гектор Берліоз, Каміль Сен-Санс, Клод Дебюссі та ін. Кожен із цих уже відомих вам митців створив власну епоху в музичній палітрі Європи.

Давайте зануримося в історію. І повертаймося до Парижа! Неможливо уявити придворне життя, що вирувало в XVII ст., без музики Жана-Батіста Люллі (1632-1687), засновника французької скрипкової і диригентської школи, композитора і диригента, балетмейстера і танцівника при дворі Людовіка XIV, автора численних комедій-балетів.

Ж.-Б. Люллі був одним із перших директорів Королівської академії музики. Її спадкоємиця — Паризька національна опера, що відома світові як Гранд-опера.

Як ви розумієте оцінку музики Ж.-Б. Люллі його сучасниками: «Музика метра — це Версаль, утілений в звуки».

Більшість з вистав Ж.-Б. Люллі створював у співдружності зі знаменитим драматургом і актором Жаном-Батістом Мольєром і не менш знаменитим П'єром Бошаном — першим теоретиком балету і першим директором першої у світі школи, де професійно навчали танців. Саме П. Бошан почав вигадувати і записувати танцювальні рухи, заснував термінологію класичного балету.

Перенесемося у початок XX ст., коли музичними «збурювачами спокою» стали композитори знаменитої «французької шістки». У 1910-х рр. Париж, а далі й вся Європа, були ошелешені урбаністичими звучаннями: замість благозвучних мелодій і гармоній публіка концертів почула гуркіт сталеварен, сільськогосподарських машин і колес локомотивів. Поет Жан Кокто писав: «Досить хмар, хвиль, акваріумів, наяд, нічних ароматів. Нам потрібна музика земна, музика повсякденності...»

Людовік XIV виконував у «Королівському балеті ночі» Ж.-Б. Люллі роль Сонця, що стало другим ім'ям монарха. Визнано, що «король-сонце» був одним з найвіртуозніших танцівників свого часу. Одного разу Людовік помилився й не завершив рух антраша (франц. entrechat— переплетений). Ліцемірні придворні, звісно, аплодували. А незвичайне «па» увійшло до балетної абетки як королівське антраша (entrechat royal).

1. Будівля театру Гранд-Опера. Париж

2. Ескізи костюмів Людовіка XIV до «Королівського балету ночі»

3. Едіт Піаф

4. Глядацький зал Гранд-Опера

5. Даліда

6. Шарль Азнавур

7. Джо Дассен

8. Патрісія Каас

Один з найпоказовіших творів — овіяний легендами «Пасифік 231» Артура Онеггера (1923). Композитор створює образ найбільшого на той час важковагового потяга, який могутньо розсікає простір, поступово набираючи швидкість. «Пасифік 231» Онеггера викликав шквал емоцій у критиків, які вже на ранок після прем'єри назвали його «механіком у музиці» і малювали відповідні карикатури. Композитор писав: «Я не хотів наслідувати шум локомотиву, а намагався передати музичними засобами зорові враження й фізичну насолоду швидким рухом... стан, яким проникнутий потяг у 300 тонн, що летить глибокої ночі зі швидкістю 120 км на годину... Я прагнув створити враження математично точного рівномірного прискорення ритму, у той час, як темп уповільнюється...»

Прослухайте «Пасифік 231» А. Онеггера. Поміркуйте, чому композитор дав твору підзаголовок «Симфонічний рух»? Які інструменти ви почули у складі оркестру?

Одним із музичних символів країни став шансон, що народився саме у Франції. Загальновідомо, що слово chanson означає «пісня» і що виникнення жанру пов'язано з невеличкими театрами-кабаре. Шансони виконувалися, як правило, авторами, а їхня музика нерозривно пов'язана з текстами.

Серед найяскравіших виконавців і виконавиць шансону різних поколінь (шансоньє) — Шарль Азнавур, Ів Монтан, Мірей Матьє, Даліда та ін. Неперевершеною королевою шансону була Едіт Піаф.

Послухайте шансон у виконанні всесвітньо відомих співаків. Який із творів ви б обрали суголосно свого настрою в різних ситуаціях?

ЗАВДАННЯ:

• Розгляньте фотозображення будівлі Гранд-опера. З'ясуйте, з іменами яких знаменитих композиторів, артистів у різні часи була пов'язана діяльність театру? Хто з українських митців виступав на цій знаменитій сцені?

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ:

Прослухайте «Гавот» Ж.-Б. Люллі. Ознаки якого відомого вам художнього стилю ви відзначаєте утворі? Знайдіть опис виконання танцю. Спробуйте відтворити характерні рухи, аби відчути атмосферу тогочасного придворного дійства.

Уявіть себе в ролі музичних журналістів-оглядачів і напишіть есе про творчість шансоньє (за вибором). Створіть у класі «журнальну добірку» есе і обговоріть її матеріали в імпровізованому арт-прес-центрі.

МАГІЯ ТЕРПСИХОРИ

Франція увійшла в історію як батьківщина балетного театру. Справжній його розквіт відбувається у XIX ст., коли світло рампи побачив шедевр романтичного балету «Сильфіда», створений 1832 р. балетмейстером Філіпом Тальоні на музику Ж. Шнейцгоффера. Сильфіда — дух повітря, невловима мрія. Виконання партії Сильфіди вимагало від танцівниці легкості, витонченості і надзвичайної технічності. Першою виконавицею і неперевершеною Сильфідою стала Марія Тальоні (1832) — символ французького балету.

Які терміни класичного балету ви можете назвати? Якою мовою вони звучать? Поясніть значення кількох, що знайомі вам.

Вершиною романтичного балету стала «Жізель» на музику А. Адана за старовинною легендою, переказаною Г. Гейне. Першою виконавицею партії Жізелі була уславлена Карлотта Грізі.

У XX ст. блискучий танцівник, легенда світового балетного мистецтва киянин Серж Лифар (1905-1986) заснував при Гранд опера Академію танцю. Він відродив традиції французького балетного театру. Вважається засновником неокласицизму в балеті.

Поясніть своє розуміння неокласицизму в хореографічному мистецтві.

У тому ж XX ст. Франція подарувала світовій сцені великих хореографів — Моріса Бежара (1927-2007) та Ролана Петі (1924-2011). Критики називали Бежара хореографом, що випередив час. Він став одним із творців сучасного балетного театру. Ролана Петі називають «останнім балетним класиком ХХ ст.». Разом із тим, він запропонував глядачам справді авангардну хореографію, поставив понад 150 балетів.

1. Марія Тальоні в ролі Сильфіди

2. Серж Лифар в ролі Ікара

3. Сцена з балету «Болеро», (хореографія М. Бежара)

ЗАВДАННЯ:

• Пригадайте характерні ознаки романтизму. Перегляньте в театрі або у відеозапису балети «Сильфіда» і «Жізель». Поміркуйте: чому саме в епоху романтизму вершин досягає балетний театр?

• Дізнайтесь про творчість визнаної в Європі сучасної французької танцівниці і хореографа Магі Марен, яка є лідером нового експериментального напряму в хореографії «не-танець». Як ви зрозуміли напрям її пошуків?

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ:

Знайдіть інформацію про творчість М. Бежара і Р. Петі. Дізнайтеся, на музику яких композиторів вони творили. Вам буде цікаво порівняти постановки інтерпретації балетмейстерами «Болеро» Моріса Равеля.

ПРОГУЛЯНКИ ПАРИЖЕМ: У ЦИРКУ ТА КІНОТЕАТРІ

Прогулюючись Парижем, відвідаємо цирк, що нині має назву «Цирк д'Івер Бугліон» і вважається найстарішим в Європі. Пригадаймо: саме з Парижа розпочалася тріумфальна хода циркового мистецтва Європою.

У 1807 р. брати Франконі відкрили в Парижі перший у Європі стаціонарний цирк; у 1859 р. французький спортсмен Ж. Леотар уперше продемонстрував повітряний політ, що потребувало реконструкції циркових споруд — сферичного куполу, на колосниках якого розташовувались різноманітні механізми. А 1886 р. у Парижі було збудовано Новий цирк, арена якого протягом кількох хвилин заповнювалася водою.

Розгляньте твори французьких художників Жоржа Сьора «Цирк» і Анрі Тулуз-Лотрека «Вершниця в цирку Фернандо». Опишіть по них атмосферу старого цирку! Які циркові жанри були поширені в той час?

У 1955 р. у приміщенні «Цирку д'Івер Бугліон» відбувалися зйомки голлівудського фільму «трапеція» за участі знаменитих акторів Тоні Кертиса, Джини Лоллобріджиди, Берта Ланкастера.

Завітаймо й до кінотеатрів, яких чимало на вуличках Парижа. Саме у приміщенні «Гранд-кафе» у 1895 р. брати Огюст і Луї Люм'єри уперше продемонстрували короткі фільми «Прибуття поїзду на вокзал в Лі-Сієта» і «Политий поливальник». Відтоді увесь світ пізнав Францію як батьківщину кіно. Брати Люм'єри розпочали історію документального кіно. Свідком першого

4. Ж. Сьора. Цирк

5. А. Тулуз-Лотрек. Вершниця в цирку Фернандо

6. Афіша фільму «Политий поливальник» братів Люм'єрів

7. Брати Люм'єри

1. Кадр з фільму братів Люм'єрів «Прибуття потягу на вокзал Ла-Сьота»

2. Кадр з фільму «Фантомас»

3. А. Делон та Ж.-П. Бельмондо у фільмі «Борсаліно»

4. С. Марсо у фільмі «Хоробре серце»

У 1893 р., за два роки до винаходу братів Люм'єрів, в Одеському готелі «Франція» демонструвалися фільми «Метальник списа» та «Вершник». Вони були зняті «кінескопом», що винайшов син кріпака з Харківської губернії Йосип Тимченко.

кіносеансу на бульварі Капуцинів був Жорж Мельєс, якого вважають основоположником ігрового кіно, жанрів кінофантастики і фільмів жахів. Найбільший успіх мала його стрічка «Подорож на Місяць» за твором Ж. Верна (1902). А конкурентом Ж. Мельєса дуже швидко став Луї Фейяд завдяки фільму «Фантомас» (1913-1914).

Персонажу Фантомасу судилося прожити тривале життя. В середині XX ст. режисер Андре Юннабель зняв кілька нових серій про нього.

Неосяжне своїми художніми відкриттями кіномистецтво Франції подарувало світу видатних режисерів (серед яких Рене Клер, Жак Люк Годар, Клод Лелуш, Люк Бессон та ін.) і блискучих акторок та акторів (Жан Маре, Ані Жирардо, Філіп Нуаре, Жан Габен, Марина Владі, Луї де Фюнес, Жан-Поль Бельмондо, Ален Делон, Софі Марсо та багато-багато інших).

Поміркуйте про необхідність і особливості авторського права в мистецтві.

ЗАВДАННЯ:

• Підготуйте презентацію-розповідь про ті жанри циркового мистецтва, які було вперше продемонстровано у Парижі.

• Дізнайтесь самостійно про жанри і найвизначніші фільми французького кіно. Чи привабив вас який-небудь з них? Розкажіть про це.

• Знайдіть карту Парижа. Позначте на ній знамениті місця, про які ви щойно дізнались

ТВОРЧА МАЙСТЕРНЯ:

• Увійдіть «у роль» перших глядачів перших кіносеансів братів Люм'єрів. Театралізуйте їхні діалоги на вуличках і в кав'ярнях Парижа.

• Відтворіть за допомогою цифрових технологій атмосферу Каннського кінофестивалю. Як виглядає головний приз фестивалю?