Українська література. 8 клас. Коваленко

Пісня на ім'я Маруся Чурай

Про Марусю Чурай, якій приписують до двадцяти популярних пісень, розповідають завжди з епітетом легендарна. Причому не тільки автори, які скептично ставляться до існування дівчини-піснярки, а й ті, хто переконує, що вона — реальна особа. Історія ця майже детективна, тож спробуймо її з'ясувати.

Культурні діячі, які вірять в існування Марусі Чурай, спираючись на народні перекази та приписувані їй твори, наводять доволі детальну біографію легендарної піснярки. На їхню думку, вона народилася 1625 р. в Полтаві в родині урядника Полтавського козацького полку Гордія Чурая. Він був патріотом, волелюбною людиною, хоробро воював проти польської шляхти. Разом із українським гетьманом Павлюком був ув'язнений польським гетьманом Потоцьким і страчений у Варшаві. Відомий дослідник українського фольклору М. Максимович у своєму збірнику українських народних пісень наводить пісню, у якій згадано ім'я Чурая:

Орлику, сизий орлику, молодий Чураю!

Ой забили ж тебе ляхи та в своєму краю.

Ой забили ж тебе ляхи із твоїм гетьманом,

Із твоїм гетьманом, що паном Степаном.

Вражена загибеллю батька, Маруся починає писати пісні. Їх співає вся Україна. Однією з них — «Засвіт встали козаченьки» — полтавці проводжали козацький полк у похід. Серед учасників цього походу — Грицько Бобренко та Іван Іскра. Перший — Марусин молочний брат, із яким вона виросла, її єдине палке кохання. Другий — хоробрий козак, можливо, син відомого гетьмана Якова Іскри-Острянина (Остряниці). Він мав до Марусі палкі почуття, але залишався для неї лише другом.

Повернувшись із походу, Гриць за наполяганням своєї матері одружився з Галею Вишняк — дівчиною доволі обмеженою, але із заможної сім'ї. Дізнавшись про вчинок зрадливого коханого, Маруся намагалася накласти на себе руки. Урятував її від згуби Іван Іскра. Тоді в розпачі вона приготувала трунок, яким укоротила віку Грицеві. Ув'язнення, суд — і вирок: за вчинений злочин засудити дівчину до страти. Ось як описує цей день у житті Марусі Чурай один із популяризаторів її біографії Л. Кауфман:

«В день страти вдосвіта на центральний майдан Полтави почав збиратися народ. Невдовзі під’їхав віз із засудженою, і два кати втягли на поміст майже непритомну, закуту в кайдани Марусю. Писар почав читати вирок. У цей час через натовп прорвався на змиленому коні вершник. Як свідчать народні перекази, іменем гетьмана Богдана Хмельницького він припинив читання цього вироку і вручив писареві гетьманський наказ». Цим вершником був Іван Іскра. Він урятував кохану від смерті, але не зміг вилікувати її душевного болю. За народними переказами, через рік Марусі не стало.

Вражений зворушливою історією кохання М. Чурай, український письменник М. Стельмах підкреслював, що вона «все своє любляче серце по краплині сточила в неперевершені пісні, що й зараз бентежно озиваються в наших серцях і вражають нас глибиною і щирістю висловленого в них почуття, довершеністю форми, чарівністю мелодій...».

Але в наукових колах скептично ставляться до існування Марусі Чурай. Ще М. Костомаров у XIX ст. першим дослідив, що пісня про Г. Чурая насправді — літературного походження і є підробкою під народну.

Категоричний у своїй оцінці професор М. Возняк: «...лише на фантазії побудована пісенна творчість Марусі Чураївни... Сталося це, правдоподібно, з легкої руки недосвідченого знавця України кн. Шаховського, що в повісті “Маруся, малороссийская Сафо” підсунув героїні з часів Хмельниччини цілком довільно написання згаданих пісень». Цієї ж думки дотримується письменниця та перекладач Є. Кононенко: «Наукових досліджень про Марусю Чурай нема... документів, які свідчили б про існування Марусі, взагалі немає. Є тільки народні перекази (які, втім, також не зафіксовані фольклористами) і самі пісні...».

Переконливі аргументи про містифікацію історії навела дослідниця Л. Пономаренко. Аналізуючи тексти пісень нібито Марусі Чурай, вона робить висновок, що вони народні! Виявляється, О. Шаховський їх використав у своїй повісті зі збірника народних пісень, укладеного М. Максимовичем. І створені вони були наприкінці XVIII — на початку XIX ст., а не в XVII ст., як стверджують симпатини Марусі Чурай.

Хоч якою привабливо-романтичною є історія про дівчину-піснярку, та маємо позбавлятись ілюзій. Визнаємо: Марусі Чурай як реальної особи не існувало. Але можна погодитися з Є. Кононенко: «Такі легендарні герої, як Маруся Чурай, належать до числа тих, про кого кажуть: якби їх навіть не було, їх би неодмінно вигадали, настільки повно в їхньому образі сконцентрувалися певні народні уявлення».

Полтавці люблять свою легендарну землячку. 2000 р. в місті перед театром імені М. В. Гоголя встановлено бронзове скульптурне зображення народній пісні — Марусі Чурай — у вигляді тендітної дівчини. У 1987 р. на честь легендарної піснетворки концертний зал у Полтаві названо «Співоче поле Марусі Чурай».

Читаємо із задоволенням

Трагічна історія Марусиного кохання надихала багатьох митців на творчість. Якщо історія «української Сафо» вас також вразила, радимо прочитати повість О. Кобилянської «У неділю рано зілля копала», драму М. Старицького «Ой, не ходи Грицю...», історичний роман у віршах Л. Костенко «Маруся Чурай» або поему Б. Олійника «До тієї Чураївни (Парубоцька балада)». Чим привертала ця дівчина увагу письменників? Безперечно, сильним характером і незвичністю долі. Але кожен із митців побачив свою Марусю.

Марусі Чурай приписують пісні «Ой не ходи, Грицю», «Засвіт встали козаченьки», «Віють вітри, віють буйні», «Грицю, Грицю, до роботи», «В огороді хмелинонька грядки устилає», «Котилися вози з гори», «Шумить-гуде дібровонька», «Сидить голуб на березі» та інші. Зважаючи на сказане вище, ми вважатимемо їх народними.

Пам’ятник народній пісні (Марусі Чурай) у Полтаві (скульптори Дмитро Коршунов та Валерій Голуб)

Дуже популярною в народі є пісня «Засвіт встали козаченьки» (інший варіант — «Засвистали козаченьки»). Уперше її надруковано 1834 р. у збірці М. Максимовича «Украинскія народныя пѣсни».

У пісні розповідається про прощання козака з матір’ю перед походом. Події відтворено узагальнено, немає вказівки на конкретну історичну подію чи історичну особу.

Існує кілька варіантів музичного втілення пісні — від спокійно-журливого ліричного до маршово-похідного. Неперевершено пісня звучить у виконанні видатного співака Івана Козловського.

* * *

Засвіт встали козаченьки

В похід з полуночі,

Виплакала Марусенька

Свої ясні очі.

Не плач, не плач, Марусенько,

Не плач, не журися,

Та за свого миленького

Богу помолися!

Стоїть місяць над горою,

А сонця немає.

Мати сина в доріженьку

Слізно проводжає:

«Іди, іди, мій синочку,

Та не забаряйся,

За чотири неділеньки

Додому вертайся!»

«Ой рад би я, матусенько,

Скоріше вернуться,

Та щось мій кінь вороненький

В воротях спіткнувся.

Ой Бог знав, коли вернусь,

В якую годину;

Прийми ж мою Марусеньку,

Як рідну дитину!»

«Ой рада б я Марусеньку

За рідну прийняти,

Та чи буде ж вона мене,

Сину, шанувати?»

«Ой не плачте, не журітесь,

В тугу не вдавайтесь:

Заграв мій кінь вороненький

Назад сподівайтесь!»

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

  • 1. Прочитайте статтю в підручнику про легендарну піснярку Марусю Чурай. Яка з теорій вам здається більш переконливою? Чим саме?
  • 2. На каналі YouTube прослухайте пісню «Засвіт встали козаченьки» в різному виконанні. Який варіант вам сподобався більше? Поясніть чому. Висловіть свої враження про пісню.
  • 3. Визначте, до якого різновиду належить пісня «Засвіт встали козаченьки» — історичних чи козацьких. Свою відповідь обґрунтуйте.
  • 4. Визначте художні засоби, які допомагають розкрити ідейний задум твору.
  • 5. Що ви можете сказати про ліричного героя твору? Відповідаючи, цитуйте уривки.

Коли прочитано твір...

Пісню побудовано у формі діалогу. Твір передає тривогу героїв і передчуття недоброго, адже кінь вороненький / В воротях спіткнувся. Війна для козака — усвідомлена трагічна необхідність, самотність матері та коханої — висока плата за свободу народу. Непокоїться козак ще й тому, що залишає вдома кохану дівчину. Він просить матір турбуватися про кохану. Остання строфа звучить оптимістично:

Ой не плачте, не журітесь,

В тугу не вдавайтесь:

Заграв мій кінь вороненький,

Назад сподівайтесь!

Мотив пісні «Засвіт встали козаченьки» — прощання козака з коханою дівчиною та своєю матір’ю перед походом. Ідея — уславлення козаків, для яких обов’язок перед Батьківщиною є вищим, ніж сімейне щастя.

Подискутуйте з однокласниками

Поясніть, як ви розумієте думку сучасної української письменниці Євгенії Кононенко про те, що, якби Марусі Чурай навіть не було, її неодмінно треба вигадати. Чи згодні ви з цією тезою?

  • 1. У мережі Інтернет разом із двома-трьома однокласниками доберіть матеріали, які підтвердять або спростують теорію про існування Марусі Чурай. Підготуйте повідомлення й виголосіть його на уроці.
  • 2. Складіть і запишіть у зошиті «паспорт» пісні «Засвіт встали козаченьки».
  • 3. Доберіть й узагальніть матеріали про життя і творчість видатного співака Івана Козловського (не менше трьох джерел). Виголосіть на уроці повідомлення про нього.

Меморіальний музей Івана Козловського в Мар’янівці

Пісня «Ой не ходи, Грицю» дуже популярна в народі. Трагічний епізод, відтворений у ній, вражав не тільки українців. Так, наприклад, на початку XIX ст. її було перекладено німецькою й французькою мовами, а в 1827 р. пісню сім разів друкували в збірниках російських пісень. Вона справила також велике враження на відомого угорського композитора Ференца Ліста, який приїжджав у 1847 р. з концертами в Україну. За її мотивами він написав «Українську баладу».

Мотив пісні «Ой не ходи, Грицю» — трагічне кохання. Ідея твору — засудження зради кохання, довіри дівчини, що призводить до непоправних наслідків.

У пісні поєднано ліричний сюжет із виявом ліричних почуттів. Слухача тримає в напрузі розповідь, викладена день за днем з неділі по п’ятницю. Діалог матері з дочкою розкриває трагедію зрадженої дівчини.

У збірках пісень можемо прочитати кілька варіантів цього твору. Нижче наведено два з них. У колонці праворуч — варіант пісні, що дала поштовх Ользі Кобилянській до написання повісті «У неділю рано зілля копала».

* * *

Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки-чарівниці!

Котра дівчина чорні брови має,

То тая дівчина усі чари знає.

У неділю рано зіллячко копала,

А у понеділок пополоскала.

Прийшов вівторок — зіллячко зварила,

А в середу рано Гриця отруїла.

Як прийшов четвер — та вже Гриць помер.

Прийшла п’ятниця — поховали Гриця.

А в суботу рано мати дочку била:

«Ой нащо ж ти, доню, Гриця отруїла?»

«Ой мамо, мамо, Гриць жалю не має,

Нащо ж Гриць, мамо, разом двох кохає!

Нехай же не буде ні тій, ні мені,

Нехай достанеться Гриць сирій землі!»

«Оце ж тобі, Грицю, я так і зробила,

Що через тебе мене мати била!

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата —

Із чотирьох дощок дубовая хата!»

Ой не ходи, Грицю, на вечорниці,

Бо на вечорницях дівки чарівниці,

Солому палять і зілля варять,

Тебе, Грицуню, здоровля позбавлять.

Тамта одная чорнобривая,

То чарівниця справедливая!

І чарівниця, і зілля знає,

Тебе, Грицуню, заздрісно кохає!

У неділю рано зілля копала,

У понеділок пополоскала;

А у вівторок зілля варила.

В середу рано Гриця отруїла.

Прийшов же четвер, Гриценько умер,

Прийшла п’ятниця, поховали Гриця;

Сховали Гриця близько границі,

Плакали за ним всі молодиці.

І хлопці Гриця всі жалували.

Чорнобривую всі проклинали:

Нема й не буде другого Гриця,

Що ’го зігнала з світа чарівниця!

В суботу рано мати доню била:

«Нащо ти, доню, Гриця отруїла?

Не зналась того, що зілля уміє?

Що Гриць сконає, нім когут запіє?»

«Ой, мати, мати! Жаль ваги не має, —

Най ся Грицуньо у двох не кохає!

Оце ж тобі, Грицю, за теє заплата:

Із чотирьох дощок темная хата!»

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

  • 1. На каналі YouTube прослухайте пісню в різному виконанні. Який варіант вам сподобався більше? Поясніть чому. Висловіть свої враження про пісню.
  • 2. Перекажіть подію, покладену в основу твору.
  • 3. Засобами словесного малювання опишіть героїню пісні.
  • 4. Проаналізуйте слова пісні. Чи розкаюється героїня у своєму вчинку?
  • 5. Порівняйте слова обох варіантів пісні. Визначте їх спільні та відмінні ознаки. Узагальніть спостереження в таблиці.
  • 6. Складіть і запишіть у зошиті «паспорт» пісні.

Пісня «Віють вітри, віють буйні» лірична. Вона відтворює розлуку з коханим і відображає глибокі переживання ліричної героїні. Ми не знаємо причин розставання, відомо тільки, що вона живе в лютім горі й тужить за милим. Паралелізм у першій строфі допомагає передати душевний стан героїні. З гіркотою звучать рядки про те, що ніхто не співчуває дівчині й не підтримує її:

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі...

Пісня «Віють вітри, віють буйні» своєю щирістю й мелодійністю теж вразила угорського композитора Ференца Ліста й надихнула його на написання музичного твору «Думка».

Цю пісню співає також головна героїня Наталка Полтавка з однойменної п’єси Івана Котляревського.

* * *

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться...

Ой як болить моє серце,

А сльози не ллються!

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки тоді і полегша,

Як нишком поплачу.

Не поможуть сльози горю,

Серцю легше буде;

Хто щасливим був часочок,

Повік не забуде.

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі:

Чи щаслива ж та билина,

Що росте у полі?..

Що на полі, на пісочку,

Без роси на сонці...

Тяжко жити без милого

І в своїй сторонці!

«Де ти, милий, чорнобривий?

Де ти? Озовися!

Як я, бідна, тут горюю,

Прийди, подивися!

Полетіла б я до тебе,

Та крилець не маю,

Щоб побачив, як без тебе

З горя висихаю».

До кого ж я пригорнуся

І хто приголубить,

Коли тепер нема того,

Який мене любить?..

З книжки «Перлини української народної пісні»

Упорядник Микола Гордійчук

* * *

Віють вітри, віють буйні,

Аж дерева гнуться.

Ох, як тяжко болить серце,

Самі сльози ллються.

Трачу літа в лютім горі

І кінця не бачу,

Тільки мені легше стане,

Як трохи заплачу.

Не поправлять сльози щастя,

Серцю легше буде.

Хто щаслив був хоть часочок,

По смерть не забуде.

Єсть же люди, що і моїй

Завидують долі,

Чи щаслива та билина,

Що росте на полі?

Що на полі, на пісочку

Без роси на сонці.

Тяжко жити без милого

В чужій сторононьці.

Без милого нема дома,

Стане світ тюрмою.

Без милого нема щастя,

Нема і покою.

Де ти, милий, чорнобривий,

Де ти, обізвися,

Як без тебе я горюю,

Прийди подивися!

До кого я пригорнуся

І хто приголубить,

Коли нема миленького,

Ой, що мене любить.

Полетіла би-м до тебе,

Да крилець не маю,

Сохну, чахну я без тебе,

Всяк час умираю.

Народна пісня в записах Степана Руданського

ПОМІРКУЙТЕ НАД ПРОЧИТАНИМ

  • 1. На каналі YouTube прослухайте пісню в різному виконанні. Який варіант вам сподобався більше? Поясніть чому. Висловіть свої враження про пісню.
  • 2. Розкажіть, який настрій пісні та чим він викликаний. Цитуйте уривки з твору.
  • 3. Проаналізуйте, як художні засоби допомагають виразити ідейний задум твору.
  • 4. Сформулюйте самостійно мотив пісні «Віють вітри, віють буйні».
  • 5. Складіть і запишіть у зошиті «паспорт» пісні.

Прочитайте статтю підручника «Праця в ім’я майбутнього» про збирачів і дослідників українських народних пісень. Про одного з них доберіть й узагальніть інформацію та виголосіть її в класі.

ПРАЦЯ В ІМ’Я МАЙБУТНЬОГО

Великі багатства української пісенної творчості століттями зберігались і передавались наступним поколінням в усній формі. Тільки на початку XIX ст. з’явилося розуміння того, що необхідно їх записувати та друкувати. Український письменник П. Куліш про перших упорядників збірок героїчного епосу писав: «Ледь чи князь Цертелєв і пп. Максимович, Срезневський, Лукашевич і Метлинський будуть так довго жити в літературних переказах за своїми творами, як за записаними і виданими ними народними піснями». Тож запам’ятаймо прізвища культурних діячів, які присвятили себе дослідженню народної творчості.

М. Л. Цертелєв «Опыт собрания старинних малороссийских песней» (Петербург, 1819 р.). Заслуга автора в тому, що він перший зібрав і надрукував українські пісні й думи. Збірка була популярною серед культурної еліти Петербурга, нею користувались О. Пушкін, К. Рилєєв, О. Грибоєдов.

М. О. Максимович «Малороссийские песни» (Москва, 1827), «Украинские народные песни. — Ч. І» (Москва, 1834), «Сборник украинских песен. — Ч. І» (Київ, 1849).

Перший ректор університету Святого Володимира в Києві М. Максимович велику увагу приділяв збиранню й дослідженню українського епосу. Він перший в українській фольклористиці використав термін «дума».

І. І. Срезневський «Запорожская старина» (1833-1838).

І. І. Срезневський залучив фольклорні джерела до вивчення української історії. Збірка сприяла зацікавленню українських і російських культурних діячів історією, етнографією та фольклором.

А. Л. Метлинський «Народные южнорусские песни» (Київ, 1854). Збірка складалася приблизно з тисячі творів і була найбільшим на той час збірником українського фольклору.

П. О. Куліш «Записки о Южной Руси» (Т. 1, 1856; Т. 2, 1857).

«Записки о Южной Руси» друкую з насолодою не тому, що в них є моє, а тому, що передаю світові пам’ятки духу народного, яким у моїх очах нема ціни» (П. Куліш).

«Исторические песни малорусского народа с объяснениями Вл. Антоновича и М. Драгоманова» (Київ, Т. 1, 1874; Т. 2, 1875).

Першими впорядкували твори за хронологічним принципом, додали коментарі до історичних пісень.

У збиранні, публікації, вивченні історичних пісень і дум активну участь брали Д. Грінченко, І. Франко, Леся Українка, Ф. Колесса, М. Лисенко, Д. Яворницький та ін.