Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 11 клас. Коваленко - Нова програма

РОЗДІЛ 4

ПРОЗОВЕ РОЗМАЇТТЯ

Навчальний маршрут

У цьому розділі ви:

дізнаєтеся про жанрово-стильове розмаїття та тематичне багатство прози 1920-1930-х рр. ХХ ст., про літературну дискусію 1925-1928 рр.;

прочитаєте: Микола Хвильовий (М. Фітільов) «Я (Романтика)»; Юрій Яновський «Майстер корабля»; Валер'ян Підмогильний «Місто»; Остап Вишня (Павло Губенко) «Моя автобіографія», «Письменники», «Сом»;

пояснюватимете поняття з теорії літератури: художній час і простір; умовність зображення; урбаністичний роман; усмішка;

зрозумієте причини виникнення літературної дискусії 1925-1928 рр., її основні ідеї;

дослідите, якою була позиція Миколи Хвильового як письменника й громадянина, шукатимете відповіді на питання, як автор новели «Я (Романтика)» вирішує проблему внутрішнього роздвоєння людини між гуманізмом і фанатичною відданістю революції, між загальнолюдськими, вічними цінностями й політичною кон'юнктурою;

аналізуватимете, як у прозі 1920-1930-х рр. розв'язувалися проблеми творення української культури, духовності української людини, її самоусвідомлення в новій дійсності;

визначатимете, які морально-етичні колізії виокремлювали прозаїки в тогочасному житті та як їх художньо втілювали;

дослідите, як Остап Вишня засобами комічного відтворював сучасне йому життя; визначите риси індивідуального стилю Остапа Вишні;

дискутуватимете про добро і зло, про сенс земного буття, загадковість і велич душі людської, її поривання до гармонії та краси.

У 1920-х рр. в українській літературі починає активно розвиватися проза. Спершу її репрезентують оповідання, новела, повість, а з 1926 р., за словами тогочасного критика С. Пилипенка, розпочинається «романоманія». Друкуються і набувають великої популярності серед читачів романи Євгена Плужника «Недуга», Валер'яна Підмогильного «Місто» й «Невеличка драма», Юрія Яновського «Майстер корабля», Миколи Хвильового «Вальдшнепи». Прозаїки порушують нові теми: місто, абсурдність життя, кіномистецтво, звертаються до філософських, морально-етичних, соціальних проблем. Вони сміливо експериментують із формою художніх творів, водночас спираються на українську та європейську культурну спадщину. Письменники сповідують засади модернізму, зокрема неоромантизму, імпресіонізму, психологічного реалізму.