Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 11 клас. Коваленко - Нова програма

НОВАТОР ПОЕТИЧНОГО СЛОВА

ІВАН ДРАЧ

1936-2018

Художнику немає скутих норм.

Він — норма сам, він сам у своєму стилі...

Іван Драч

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Іван Федорович Драч народився 1936 р. в селі Теліженці на Київщині. Після закінчення середньої школи вступив на філологічний факультет Київського державного університету імені Тараса Шевченка. Тут він відвідує поетичну студію імені В. Чумака («СіЧ»), на засіданнях якої читає свої вірші. Після першого курсу юного бунтаря відраховують з університету за «неблагонадійність», тож він влаштовується працювати в «Літературну газету» і продовжує писати. Пізніше поновлюється в університеті та здобуває другу освіту на Вищих сценарних курсах у Москві.

1961 р. став межовим у творчій біографії І. Драча. У «Літературній газеті» надруковано його поему «Ніж у сонці». Її сприйняли неоднозначно: те, за що одні нещадно критикували, інші — хвалили. У ній відобразилася світоглядна роздвоєність митця між вільнодумством та ідеалами тоталітарної системи (наявні образи Леніна, партії, комуністів як носіїв найвищої справедливості).

Перша збірка поезій «Соняшник» вийшла в 1962 р., наступними були «Протуберанці серця» (1965) та «Балади буднів» (1967). У них у контрастних образах відображено всі сторони буття людини — від вселенських масштабів (підкорення космосу, проникнення в таємниці світоустрою) до земних щоденних буднів. Антитрадиційністю, парадоксальністю, асоціативністю, сміливістю творення образів, нешаблонністю тропіки поет відкидає усталену одноманітність, заперечує сірість у літературі. У цьому передусім полягає його новаторство в поезії.

Інтелектуальна лірика І. Драча поривається в космічні далі й рясніє прізвищами видатних діячів науки й культури. Незвичайними видаються й самі назви творів: чого тільки варті його «Балада ДНК — дезоксирибонуклеїнової кислоти», «Божевільна, Врубель і мед», «В мікрофон криниці» та ін. Експериментування І. Драча відбувалося також на рівні форми. «Літературний український ставок, порослий ряскою одноманітних тропів і фігур, прорвало... Струмені свіжої думки, нової образності, чиста вода правди сполохали сонних гусей...», — писав про ранні твори поета літературознавець І. Денисюк, сучасник «шістдесятників».

Один із улюблених прийомів Івана Драча є оксиморон, він сміливо вводить у тканину твору наукові терміни (ін'єкція майбутнього, вена віку, рентген атомної доби).

Якби не сувора радянська цензура, яка стояла на сторожі проникнення в СРСР «буржуазного мистецтва», модерної європейської літератури, можна було б припустити, що творчість молодого поета є наслідувальною. Але І. Драч в українській літературі — цілком оригінальне явище, а його модерну лірику можна вважати інтуїтивним осяянням, проривом поета в підсвідоме.

На початку 1960-х рр. Івана Драча запрошують читати власні твори на поетичних вечорах, він бере участь у роботі Клубу творчої молоді, займається культурно-просвітницькою діяльністю. У 1965 р. на прем'єрі фільму Сергія Параджанова «Тіні забутих предків» митець був серед тих, хто підтримав І. Дзюбу у виступі проти переслідування радянською владою діячів культури і науки.

Репресії 1965 р. змушують поета стати обережнішим і у вчинках, й у творчості. У 1966 р. він пише відкритого листа, у якому заявляє, що шкодує про зв'язки з дисидентами. Нові збірки «До джерел» (1972), «Корінь і крона» (1974), «Київське небо» (1976) засвідчили його капітуляцію перед системою й самознищення як поета, за що влада заохочувала його найвищими державними нагородами.

Із 1980-х рр. І. Драч відновлює зв'язки з дисидентськими колами, бере активну участь у створенні Української держави. Він очолює Народний рух України, його неодноразово обирають членом українського парламенту.

Крім поезій, перу І. Драча належать твори інших жанрів: збірник статей і нотаток «Духовний меч» (1983), біографічна повість «Григорій Сковорода» (1984). Іван Драч — автор сценаріїв до кінофільмів.

Як у поезії, так і в політиці І. Драч не був однозначний. Багато хто дорікає йому за ренегатство, співпрацю з антинародною владою як у радянські часи, так і в умовах незалежності. Але митець і сам, мабуть, не раз шкодував про деякі свої вчинки. Свідчення тому — інтерв'ю, у якому він зауважив: «Я би вибачився [перед Богом, якби зустрівся. — Автори.] за те, що я такий».

Пригадайте!

Дайте визначення жанру балади та назвіть її особливості.

«Балада про соняшник» (1962)

Та не в дивацтві суть — а в здивуванні,

У вмінні всюди диво світу світлом

Осяяти: потужним світлом серця.

Іван Драч

Жанр балади був одним із улюблених у творчості І. Драча. Як відомо, до неї зверталися українські поети-романтики, увага яких зосереджувалася передусім на психоемоційних станах особистості, поставленої в умови драматичної реальності. Усвідомлення «шістдесятниками» трагізму людини в тоталітарному суспільстві, неприйняття дійсності та бунт проти системи в цьому сенсі були суголосні естетиці поетів-романтиків. Балади І. Драча, у яких він звертався до внутрішнього світу пересічної людини, її буденних проблем, стали поетичним проявом опозиції до офіційної соцреалістичної літератури, просякнутої псевдопафосом та псевдогероїзмом.

«Балада про соняшник» є своєрідною мистецькою візитівкою І. Драча і його поетичним кредо. У ній він постав перед читачем як новатор, що прагне модернізувати традиційний фольклорний жанр. Оригінальність твору відзначив свого часу П. Тичина: «Цей твір цікавий... По-перше, тема обдарованості й таланту подана цілком по-новому... По-друге: розв'язання теми цілком своє, а не традиційне...».

Модерність «Балади про соняшник» на рівні форми виявилася в тому, що твір не має розлогого сюжету, трагічної розв'язки, як це притаманно баладі. Композиційно вона складається з оповіді про хлопчика та узагальнення-висновку. Сюжет умовно можна поділити на дві частини. У першій автор зображує буденні розваги героя: він «бігав наввипередки з вітром... вилазив на грушу, рвав гнилиці, ...купався..., лежав у піску, стріляв горобців із рогатки, стрибав на одній нозі». У такий спосіб хлопчик пізнає світ. Анафора в третьому-четвертому («він») та п'ятому-сьомому рядках («і») підкреслює повторюваність, звичність подій, але вони не є для героя монотонними. З піднесеного настрою розповіді відчувається, що кожна хвилина життя приносить хлопчикові радість, а його світ гармонійний і ясний. Друга частина твору починається зі слова раптом («раптом побачив сонце»), що відтворює миттєве потрясіння ліричного героя, який відкриває для себе неймовірний світ у звичних речах.

Образ сонця зображено у традиційному міфологічному образі Дажбога: «Красиве засмагле сонце, — / В золотих переливах кучерів». Обов'язковий атрибут Дажбога — колісниця, на якій він об'їжджає небо, — в Івана Драча трансформується у звичайний велосипед. Таким поєднанням реалістичних деталей із їхнім незвичним метафоричним наповненням автор створює ефект віддаленої асоціативності, яка має справити особливий вплив на читача. Епізод зустрічі хлопчика із сонцем, яке символізує життя та високе духовне начало, у баладі кульмінаційний. У ньому відтворено своєрідний катарсис героя — саме ця мить змінює все його подальше існування.

В образах хлопчика-соняха й сонця поет осмислює проблему таїнства пробудження творчої енергії в людині, а також впливу мистецтва на її духовне життя.

Ефект здивування викликає в читача парадоксальність зображення хлопчика як соняха. Цей образ набуває в баладі символічного значення. Як соняшник повертається до сонця, так поет має налаштовувати струни своєї душі на високе, втіленням якого є мистецтво, адже воно — основа духовного життя людини. Водночас образ хлопчика-соняшника уособлює два начала справжнього митця: він закорінений у національні джерела, рідну землю й народ, з одного боку, й підноситься у височінь духовного — з іншого.

Іван Драч у баладі досягнув високої поетичної майстерності й оригінальності у формі. Поет використовує символіку, метафоричні узагальнення, асоціативність і творить розгорнуту баладу-метафору. Він відходить від лінійного причиново-наслідкового сюжету, поєднує на перший погляд непоєднувані речі — і створює нову образність, здатну сколихнути емоції читача своєю неординарністю. Автор експериментує також у версифікації. Твір написано непопулярним на той час верлібром — нерівноскладовим і нерівнонаголошеним віршем, що нагадує розмовну мову.

Запитання та завдання

1. Поясніть, чому тема має назву «Новатор поетичного слова».

2. Прокоментуйте, як цитовані рядки в епіграфі допомагають зрозуміти філософію творчості І. Драча.

3. Назвіть кілька епізодів із біографії митця, які вам запам'яталися найбільше.

4. Доберіть аргументи до тези: «Творчість І. Драча має експериментаторський характер».

Домашнє завдання

1. Проаналізуйте твір «Балада про соняшник». Дослідіть символіку кольорів у ньому.

2. Прочитайте інші балади І. Драча й напишіть про одну з них відгук у робочому зошиті.