Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 11 клас. Коваленко - Нова програма

УКРАЇНСЬКИЙ ФУТУРИСТ

МИХАЙЛЬ СЕМЕНКО

1892-1937

Мій девіз — несталість і несподіваність.

Михайль Семенко

ЖИТТЄВИЙ І ТВОРЧИЙ ШЛЯХ

Михайло Васильович Семенко народився 31 грудня 1892 р. в селі Кибинці на Полтавщині в багатодітній родині волосного писаря та письменниці-самоучки. Мати хлопчика — Марія Проскурівна — була відома творами про життя села, позначеними етнографічним реалізмом, проти якого пізніше буде воювати її син, заперечуючи в українській літературі провінційність, народність і сентименталізм. Хоча й поширена інша версія: саме син прилаштував мамині тексти в одне з київських видавництв у 1913 р.

Біографія майбутнього поета — це калейдоскоп бурхливих подій, подорожей і найрізноманітніших вражень та відкриттів. Навчання в Хоролі, Курську, Санкт-Петербурзі, захоплення грою на скрипці, мобілізація доцарського війська, служба на Далекому Сході. Після повернення в Україну Михайль Семенко працював на Одеській кінофабриці. Про нього згадує Ю. Яновський у романі «Майстер корабля»:

«Михайль — мій колишній метр. А загалом він ватажок лівих поетів нашої країни. Футурист, що йому завше бракувало якоїсь дрібниці, щоб бути велетнем... Він приходив щодня на фабрику, викурював незмінну люльку, ішов подивитись на море і зникав... Якийсь живчик, вогник вічно можна було відчути в ньому...»

Михайль Семенко. 1911.

Справді, Михайль Семенко вражав своїх сучасників епатажною поведінкою. Він мав бурхливу й нестримну вдачу, амбіції талановитого поета, який не сприймає будь-якої думки, відмінної від власної. Як організатор очолював майже всі футуристичні групи та видання, зазвичай недовговічні. Також виступав із численними деклараціями і маніфестами нового мистецтва.

У літературу Михайль Семенко увійшов 1913 р. з естетичною програмою модерніста-неоромантика, та невдовзі перейшов на авангардні позиції. Вони помітні в збірках «Дерзання» і «Кверофутуризм» (обидві — 1914 р.). Саме з цього року Михайло перетворився на Михайля. Такий ексцентричний учинок характерний для футуристів, епатажних у всьому. Так, книга «Дерзання» спричинила своєрідний вибух у суспільстві своєю передмовою-маніфестом, у якій заперечувався культ Тараса Шевченка і де були рядки: «Я палю свій "Кобзар"». Таке нехтування національним у мистецтві спричинило нечуваний скандал. Усі потрактували слова митця буквально, не звертаючи уваги на те, що поет закликає не примітивізувати Шевченка, а відійти від народництва, відійти від тогочасної традиції. Водночас у 1920-х рр. він видав збірку «Кобзар» (1924-1925), у якій підсумував свій творчий доробок за 1910-1922 рр. Черговий виклик читацькій публіці поет прокоментував так: «То був "Кобзар" однієї епохи, а це іншої».

У збірці «Кверофутуризм» Михайль Семенко так само епатажно зауважує: «Ознаки національного в мистецтві — ознаки його примітивності». Книги викликали неприйняття та різку критику, деякі книгарні навіть відмовлялися їх розповсюджувати.

Згодом про своє входження в літературу він напише:

Легше 3-м верблюдам

з теличкою

в 1/8 вушка голки

за раз пролізти

ніж футуристові крізь укр. літературу

до своїх продертись.

Усього Михайль Семенко опублікував понад 20 збірок поезій.

Та вже в 1922 р. він вичерпав себе як оригінальний поет. Це було вимушеним відступом: футуризм відійшов у минуле, оскільки радянська влада диктувала, що і в який спосіб писати. Його творчу особистість руйнувала політична тематика, оголена публіцистичність, надмірно оптимістичні ноти, зумовлені екзальтованим захопленням революцією та її пафосом руйнування всього традиційного в житті. Хоча поет прагне залишатися незалежним, але вже в 1930-х рр. пише публіцистичні вірші та, як і більшість, прославляє радянську владу.

У квітні 1937 р. відбувся творчий вечір Михайля Семенка, а за кілька днів після цього поета заарештували за вигаданим звинуваченням.

Насправді більшовицькій владі не потрібна була така неординарна та безкомпромісна особистість, самобутній талант, який утверджував українську поезію в колі європейських літератур. Влучно про це написав Ю. Лавріненко: «...при всій своїй вірності режимові на всіх його зворотах був знищений тим же режимом». Півроку в'язниці — і 24 жовтня 1937 р.

Михайля Семенка розстріляно в Києві.

* * *

Творча спадщина поета велика та різнобічна. Починав він з узвичаєної лірики, а пізніше, уже як футурист, сміливо експериментував із віршем, його звуком, римою, строфічною будовою, ритмом, пунктуацією. Так само епатажно він використовував жанри (візуальні вірші, віршовані драми), часто їх вибудовував власноруч: поези, поезопісні, поезофільми, ревфутпоеми (революційно-футуристичні поеми). Мова творів Михайля Семенка рясніє словами іншомовного походження, термінами з різних галузей знання, неологізмами.

Він захоплювався зоровою поезією, яку називав поезомалярством, тобто поєднанням техніки малювання та слова. Наприклад, вірш «Сільський пейзаж» має такий вигляд:

О

АО

АОО

АООО

ПАВЛО

ПОПАСИ

КОРОВУ

Це не традиційне відтворення сільського простору, хоча сам вірш (його графічне оформлення) нагадує чи то дорогу, що звужується до горизонту, чи то копицю сіна, а над ними ніби звучить О, розливаючись на широкому просторі поля або степу.

Звукописання — безперечна знахідка поета. Воно надавало віршам віртуозності, музичності й динамізму.

Михайль Семенко утвердив в українській поезії урбанізм. Ось уривок

із поезії «Місто»:

Осте сте

бі бо

бу

візники — люди

трамваї — люди

автомобілібілі

бігорух рухобіги

рухливобіги...

Місто нагадує живу істоту, в уяві поета воно асоціюється із чіткими зоровими образами, які лише перелічуються: люди, візники, трамваї, автомобілі, дим, бензин, чад. Урбаністичний пейзаж доповнюється також і звуковою палітрою — шумом і гамором великого мегаполісу, що майстерно передається асонансами. Ліричний герой захоплений цією динамічною картиною, навіть бензинові випари не засмучують його, бо вони невід'ємні від урбаністичного пейзажу. Тому міське життя для нього «життєдать», та й два дієслова — «кохать кахикать» — стоять поряд, але зверніть увагу: слово «кохать» — на першому місці.

«Місто» (1914)

Поезія є показовою з погляду основних засад футуризму, які сповідував Михайль Семенко. Передусім — деструкція, тобто руйнування класичної форми. Без розділових знаків, увесь вірш — це одне речення з незвичним поєднанням деяких слів та окремих складів, порушено межі слів. Вони передають рух і неспокій, шалений темп життя в місті. Ліричний герой захоплюється цим вуликом із людей і машин та поспішає висловити свої емоції, він переповнений почуттям захвату. Поет переважно використовує дієслова, які творять динамічну картину. У поезії багато неологізмів, що властиво футуристам. Твір загалом нагадує «телеграфний» стиль. Вірш не поділено на строфи, у ньому немає рим.

У творчості Михайля Семенка понад двадцять віршів із назвою «Місто».

«Бажання» (1914)

Поезія написана верлібром, не розбита на строфи, без рим. Проте головне в ній — ліричний герой. Він виражає найсуттєвіші настанови футуристів: це людина нового часу, вольова, енергійна, рішуча у своїх учинках. Так, у вірші ліричний герой прагне «перевернути світ», але не так, як цього хочуть усі, а по-своєму. Його мета наскільки утопічна, настільки й символічна. Адже віддати дітям зорі, щоб вони ними гралися, суворо покарати місяць за те, що світить, служниці Маші подарувати весняні барви, аби у неї закохався юнак, — усе це своєрідний мікс бажань, фантастичних і реальних. Однак за ними — велике прагнення ліричного героя упорядкувати навіть не людський світ, а всю світобудову, змінити традиційне, усталене, загальнозрозуміле. Такий рішучий намір підкреслено численними риторичними запитаннями та окликами.

«Запрошення» (1914)

Мотив оновленого світу споріднює вірш «Бажання» з поезією «Запрошення». Її також написано верлібром. У ній ліричний герой містифікується, перетворюється на «духа», що може зазирнути в майбутнє, аби показати своїм сучасникам красу й принадність прийдешнього. Це світи «оригінальні і капризні», це «безліч шляхів». Цікаво, що в цій поезії відтворюється збірний образ колективного учасника побудови нового життя («Ми проходимо...», «Ми перемогли...»), а ліричний герой — один із них. Саме він «відчинив двері замкнуті». У відчуттях ліричного героя майбутні обрії зримі, бо він для їх осягнення зробив так багато (ліричний герой — діяльний, рішучий): подолано останній пункт, переможено всі стихії та дощі. Поет використовує метафори, що набувають символічного значення в контексті поезії: зачинені двері асоціюються з межею двох світів — минулого й майбутнього, стихії та дощі — із соціумом або ж бар'єрами в душі людини, яка сама їх і вибудовує. Головна думка поезії — пошук людиною себе, свого місця у світі — загадковому та таємничому.

Недаремно Олег Ільницький, канадський дослідник футуризму, так окреслив значення творчості поета для української літератури:

«Семенко зважився захопити під українську поезію нові території і використати українську мову в немислимі способи. Завдяки методам водночас рішучим і тонким він змушує своїх читачів подумати про поезію, літературу і письменника геть по-новому».

Запитання та завдання

1. Охарактеризуйте, які художні засоби використав Михайль Семенко у вірші «Місто». У чому їх новизна?

2. Які мотиви віршів Михайля Семенка «Бажання» і «Запрошення»?

3. Поясніть рядок із поезії «Бажання»:

А то ходиш цим балаганом, що звуть природа,

Й молиш: о, хоч би вже тебе чорти вхопили!

4. Як ви розумієте рядки з вірша «Запрошення»: «Ми проходимо до останнього пункту», «Хто хоче зі мною гулять вночі»?

5. Прочитайте і прокоментуйте рядки з поезії Михайля Семенка «Поет»:

Я любуюсь безсюжетністю бурі,

сила — мій динамічний сюжет.

Мій світ — в тонкій мініатюрі.

Я — беззразковости поет.

6. Прочитайте поезію Михайля Семенка «Вірш»:

фффф

дмухкало пирхкало

шшшш

шипіло шумно за машиною

брудосніг

— тумані

сани — сани колисали

хрусти

мячхили сичанням

злилися постатньо

силь

ветки

мяхкі кокетки

блискними поглядами

кхе кхе кхе

І Ви.

Чи можна цю поезію вважати деструктивною? Думку аргументуйте аналізом лексики, синтаксису, віршування.

7. Прочитайте поезію Михайля Семенка «Сім»: «Понеділок / Вівторок / Середа / Четвер / П'ятниця / Субота / Неділя».

Прокоментуйте її, урахувавши думки:

• Ірина Семенко, донька поета, літературознавиця: «Вірш "Сім" (1922) автор спочатку надрукував як пародію на переклади. Що це? По-перше, тут поетика абсурдизму, і раніше дуже характерна для Семенка; це цікава авангардистська знахідка... Вірш "Сім" — це таки вірш, справжнім "автором" якого є мова. Ритм і звучання, художня структурність закладені у природній, нехудожній мові... Цей "вірш"... має, можливо, і ще одне значення. Цей текст означає сім днів творіння — божественне створення величезного світу».

• Юрій Ковалів, літературознавець: «... "скандальний" вірш Семенка... містить не перелік днів тижня, а динаміку перебування людини в його межах, розраховану на інтонаційну імітацію та "живе спілкування"».

8. Напишіть твір-мініатюру на тему «Я умру не від смерті — / умру від життя. Михайль Семенко».

9. Поясніть терміни «літературний авангард» і «футуризм».

10. Яке ваше ставлення до поезії Михайля Семенка?

Домашнє завдання

  • 1. Усно дайте відповідь на запитання: чому Михайля Семенка називали літературним бунтарем?
  • 2. Опишіть у зошиті скульптуру митця-авангардиста О. Архипенка. «Карусель П'єро».

Ваші літературні проекти

Напишіть реферат на тему: «Неологізми та їх функції в поезіях Михайля Семенка».

Ви — творча особистість

Напишіть зорову поезію на тему шкільного життя.

Література в колі мистецтв

Підготуйте презентацію «Український авангард 20-х рр. ХХ ст.: література, живопис, скульптура, музика». Ознайомте з нею однокласників та однокласниць.

Я — читач, або перевіряємо себе

  • 1. Що нового ви дізналися про модернізм в українській літературі?
  • 2. Які авангардні тенденції простежуються у творчості Михайля Семенка?
  • 3. Як ви розумієте терміни «футуризм», «кверофутуризм», «панфутуризм»?
  • 4. Що таке деструкція? Наведіть приклади з творів Михайля Семенка.
  • 5. Чим літературний авангард відрізняється від модернізму?