Підручник з Української літератури (рівень стандарту). 11 клас. Коваленко - Нова програма

РОЗДІЛ 6

ПЕРЛИНИ ЗАХІДНОУКРАЇНСЬКОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Навчальний маршрут розділу

У цьому розділі ви:

дізнаєтеся про розвиток української літератури на західноукраїнських землях до 1939 р.;

прочитаєте твори Богдана-Ігоря Антонича «Зелена Євангелія», «Різдво», «Коляда», а також Осипа Турянського «Поза межами болю»;

засвоїте поняття з теорії літератури: міфологізм, асоціативність, поема в прозі;

дослідите, в чому полягали особливості української літератури на західноукраїнських землях до 1939 року;

удосконалите вміння аналізувати ліричні твори й визначати, якими засобами Богдан-Ігор Антонич відтворював екзотику лемківського краю, у чому полягає метафоричність і міфологізм його поезій;

проаналізуєте поему в прозі «Поза межами болю» Осипа Турянського, визначите її ідейно-художній зміст, охарактеризуєте образи твору;

міркуватимете над вічними проблемами життя та смерті, війни та миру, колообігу в природі.

Пригадайте!

Між двома війнами територія Західної України належала Польщі. Що ви пам'ятаєте з уроків історії про асиміляційну політику Польщі в Західній Україні?

Розвиток літератури на теренах Західної України відрізнявся від розвитку літератури у міжвоєнний час на території СРСР. Характерною ознакою західноукраїнської літератури була відкритість європейським художнім пошукам, автономність, тобто брак соціального замовлення на певні теми, жанри, можливість творити в руслі модерністських чи авангардних напрямів. У цей час досить активно працюють видавництва, редакції часописів, а отже, автори мали великі шанси опублікувати свої твори.

У міжвоєнні десятиліття у західноукраїнській літературі продовжують творити класики: В. Стефаник, О. Кобилянська, Б. Лепкий та інші. Водночас дебютує низка яскравих талантів, які об'єднувалися в літературні групи, наприклад, «Митуса» (видавали однойменний літературно-мистецький місячник), «Логос» (видавали журнали «Дзвони», «Поступ», діяло видавництво «Добра книжка»), «Дажбог», «Гроно». Кожна з них об'єднувала різних за стилем і світоглядними орієнтирами митців. Наймолодші львівські письменники утворили угруповання «Дванадцятка». Особливо інтенсивно розвивалася лірика. Кумиром молодого покоління став Б.-І. Антонич.

Улас Самчук. Автор роману «Марія». 1934.

Досягнення у прозі визначалися широким тематичним і жанровим діапазоном. Серед найвідоміших епіків — Улас Самчук та Ірина Вільде. Прозаїки Катря Гриневичева, Андрій Чайківський, Осип Назарук звернулися до історичної теми, яка завжди приваблювала читачів. Особливого розголосу набула повість Осипа Назарука «Роксолана».

Ірина Вільде. Авторка роману «Повнолітні діти». 1939.

Творчі пошуки М. Куліша, І. Кочерги, Я. Мамонтова позначилися на драматургії західноукраїнських авторів. Із цікавими п'єсами дебютують Василь Пачовський, Юрій Липа.

Для письменників — епіків, ліриків, драматургів — важливо було створити образ героя, який уболівав би за долю Вітчизни, її цілісність, відродження та щасливе майбутнє.