Підручник з Географії (рівень стандарту). 11 клас. Коберник - Нова програма

ТЕМА 3. ГЛОБАЛЬНА ЕКОНОМІКА

§ 23. МІЖНАРОДНА НАУКОВО-ТЕХНОЛОГІЧНА СФЕРА ТА СИСТЕМА ВИРОБНИЦТВА В ГЛОБАЛЬНІЙ ЕКОНОМІЦІ

Пригадайте! 1. Що означають поняття «національна економіка», «міжнародний поділ праці», «світова економіка»? 2. Які існують типи та підтипи країн за рівнем економічного розвитку? 3. Що таке транснаціональні корпорації (ТНК) та яка їхня роль у сучасному світі?

Поняття «глобальна економіка». Глобальна економіка існує як цілісний глобальний організм, наддержавна, позадержавна економіка. У ній національні економіки залежать від діяльності глобалізованого ядра, яким стають транснаціональні корпорації (ТНК). Суттєва особливість глобальної економіки - утворення поряд із реальною економікою, яка виробляє товари та надає послуги, сильно розвинутої фінансової сфери, що називають віртуальною економікою.

Світова економіка перетворилася на транснаціональну глобальну систему завдяки трьом особливостям. По-перше, полегшилося переміщення капіталу через кордони. Цьому також сприяла поява у 70-х рр. ХХ ст. ринку євровалюти та введення змінного курсу долара. Нині глобальна економіка проявляється переважно через потоки грошей, а не торгівлю товарами та послугами.

По-друге, завдяки технологічним винаходам у світі створено глобальну мережу комунікацій. Через це відбулася децентралізація прийняття рішень, а виробництво наблизилося до ринків збуту кінцевої продукції. Завдяки комп'ютерним мережам люди можуть працювати дистанційно - у себе вдома. Великі міські агломерації стали центрами послуг і ділової інформації.

По-третє, унікальна характеристика глобальної економіки - зростаючий міжнародний поділ праці. Спеціалізація кожної групи країн визначається зайнятою нішею на глобальному ринку. Так, у високорозвинутих країнах сировинна економіка стала маргінальною (перехідною). Вони спеціалізуються переважно на сфері послуг і деяких високотехнологічних виробництвах переробної промисловості. Успішний розвиток нових індустріальних країн визначається їхньою промисловою спеціалізацією на працемістких виробництвах. Більшість країн, що розвиваються, в міжнародному поділі праці вирізняються сільськогосподарською та мінеральною сировиною.

Отже, глобальна економіка - це цілісна система, компоненти якої поєднані всесвітніми фінансовою, інформаційною та гігантською виробничо-збутовою мережами, що може діяти в реальному або обраному часі в планетарному масштабі.

Світовий ринок технологій. Через прискорений науково-технічний розвиток з другої половини ХХ ст. поряд зі світовими ринками капіталу, товарів та праці в глобальній економіці функціонує світовий ринок технологій.

Технологією вважається сукупність науково-технічних знань (у формі конструкторських рішень, методів і процесів), що їх можна використовувати у виробництві товарів і наданні послуг.

Світовий ринок технологій - це сукупність міжнародних економічних відносин щодо прибуткового використання прав власності на його об'єкти: технології продуктів, процесів та управління.

Міжнародний рух технологій може існувати в речовій або неречовій формі. До речової форми належить реалізація через міжнародну торгівлю наукомісткої продукції, що створена з використанням новітніх технологій. Такі товари поділяють на високотехнологічні (аерокосмічне устаткування, комп'ютери, електроніка, ліки), середньотехнологічні (автомобілі, хімікати) та низькотехнологічні (будівельні матеріали, харчові продукти, сталь, текстиль, одяг, взуття). Об'єкти світового ринку технологій у неречовій формі представлено результатами інтелектуальної діяльності. Їх існує багато форм: патенти, ліцензії, «ноу-хау», науково-технічна документація, копірайт, наукомісткі послуги, підготовка персоналу, інформація в друкованих виданнях, стажування, виставки, ярмарки, симпозіуми, тощо. Одні з них мають комерційне значення, інші - некомерційне.

• Знайдіть у засобах додаткової інформації тлумачення понять «ноу-хау», «копірайт». Поясніть, яким чином вони захищають інтелектуальну власність.

Головними суб'єктами обміну технологіями є транснаціональні корпорації (ТНК). Найбільші ТНК зосереджують до 90 % досліджень у своїх руках, що сприяє монополізації світового ринку технологій. Серед країн одночасно великими експортерами та імпортерами технологій є високорозвинуті країни. 9/10 їх світового обігу припадає на США, Японію, Велику Британію, Німеччину, Францію, Італію, Нідерланди, Швецію, Швейцарію. Стрімко зміцнюються позиції у галузі високих технологій країн, що розвиваються, особливо Східної та Південно-Східної Азії.

На світовому ринку технології просуваються за таким циклом. На першому етапі відбувається продаж готової продукції, зробленої за новою технологією, на другому - технологічний обмін супроводжується або здійснюється у формі прямих іноземних інвестицій, нарешті, на останньому - чисте ліцензування.

Світовий ринок патентів і ліцензій. Однією зі складових ринку технологій є торгівля ліцензіями й патентами. Патент - це документ, що видається винахідникові і засвідчує його авторство, а також надає йому монопольне право на використання нововведення протягом певного часу (зазвичай 15-20 років) на території певної країни. Ліцензія - це дозвіл, що видається власником технології, захищеної або не захищеної патентом, зацікавленій стороні на використання цієї технології протягом певного часу за певну плату.

Ринок патентів і ліцензій представлений в основному монополізованими фірмами та ТНК. Так, понад 75 % експортних надходжень припадає на внутрішньофірмову торгівлю, тобто торгівлю між головною (материнською) компанією і філіями (дочірніми фірмами) ТНК. Якщо укладено міжнародну торгову угоду, за якою власник винаходу дає іншій стороні дозвіл на його використання в певних межах, то її називають ліцензійною угодою.

Провідне місце на ринку патентів і ліцензій належить високорозвинутим країнам, на які припадає 70 % від середнього обсягу сукупної торгівлі (мал. 103). Вартість продукції, що її випускають у різних країнах за іноземними ліцензіями, в 10-12 разів перевищує вартість самих ліцензій. Ведучі позиції на цьому ринку належать США, на які припадає понад 1/5 світового експорту ліцензій. Досить близькі до США країни Європи, зокрема Німеччина та Велика Британія. Вартість патентування в країнах Європи вища, ніж у США або Японії. Найвищі витрати пов'язані з перекладом патенту. У країнах, що розвиваються, ринок патентів і ліцензій менш розвинутий. Це пов'язано з меншою ємністю технологічного ринку та нижчим рівнем економічного розвитку.

Мал. 103. Роль країн у міжнародній ліцензійній торгівлі

Світовий ринок інформаційно-технологічних (ІТ-) послуг. З переходом від індустріальної епохи до інформаційного суспільства сфера ІТ-послуг є однією з найбільш перспективних. Інформаційні технології (ІТ) - це вид діяльності, що належить до технологій управління та обробки величезного потоку інформації із застосуванням обчислювальної техніки. Світовий ринок ІТ займається купівлею-продажем та розповсюдженням апаратних засобів (комп'ютерного обладнання), програмового забезпечення, комп'ютерних та інформаційних послуг. Найважливішим складником сучасного світового ринку ІТ є комп'ютерні мережі, серед яких найбільшого значення набула глобальна мережа Internet.

Світовий ринок ІТ-послуг складається з регіональних ринків, що мають певну спеціалізацію. Північноамериканський ринок охоплює всі види інформаційних послуг. Європейський ринок займається медіа-послугами, телекомунікаціями, послугами реклами, зв'язками з громадськістю, розважальним бізнесом тощо. Азійсько-Тихоокеанський ринок відомий офшорним програмуванням. Західно-азійський ринок вирізняється імпортом усіх видів ІТ-послуг. Африканський та Латиноамериканський ринки відомі розвитком телебачення, радіомовлення, друкованою пресою.

За розміром частки ІТ-послуг у створенні ВВП країни умовно поділяють на аутсайдерів, кваліфікованих виконавців, а також інноваційних і технологічних лідерів. Серед країн найбільшими постачальниками ІТ-послуг на світовий ринок є Індія, Ірландія, США, Велика Британія, Німеччина та Ізраїль. Їхня частка в світовому експорті ІТ-послуг становить понад 60 %. Найбільшими компаніями-постачальниками ІТ-послуг є IBM, Hewlett-Packard, Fujitsu, Accenture, CSC. Для США, Великої Британія, Республіки Кореї, Китаю характерний високий попит на ІТ-послуги на внутрішньому ринку. Водночас Індія та Ірландія експортують більшу частку ІТ-послуг.

Одною з головних тенденцій світового ІТ-ринку є зростання ролі ІТ-аутсорсингу - передачі компаніями частини їхніх завдань країнам-виконавцям з дешевою робочою силою. Це сприяє ширшому залученню дистанційних робітників з країн, що розвиваються, або з країн з перехідною економікою. Нові офшорні центри ІТ-аутсорсингу створюються в Індії, Китаї, на Філіппінах, у Казахстані, країнах Східної Європи, Латинської Америки, Африки. Сфера ІТ-послуг є однією з найбільш динамічних в Україні. Її частка у структурі ВВП країни постійно збільшується.

Система виробництва. Система виробництва - складна багаторівнева система, яка перетворює вихідну сировину або матеріали на кінцевий продукт, що відповідає суспільному замовленню. Вона складається з кількох послідовних стадій: постачання ресурсів (сировини, матеріалів, енергії, працівників), перетворення сировини на нову продукцію, виробництво кінцевого продукту.

Система виробництва містить низку складників (мал. 104). До матеріально-технічних ресурсів, належать виробниче обладнання, інструменти, інвентар, оснащення, енергоресурси, основні та допоміжні матеріали. Технологічні ресурси виявляються через технологічні процеси, конкурентоспроможні ідеї, наукові розробки та ін. Трудові ресурси формуються кваліфікаційним складом працівників. Просторові ресурси складаються з виробничих приміщень, комунікацій тощо. Земельні ресурси становлять або ґрунти як основний засіб виробництва, або територія як просторова основа для розміщення виробництва. Організаційні ресурси визначаються структурою системи виробництва, виробничих процесів, системи управління. Інформаційні ресурси формуються на основі системи та характеру інформації, технічних засобів і т. д. Фінансові ресурси показують розмір та стан активів, їхню ліквідність, наявність кредитних можливостей.

Мал. 104. Складники системи виробництва

Історично існувало 3 типи систем виробництва. Першою була фабрична та мануфактурна система виробництва. Вона спирається на механізацію виробництва, передачу основних технічних функцій машині. Для неї характерні прості вузькі спеціальності робітників. Використовується система універсальних (неспеціалізованих) машин. Управління виробництвом має конфліктний характер: у його основі - нагляд над робітниками.

Згодом її змінила конвеєрна система виробництва, що спирається на систему спеціалізованих машин і технологічний процесів. Для неї характерне масове, серійне виробництво на основі управління технікою, технологіями, товарно-матеріальними та виробничими запасами. Управління виробництвом відбувається на основі складання графіків робіт, розподілу виробничих завдань серед підрозділів фірми, контролю якості продукції та наукової організації праці.

Сучасний етап постіндустріального розвитку призвів до формування гнучкої системи виробництва. Вона основана на комп'ютеризованому виробництві. В управлінні виробництвом комп'ютеризовані системи координують роботу всіх підрозділів з метою забезпечення безперебійного виробничого процесу. В управлінні людськими ресурсами передбачається участь самих працівників.

1. У чому полягають відмінності між поняттями «глобальна економіка» та «світова економіка»? 2. Назвіть складники міжнародної науково-технологічної сфери. 3. Розкажіть, що таке «система виробництва». Які її складники та основні історичні типи розвитку? 4*. Знайдіть інформацію та підготуйте повідомлення про сучасний стан розвитку світових ринків технологій, патентів і ліцензій, інформаційно-технологічних послуг. Яких змін зазнають ці ринки внаслідок глобалізації? Яке місце України в них?